Головна ⇒ 📌Скорочені твори ⇒ З дитинства: дощ скорочено – Василь Голобородько
З дитинства: дощ скорочено – Василь Голобородько
Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Вплетена дорога до батьківської хати, вплетена хата на горі, як зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара все плете зелене і холодне волосся дощу. Але усім тепло, Усі знають: дощ перестане, І хто напасеться, хто набігається, Хто нахитається, Хто насидйться на горі, Хто належиться, А хто прийде додому У хату, наповнену теплом, як гніздо.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Скорочено – З ДИТИНСТВА: ДОЩ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється н, а горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся […]...
- З дитинства: дощ – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО скорочено ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО З дитинства: дощ Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Вплетена дорога до батьківської хати, вплетена хата на горі, як зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара все плете зелене і холодне […]...
- З дитинства: дощ – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу, уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах, уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу, уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете зелене волосся дощу, […]...
- Наша мова скорочено – Василь Голобородько Для цієї поезії В. Голобородька характерні специфічні синтаксис і пунктуація, що відтворюють смислову нерозривність явищ, наведених автором, і певним чином “звільняють” поета від усталених норм віршування. Кожне слово Нашої мови Проспіване у Пісні Тож пісенними словами З побратимами У товаристві розмовляємо Привертає увагу оксиморон “словами мовчимо”: Кожне слово Нашої мови записане у Літописі Тож хай […]...
- Наша мова – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО скорочено ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Наша мова Для цієї поезії В. Голобородька характерні специфічні синтаксис і пунктуація, що відтворюють смислову нерозривність явищ, наведених автором, і певним чином “звільняють” поета від усталених норм віршування. Кожне слово Нашої мови Проспіване у Пісні Тож пісенними словами З побратимами У товаристві розмовляємо Привертає увагу оксиморон “словами мовчимо”: Кожне слово Нашої мови записане […]...
- Наша мова – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено Кожне слово нашої мови проспіване у Пісні Тож пісенними словами з побратимами у товаристві розмовляємо Кожне слово нашої мови записане у Літописі тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо Коментар Про рідну мову, її значення написано багато віршів. Але цей – особливий. Це вільний вірш, верлібр, не обмежений римами, не обтяжений складними художніми […]...
- Біла лелека (скорочено) – Голобородько Василь І Біла лелека – дивний птах. Він увесь білий, тільки на кінці крил – чорний. Коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. Тому його називають чорногузом. У деяких місцевостях України лелека носить німецьке ім’я гайстер. Чому названо лелеку турецьким Ім’ям “лелека” – це загадка. Ще є назви боцюк, бузько, бусел, бусол, бусьол, бушля. Коли птах […]...
- Скорочено – МИ ЙДЕМО – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, Де вони нас послали у путь, Щоб ми йшли нашою віковічною землею Із нашими багатолюдними містами, Із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо йдемо шляхами […]...
- Ми йдемо – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО скорочено ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Ми йдемо Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Зві, цусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, які нас послали у путь, щоб ми йшли нашою віковічною землею. Ми гордо йдемо шляхами України: Ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди, […]...
- Ми йдемо (скорочено) – Голобородько Василь Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, Це вони нас послали у путь, Щоб ми йшли нашою віковічною землею ,із нашими багатолюдними містами, Із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо йдемо шляхами […]...
- Ми йдемо скорочено – Василь Голобородько Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, Від лісів до морів – Звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, які нас послали у путь, щоб ми йшли нашою віковічною землею. Ми гордо йдемо шляхами України: Ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди, Щоб подивитись на нас, гордо […]...
- Скорочено ЛЕЛЕКА – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО Лелеко, біла лелеко, Ти твориш загадку про саму себе за ознакою: Та, хто мостить своє гніздо на хаті, Ти твориш загадку про саму себе за ознакою: Та, хто літає далеко, Та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят: На річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото – Ти твориш загадку про саму себе […]...
- Ми йдемо – ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено Ми йдемо по Україні: від степів до гір, від лісів до морів – звідусіль виходимо на прадавні шляхи, І немає нам ліку. Ми чинимо волю наших прадідів, це вони нас послали у путь, щоб ми йшли нашою віковічною землею, із нашими багатолюдними містами, із нашими тихомрійними селами, Із нашими золотоверхими церквами. Ми гордо йдемо шляхами […]...
