Загул Дмитро Юрійович Дифірамб пісні
Вільно ритмована мово, Найкраще з земних чудес, Що слово складаєш до слова, – Ти не дарунок небес!
Тебе створила людина В сиву давнінь віків, Щоб ти, мов таємна пружина, Торкала то втіху, то гнів.
Ти родиш сили могутні, А часом безсилий плач; Мотиви твої незабутні, Хоч забудеться твій сіяч.
Хто твій творець, о пісне? Не “я”, не “він” і не “ти”… Родишся ти не навмисне І вільно летиш у світи.
І всі ми – мрійні піїти, І всі ми – віщі співці. Бо любимо словом горіти, Хоч і без міри в руці.
Пісне! Скільки мелодій Ти
В мотиві одного малюнку Одкриваєш багатий скарб І звичайну, буденну думку Зодягаєш у тисячі фарб.
Дрібний, невловимий натяк Ти перетвориш на крик, Примусиш спомин заплакать, Чекати в майбутньому втіх.
Всі надра нашого серця Ти розгортаєш до дна, Показуєш, чим воно б’ється, Чи ясна його глибина.
Виносиш на світло, в свідоме, Всі таємниці життя, Всі щонайтонші заломи Настрою, думки, чуття.
В серцях засипаєш провалля, Вириваєш терни й бур’яни, Щоб завжди вищим моралям Місце давали вони.
Торкаєш у різних душах Щонайтонших струн-тетив, Робиш їх рідних і дужих, Гуртуєш їх в колектив.
Наставляєш на діло корисне Рядками ритмованих слів. Хвала тобі, вільна пісне, Оздобо нових віків!
1925.
Related posts:
- Загул Дмитро Юрійович Дифірамб водоспаду (За І. Голем) Води і люди! Ви вічний, могутній рух! Нестримні діти природи, Спонука спонук. Ви – дух! Ви – сила! Води і люди. Ні гори, ні скелі – Не стримають ваших Стромих доріг, Не вдержать Навальний ваш біг – Ні простори пустелі, Ні примари богів угорі, На хмарній небесній стелі. Не вдержаться гори, Де […]...
- Загул Дмитро Юрійович Жовтневий вихор Вихре, радісний вітре! Товаришу вільних верхів! Рвійно грає в повітрі Твій розколиханий спів, – Б’є в блакитні пюпітри, Дзвонить у цитри дротів. То ж ти в навальному зрості Звалив стародавній лад. Хто запрохав тебе в гості До наших трухлявих хат? Хто в щиросердному тості Випив до тебе “віват”? В убогих серцях, похилих, Тебе сподівались давно… […]...
- Загул Дмитро Юрійович Вечірнє Мить по заході сонця. Монотонно шумить очерет, І трава, мов сонна, Хилиться, клониться… Спить степ. Зеленою лінню, Розтопленим оливом Пливе повновода Рось… І хочеться теплим словом Зворушити когось. Чого ж це ти прагнеш, Вечірня думо моя? Тужиш чогось – за чим, Не наздогониш минулого дня, Не доженеш нічим! Співай про розбуркані сили, Будь, як широкий […]...
- Загул Дмитро Юрійович На селі І Лежать покошені, порожні Поля безлюдні вдалині, – Ховаю погляди тривожні, Бо тут невесело мені. Бо думку давить і стискає Вороже небо в вишині, А в грудях тане щось і тає, Мов грудка воску на вогні. II Такі ж убогі ви і прості, Сумні, покошені поля! Чого ж до вас прибула в гості Душа зажурена […]...
- Загул Дмитро Юрійович Майбутнє Тобі, надіє трудящого люду, До ніг падуть турботні наші будні; І з голоду, з безладдя, з цього бруду – Простуєм шлях у мрійливе майбутнє. Бо ця доба, що з нами настає, Цей рік і місяць, день і ця година – Співають нам про владарство твоє, Що тільки ти – надія їх єдина. Батьки вмирають, родяться […]...
