Загул Дмитро Юрійович Спомин
І
Скільки, скільки довгих років, Років горя і турботи, Проминуло з того часу, Як по горах я ходив! Чотирнадцять довгих років… А в душі моїй ще й досі Дзвонить стогоном скорботи Тужний пам’ятний мотив.
Наче я ще й досі чую Звук скорботної флояри, Що старий вакар пускає За вівцями по груні; Наче й досі зачуваю Голос матері старої, Що про Довбуша співає За куделею мені.
І ввижаються малому Чорні постаті опришків, Що на Косів чимчикують, До Вижниці чи до Кут, А між ними – славний калфа, Збуй-легінь Олекса Довбуш… Люту помсту він готує
Впізнаю його одразу: Байбарак, черчені гачі, Дубелтівка і тобівка, Ще й блискучий топорець. Погляд блискавкою грає, А за чересом пістолі – Не одній поганій лєнці Гримнули вони: кінець!
Капелюх ув огальонах, Пистик павиного пір’я – Чи ж не гідна це оздоба Отаманській голові? У руках – ведмежа сила, Груди – спіж, а дужі ноги Незатертий слід лишають На отаві лісовій. ІІ
Ходять шепоти лісами, Шелестять високі трави, Дзвонять сосни і смереки, Верховинський бір гуде, – Весело журчать потоки, Беркут високо кружляє – То наш Довбуш, наш отаман, На криваву справу йде.
То не
Витвір мрійної уяви, Що любовно накидає На страшні криваві справи Лицарський, містичний флер.
А слова тієї пісні І мотив її тужливий Змучену, зболілу душу Заколихує й тепер.
1925.
Related posts:
- Загул Дмитро Юрійович Згадка І Бувало: в сутінку вечірнім, Як обрій кров’ю догорить, Стаю невпевненим, покірливим… І туга пережитих літ Закряче вороном настирливим: Не варто марити про цвіт! Хіба таким, мізерним, хирлявим, – Чекати кращого чогось? Щоб потім згинуть непримиреним? Та скільки ж поту пролилось І скільки витрачено сили. Щоб перебитися якось! Чекай спокійної могили І не турбуйся про […]...
- Загул Дмитро Юрійович Жовтневий вихор Вихре, радісний вітре! Товаришу вільних верхів! Рвійно грає в повітрі Твій розколиханий спів, – Б’є в блакитні пюпітри, Дзвонить у цитри дротів. То ж ти в навальному зрості Звалив стародавній лад. Хто запрохав тебе в гості До наших трухлявих хат? Хто в щиросердному тості Випив до тебе “віват”? В убогих серцях, похилих, Тебе сподівались давно… […]...
- Загул Дмитро Юрійович Два світи – Розкажи мені, сивий діду, Про свої парубоцькі дні, Чи ганяв ти по білому світу, Як ось довелося мені? Я бачив далекі країни (Ганяли мене по фронтах) – У вихрах війни і руїни Забув я свій рідний дах. Палали вогні повстання – Поїхав і я на панів… А потім – воля настала (Діду! чого посумнів?). […]...
- Загул Дмитро Юрійович Майбутнє Тобі, надіє трудящого люду, До ніг падуть турботні наші будні; І з голоду, з безладдя, з цього бруду – Простуєм шлях у мрійливе майбутнє. Бо ця доба, що з нами настає, Цей рік і місяць, день і ця година – Співають нам про владарство твоє, Що тільки ти – надія їх єдина. Батьки вмирають, родяться […]...
- Загул Дмитро Юрійович Дифірамб пісні Вільно ритмована мово, Найкраще з земних чудес, Що слово складаєш до слова, – Ти не дарунок небес! Тебе створила людина В сиву давнінь віків, Щоб ти, мов таємна пружина, Торкала то втіху, то гнів. Ти родиш сили могутні, А часом безсилий плач; Мотиви твої незабутні, Хоч забудеться твій сіяч. Хто твій творець, о пісне? Не […]...
