Забуті арієти – Поль Верлен
Забуті арієти
Це захоплене зомління,
Це закохане томління,
Хвильні трепети лісів
У руках вітрів пестливих
I між віток шелестливих
Хор сп’янілих голосів.
О, цей шелест, шемріт, шепіт,
Воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет,
Журкіт, муркіт, свист і писк,
Трав розмайних шелевіння,
Шум води по моховинню,
По камінню плеск та блиск…
Хто ж до всього того шуму
Вплів мотив тривоги й суму,
Жаль снує душа – чия?
То, напевно, ми з тобою
День прощаємо журбою,
То душа твоя й моя!
Крізь музичних
Крізь незвично розгойданий гомін
Я угадую давнього спомин
I провістя нового кохання.
Моє серце й душа в надпориві –
Наче око гіганта подвійне,
Де бринять, ніби мево сновійне,
Всіх пісень переливи тремтливі.
О, якої ще кращої смерті?
Одступи од коханців, тривого!
Дайте, релі, старого й нового –
Любо вмерти в такій круговерті!
Із серця рветься плач,
Як дощ іллється з неба.
Від зради чи невдач,
Відкіль цей тужний плач?
О, хлюпотіння зливи
По крівлях, по землі!
На серце нещасливе
Спливають співи зливи…
Лягає без причин
Тугá
З відчаю хоч кричи!
Печалюсь без причин.
Від муки дітись ніде,
Рве серце марний жаль.
Любові й зненавиди
Нема, а дітись ніде!
Душа, душа моя страждала,
Любов, любов її терзала.
Та я утіхи не знайшов,
Хоч кинув я свою любов,
Хоч цілим серцем і душею,
Здавалось, розлучився з нею.
Ніде я втіхи не знайшов,
Хоч кинув я свою любов.
I серце, серце надто чуле,
Душі сказало: “Чи ж забули,
Забули в гордій самоті
Ми очі ті і губи ті?”
Душа сказала серцю: “Хтозна?
Розлука – пастка грандіозна:
Втечеш від муки за сто миль,
Стократно груди ранить біль”.
О сумна пустеле!
Я з нудьги вмираю…
Сніг у даль безкраю
Блиск примарний стеле.
Небо тьміє мідно,
Хмари хмуро висять,
Зір нема, лиш видно,
Як конає місяць.
В далині імлистій
Щось немов синіє…
Ледве бовваніє
Бідний ліс безлистий.
Небо тьміє мідно,
Хмари хмуро висять,
Зір нема, лиш видно,
Як конає місяць.
Вам, худі вовцюги,
Й вам, хрипкі ворони,
Де знайти схорони,
Вічні волоцюги?
О сумна пустеле!
Я з нудьги вмираю…
Сніг у даль безкраю
Блиск примарний стеле.
Солов’ю, що з високої вітки задивив-
Ся на свій відбиток у річці, здаєть-
Ся, ніби він упав у воду. Сидить на
Вершечку дуба і боїться потонути.
Сірано де Бержерак
Одкид дерев у озернім затоні сріблистім
Димом береться імлистим,
А угорі потопають у справжньому вітті
Горлиць жалі сумовиті.
Цей краєвид – твоєї, мандрівнику, долі
Образ у нашій юдолі:
Чуєш, між листям квилять у гіркій безнадії
Всі твої втоплені мрії!
Related posts:
- Скорочено – ЗАБУТІ АРІЄТИ – ПОЛЬ ВЕРЛЕН 11 КЛАС ПОЛЬ ВЕРЛЕН ЗАБУТІ АРІЄТИ Це захоплене зомління, Це закохане томління, Хвильні трепети лісів У руках вітрів пестливих І між віток шелестливих Хор сп’янілих голосів. О, цей шелест, шемріт, шепіт, Воркіт, туркіт, цвіркіт, щебет, Журкіт, муркіт, свист і писк, Трав розмайних шевеління, Шум води по моховинню, По камінню плеск та блиск… Хто ж до […]...
- Так тихо серце плаче… – Поль Верлен ” Так тихо серце плаче… “ Так тихо серце плаче, Як дощ шумить над містом. Нема причин неначе, А серце ревно плаче! О, ніжно як шумить Дощ по дахах, по листю! У цю тужливу мить Як солодко шумить! Відкіль цей плач, не знати, В осиротілім серці? Ні зради, ні утрати,- Відкіль журба, не знати. Найтяжчий, […]...
