Залишатись собою (за твором “Дивак”)
Часто ми намагаємось зрозуміти думки або вчинки інших. Але, кажуть, душа кожної людини – глибокий колодязь, дивлячись у воду якого, ми намагаємось побачити своє віддзеркалення.
І тоді, коли у воді колодязя чиєїсь душі ми не помічаємо свого обличчя, не відчуваємо схожості на себе або на своє оточення, людина нами не сприймається. Вона може бути ні поганою, ні хорошою, але багатьом здається незвичайною.
І чомусь декого це ображає. “Який дивак! Яка дивачка!”, – чутно навкруги. І, на жаль, майже ніхто не подумає хоч трішки глибше пізнати
Небезпечні для суспільства і для людини, що їх створила.
Але, звичайно, внутрішній світ є у кожного з нас. Ми приходимо до нього під час сну, коли тіло відпочиває, а душа може поринути в мрії та думки. Саме звідти походять наші сни, бо вони – відбиток наших таємних бажань, страхів, а іноді-вад.
Хтось з нас керується прагматичним, а хтось-почуттєвим сприйняттям світу. Коли ми не знаходимо рішення або не розуміємо
Виховання, звички, манери зникають і залишаються інстинкти і емоції, дещо тваринні, які важко пояснити.
Ці сприйняття живуть у нас у різному відношенні. Іноді чогось більше, чогось менше. У декого повністю відсутня прагматика і приземленість. Про таких ми кажемо “далеко від землі літає”.
Або насмішкувато: “Дивак!”.
Гуманізм, розкриття внутрішнього світу кожної людини, її індивідуальність та неповторність – ключові питання, які наголошуються письменниками часу, в який творив Григір Тютюнник. У своєму творі “Дивак” він описує хлопчика, який є незвичним для свого оточення. Малий Олесь милується природою, обожнює малювати. Його приваблює чистота і недоторканість снігу, на якому хлопець виводить свої малюнки.
Щось не так пішло – можна стерти змерзлою долонькою і почати знову. Це властиво саме дітям.
Григір Тютюнник навмисно обирає зиму як тло подій. Бо саме взимку є холодна тиша, тиша і сніг. їх подовгу слухає вразливий Олесь, замість того, щоб жити за правилами, написаними іншими І” людьми, бо вони йому не підходять.
Він не розуміє, чому потрібно робити те, чого не хочеш. Наприклад, малювати глек тоді, коли йому цього не хочеться і коли це йому не потрібно. Наприклад, вчителька, яка викладає малювання, не знає як поводити себе: відстоювати професійну принциповість чи поступитись перед незвичайним учнем. І лише в тих випадках, коли його бажання співпадають з тим, що потрібно робити, здійснюються якісь з’єднання з оточенням.
Благородний Олесь не сприймає суворий закон буття “або ти, або тебе” і не хоче жити за ним. Замріяний, він вибачає, коли з ним поводяться несправедливо і огидно. Коли енергійний та експресивний однокласник Федько Тойкало вдарив його, але Олесь не став заводити бійку, лише повернувся і пішов.
Але одразу вибачив і був дуже радий – теж незвична реакція – коли Федько, відчувши, що зробив неправильно, ні за що вдаривши Олеся, вибачився і навіть у знак примирення дав Олесю пирога.
Дід Олеся, Прокіп, – це людина з великим життєвим досвідом. Він намагається навчити хлопця як жити і змагатись на життя, за місце під сонцем. “Щоб було тепло, треба привозити дрова, щоб їх привозити, треба бити коней, щоб вони йшли”, – наставляє дід. Але це не влаштовує хлопчика. “Адже їм боляче”, – відповідає Олесь, підбиваючи діда, коли він б’є батогом по конячих спинах.