- ГОЛОБОРОДЬКО ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, недалекоглядність народних мас, бажаючи добра усім. Так, Леся Українка не побоялася назвати свій народ покірним рабом за те, що він “На себе самохіть кладе кайдани” (вірш […]...
- Голобородько Василь – Біографія 1945 (7.04) Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, недалекоглядність народних мас, бажаючи добра усім. Так, Леся Українка не побоялася назвати свій народ покірним рабом за те, що він “На себе самохіть кладе […]...
- Місто скорочено – Василь Слапчук Хати за руки побралися, З села не випускають, Школа посередині, як подоляночка. Усім класом сонце зустрічали. Вперше закурив, не криючись, Як матір на вальс запросив – зніяковіла, Злякалася, коли руку після танцю відпустив, – Тепер уже назавжди, Хоча й музика не переставала. Провела до зупинки, перевзувся з чобіт у черевики.. Шнурівки зав’язуючи, у бік міста […]...
- Місто – ВАСИЛЬ СЛАПЧУК скорочено ВАСИЛЬ СЛАПЧУК Місто Хати за руки побралися, З села не випускають, Школа посередині, як подоляночка. Усім класом сонце зустрічали. Вперше закурив, не криючись, Як матір на вальс запросив – зніяковіла, Злякалася, коли руку після танцю відпустив,- Тепер уже назавжди, Хоча й музика не переставала. Провела до зупинки, перевзувся з чобіт у черевики.. Шнурівки зав’язуючи, у […]...
- Скорочено ХУХА-МОХОВИНКА – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Хуха-Моховинка народилася влітку. Всі її дуже любили за добру й щиру вдачу, слухняність та працьовитість. Хухи бувають різними: лісовими, печерницями, очеретянками, бур’янами, степовичками, байрачними, левадними. В залежності від того, де вони живуть. Але Хухи не люблять вогких місць, тому ніколи не живуть на болотах. Моховинка була боровинкою. Хатинка її була під великою сосною. Хуха мала […]...
- НОВИНА – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Скорочено “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі […]...
- Цар Плаксій та Лоскотон скорочено – Василь Симоненко Цареве сімейство Там, де гори і долини, Де гуляє вітровій, – Там цвіте краса-країна З дивним ім’ям Сльозолий. І колись в країні тій Був на троні цар Плаксій, Голова його мов бочка, Очі – ніби кавуни. В Плаксія було три дочки І плаксивих три сини. Цілими днями царева родина плакала. Плаксій пив дитячі сльози й […]...
- Камінний хрест (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь Скільки у селі пам’ятають Івана дідуха, у нього завжди була одна конячина, якою селянин оброблював горб, що залишився йому у спадок від батька. Незрозуміло було, хто з них більше тягне плуга – Іван чи коняка, але чоловік ніколи не кричав на худобину. У селі Івана всі називали Переломаним, тому що на горбі його колись продули […]...
- Хуха-Моховинка (скорочено) – Королів-Старий Василь Хуха народилася останньою, влітку. Всі її дуже любили й жаліли, особливо за добру й щиру вдачу, слухняність та працьовитість. Звали її Моховинка. Взагалі Хухи бувають різними, в залежності від того, де живуть: лісовими, печерницями, очеретянками, бур’янками, степовичками, байрачними, левадними. Тільки немає болотянок, бо Хухи, як котики, не люблять вогкого. Коли ж доводиться Хухам переселятися, вони […]...
- Хуха-Моховинка – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Скорочено Хуха народилася останньою, влітку. Всі її дуже любили й жаліли, особливо за добру й щиру вдачу, слухняність та працьовитість. Звали її Моховинка. Взагалі Хухи бувають різними, в залежності від того, де живуть: лісовими, печерницями, очеретянками, бур’янками, степовичками, байрачними, левадними. Тільки немає болотянок, бо Хухи, як котики, не люблять вогкого. Коли ж доводиться Хухам переселятися, вони […]...
- Хуха-Моховинка скорочено – Василь Королів-Старий …Вона була останньою. Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, “мізинчиком”. її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А граючись […]...
- Оригінальний погляд на світ у віршах Василя Голобородька Не так часто літературні твори викликають жваве обговорення серед моїх однолітків. А поезія Василя Голобородька викликала, якщо можна так сказати, справжній фурор. Перше, що спадає на думку, якщо виникає потреба схарактеризувати якось його творчість, – слово “дивно”. Він пише дивні й неочікувані тексти: До того ж усе в його творах є дивним і неочікуваним. Дивує […]...