- Загул Дмитро Юрійович Вечірнє Мить по заході сонця. Монотонно шумить очерет, І трава, мов сонна, Хилиться, клониться… Спить степ. Зеленою лінню, Розтопленим оливом Пливе повновода Рось… І хочеться теплим словом Зворушити когось. Чого ж це ти прагнеш, Вечірня думо моя? Тужиш чогось – за чим, Не наздогониш минулого дня, Не доженеш нічим! Співай про розбуркані сили, Будь, як широкий […]...
- Загул Дмитро Юрійович На селі І Лежать покошені, порожні Поля безлюдні вдалині, – Ховаю погляди тривожні, Бо тут невесело мені. Бо думку давить і стискає Вороже небо в вишині, А в грудях тане щось і тає, Мов грудка воску на вогні. II Такі ж убогі ви і прості, Сумні, покошені поля! Чого ж до вас прибула в гості Душа зажурена […]...
- Загул Дмитро Юрійович “Порозпліталися гірлянди…” І Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну, Піду всесвітом цілим – Я об’являю війну Білим лілеям, бігоніям білим! Янголом помсти понад степами Порозсипано квіти червоні… Годі нам бути рабами! Кулаками долоні! Треба пірвати ті вінки З білих лілій і білих бігоній. Хай розвиваються […]...
- Загул Дмитро Юрійович Осінній мотив І знов я стою У пожовклім гаю. Що серцю про старість нагадує, А зісохле і тлінне Листя осіннє Крутиться і падає, Крутиться і падає… В душу мою. І щомить моє серце щемить Од натуги осінньої туги, Бо знову до серця Шелестом б’ється Одірване листя, А серце тремтить, Воно б’ється і рветься Й за листям пожовклим […]...
- Дмитро Юрійович Загул Д. Загул досі залишається належним чином не поцінований насамперед тому, що його ім’я звично асоціюється з символізмом, течією, що, як вважалося, не мала виразного національного обличчя. Літературознавці (саме літературознавці, а не критики 20-х років), довго вагаючись, чи був взагалі той український символізм, врешті визнали його однотонним і нецікавим, вкрай декадентським (“не довіряв розумові, уникав злоби […]...
- Загул Дмитро Юрійович Дифірамб водоспаду (За І. Голем) Води і люди! Ви вічний, могутній рух! Нестримні діти природи, Спонука спонук. Ви – дух! Ви – сила! Води і люди. Ні гори, ні скелі – Не стримають ваших Стромих доріг, Не вдержать Навальний ваш біг – Ні простори пустелі, Ні примари богів угорі, На хмарній небесній стелі. Не вдержаться гори, Де […]...
- Загул Дмитро Юрійович Отчизно дорога! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчизно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе вернеться вдруге? Чи на скелях, на грудях твоїх, Змучене серце спочине, І поллється безжурний сміх, Щирий такий, без причини? Ти снишся мені уві сні, Розкішна, зелена колиско, І часом здається мені. Що ти осьде, що близько. І здається тоді, […]...
- Загул Дмитро Юрійович Братам поза межі Флейтою плаче серце до вас, Сопілкою схлипує: Покинуті. Пасерби долі. Любі. Рідні. Безвольні. Зараз не вперше, а в сотий раз Я одкриваю для вас Десятилітні болі мої На рідній чужині… А з ними разом – тисячолітні Страждання мої – болі людини В хащах і пущах землі. До вас, безпорадні, до вас, З віковічних тенет Кличе […]...
- Дмитро Загул Реферат на тему Дмитро Загул (1890 – 1944) Д. Загул досі залишається належним чином не поцінований насамперед тому, що його ім’я звично асоціюється з символізмом, течією, що, як вважалося, не мала виразного національного обличчя. Літературознавці (саме літературознавці, а не критики 20-х років), довго вагаючись, чи був взагалі той український символізм, врешті визнали його однотонним і […]...
