“Забудеш рідний край – тоді твій корінь всохне”

Колись була чудова пісня. Називалась вона “З чого починається Вітчизна” і розповідала про ті прості речі, з яких складається це вагоме і дуже важливе для кожного слово – Батьківщина. Це і мамина пісня, і бабусині вишивані рушники, і наші друзі, з якими ми пережили немало хороших і гірких хвилин, це малюнок у нашому букварі і груша на бабусиному подвір’ї.

Це тисячолітня культура нашого народу, що передається нам з молоком матері, це і мова, якою ми всі думаємо і говоримо. Усього цього можна не помічати, не приділяти йому належної уваги.

Але це потрібно кожній людині, як повітря.

Без цих простих речей помер на чужині Олександр Олесь, це примушувало вигнанця Винниченка, ризикуючи життям, нелегально переходити кордон, щоб повернутися додому, на батьківщину. Відсутність саме цього культурного простору переживав у Москві почесний вигнанець Довженко.

Саме це примушує людину знову і знову повертатися у місця, де жили його предки, де знаходиться його коріння. Забути мову, звичаї рідного краю, його людей – означає скалічити свою душу, зрадити самому себе. А людина, що втратила себе, – уже не людина.

Вона не може ані плідно працювати, ані повноцінно

розвиватися. Така людина, немов уражена смертельною заразною хворобою, – усі намагаються знаходитись подалі від неї, бо разом з нею бути неприємно. Страшно, коли своє коріння втрачає ціла нація.

Такий народ гине. І так ледь не сталося з нами.

Тільки зараз починається національне відродження. До нас повертаються твори літератури і мистецтва, що здавалися давно втраченими, забутими, українська мова стала державною. Але чи досить цих заходів?

Треба, щоб кожен із нас усвідомив: якщо ми втратимо коріння, ми вмремо і як народ, і як окремі особистості. І щоб цього не сталося, треба бути уважним до рідної мови і культури.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Забудеш рідний край – тоді твій корінь всохне”