Юрій-Осип Федькович – Баркарола


БАРКАРОЛА Сонце заходить, лідо леліє, У срібні луни лагуна мріє, А гондоліре, кращий Аполля, Пустився барков долів на море…

\”О, де ж ти правиш? О, де гадаєш? Дожів чертоги чого минаєш?\” \”Що мені дожі? Що їх коруна?

Поуз Ріяльти – там моя дума!..\” – О сеніора, чи ти не чуєш, Чи вбогим Марком уже гордуєш? Ах, сли гордуєш, то хоть спогляни, Як вірний Марко в море потане!

Аж тут втворяєсь стиха віконце, А в нім являєсь красна, як сонце: – О caro mio! Де ж так барився? Чи не на зорю де задивився? – О нє, мадонна!

Зорі сіяли, Доки у твої не заглядали, У твої очі, кращі від зорі,

Кращі жемчуга, глибші дна моря. … Місяць заходить, море леліє,

Порожнов барков по фалях віє. Де ж молод Марко, що нехав барку? Чи в сеніори, чи на дні моря?.. 20.12.1874


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Юрій-Осип Федькович – Баркарола