- Дмитро Павличко – Смереки СМЕРЕКИ В пень загнана сокира татова По топорище. Смереки в наляку – задихані – Тікають вище. Пила, як риба, прогинається В кільце зубате. А батько: – Ну, показуй дерево Котре зрубати?! Я розглядаюсь, мов на ярмарку; Я вибираю. Здається, краща та смеречина, Котра не скраю. – Ось найстрункіша! – Ні, мій хлопчику, Шкода стрункої! – […]...
- Джордж Гордон Байрон Мазепа (Переклад Д. Загул) Джордж Байрон Мазепа Поема З англійської Джордж-Ноель Байрон І. В жахливий день біля Полтави Од шведів щастя утекло. Навкруг порубане, криваве Все військо Кардове лягло, Військова міць, воєнна слава. Така ж, як ми, її раби, – Майнула до царя, лукава, І врятувався мур Москви. – До того пам’ятного року, До ще жахливішого дня, Що на […]...
- “Не був я, Господи, безбожним, / Але носив раба тавро” (Дмитро Павличко) – Дмитро Павличко (1929) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Дмитро Павличко (1929) Жити на своїй землі, й мови рідної не чути, І щодня ковтати гнів, наче келишок отрути… Це присуджено мені, це мені нещадна кара За довіру молоду, за поривну честь Ікара. (Дмитро Павличко) Дмитро Павличко – поет рідкісного обдаровання. Наділений хистом публіцистичного […]...
- “Найбільша з усіх таємниць – таємниця твого обличчя” (Дмитро Павличко) – Дмитро Павличко (1929) Підручник Українська література 11 клас Українська література другої половини XX століття Дмитро Павличко (1929) “Найбільша з усіх таємниць – таємниця твого обличчя” (Дмитро Павличко) Якось Дмитро Павличко сказав, що “між музикою і словом в пісні… повинна існувати духовна єдність авторів, яка зринає з подібності їхніх устремлінь, з гармонійної сумірності їхніх людських і творчих прикмет”. Перша […]...
- ЛЕРМОНТОВ, Михайло Юрійович (1814 – 1841) ЛЕРМОНТОВ, Михайло Юрійович (Лермонтов, Михаил Юрьевич – з 2 на 3.10.1814, Москва – 15.07. 1841, П’ятигорськ) – російський письменник. Син армійського капітана Ю. Лермонтова та М. Лермонтової (у дівоцтві Арсеньєвої), єдиної спадкоємиці значного статку своєї матері, Єлизавети, котра належала до багатого та впливового роду Столипіних. Шлюб, узятий проти волі Є. Арсеньєвої, був […]...
- Білий Дмитро Дмитрович Басаврюк ХХ Твір, який пропонується зараз до вашої уваги, виник внаслідок збігу досить несподіваних обставин, першою з яких стала знахідка рукопису невідомого автора зі середовища українських політичних емігрантів покоління УНР. Рукопис зберігався в архіві журналу “Вольное казачество – Вільне козацтво”, і належав до періоду 20-30-х рр. Автор, працюючи над науковим дослідженням про національну революцію 1917-1921 рр., не […]...
- Основні мотиви віршів Ю. Федьковича Основні мотиви віршів Ю. Федьковича І. “Бо я правду лиш співаю та й за правду гину”. (Федькович – поет за покликанням. За словами І. Франка, він “вложив у свою поезію найкращу частину своєї душі”.) ІІ. Ідейно-тематичне спрямування віршів Ю. Федьковича. 1. Роль поета й поезії в суспільному житті. (Творче кредо поета виражене в поезії “Нива”. […]...
- Ставлення до матері (за віршем “Пішачок”) – IІІ варіант – ДМИТРО ПАВЛИЧКО 6 клас ДМИТРО ПАВЛИЧКО Ставлення до матері (за віршем “Пішачок”) III варіант Кожний із нас завдячує своїм народженням батькам, особливо матері. Саме мати не тільки дає початок новому життю, а й є найближчою людиною своїй дитині протягом всього життя. Сумно спостерігати, коли рідна дитина зневажає матір. Подібну ситуацію зображує Дмитро Павличко у вірші “Пішачок”. У […]...
