Загул Дмитро Юрійович Далекі заклики


(Фрагменти)

Прозора мла довкола, В задумі дерева… Над морем захолола Хмаринка льодова.

З замисленого парку, Далеко від людей, Дивлюсь на білу хмарку Крізь просвіт голубий.

Як вітер шелевіє Між листям угорі, Встають нові надії І спогади старі.

І заклики далекі З далекої землі, Летять, мов ті лелеки Мов легкі журавлі. ІІ

Забудь за бурю й за турботу! Забудь любов, і страх, і гнів! Хай серце буде – крига льоду, Щоб тільки дух полуменів.

Лети в світи за вільним льотом Одвічних зір, ясних вогнів, Ти будь співцем, ти будь пророком

Минулих і майбутніх днів!

Угору дух, у вічність очі! – Хай зникне з обрію земля, Нехай бринять слова пророчі, Мов журний клекіт журавля. ІІІ

Ні! Я ненавиджу спокій! Краще вже вихор і вир! Хай бурі та буйні потоки Зів’ються й поллються в простір!

Ненавиджу плоскі порядки І лінії рівних доріг. Хай через кручі й рогатки Летить мій нестримний біг!

Люблю підійматися вгору І раптом – падати вниз, Знаходити знову опору І бігти крізь гори і ліс.

Люблю провалля і скелі, Де грають веселі струмки, Розгублені в горах оселі, Оази і дикі піски. IV

Нема спокою без турботи, Нема життя без чорних бур, – Бо серце

може й захолоти, Як на воді холодна хмур.

Коли ні крихточки любови, Ні зненависті, ні страху, – То про красу не буде й мови На вбогім життєвім шляху.

О люба земле, рідна земле, Пилинко в бурі світовій! Далекі заклики даремні, – Бо я до смерті – тільки твій.

1926.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Загул Дмитро Юрійович Далекі заклики