- Загул Дмитро Юрійович Згадка І Бувало: в сутінку вечірнім, Як обрій кров’ю догорить, Стаю невпевненим, покірливим… І туга пережитих літ Закряче вороном настирливим: Не варто марити про цвіт! Хіба таким, мізерним, хирлявим, – Чекати кращого чогось? Щоб потім згинуть непримиреним? Та скільки ж поту пролилось І скільки витрачено сили. Щоб перебитися якось! Чекай спокійної могили І не турбуйся про […]...
- Загул Дмитро Юрійович Два світи – Розкажи мені, сивий діду, Про свої парубоцькі дні, Чи ганяв ти по білому світу, Як ось довелося мені? Я бачив далекі країни (Ганяли мене по фронтах) – У вихрах війни і руїни Забув я свій рідний дах. Палали вогні повстання – Поїхав і я на панів… А потім – воля настала (Діду! чого посумнів?). […]...
- Загул Дмитро Юрійович Спомин І Скільки, скільки довгих років, Років горя і турботи, Проминуло з того часу, Як по горах я ходив! Чотирнадцять довгих років… А в душі моїй ще й досі Дзвонить стогоном скорботи Тужний пам’ятний мотив. Наче я ще й досі чую Звук скорботної флояри, Що старий вакар пускає За вівцями по груні; Наче й досі зачуваю […]...
- Загул Дмитро Юрійович “Порозпліталися гірлянди…” І Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну, Піду всесвітом цілим – Я об’являю війну Білим лілеям, бігоніям білим! Янголом помсти понад степами Порозсипано квіти червоні… Годі нам бути рабами! Кулаками долоні! Треба пірвати ті вінки З білих лілій і білих бігоній. Хай розвиваються […]...
- Загул Дмитро Юрійович Отчизно дорога! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчизно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе вернеться вдруге? Чи на скелях, на грудях твоїх, Змучене серце спочине, І поллється безжурний сміх, Щирий такий, без причини? Ти снишся мені уві сні, Розкішна, зелена колиско, І часом здається мені. Що ти осьде, що близько. І здається тоді, […]...
- Загул Дмитро Юрійович Осінній мотив І знов я стою У пожовклім гаю. Що серцю про старість нагадує, А зісохле і тлінне Листя осіннє Крутиться і падає, Крутиться і падає… В душу мою. І щомить моє серце щемить Од натуги осінньої туги, Бо знову до серця Шелестом б’ється Одірване листя, А серце тремтить, Воно б’ється і рветься Й за листям пожовклим […]...
- Загул Дмитро Юрійович Братам поза межі Флейтою плаче серце до вас, Сопілкою схлипує: Покинуті. Пасерби долі. Любі. Рідні. Безвольні. Зараз не вперше, а в сотий раз Я одкриваю для вас Десятилітні болі мої На рідній чужині… А з ними разом – тисячолітні Страждання мої – болі людини В хащах і пущах землі. До вас, безпорадні, до вас, З віковічних тенет Кличе […]...
- Дмитро Юрійович Загул Д. Загул досі залишається належним чином не поцінований насамперед тому, що його ім’я звично асоціюється з символізмом, течією, що, як вважалося, не мала виразного національного обличчя. Літературознавці (саме літературознавці, а не критики 20-х років), довго вагаючись, чи був взагалі той український символізм, врешті визнали його однотонним і нецікавим, вкрай декадентським (“не довіряв розумові, уникав злоби […]...
- Дмитро Загул Реферат на тему Дмитро Загул (1890 – 1944) Д. Загул досі залишається належним чином не поцінований насамперед тому, що його ім’я звично асоціюється з символізмом, течією, що, як вважалося, не мала виразного національного обличчя. Літературознавці (саме літературознавці, а не критики 20-х років), довго вагаючись, чи був взагалі той український символізм, врешті визнали його однотонним і […]...
- Дифірамб Дифірамб (грецьк. dithyrambos – урочиста хорова пісня на честь богів, передовсім Вакха) – один із різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну. Виконувався спочатку на святі збирання винограду, властивий поезії Піндара (VI-V ст. до н. е.). У новоєвропейській літературі – вірш, позначений надмірним звеличенням певної особи або події. Досить часто цей термін вживається в […]...