І ввечері, вдома, дід із жалем каже матері: “В тебе він, Наталко. Дивак… Затопчуть його… Бо воно ж як деревце в пагоні…”
Можливо, на якимось підсвідомому рівні хлопчик відчуває, що його за щось зневажають і переймається через це. Та врешті засинає, мріючи про пригоди Івасика-Телесика. Потім починається ще один новий день…
Початком нового дня, примиренням із другом, добрим ставленням до нього діда Григір Тютюнник дає шанс Олесю. Все ще владнається, адже якщо хлопець народився в цьому світі, значить, він має жити в ньому, залишаючись неспотвореним життям, залишаючись собою. Таким, як він, в житті обов’язково є місце, що завжди буде вільним.
Вільним для них. Бо вони особливі.
Related posts:
- Залишатись собою (за твором Григора Тютюнника “Дивак”) Часто ми намагаємось зрозуміти думки або вчинки інших. Але, кажуть, душа кожної людини – глибокий колодязь, дивлячись у воду якого, ми намагаємось побачити своє віддзеркалення. І тоді, коли у воді колодязя чиєїсь душі ми не помічаємо свого обличчя, не відчуваємо схожості на себе або на своє оточення, людина нами не сприймається. Вона може бути ні […]...
- Якби моїм товаришем був Олесь (за твором Григора Тютюнника “Дивак”) Якби моїм товаришем був Олесь, то, думаю, нам спершу було б важко знайти спільну мову. Чому? Бо таких людей, особливо моїх ровесників, які живуть із природою, як у своїй родині, дуже мало. Просто взагалі меншає людей, які б не тільки відчували, досліджували, але й поважали природу так, як це вмів робити малий Олесь. Тому мені […]...
- Чи важко Олесю лишатися собою? (За твором Гр. Тютюнника “Диван”) Людина – найцінніша істота на землі. Тому вона і дорогоцінна, що неповтор – н. і Не буває двох цілком однакових людей, навіть рідні брати – і то кожен має вдачу. Але незважаючи на це, дуже важко залишатися відмінним завжди, особливо серед людей. Незвичайна історія сталася з Олесем. Він любить усе живе: і дятлика, і рибку, […]...
- Григір Тютюнник – Дивак (СКОРОЧЕНО) Григір Тютюнник Дивак (СКОРОЧЕНО) На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм […]...
- Скорочено “Дивак” Тютюнника На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не […]...
- Дивак – ГРИГІР ТЮТЮННИК Скорочено На початку зими Олесеві до школи можна ходити двома шляхами – річкою або бором. Але мати забороняє ходити по тонкій кризі, тому хлопчик іде бором. Він ще малий, ледь до ручки дверей дістає. Очі чорні, глибокі, хочуть збагнути увесь світ. Олесь любить зиму. Любить малювати по снігу, водячи пальцем. Милується своїм творінням, поки хтось не […]...
- Григір Тютюнник: твір Дивак Народився в с. Шилівці Зіньківського району на Полтавщині. Його батька було репресовано у 1937 році. Деякий час жив у дядька на Донбасі. Закінчив Зіньківське реальне училище. Працював робітником на харківському заводі ім. Малишева, у колгоспі, служив моряком на Далекому Сході. Навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Учителював на Донбасі (викладав російську мову та літературу), згодом […]...
- Точність і лаконізм описів природи, їх роль в оповіданні “Дивак” Співцем чудової української природи можна назвати Григора Тютюнника. У його творах чимало майстерних описів краєвидів рідної землі. Письменник тонко підмічає стан навколишнього світу. Через описи картин природи митець передає душевні переживання своїх героїв. Не є виключенням і оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Вже з перших рядків цього невеликого твору ми потрапляємо до зимового світу, в якому […]...
- Дивак і фантазер Мюнхаузен (за твором Распе “Дивовижні пригоди, подорожі і бойові подвиги барона Мюнхаузена”) – Бароне, а як же Ви утрималися на розпеченому ядрі? – Шановний Мюнхаузене, чи не заважала Вам альтанка з вербових гілок скакати на коні? – Чи не шкода Вам було лисицю, яку Ви вигнали з власної шкури? …Я бачу, як він посміхається у вуса і тут же знаходить влучну й дотепну відповідь. Ну зовсім, як […]...
- Дивак Г. Тютюнник На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга – річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Мати забороняє ходити в школу по льоду через річку. Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього […]...