- Скорочено – ТАК ТИХО СЕРЦЕ ПЛАЧЕ… – ПОЛЬ ВЕРЛЕН 11 КЛАС ПОЛЬ ВЕРЛЕН ТАК ТИХО СЕРЦЕ ПЛАЧЕ… Тихенький дощ падає на місто… Артюр Рембо Так тихо серце плаче, Як дощ шумить над містом. Нема причин неначе, А серце ревно плаче! О, ніжно як шумить Дощ по дахах, по листю! У цю тужливу мить Як солодко шумить! Відкіль цей плач, не знати, В осиротілім серці? […]...
- ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО – ПОЛЬ ВЕРЛЕН Найперше – музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів – сп’янілий: Він невиразне й точне сплів, В цім – любий погляд з-під вуаллю В нім – золоте тремтіння дня Й […]...
- Поетичне мистецтво скорочено – Поль Верлен Найперше – музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів – сп’янілий: Він невиразне й точне сплів, В нім – любий погляд з-під вуалю, В нім – золоте тремтіння дня Й […]...
- “МИСТЕЦТВО ПОЕТИЧНЕ” – ПОЛЬ ВЕРЛЕН ПОЛЬ ВЕРЛЕН (1844-1896) “МИСТЕЦТВО ПОЕТИЧНЕ” Вірш “Мистецтво поетичне” П. Верлен написав у 1874 p., коли Франція відзначала двохсотріччя створення “Мистецтва поетичного ” Н. Буало. Традиції мистецтва класицизму з його жорсткими вимогами нормативності були у французькій поезії надзвичайно міцними. Поети мали використовувати певну кількість складів у рядку та впорядковувати рими, узгоджувати мову з розміром, а словосполучення […]...
- Скорочено – ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО – ПОЛЬ ВЕРЛЕН 11 КЛАС ПОЛЬ ВЕРЛЕН ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО Із збірки “Колишнє й недавнє”: Колишнє Найперше – музика у слові! Бери ж із розмірів такий, Що плине, млистий і легкий, А не тяжить, немов закови. Не клопочись добором слів, Які б в рядку без вад бриніли, Бо наймиліший спів – сп’янілий: Він невиразне й точне сплів, В нім […]...
- В серці і сльози і біль – ПОЛЬ ВЕРЛЕН В серці і сльози і біль,- Небо над городом плаче. Що це за туга? Відкіль Цей невгамований біль? Мжиці зажурені звуки І на землі, й по дахах! В серце, що в’яне від скуки, Ллються зажурені звуки. Сльози і біль без причин В серці, якому байдуже… Тут ані зрад, ні провин: Туга моя без причин. Чи […]...
- В серці і сльози і біль… скорочено – Поль Верлен В серці і сльози і біль, – Небо над городом плаче. Що це за туга? Відкіль Цей певгамоваиий біль? Мжиці зажурені звуки І на землі, й по дахах! В серце, що в’яне від скуки, Ллються зажурені звуки. Сльози і біль без причин В серці, якому байдуже… Тут ані зрад, ні провин: Туга моя без причин. […]...
- ВЕРЛЕН, Поль (1844 – 1844) ВЕРЛЕН, Поль (Verlaine, Paul – 30.03.1844, Мец – 8.01.1844, Париж) – французький поет-символіст. Верлен народився у сім’ї армійського офіцера, який помер у 1865 р. Майбутнього поета ще в дитячому віці відправили в Париж для навчання в ліцеї Бонапарта, де він і почав писати вірші. Закінчивши у 1862 р. ліцей, Верлен отримав місце […]...
- Життєвий і творчий шлях – ПОЛЬ ВЕРЛЕН ПОЛЬ ВЕРЛЕН (1844-1896) П. Верлен Життєвий і творчий шлях Наприкінці XIX ст. в кав’ярню на Монмартрі часто заходив невисокий лисий опецькуватий чоловік із високим сократівським чолом. Він декламував вірші та роздавав автографи на серветках за скромне частування. Іноді біля нього збиралися молоді поети та художники. Здивованому обивателю пояснювали, що цей ще не старий чолов’яга, чимось […]...