- Джордж Гордон Байрон Мазепа (Переклад Д. Загул) Джордж Байрон Мазепа Поема З англійської Джордж-Ноель Байрон І. В жахливий день біля Полтави Од шведів щастя утекло. Навкруг порубане, криваве Все військо Кардове лягло, Військова міць, воєнна слава. Така ж, як ми, її раби, – Майнула до царя, лукава, І врятувався мур Москви. – До того пам’ятного року, До ще жахливішого дня, Що на […]...
- Погляд у криницю – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено Я розумію світло. Це – душа. Любові й космосу глибини. Жертва. Блиск розуму. Благословіння миру. Палання рук. Веселощі трави. А що таке темноти? Я не знаю. Можливо, це – самотності печаль. Дух каменя. Жало злоби. Липкі Пов’язки мумій. Заздрість ненаситна. Але без темряви свою снагу Не може сяйво людям об’явити; Потрібна ніч знесиленим очам. Тьма […]...
- “Не був я, Господи, безбожним, / Але носив раба тавро” (Дмитро Павличко) – Дмитро Павличко (1929) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Дмитро Павличко (1929) Жити на своїй землі, й мови рідної не чути, І щодня ковтати гнів, наче келишок отрути… Це присуджено мені, це мені нещадна кара За довіру молоду, за поривну честь Ікара. (Дмитро Павличко) Дмитро Павличко – поет рідкісного обдаровання. Наділений хистом публіцистичного […]...
- “Найбільша з усіх таємниць – таємниця твого обличчя” (Дмитро Павличко) – Дмитро Павличко (1929) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Дмитро Павличко (1929) “Найбільша з усіх таємниць – таємниця твого обличчя” (Дмитро Павличко) Якось Дмитро Павличко сказав, що “між музикою і словом в пісні… повинна існувати духовна єдність авторів, яка зринає з подібності їхніх устремлінь, з гармонійної сумірності їхніх людських і творчих прикмет”. Перша […]...
- ЛЕРМОНТОВ, Михайло Юрійович (1814 – 1841) ЛЕРМОНТОВ, Михайло Юрійович (Лермонтов, Михаил Юрьевич – з 2 на 3.10.1814, Москва – 15.07. 1841, П’ятигорськ) – російський письменник. Син армійського капітана Ю. Лермонтова та М. Лермонтової (у дівоцтві Арсеньєвої), єдиної спадкоємиці значного статку своєї матері, Єлизавети, котра належала до багатого та впливового роду Столипіних. Шлюб, узятий проти волі Є. Арсеньєвої, був […]...
- Дмитро Павличко – наш сучасник ПАВЛИЧКО ДМИТРО Народився у підгірському селі Стопчатові на Станіславщині (Західна Україна ) в родині лісоруба. Навчався на філологічному факультеті Львівського університету, потім – в аспірантурі. Займався політичною діяльністю: брав активну участь у державотворенні України (засновник Народного Руху і Демократичної партії України, з 1990 по 1994 рік – один із лідерів Верховної Ради); був на дипломатичній […]...
- Дмитро Павличко – Смереки СМЕРЕКИ В пень загнана сокира татова По топорище. Смереки в наляку – задихані – Тікають вище. Пила, як риба, прогинається В кільце зубате. А батько: – Ну, показуй дерево Котре зрубати?! Я розглядаюсь, мов на ярмарку; Я вибираю. Здається, краща та смеречина, Котра не скраю. – Ось найстрункіша! – Ні, мій хлопчику, Шкода стрункої! – […]...
- Сріблиться дощ в тоненькому тумані – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено Сріблиться дощ в тоненькому тумані, Як ниточка в прозорім полотні. А сонце по його блискучій грані Тече і душу сповнює мені. Зустрінь мене. Я повен пожадання Блакитної, мов сон, далечини. Моїх очей неголосне страждання Ти поглядом ласкавим зупини. Моя печаль тебе не поневолить, А тільки радісний розбудить щем. Немов цього туману срібна волоть Замаєна і […]...
- Ставлення до матері (за віршем “Пішачок”) – IІ варіант – ДМИТРО ПАВЛИЧКО 6 клас ДМИТРО ПАВЛИЧКО Ставлення до матері (за віршем “Пішачок”) II варіант Мене неприємно вразила ситуація у вірші “Пішачок” Д. Павличка: син відцурався своєї рідної матері бо вона проста селянська жінка. А він працює в міністерстві. Мати ж іде няньчити чуже немовля. Цей “панич” робить вигляд, що не знає її. А мати: …заворожена сином, щаслива. […]...