- ПРИНАДИ ЛІТНЬОГО РАНКУ. АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ “РИБАЛКА-ДИВАК” II семестр З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ (продовження) ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 Урок 86. ПРИНАДИ ЛІТНЬОГО РАНКУ. АНАТОЛІЙ КОСТЕЦЬКИЙ “РИБАЛКА-ДИВАК” Мета: вдосконалювати техніку свідомого, виразного читання віршованих творів, вмілого використання інтонацій у мовленні; формувати оцінні судження, навчати виділяти головне; виховувати любов до прекрасного. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою. Гра “Дощик” Хоче […]...
- Скорочено ДИВАК – ГРИГІР ТЮТЮНИК На початку зими ходити Олесеві до школи можна було двома шляхами: бором чи річкою. Але о цій порі лід на річці тоненький, тому мати забороняла синові там ходити. Олесь був ще малий, головою ледь до клямки діставав. Очі мав чорні, глибокі, дивилися вони широко, немов одразу хотіли збагнути весь світ. Олесь любив зиму. Йому подобалося […]...
- Дивак скорочено На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга – річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Мати забороняє ходити в школу по льоду через річку. Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього […]...
- ДИВАК – ГРИГІР ТЮТЮННИК (1931-1980) УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 5 клас РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ ГРИГІР ТЮТЮННИК (1931-1980) ДИВАК На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга – річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому: – Гляди ж, […]...
- Твір за добутком Гр. Тютюнника “Дивак”? Людина – найцінніша істота на землі. Тому вона і дорогоцінна, що неповторна. Не буває двох цілком однакових людей, навіть рідні брати – і то кожен має вдачу. Але незважаючи на це, дуже важко залишатися відмінним завжди особливо серед людей. Незвичайна історія сталася з Олесем. Він любить усе живе: і дятлика, і рибку і дідову конячку. […]...
- ЛЮДИНА І ПРИРОДА В ОПОВІДАННІ ГРИГОРА ТЮТЮННИКА “ДИВАК” Мета: – ознайомити дітей з біографічними відомостями про Г. Тютюнника; – спробувати зануритися у світ його образів та думок; – з’ясувати основні проблеми, які піднімає письменник та Проаналізувати художні засоби, якими він їх реалізовує; – навчатися висловлювати свою думку й аргументувати її; – виховувати любов та бережливе ставлення до природи, а також Гуманне ставлення та […]...
- Благородний лицар Дон Кіхот – герой і дивак (за романом Мігеля де Сервантеса Сааведри “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”) СЕРВАНТЕС СААВЕДРА МІГЕЛЬ ДЕ (1547-1616) “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі” (1604-1607) – книга, яка зробила свого автора популярним не тільки у себе на батьківщині – в Іспанії, але й у всьому світі. Роман займає друге місце за кількістю мов, якими його перекладено (перше місце посідає Біблія). Ім’я Дон Кіхота стало називним і означає людину, […]...
- Наука про те, як лишитися самим собою (За творчістю В. Стуса) Бути самим собою, лишатися самим собою – це важкий труд, який триває все життя. І ця спроба може призвести людину до загибелі. Особливо, якщо ця людина – поет. Василь Семенович Стус перемагав у своєму житті частіше, ніж програвав. Він перемагав словом і справами. Перемагав загальну інертність суспільства, заблокованість української мови, тупість партійних керівників і партократів […]...
- Дивак і фантазер Мюнхгаузен Якось барон Мюнхгаузен гуляв лісом. Він тримав кульок з вишнями, які купив у сільській крамниці. Однак поласувати досхочу йому перешкодив олень. Він зненацька з’явився з лісової хащі, застиг на місці, дивлячись на барона. А барон, як відомо, запеклий мисливець. Але цього разу куль у нього із собою не було. Він почав стріляти в оленя вишневими […]...
- Дивак і фантазер Мюнхгаузен (діалог) – Бароне Мюнхгаузене! Ви розповідали, що переслідували незвичайного зайця. – Так була справа. Майже два дні я гнався за ним на коні, а заєць хоч би присів відпочити. – І ви що ж, ніяк не могли його наздогнати? – Якби тільки я не міг його наздогнати! Навіть моя вірна собака Діанка не допомогла мені наблизитися […]...