- Біографія Поль Верлен Поль Верлен посідає особливе місце серед видатних французьких ліриків кінця XІX століття. Проголошений “принцом поетів” і шанований як визнаний майстер символічного напряму, він, проте, не був ні його лідером, ні теоретиком. Факти особистої біографії поета та його творчість нерозривно пов’язані. Натура пристрасна й неврівноважена, Верлен часто згинався під тягарем життєвих обставин, заплутувався в суперечностях власної […]...
- Поль Верлен Біографія ПОЛЬ ВЕРЛЕН (1844-1896) Поль Верлен посідає особливе місце серед видатних французьких ліриків кінця XIX століття. Проголошений “принцом поетів” і шанований як визнаний майстер символічного напряму, він, проте, не був ні його лідером, ні теоретиком. Факти особистої біографії поета та його творчість нерозривно пов’язані. Натура пристрасна й неврівноважена, Верлен часто згинався під тягарем життєвих обставин, заплутувався […]...
- Поль Верлен “Поетичне мистецтво”, “Так тихо серце плаче…” XIX СТОЛІТТЯ Поль Верлен “Поетичне мистецтво”, “Так тихо серце плаче…” Поль Верлен (1844-1896) – французький письменник, поет, символіст. Народився ЗО березня 1844 року в містечку Мец у сім’ї військового інженера, який рано помер. Мати, дочка багатого цукрового фабриканта, одна виховувала дитину. У 1851 році Верлен навчався в Парижі, у приватному пансіоні Ландрі. Згодом Верлен продовжив […]...
- Поль Верлен – великий французький символіст ВЕРЛЕН ПОЛЬ (1844-1826) Французький поет-символіст, за словами Анатоля Франса, “кращий поет свого часу”. “Королем поетів” оголосили його літератори 1894 року. Мистецький світогляд Верлена представлений у програмовому вірші “Поетичне мистецтво” (1874/. Його літературним кредо є поєднання слова і музичності, гармонії звука, про це поет заявив у вірші “Найперше – музика у слові… ” (1882). Верлен широко […]...
- Поет-символіст Поль Верлен і його вплив на українську поезію Поля Верлена вважають яскравою особистістю доби декадансу у Франції і представником символізму у французькій поезії. Він був визнаним майстром у цьому напрямку, хоча й не був ні фундатором, ні лідером символізму. Він був майстром і великим поетом. А цього достатньо, щоб його читали й перечитували й сьогодні. Хіба не малює наша уява химерний і загадковий […]...
- Скорочено – ТИХЕ НЕБО ПОНАД ДАХОМ… – ПОЛЬ ВЕРЛЕН 11 КЛАС ПОЛЬ ВЕРЛЕН ТИХЕ НЕБО ПОНАД ДАХОМ… Тихе небо понад дахом Синє та безкрає, Темні віти понад дахом Дерево схиляє. Дзвін ласкавий у повітрі Ніжно-ніжно плине, Десь на дереві в повітрі Чути зойк пташиний. Скрізь життя спокійне й просте, Боже, Боже милий! Звуки лагідні і прості З міста надлетіли. – Що ж зробив ти, […]...
- САРТР, Жан Поль (1905 – 1980) САРТР, Жан Поль (Sartre, Jean Paul – 21.06.1905, Париж – 15.04.1980, там само) – французький письменник і філософ-екзистенціаліст, лауреат Нобелівської премії 1964 р. Майбутній всесвітньо відомий письменник і філософ Сартр народився у Парижі в сім’ї морського інженера. Його батько, Жан Батіст Сартр, помер від тропічної пропасниці, на яку захворів в Індокитаї, коли […]...
- ЕЛЮАР, Поль (1895 – 1952) ЕЛЮАР, Поль (Eluard, Paul; автонім: Грендель, Ежен Еміль Поль, – 14.12.1895, Сен-Дені, деп. Сена – 18.11. 1952, Париж) – французький поет. Брав участь у Першій світовій війні. Фронтові враження надихнули Елюара на створення першої збірки віршів “Обов’язок і тривога” (“Le Devoir et l’inquietude”, 1917). У 1919 p. Елюара заприязнився з дадаїстами (зб. […]...
