Головна ⇒ 📌Бібліотека ⇒ Яків Головацький – Річка
Яків Головацький – Річка
РІЧКА Чом, річенько домашняя, Так пливеш поволі?
Чом водиці не розлієш З берегів на поле? Годі плисти самотою,
Час вже тугу збути: Шуми, гуди хвиленькою, Щоб далеко чути!
“Як же мені, рідний сину,
Не плисти поволі? Високії береженьки, Ще й рівненьке поле. Я би в фалю загриміла, Та водиці мало;
Зато гладке личко моє Чисте, як чюркало. Були тучі, дощі, громи, Води забриніли;
Що ж!.. Підрили береженьки І воду сколотили. Лучче плисти потихоньки, Та певненьким ходом, Оминати островоньки,
Каміннє й колоди. Так поплину тихо, смирно, Без шуму, без горя;
З личком чистим, незмученим Чей дійду до моря!”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Яків Головацький – Весна ВЕСНА Вже сонінько пригріває, Теплий вітер подуває, І річеньки забриніли, Темні луги зашуміли; Заспівала в лісі птиця, Що рухнула вже травиця; І травиця-муравиця, І листочки на калині, І цвіточки по долині, – Радується вся твар божа, Що настала весна гожа!.. Галичанка люба, мила Городочок городила; Покопала, пограбала І грядочки оплескала; Богові ся помолила І святий […]...
- Яків Головацький – Два віночки ДВА ВІНОЧКИ Попід гаєм зелененьким Чиста річка тече, На яворі зелененькім Соловій щебече. Сидить дівча над річкою, Два віночки ввила І ручкою біленькою На воду пустила. Один вінець з барвіночку, А другий з рутоньки; Один вінець козаченька, Другий дівчиноньки. Поплив вінок із барвінку, Вовня го сіпає, А остався із рутоньки, Бо берег спиняє… “Поїхав мій […]...
- Яків Федорович Головацький (1814-1888) Яків Федорович Головацький який у 30-х роках навчався у Львівській духовній семінарії та університеті, в духовній академії в Кошіце й університеті в Пешті, був насамперед ученим-славистом – фольклористом, етнографом, літературознавцем, істориком, мовознавцем, бібліографом. Серед його найважливіших розвідок – “Поділ часу у русинів”, “Очерк старославянского банословия, или Мифологии”. У своїй збирацькій і дослідницькій фольклористично-етнографічній діяльності особливу […]...
- Яків Головацький – Туга за родиною ТУГА ЗА РОДИНОЮ Я в чужині загибаю, По чужині блуджу, За своєю родиною Білим світом нуджу. Ту чужая сторінонька, Та люди чужії Не пристануть до серденька, Хоть і не лихії. Най би які добрі були, Все не свої рідні; Я чужая чужениця Межи ними, бідний! Ой по саду, винограду Сумний походжаю, Із чужини до родини […]...
- Яків Головацький – Біографія Яків Федорович Головацький (* 17 жовтня 1814, с. Чепелі, Бродівський район, Львівська область – †13 травня 1888, Вільнюс) – український лінгвіст, етнограф, фольклорист, історик, поет, священик УГКЦ, педагог, громадський діяч. Співзасновник об’єднання “Руська трійця”, співавтор збірника “Русалка Дністровая”. Біографічні відомості Народився 29.10.1814 р. у с. Чепелі на Бродівіщині. Помер 13.05.1888 р. у Вільні (нині Вільнюс). […]...
- Яків Головацький – Над Прутом НАД ПРУТОМ А нуте, нуте, бистренький Пруте, Весело мені заграй! Чи я сподівся тебе взглянути, Втогід сказавши “прощай”? Я мав надію, заким минеться Одно літенько, зима, І моя доля вже розів’ється, Що й мені засяє весна. А нині тебе з тов тугов вітаю, З яков прощав-єм вторік; Одну лиш гадку у серці ховаю, Що в […]...
- Яків Головацький – Братові з-за Дунаю БРАТОВІ З-ЗА ДУНАЮ Коли ймеш кидати Чужую чужину, Соколом вертати В рідну Україну – Не минай родини, Старой Галичини: Вступи, милий брате, До нашої хати! Щиро руським словом Тебе поздоровим. Божим хлібом, сіллю Ймем тебе приймати, О щастю, здоров’ю Родини питати; Та й тобі розкажем Про нужду домашню Та журбу всегдашню, – Чей, часом розважим. […]...