- Мистецтво бути собою Важко сказати, чи існує взагалі таке мистецтво – бути собою. Це, скоріше, право бути собою таким, яким ти є. І щоб інші сприймали тебе саме таким, бо коли кожен намагається тебе “переробити”, це викликає спротив, небажання піддаватися чужим впливам і, взагалі, породжує неадекватну реакцію стосовно тих подій, що відбуваються. Перш ніж творити себе, – бути […]...
- Що принесе з собою завтрашній день? Проблема, завжди турбує людський розум. Завтрашній день приходить, а відповіді на це питання немає. Майбутнє, неминуче є загадкою для людства. Із днів утворюються роки, роки формують століття, а людський розум наполегливо намагається відсунути грань, що розділяє сьогодення і майбутнє. Така суть людини, він не бажає ступати в невідомість, і тому йому потрібні казки, міфи, фантастичні […]...
- Хлопчик-Фігурка, який задоволений собою – ІГОР КАЛИНЕЦЬ Скорочено Ганнуся їхала додому трамваєм і намалювала на вікні пальчиком чоловічка в окулярах. Коли дівчинка виходила, почула, що Хлопчик-Фігурка (далі скорочено будемо називати його Ха-еФ) просить її взяти його із собою. Дівчинка здивувалася, але взяла хлопчика в ранець, і він поселився там в альбомі для малювання. Гануся згадала про Ха-еФа тільки тоді, як учитель поставив хлопчика […]...
- Твір на тему: “Благородний лицар Дон Кіхот – герой і дивак” У найкращих творах найвідоміших авторів нерідко буває так, що їх головні герої є складними, суперечливими постатями, які ніяк не можуть викликати однозначного і простого ставлення. Так склалося і в романі Сервантеса про пригоди Дон Кіхота. Ця людина поєднувала в собі відразу кілька якостей, а тому його цілком можна і навіть потрібно називати одночасно героєм і […]...
- Скорочено “Хлопчик фігурка який задоволений собою” Калинця Ганнуся їхала додому трамваєм і намалювала на вікні пальчиком чоловічка в окулярах. Коли дівчинка виходила, почула, що Хлопчик-Фігурка (далі скорочено будемо називати його Ха-еФ) просить її взяти його із собою. Дівчинка здивувалася, але взяла хлопчика в ранець, і він поселився там в альбомі для малювання. Гануся згадала про Ха-еФа тільки тоді, як учитель поставив хлопчика […]...
- Чому “переступивший” Свидригайлов покінчив із собою, а Розкольників – немає? (по романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і наказание” розкривається ряд загальнолюдських проблем: может чи людина в ім’я високої ідеї зробити преступление, як після цього жити й звідки чекати покарання? Головний герой роману, студент Родіон Раскольников (саме прізвище символізує розрив, роздвоєння), поставлений перед дилемою. Він бачить дрібне, частка зло в особі баби-процентщици й убиває її, але, […]...
- Що являє собою реальний мир “Мертвих душ”? Це мир, типовими представниками якого є Манилов, Ноздрев, Собакевич, поліцмейстер, прокурор і багато хто інші. Гоголь описує їх зі злою іронією, не щадячи й не жалуючи. Він показує їх смішними й безглуздими, але це сміх крізь сльози. Це те страшне, що завжди було зайвим для Росії. Реальний мир “Мертвих душ” страшний, огидний, божевільний. Це мир, […]...
- Не вдоволений ні собою, ні своєю&;amp;;#8230 Не вдоволений ні собою, ні своєю літературною діяльністю, розчарований у можливості знайти шлях до політичної активності, до боротьби в ім’я звільнення людства, Байрон то віддається глибокій меланхолії, то вибухає цинічним сміхом і не може втекти від самого себе. Щоденники й листи Байрона навіть більше, ніж Твори, дозволяють судити про крайній його егоцентризм. Не егоїзм – […]...
