Яків Головацький – Річка

РІЧКА Чом, річенько домашняя, Так пливеш поволі?

Чом водиці не розлієш З берегів на поле? Годі плисти самотою,

Час вже тугу збути: Шуми, гуди хвиленькою, Щоб далеко чути!

“Як же мені, рідний сину,

Не плисти поволі? Високії береженьки, Ще й рівненьке поле. Я би в фалю загриміла, Та водиці мало;

Зато гладке личко моє Чисте, як чюркало. Були тучі, дощі, громи, Води забриніли;

Що ж!.. Підрили береженьки І воду сколотили. Лучче плисти потихоньки, Та певненьким ходом, Оминати островоньки,

Каміннє й колоди. Так поплину тихо, смирно, Без шуму, без горя;

З личком чистим, незмученим Чей дійду до моря!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Яків Головацький – Річка