- ГОЛОВАЦЬКИЙ ЯКІВ ГОЛОВАЦЬКИЙ ЯКІВ (псевд. – Русин Гаврило, Балагур Яцко, Чепеленко Яцко, Галичанин; 29.10.1814, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львівської обл. – 13.05.1888, Вільно) – поет, фольклорист, етнограф, учений – славіст, педагог, громадський діти. Народився в сім’ї священика. Освіту здобув у Львівській семінарії та Львівському університеті. У студентські роки, мандруючи селами Бойківщини, Гуцульщини, Закарпаття, збирав фольклорно-етнографічний матеріал, […]...
- Річка мого краю – ІІ варіант II варіант Мій край Донеччина – степовий. Вода для нас, степовиків, є дорогоцінною. Більшість річок в нашому краї течуть до Азовського моря. Вони всі невеликі. Через наше місто Донецьк тече річка Кальміус. Починається вона біля села Яківлівки і впадає в Азовське море. Довжина цієї річки біля двохсот дев’яти кілометрів. Там, де вона тече через наше […]...
- Тече річка невеличка – пісні про кохання Тече річка невеличка З вишневого саду… Кличе козак дівчиноньку Собі на пораду. Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей! Кличе козак дівчиноньку Собі на пораду. “Порадь мене, дівчинонько, Як рідная мати, А чи мені женитися, А чи тебе ждати? Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей! А чи мені женитися, А чи тебе ждати?” “Ой я тебе, козаченьку, І раджу, й […]...
- Яків Качура УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Яків Качура (1897-1943) Народився Яків Качура у селянській родині на Вінниччині. Сімнадцятилітнім юнаком пішов на фронт. Згодом навчався у Київському інституті народної освіти, працював секретарем редакції журналу. Тоді ж почав друкувати власні твори, видав близько трьох десятків книжок, серед них збірку оповідань, повісті та романи. Під час Другої світової […]...
- Духовний світ героїв роману “Куди тече та річка” Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у творі показує два світи: дорослий […]...
- ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН (1816, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львівської обл. – 09.02.1899, Відень) – поет, журналіст, видавець. Брат Я. Головацького. Навчаючись у Львівській духовній семінарії, належав до гуртка “Руська трійця”. Закінчив медичний ф-т Віденського університету. Працював у Відні лікарем. З 1849 р. – співробітник газети “Галичо-руський вісник” у Львові; у 1850-1852 рр. – редактор цієї […]...
- Річка мого краю На Донецькій височині, біля Ясинуватої, бере початок річка Кальміус. Раніше це була судноплавна Річка з флотиліями та фортецею. Кальміус упадає в Азовське море. Зараз річка помілішала, тому по ній можна плавати лише на човні. Влітку на її березі завжди багато людей: вони купаються, загоряють, розважаються. Кальміус тече через місто і приносить йому прохолоду. Мости, перекинуті […]...
- Духовний світ героїв роману Уласа Самчука “Куди тече та річка” Пізнать себе – то школа нелегка, Жаття мінливе, мов швидка ріка. П. Воронько Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати […]...
- Моя улюблена річка (за поезіями Миколи Вінграновського) На мою думку, улюблена річка має бути в кожної людини. Чому? Та саме тому, що наша Україна має дуже багато рік, річок і річечок. І кожен із нас живе біля однієї з них. Усім відомий, наприклад, велетень-красень Дніпро, красуня Десна. Моя ж улюблена річка – це Ворскла. Вона по-своєму красива, її плеса подекуди виблискують таким […]...
- П. Куліш і Я. Головацький: від приязні до ворожнечі (доповідь) Доповідь На тему: “П. Куліш і Я. Головацький: Від приязні до ворожнечі” Величезним є внесок Пантелеймона Куліша в процес розвитку української літератури. Але не можна забувати, що він був і визначним громадським діячем. Так, відомою залишилась його діяльність, як члена Кирило-Мефодіївського товариства, проте чимало сторінок з життя цієї постаті ще не відкрито. Спробуємо ж розглянути […]...
- Твір на тему річка Дніпро, опис Дніпра “Реве та стогне Дніпр широкий..” – саме ці рядки класика української літератури Тараса Шевченко одразу спадають на думку при згадці про Дніпро. Ця річка стала своєрідним символом усієї країни, природним багатством та історичною пам’яткою. Географічно розділивши сучасну Україну майже навпіл, Дніпро в той самий час є об’єднувальною ланкою між двома берегами, адже не зважаючи на […]...