- Село – ВАСИЛЬ СЛАПЧУК скорочено ВАСИЛЬ СЛАПЧУК Із книги “Крилатий чоловік” Село Небо, мов душа праведника. Хати посеред себе в оберемках Квітники тримають, Кожна квітка на вагу картоплі, Але картоплю свині з їдять, І хоч і без користі – І тільки ті, у котрих чоловіки Трактористи – милом туалетним. У крамниці пляшки приймають, Кури межі переступають… Від зими до зими […]...
- Я… – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: – Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. – Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя. Ліниво тяглася отара хвилин… На світі безліч таких, […]...
- СИНИ – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Скорочено “Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими”. Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: “Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі”. Він справді кричить, сам із собою розмовляє, бо […]...
- Жива ватра (скорочено) – Герасим’юк Василь Дерево тремо об дерево, Доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, Тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори І за древнім полонинським звичаєм Проженемо крізь неї – Щоби ніяка пошесть не напала, Щоби жоден хижак не внадився, Щоби громи із блискавками не розігнали, Щоби підступний гад вим’я не виссав, Щоби […]...
- Камінний хрест – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Скорочено Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – на піщаному горбі. Там ніхто не орав […]...
- Жива ватра – ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК Скорочено Дерево тремо об дерево, Доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, Тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори І за древнім полонинським звичаєм Проженемо крізь неї – Щоби ніяка пошесть не напала, Щоби жоден хижак не внадився, Щоби громи із блискавками не розігнали, Щоби підступний гад вим’я не виссав, Щоби […]...
- Лебедина зграя (скорочено) – Земляк Василь Старенький, многогрішний, та в чомусь, проте, і немеркнучий Вавилон, у якому живе герой-оповідач, нічого, крім назви, не має спільного з Вавилоном месопотамським. Височить він над річкою Чебрецем – маленькою притокою Південного Бугу. Навколо сумно синіють чебреці – непоказні квіточки, далі розкинулися ясенові, берестові, черемхові гаї. Вавилон розташований на кількох горбах, що немовби вічно ворогують між […]...
- Чоловічий танець (скорочено) – Герасим’юк Василь Ти мусиш танцювати аркан*. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, Як тяжко рветься на цій землі Древнє чоловіче коло, Як тяжко зчеплені чоловічі руки, Як тяжко почати і зупинити Цей танець. Хоч раз Ти стань у це найтісніше коло, Обхопивши руками плечі двох побратимів, Мертво стиснувши долоні інших, І тоді в заповітному колі Ти […]...
- Цар Плаксій та Лоскотон скорочено – Симоненко Василь У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити. Незважаючи на заборону сміятися, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і веселив їх. За Лоскотоном ганялися […]...
- Камінний Хрест (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 І “Відколи Івана дідуха запам’ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну… ” Отак разом із конем і підпрягався до будь-якої роботи. Іван дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе. […]...
- Посоловів од співу сад – ВАСИЛЬ СТУС Скорочено Посоловів од співу сад, од солов’їв, і од надсад, і од самотньої свічі, і од жалких зірок вночі. У небі місяць горовий скидається, як пульс живий. Ущухлим світлом сяють вишні опонічні. Допіру лив високий дощ і всі невтішні мої передуми будив. Я двері прочинив з веранди, Де кострубатий вертоград, собі не в силі дати лад, […]...
- Скорочено – ПОСОЛОВІВ ОД СПІВУ САД… – ВАСИЛЬ СТУС Посоловів од співу сад, Од солов’їв, і од надсад. І од самотньої свічі, І од жалких зірок вночі. У небі місяць горовий Скидається, як пульс живий. Ущухлим світлом сяють вишні Опонічні. Допіру лив високий дощ. І всі невтішні мої передуми будив. Я двері прочинив з веранди, Де кострубатий вертоград, Собі не в силі дати лад, […]...
- Камінний Хрест скорочено – Василь Стефаник “Відколи Івана Дідуха запам’ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну…” Отак разом із конем і підпрягався до будь-якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе. Десять років відслужив […]...
- Скорочено ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. 1 Новела (італ. novella – новина, від лат. novellus – новітній) – невеликий за обсягом розповідний […]...
- Скорочено Є ТИСЯЧІ ДОРІГ… – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. І що мені робить, коли малий зажинок Судилося почать на ниві нерясній? Чи викинути серп і йти байдикувати, Чи долю проклясти за лютий недорід І до сусід пристать наймитувати За пару постолів і шкварку на обід? Коли б я міг забуть убоге […]...