- ЗВЕРТАННЯ – Дмитро Білоус УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ Дмитро Білоус ЗВЕРТАННЯ Скільки є в нас, любі друзі, Для звертання ніжних слів – І до тата, й до матусі, До бабусь і дідусів! І татусю, й мамцю, й нене, І дідусю, й бабцю теж, Миле, ніжне, сокровенне – Як ще краще назовеш? А Федько звертання […]...
- НА ЩАСТЯ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Літературне читання 3 клас ПОЕТИЧНА ЗБІРКА ДМИТРО ПАВЛИЧКО НА ЩАСТЯ Є на світі море, А в морі – острів, А на острові – місто, А в місті – площа, А на площі – вершник, А під вершником – кінь, Підкований золотими підковами. Ходять по площі люди, Та ніхто не цікавий знати, Що то за кінь, […]...
- Дмитро Павличко – Сонця і правди сурмач (Скорочено) На прикладі творчості Малишка потвердила свою істинність давня теза: великі часи народжують великих поетів. Невтомний трудівник, сказати б точніше, добровільний каторжанин свого жорстокого натхнення, Малишко був людиною вогнистого темпераменту. Ніжність, невичерпні поклади якої йому подарувала природа, була в нього так само з горючого матеріалу. Він не міг написати ні рядка без пожежі в грудях, без […]...
- ВСЕ ТАК ЦІКАВО НАВКРУГИ. ДМИТРО ЧЕРЕДНИЧЕНКО ХЛОПЧИК ІВАСИК І ДІДУСЬ ТАРАСИК Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом відомого українського письменника і перекладача Дмитра Чередниченка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; навчати уявляти описані картини, розмірковувати над текстом; розвивати спостережливість, творчу уяву, здатність мислити словесно художніми образами; виховувати допитливість, шанобливе ставлення до старших. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Зі […]...
- Ткач Дмитро Васильович Дмитро Васильович Ткач народився 11 вересня 1912 року в місті Орлику Полтавської області. Батько був столяром, людиною працьовитою і чесною, але революція, голод у двадцятих роках і розруха прирекли його сім’ю на поневіряння. Дванадцятилітнім хлопчиком після нестерпно тяжких літ у колі безпритульних, Дмитрик розшукав у селі Мачухи поблизу Полтави свого дядька – вчителя Якова. Тут […]...
- Легенди рідного краю РЕФЕРАТ З української літератури На тему: “Легенди рідного краю” ДОВБУШ – ДОБРИЙ ЧОЛОВІК Довбуш був дуже добрий чоловік. Він помагав бідним карав панів за несправедливість. Якось йому пожалівся один газда, що пан забрав від нього коні. Прийшов Олекса до того пана й звідає: – То ти вчора забрав від газди коней? Що було панові робити! […]...
- Роман “Дмитро Донськой” Ю. Лощица Перш ніж розповідати про обрану мною книзі, я хотів би пояснити, чому я вибрав саме роман. Я завжди цікавився історичними добутками, роллю особистості в історії. На мій погляд, читаючи й розбираючи історію нашої країни, можна зрозуміти нинішній стан держави й передбачати, що буде в найближчому майбутньому. На тему Куликовской битви було написано дуже багато добутків. […]...
- ДМИТРО ПАВЛИЧКО – Ліричні твори-роздуми Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015 КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ ЛІРИКА Ліричні твори-роздуми Не завжди в ліриці передано почуття, переживання, викликані картинами природи. Є твори, у яких поет міркує над життєвими проблемами, власними вчинками, дає їм оцінку. ДМИТРО ПАВЛИЧКО Дмитро Павличко народився в 1929 році на Івано-Франківщині. Вірші поета […]...