- Білий Дмитро Дмитрович Басаврюк ХХ Твір, який пропонується зараз до вашої уваги, виник внаслідок збігу досить несподіваних обставин, першою з яких стала знахідка рукопису невідомого автора зі середовища українських політичних емігрантів покоління УНР. Рукопис зберігався в архіві журналу “Вольное казачество – Вільне козацтво”, і належав до періоду 20-30-х рр. Автор, працюючи над науковим дослідженням про національну революцію 1917-1921 рр., не […]...
- Ліричність і краса пісні К. Малицької “Чом, чом, чом, земле моя… “ Костянтина Малицька – різнобічно обдарована людина, яка палко любила свій край. Свою любов вона передала у вірші “Чом, чом, чом, земле моя… “, який став народною піснею. У поезії письменниця звертається до землі як до живої істоти. Авторка пояснює дітям значення поняття “рідний край”, батьківщина – це місце, де ти народився, де живуть твої батьки, […]...
- СТРІЛЕЦЬКІ І ПОВСТАНСЬКІ ПІСНІ – БАЛАДИ І ЛІРИЧНІ ПІСНІ 4.4.1.Стрілецькі пісні. 4.4.2. Пісні української повстанської армії. 4.4.3.Пісні-гімни 4.4.1. Стрілецькі пісні Історія виникнення стрілецьких пісень нараховує близько вісімдесяти років, але за радянської влади вони замовчувалися. Складали їх спілки січових стрільців, що були сформовані на початку ХХ ст. на основі добровільних товариств “Січ” та “Сокіл-Батько”. Численні гуртки проводили значну культурно-просвітницьку роботу, в роки Першої світової війни […]...
- Краса народної пісні Чи доводилось вам коли-небудь бувати в Україні, слухати українців, відмічаючи красу їхньої мови, чи чули ви коли-небудь українську пісню? Що відчули при цьому? Наші пісні – то наше багатство. Деякі з них сумно линуть аж до неба, а звідти падають у саме серце, обпікаючи його чимось до болю рідним: “Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий […]...
- Краса народної пісні – ІІІ варіант 8 клас III варіант Чи доводилось вам коли-небудь бувати в Україні, слухати українців, відмічаючи красу їхньої мови, чи чули ви коли-небудь українську пісню? Що відчули при цьому? Наші пісні – то наше багатство. Деякі з них сумно линуть аж до неба, а звідти падають у саме серце, обпікаючи його чимось до болю рідним: “Реве та […]...
- Дмитро Павличко – Сонця і правди сурмач (Скорочено) На прикладі творчості Малишка потвердила свою істинність давня теза: великі часи народжують великих поетів. Невтомний трудівник, сказати б точніше, добровільний каторжанин свого жорстокого натхнення, Малишко був людиною вогнистого темпераменту. Ніжність, невичерпні поклади якої йому подарувала природа, була в нього так само з горючого матеріалу. Він не міг написати ні рядка без пожежі в грудях, без […]...
- Способи зображення характерів в “Пісні про віщого Олега” А. С. Пушкіна Ім’я князя Олега, якому присвячена “Пісня…”, відбито в історії з давніх часів. Про нього складено чимало пісень, легенд і переказів. Він був мудрим, талановитим, безстрашним і спритним воєначальником. Пушкін любив і знав історію. В “Пісні про віщого Олега” він відбив тему долі, неминучості долі. Автор захоплюється силою й мужністю князя: Як нині сбирается віщий Олег […]...
- Твір Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Любов до народної пісні в поезії М. Рильського “Пісні” Лірика Максима Рильського зросла на благодатному грунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добритою, любов’ю до надбань рідного народу. Вірш “Пісні” – гімн талановитому українському народу – створювачу надзвичайного скарбу, я кий чарує й полонить, хвилює й закликає. М. Рильський називає пісні […]...