- Тарас Шевченко – Нащо мені чорні брови… (Думка) Думка Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні брови Од вітру линяють. Серце в’яне, нудить світом, Як пташка без волі. Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі? Тяжко мені сиротою На сім світі жити; Свої люде – як чужії, Ні з […]...
- ПЛАНИ – П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО – ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ 10 клас ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО ПЛАНИ “Зоряний слід” генія Рембо (вплив творчості Рембо на подальший розвиток світової поезії) I. Феномен А. Рембо. (Французький поет Стефан Малларме визначив творчий шлях Артюра Рембо як […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО – ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ 10 клас ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Французький символізм як літературний напрям. П. Верлен, А. Рембо” 1. Які літературні напрями панують на межі століть? 2. Дайте визначення […]...
- Скорочено – МУЗИКА, ОЧЕРЕТ – СЕРГІЙ ЖАДАН Музика, очерет, На долоні, руці. Скільки пройде комет Крізь понадхмар’я ці. Як проступа тепло Через ріки, міста. Все, що у нас було, – Тільки ця висота. Все, що трималось вій, Голос печальний, плач, Я скидаю на твій Автовідповідач. Поїзд твоїх химер Не зупиняє біг, Нам з тобою тепер Падає різний сніг. Нарізно кров поспіша, Солодко […]...
- Скорочено – ГІТАРА – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА 11 КЛАС ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА ГІТАРА Починається плач гітари, Розбивається чаша світанку, Починається плач гітари, Гамувати плач її марно – Не втішайте даремно іспанку. А так плаче у такт, монотонно… Плаче так лиш вода або вітер, Що спиняється снігом бездонним, А її неможливо спинити. Плаче щиро про речі померлі, Про пісок із гарячого півдня, Що […]...
- “Моє серце й душа в надпориві…” (Роздуми про поезії Поля Верлена) І. Поль Верлен – один із представників поетів-символістів. (Яким він був, “король поетів”? Невисокий на зріст, з кудлатою бородою, з вусами, що обвисли, вилицюватий, з монгольською проріззю очей, він мало нагадував француза, “європейця”. І все в нього було не так, як мало бути у людини респектабельної: пиячив, сварився, стріляв у кращого друга, якого любив до […]...
- Гей, видно село – пісні січових стрільців Гей, видно село, широке село під горою, Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою, Іде, іде військо крізь широке поле, Хлопці ж бо то хлопці, як соколи! Приспів: Ха-ха, ха-ха, Ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей! Дівчино-рибчино, чорнобривко моя, Вийди-вийди, подивися Чим скоріше до вікна, Хлопці ж бо то хлопці, як соколи! Гей, видно село, широке […]...
- Музика, очерет – СЕРГІЙ ЖАДАН Скорочено *** Музика, очерет, на долоні, руці. Скільки пройде комет крізь понадхмар’я ці. Як проступа тепло через ріки, міста. Все, що у нас було – тільки ця висота. Все, що трималось вій, голос печальний, плач, я скидаю на твій автовідповідач. Поїзд твоїх химер не зупиняє біг, нам з тобою тепер Падає різний сніг. Нарізно кров поспіша, […]...
- Пісні Марусі Чурай 6-9 класи УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ Пісні Марусі Чурай ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться; Ой, як болить моє серце, А сльози не ллються. Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу, Тільки мені легше стане, Як трошки поплачу! Не поможуть сльози щастю, Серцю легше буде, Хто щаслив був хоч […]...
- Скорочено – МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧІ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь… Доле, де ти! Доле, де ти? Нема ніякої! Коли доброї жаль, Боже, То дай злої! злої! Не […]...
- Олена Матушек – Нейтронний зойк НЕЙТРОННИЙ ЗОЙК Коли раптом Дніпро здичавіє ревучий 1 ураз обезлюдніє світ, Як ти будеш стояти, Тарасе, на кручі Самотою На тисячу літ? І твоя всевидючість, обпечена болем, Де і в чому розраду знайде? Є річки, є лани твої широкополі, І – нікого, Нікого Ніде… Будуть сивіти вірші у мертвім беззвуччі, Будуть кликати, кликать людей, Навкруги […]...
