Забіла Віктор Миколайович Голуб


Ой застогнав голуб У темній дуброві На гольї сухенькій; Ой заплакав тяжко Гіркими сльозами Козак молоденький. Ой застогнав голуб У темній дуброві, Неначе в неволі; Ой плакав тяжко Козак молоденький По нещасній долі. Ой застогнав голуб Аж лунь застогнала У темній дуброві; Ой заплакав тяжко Козак молоденький Да ще й кучерявий. “Ой чого ж ти, голуб, Да так тяжко стогнеш?” – Козак попитався.

“Того, козаченьку, Того, курчавенький, Що я спарувався. Да не пожив літа З сизою своєю – Яструби убили; І діток придбали Двойко малюсеньких –

Згодовать не вспіли. Погинули й дітки За сизою скоро, Я стогнать остався – І воля не мила. Нема уже більше, Ким я утішався, Милої немає.

Лунь зі мною стогне, – Се моя утіха У лютому горі, В нещасній годині, Стогне, хоч без лиха”. – “Чого ж ти у лісі, Голубчику сизий? Ти б летів у поле, Ти тут один сидиш, Там би найшов стадо, Може б, прогнав горе”. – “Що стадо поможе Мені, бідоласі? Там усі чужії. Одняли у мене Вірную і рідних Вороги лихії. Коли суха вітка, Котра підо мною, Знов зазеленіє, Тоді сиза буде З рідними до мене І серце зрадіє”.

Да й застогнав дуже, Ізплеснув крилами, Аж лист стрепенувся, Полетів

по пущі, Більш на тую вітку Він і не вернувся. ………………………………………………………………………… Тоді юнак сказав: “Треба забувати, Котру я кохаю; Бо й мені так буде, Що жінку із дітьми В місті поховаю.

Бо я без худоби, Може, дітки будуть; Хто їх нагодує?” Козак той у світі, Як голуб в дуброві, Стогне да сумує!.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Забіла Віктор Миколайович Голуб