- ПІСНІ ЧАСУ ЗЕЛЕНИХ СВЯТ: МАЇВКИ, РУСАЛЬНІ ТА ЦАРИННІ ПІСНІ Маївки (майські пісні) – твори календарної обрядовості початку літа, назва яких, можливо, походить від “май” (травень) чи “маяти” (прикрашати зеленню) або “мавки” (духи лісу та поля). Ними супроводжувались описані обряди Зеленої (Клечальної) неділі та пов’язані з нею ігрища молоді. Ці твори менш збережені і досліджені, ніж веснянки і гаївки. Найпоширенішим тут є мотив замаювання хат, […]...
- Пісні Марусі Чурай (Засвіт встали козаченьки) скорочено – Історичні пісні Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі. Не плач, не плач, Марусенько, Не плач, не журися Та за свого миленького Богу помолися. Стоїть місяць над горою. Та сонця немає, Мати сина в доріженьку Слізно проводжає. – Прощай, милий мій синочку, Та не забувайся, Чрез чотири неділеньки Додому вертайся! – Ой […]...
- Краса і велич української пісні (за твором М. Рильського “Пісні”) Максим Тадейович Рильський – один із кращих українських поетів, творчість якого стала справжньою класикою української літератури. Це був поет, який поєднував у собі найтоншу майстерність ліричного поета з допитливим розумом дослідника. І саме як дослідника його дуже цікавила українська пісня, любов до якої йому передали батьки – мати – проста селянка, що знала безліч українських […]...
- ПІСНІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОХОДЖЕННЯ – БАЛАДИ І ЛІРИЧНІ ПІСНІ 4.6.1. Загальні відомості про пісні літературного походження. 4.6.2.Історичний розвиток пісень літературного походження. (Пісні Г. Сковороди, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Петренка, Є. Гребінки). 4.6.3.Пісні літературного походження ХІХ ст. (пісні Т. Шевченка, Я. Щоголева, C. Руданського, А. Свидницького, Ю. Федьковича, М. Старицького, М. Кропивницького та ін.). 4.6.4.Пісні літературного походження ХХ ст. (пісні П. Тичини, В. Сосюри, […]...
- РОДИННО-ПОБУТОВІ ПІСНІ – БАЛАДИ І ЛІРИЧНІ ПІСНІ 4.2.1. Жанрова природа ліричної пісні. Місце ліричної пісні в системі жанрів сучасного українського фольклору. Типові персонажі ліричних пісень. 4.2.2. Основні тематичні групи родинно-побутових ліричних пісень. 4.2.3. Пісні про кохання. 4.2.4. Пісні про жіночу долю. 4.2.5. Удовині та сирітські пісні. Мотиви смутку, страждань, незахищеності. 4.2.6. Українські жартівливі родинно-побутові пісні. 4.2.7. Вивчення ліричних пісень у загальноосвітній школі. […]...
- Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики – ІІ варіант ДМИТРО ПАВЛИЧКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДМИТРО ПАВЛИЧКО Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики ІІ варіант “Про поета ще можна судити не лише по тому, якою мірою причетний він до своєї доби, до свого середовища, а й по тому, які в нього стосунки з іншими епохами, з іншими поетами світу, що обирає він […]...
- Любов до народної пісні в поезії “Пісні” Лірика Максима Рильського зросла на благодатному Грунті народної творчості, зокрема, піснях. Поезії майстра слова підкорюють щирістю й добротою, любов’ю до надбань рідного народу. Вірш “Пісні” – гімн талановитому українському народу – створювачу надзвичайного скарбу, який чарує й полонить, хвилює й закликає. М. Рильський називає пісні цілющими травами, “в них юність виникає друга, висока світиться душа”. […]...
- Русальні пісні – КАЛЕНДАРНО ОБРЯДОВІ ПІСНІ Українська література 6 клас КАЛЕНДАРНО ОБРЯДОВІ ПІСНІ Русальні пісні Пригадай! Хто такі русалки? Які твори про них ти знаєш? Ключик розуміння Улітку давні українці відзначали чимало обрядових свят: Радуниця (Проводи), Вулиця, день Св. Юрія, Симонове зело, Зелені свята, свято Івана Купайла та ін. Зокрема, русальні пісні виконували під час Зелених свят (Трійці). Наші предки вірили […]...