- Краса і велич української пісні (за твором М. Рильського “Пісні”) Максим Тадейович Рильський – один із кращих українських поетів, творчість якого стала справжньою класикою української літератури. Це був поет, який поєднував у собі найтоншу майстерність ліричного поета з допитливим розумом дослідника. І саме як дослідника його дуже цікавила українська пісня, любов до якої йому передали батьки – мати – проста селянка, що знала безліч українських […]...
- Прощання Прощання Життя на хвильку обірвалось: Затихли серце і душа, Нічого я не відчувала, Лиш чула гострі ті слова. Слова, як лезо, серце мучать І розривають на шматки; Душа так бідкається, рветься – Немає більш куди їй йти. Ти був так поряд – зовсім близько І водночас – такий чужий. Ти був зі мною близько-близько, А […]...
- Прислів’я та приказки про рід Є рід, буде й обід. Який рід, такий і плід. Яке коріння, таке й насіння. Яке дерево, такі його й віти: які батьки, такі їхні й діти. Від яблуні яблучка, а від дуба жолудь. Від курки курчата, від свині поросята. Сова не виведе сокола, а такого чорта, як сама. Одно дерево, та не одні речі […]...
- Дмитро Білоус – До рідних джерел ДО РІДНИХ ДЖЕРЕЛ Юнацькі марення захмарні. Польоти… Зоряні путі… Й наївні вчинки незугарні – все тут уперше у житті. І перших пристрастей буяння, і перший біль, і перший плач, і перше ревне покаяння, як мовив другові: пробач… Життя невпинна колісниця й мандрівка в ті юнацькі дні, що можуть тільки вам присниться, як снилися не раз […]...
- Карманський Петро Сильвестрович “Забудь мене…” Забудь мене, дивись байдуже, Як я поволі з туги в’яну, І не питай мене, чи дуже Ятряться в серці давні рани. Хіба ти винна, що недоля Між нас поклала яр розлуки? Кого розлучить люта доля, То як йому бажати злуки? Забудь, не плач, що ти не в силі Отерти сліз з очей каліки, Вони самі […]...
- Павло Тичина – У собор У СОБОР I По один бік верби. По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! … Сповіває аналої Синє брязкання кадил. Тут говорять з Богом. Тут Йому скажу – (Хтось заплакав за порогом) – З херувимами служу! Жду я, ждуть все люде – І нема Його. Гнуться, гнуться, […]...
- Скорочено – КРІЗЬ СОТНІ СУМНІВІВ Я ЙДУ ДО ТЕБЕ… – ВАСИЛЬ СТУС Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, Добро і правдо віку. Через сто Зневір. Моя душа, запрагла неба, В буремнім леті держить путь на стовп Високого вогню, що осіянний Одним твоїм бажанням. Аж туди, Де не лягали ще людські сліди, З щовба на щовб, аж поза смертні грані Людських дерзань, за чорну порожнечу, Де вже […]...
- Павло Грабовський – Трудівниця ТРУДIВНИЦЯ Хмуро дивилася школа, В бовдурі глухо гуло, Вітер вривався зокола, Сумно в хатині було. Мертва трудівниця-пані Біла, як віск, на столі Там почивала, заранні Збувшися скорбів землі. Рук і на час не складала, Щиро кохала діток, Листу якогось-то ждала,- Тільки і знав наш куток. За день одсунула книжку, За день не стала робить, Як […]...
- Було літо, було літо – чумацькі пісні Було літо, було літо, Та й стала зима… Як не було пригодоньки, Гей, гей, та й досі нема. Була ж йому пригодонька, З Криму ідучи, В чистім полю край дороги, Гей, гей, воли пасучи. Заслаб чумак-чумаченько, Заслаб та й лежить, Ніхто ж його не спитає, Гей, гей, що в його болить. Болять руки, болять ноги, […]...
- Лорелея – Гійом Аполлінер Лорелея Жила у Бахарасі білявка чарівна Усіх мужчин в окрузі з ума звела вона І врешті сам єпископ позвав її на суд Та виправдати мусив через її красу О Лорелее очі у тебе як смарагд Хто вчив тебе чаклунства який великий маг Прокляті в мене очі проклята я сама Хто в очі ті загляне тому […]...