- Скорочено – САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ… – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка – Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенно Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене, Її й […]...
- КУХАРЕНКО ЯКІВ КУХАРЕНКО ЯКІВ (псевд. – Кухар Яцько, Мішковський Яків; 1800, м. Катеринодар, тепер м. Краснодар -08.10.1862, м. Катеринодар) – письменник, етнограф. Походив із козаків, які після зруйнування Січі оселилися на Кубані. Освіту здобув у Катеринославській військовій гімназії, служив у Чорноморському козачому війську, де пройшов шлях від сотенного осавула до наказного отамана, з 1853 р. – генерал-майор. […]...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди присвоєння ступеня доктора філософії випускникові Падуанського університету львів’янину Григорію Кирницькому. Мета твору – прославити тих, хто ніколи не зрікається “святок […]...
- НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ (24.10.1847, с. Аули, тепер Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. – 19.05.1925, Запоріжжя) – фольклорист, етнограф, історик, археолог, краєзнавець, педагог. Народився в сім’ї службовця. 1865 р. закінчив Олександрівську повітову школу й до 1868 р. працював писарем у казначействі. Самотужки здобув усебічні знання з різних галузей наук. У 1868 – 1877 рр. працював учителем у школах […]...
- Качура Яків – Біографія Качура Яків дем’янович – український письменник. Народився 28 жовтня (за н. ст. – 9 листопада) 1897 року в с. Юрківка, тепер Тульчинського р-ну Вінницької області. Учасник 1-ї світової і Великої Вітчизняної воєн. У 1918 – 1922 рр. учителював. Закінчив 1925 року Київський інститут народної освіти. Друкувався з 1923р. Належав до Спілки селянських письменників “Плуг”, Всеукраїнської […]...
- Качура Яків Дем’янович Качура Яків Дем’янович – український письменник. Народився 28 жовтня (за н. ст. – 9 листопада) 1897 року в с. Юрківка, тепер Тульчинського р-ну Вінницької області. Учасник 1-ї світової і Великої Вітчизняної воєн. У 1918 – 1922 рр. учителював. Закінчив 1925 року Київський інститут народної освіти. Друкувався з 1923р. Належав до Спілки селянських письменників “Плуг”, Всеукраїнської […]...
- Яків Бронза та його життя. Твір за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда” Чимало творів написано про сенс життя, про високі пориви і благородних мріях людства. Тим не менш, щоденне життя людини часто далека від високих мрій і героїчних випадків. А часом воно і поготів ввижається нудним і буденним. Саме ці думки виникають, коли читаєш розповідь А. Чехова “Скрипка Ротшильда”. Життя трунаря Якова Бронзи, жителя маленького містечка, який […]...
- Чому Яків залишив свою скрипку саме Ротшильдові? (за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда”) Чому Яків залишив свою скрипку саме Ротшильдові? (за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда”) Якби спитати, про що саме оповідання А. Чехова “Скрипка Ротшильда”, відповісти було б нелегко. Тут і жаль за прожитим життям, і за тим, що воно минуло так невдало, і роздуми про сенс життя і смерті. Головний герой оповідання Яків Іванов постійно невдоволений […]...
- Якими я уявляю собі козаків після прочитання повісті “Іван Богун” – ЯКІВ КАЧУРА ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Мені завжди подобались розповіді про наше славне минуле. Захоплюючі події: славетні бої, хоробрі козаки, Січ, Гетьманщина… Я дізнався з повісті Якова Качури “Іван Богун”, що Іван Богун був лицарем, одважним воїном. Він дотепний, гордий, сміливий, завзятий. Його постать є центральною в повісті. Мені дуже сподобалась його поведінка, коли він був зв’язаний […]...
- Олександр Олесь – Княгиня Ольга КНЯГИНЯ ОЛЬГА Тихий, теплий літній ранок. Сонце встало. Вітер спить. Вийшла дівчина на річку, Сіла в човен і сидить. Чарівна сама, як ранок, Задивилася на світ… Білий шум на синіх хвилях, На деревах – білий цвіт. Любо жити на сім світі, Щастя любого ждучи… Ах, коли б лише згадати Сон, що снився уночі. Дивний сон… […]...