- Дмитро Павличко – дітям Матеріал уроку. Дмитро Павличко “Мамине слово”. Мета. Розширити знання дітей про творчий шлях Дмитра Павличка; удосконалювати навички правильного і виразного читання віршів; розвивати уміння формувати оцінні судження, збагачувати мовлення дітей образними словами і висловами; виховувати почуття любові до мами. Обладнання. Портрет Д. Павличка, збірка віршів “Де найкраще місце на землі”, аудіозапис пісні “Два кольори”. Хід […]...
- МАРКОВИЧ ДМИТРО МАРКОВИЧ ДМИТРО (04.11.1848, Полтава – 04.12.1920, Вінниця) – письменник. Дитинство пройшло в Острозькому та інших повітах Чернігівської губернії, де батько служив лісником у казенному відомстві. 1859 р. вступив у Новгород-Сіверську гімназію, закінчувати середню освіту довелося у Вологді (куди перевели на службу батька). Там познайомився з засланцем О. Кониським. З 1865 р. працював акцизним наглядачем у […]...
- Дмитро Чуб Наша людина в Австралії Від цього вже немолодого чоловіка йде якась добра і світла сила. Вона до фізичного відчутна, коли слухаєш його спокійні й тихі слова, бачиш ощадливі жести. А ще за всім тим вчуваєш: минуле чоловіка не було аж надто ласкавим до нього – там його підстерігало немало складних випробувань, там переплелися справді нелегкі […]...
- ДМИТРО ПАВЛИЧКО. СИНИЦЯ Мета: продовжити ознайомлення учнів із творчістю Дмитра Павличка; ознайомити з його віршем “Синиця”; вчити розкривати основну думку твору; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; розвивати зв’язне мовлення учнів, образне мислення; виховувати любов до художнього слова. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Нумо, діти, підведіться! Всі приємно посміхніться. Пролунав уже дзвінок, Починаємо урок! II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (див. додатковий […]...
- ПОЕТИЧНЕ СЛОВО ПРОНИКЛИВЕ Й ЩИРЕ. ДМИТРО ПАВЛИЧКО ВІТРЯК Мета: продовжити ознайомлення учнів з творчістю Дмитра Павличка; вдосконалювати навички свідомого виразного читання віршованих творів; вчити аналізувати прочитане; поглиблювати та розширювати образні уявлення, що виникають в учнів під час читання поезії; розвивати творчу уяву, образне мислення; виховувати любов до прекрасного. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Коливає Вусом сом, […]...
- Два кольори – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов. А чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, […]...
- Вчитель-словесник Дмитро Миколайович Подгрушний Яскравим дарунком ритора, майстра червоного слова володів вчитель-словесник Дмитро Миколайович Подгрушний. Він часто давав учням вільні Теми для композицій, і тут Сашко Довженко продемонстрував свої здатності. Його композиції були кращими в класі. Особливо вразила й запам’яталася всім його художня композиція “Святки” – поетичне оповідання про народні новорічні торжества. Свої описи Сашко ілюстрував колядками. Були в […]...
- Дмитро Андрійович Фурманів Дмитро Андрійович Фурманів (1891 -1926), син трактирника, власника чайної, із заштатного міста Середи (нині місто Фурманів Іванівської області), студент-філолог Московського університету в 1914-1915 роках, брат милосердя (санітар) на фронтах першої світової війни, і сам був натурою шукаючої, мрійливої, готової, як говорять, обміняти Корінь на крила, на мрії Йому нелегко було визначитися в подіях революції, коли […]...
- Дмитро Вітовський Переповнений народом вокзал аж клекотів од гулу. Не те, що сісти – стати ніде. І Дмитро Вітовський змушений був тулитися до стіни, але й стіни не було вільної – люди, люди, люди… Вітовський не витримав і вийшов на перон. Узявшись за поруччя, німо застиг. Що ж, прощайте, Чернівці! Він надовго так застиг. Військова виправка. Суворе […]...
- Дмитро Васильович Павличко Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, Як добро возз’єднання народу. Почавши свою творчість […]...