Юрій-Осип Федькович – Виправа в поле


ВИПРАВА В ПОЛЕ – Ой брате мій, ой коханий, Чого ти ходиш заплаканий? Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай, Гей, поїдем, коханий!

– Ой рад би я, милий брате, Гей, рад би я не плакати, Але ж тяженько на моє серденько – Гадає розпукати. – Ци, може, ти, брате, плачеш,

Що родина ба й не бачиш? Цісарська фана – дружина кохана, Чого ж більше ти хочеш? – Вбери фану в буковину,

Все не стане за дружину. Гей, горе, горе поведе за море! Там, відай, я загину.

– Не тра, брате, нарікати: Хоть підемо воювати – Ой гоя, така ж наша доля, – Ти думай, що гуляти. – Ой гуляти ба й гуляти Там, де грають на гармати…

Гой, гоя, гоя, ти, долечко ж моя, Гей, мати ж моя, мати! Ой мати ж ти моя, мати,

Піщов твій син погуляти: Гей, гаю, гаю, то п’ю, то гуляю, Гей, то п’ю, то гуляю!

Ой пив же я та й напився, Як ліг спати – не будився… Гей, гаю, гаю, кервавий Дунаю,

Вже-м навіки упився!



Юрій-Осип Федькович – Виправа в поле