- Юрій-Осип Федькович – Дністер ДНІСТЕР Ци дружина люба, мила з краю загостила, Ци пташина білокрила з краю заблудила, Ци буркун то синопюрий байраком гукає, Ци Дністер то буйнобурий на Подолі грає? На чиїм то поберіжю збіжя золотіють, І покоси шовковії колом зеленіють, І шумя ту темні луги, гай там шелевіє, Там хатина у садочку, ту ся двір біліє, Ту […]...
- Прислів’я та приказки про весну, літо, осінь, зиму Весна багата на квітки, а хліба в осені позичає. Березень сухий, а мокрий май – буде каша й коровай. Травень холодний – не будеш голодний. У травні дощі – у коморі хліб. Як випадуть у травні три дощі, то вродить хліба на три роки. Весна багата водою. Весною все ожива, танцює й співа. Літом і […]...
- Михайль Семенко – Запрошення (Я покажу вам безліч світів… ) Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів – Хто хоче мого духа визвать? Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті – Хто хоче зі мною гулять вночі? Вірш “Запрошення” – це звернення до прийдешніх поколінь. Поет усім тим, хто хоче […]...
- Олесь Олександр Княгиня Ольга Олесь О. Княжа Україна. – К.: Веселка, 1991. Тихий, теплий літній ранок. Сонце встало. Вітер спить. Вийшла дівчина на річку, Сіла в човен і сидить. Чарівка сама, як ранок, Задивилася на світ… Білий шус на синіх хвилях, На деревах – білий цвіт. Любо жити на цім світі, Щастя любого ждучи… Ах, коли б лише згадати […]...
- Чи не той то хміль – Народний епос ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ (Пісня про Богдана Хмельницького) Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється? Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється. Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду, Гей, не один лях лежить головою в воду. Не пий, Хмельницький, дуже той Жовтої Води: Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди. “А я […]...
- Вдача – Мацуо Басьо Хокку. Мацуо Басьо у перекладі Миколи Лукаша Вдача Оттакий я єсть: глянь на росяні дзвонки – то й сніданок весь. Пущу коня вбрід – полегесеньку впишусь в літній краєвид. На старім ставку жаба в воду плюснула – чули ви таку? Гедзь на будяку: ти стривай, не клюй його, горобейчику! Степу рівнява – ніде оку зачепитись. […]...
- Микита Годованець – Ратиця РАТИЦЯ – Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду? Тепер я виведу тебе на чисту воду, Бо ти на всій біді була!- Ведмідь загріб Лисицю жваву І поволік до Лева на розправу: – Ось, Леве, корінь зла,- Сьогодні ратицю несла! Знайшлася ратиця – знайдем вола! – Так, так, мої ви любі!- Промовив Лев, облизуючи […]...
- Пісня про Богдана Хмельницького – історичні пісні Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає?.. Ой той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль. Що у пиві кисне? Ой той то Хмельницький. Що ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, […]...
- Євген Маланюк – Поле бою ЄВГЕН МАЛАНЮК ПОЛЕ БОЮ 1 А поле бою все чека І мріє крізь туман і віддаль. Господь не жалує віка, Щоб ось, блукавши, як сновида, Шукать шляху, і важить час, І пить гіркі й безсонні ночі, Й даремно підбирать ключа До літер тих сузір пророчих. 2 А поле бою нам все те ж – І […]...
- “Жива” і “мертва” вода в українських народних казках З казки “Іван Богданець”: Прийшли на тічок Іван та рак. Поставив рак шість барилок з одного боку і з другого боку шість: в одних сильна вода, а в других – безсильна. Із сього боку, де Іван Богданець, безсильна, а з того, де рак, – сильна. – Напиймося, – каже рак, – перше води, та тоді […]...
- Прислів’я та приказки про красивих, поганих, сердитих Не краса красить, а розум. Не шукай красоти, а шукай доброти. З красивого лиця води не пити. Краса до пори, до часу. З лиця води не пити, аби вміла пироги пекти. Поганий на вроду, та гарний на вдачу. Такий гарний, що аж гидко дивиться. З такою пикою тільки людей лякать. Ну й пика: сама цеглини […]...
- “На річці” або опис річки Один з кращих способів відпочити влітку – це поїхати або піти на річку. Тут, біля води, прохолодно навіть у спеку. Як добре піти купатися, освіжитися у воді! А потім відпочивати на сонячному березі! Річка несе свої води від витоку до гирла, а життя вирує у воді та на березі. Хлюпає риба, виблискують над водою бабки […]...