- У чому суть загальнолюдського й національного. Як ці категорії поєднуються між собою? Література нерозривно пов’язана з життям народу, який її творить. Нація має спільні цінності, ідеали, традиції, риси характеру. Усе це іменується національною душею (або національним менталітетом1). Кожен справжній митець намагається якомога глибше пізнати й повніше втілити душу свого народу, його характер. З іншого боку, нація найяскравіше виявляє себе, засвідчує свій розквіт саме через високорозвинену, самобутню національну […]...
- Мистецтво бути собою (Культурна людина. Якою я її бачу?) Важко сказати, чи існує взагалі таке мистецтво – бути собою. Це, скоріше, право бути собою таким, яким ти є. І щоб інші сприймали тебе саме таким, бо коли кожен намагається тебе “переробити”, це викликає спротив, небажання піддаватися чужим впливам і, взагалі, породжує неадекватну реакцію стосовно тих подій, що відбуваються. Перш ніж творити себе, – бути […]...
- ЧиЛегко бути самим собою? (міркування) Теперішні ми не завжди подобаємося людям, і для того, щоб подобатися, надягаємо різні маски: увічливості, вихований ности, розуму, зухвалості. Бути самим собою людина може тільки із самим собою, зі своїми думками або з тією єдиною людиною, кому може відкрити свою душу, довірити свої таємниці. Бути собою не те щоб складно, просто страшнувато. У суспільстві не […]...
- “Буває вчинок – з самим собою поєдинок” Життя людини від початку до кінця зіткане з його світогляду, думок, почуттів, дій і діянь. Причому переплітаються ці нитки дуже туго і розповідають про особистість людини. Тому дуже важливо контролювати хід своїх думок, дій, показати себе такими, які ми є насправді. Того, що ми народилися на цей світ, що батьки забезпечили нам спокійне життя зовсім […]...
- “Гамлет” драматизм якого у внутрішній боротьбі героя із самим собою Історична еволюція й драми, і епосу полягала саме в тім, що вони із все більшої, історично доступної для свого часу глибиною розкривають взаємний зв’язок обумовленості людського характеру і його долі життєвими, соціальними обставинами й вплив людини на самі ці обставини (хоча можливості характеристики самого середовища, з погляду повноти й багатогранності її зображення, залишаються в драмі […]...
- Винниченко Володимир Кирилович Чесність з собою Володимир Виннииченко. Твори. (В 11 томах). Том 10. Київ: Дзвін, 1919. I Віра сильно закусила верхню, губу й відразу замовкла. З нахмуреними густими бровами, з якими зливалися чорні, злі чоловічки очей, вона, здавалось, щось переживала в собі. Мирон курив, жмурив від диму ліве око й обома руками підкручував вуса до очей. Але вуса, зроблені неначе […]...
- Чи Легко бути самим собою? (міркування) Теперішні ми не завжди подобаємося людям, і для того, щоб подобатися, надягаємо різні маски: увічливості, вихований ности, розуму, зухвалості. Бути самим собою людина може тільки із самим собою, зі своїми думками або з тією єдиною людиною, кому може відкрити свою душу, довірити свої таємниці. Бути собою не те щоб складно, просто страшнувато. У суспільстві не […]...
- Володіти собою – найбільша влада (Сенека) Тих, хто може володіти собою, поважають за всіх часів. Завжди цінуються спокій, упевненість, рівність у поводженні. Дратівлива, неврівноважена, невитримана людина ні в кого не може викликати гарних почуттів. Зазвичай її вважають просто невихованою. На мою думку, вміння володіти собою можна розвинути. Для цього треба стежити за своєю поведінкою та не допускати роздратування, крику, сліз, істерик. […]...
- Що ж являє собою роман “Герой нашого часу” На перший погляд могло здаватися, що “Герой нашого часу” є не що інше, як збори закінчених повістей під загальним заголовком. Однак збережені рукописи “Героя…” допомагають побачити, що роман створювався як цільний добуток, всі частини якого поєднувалися струнким і глибоким задумом. У повістях “Бела”, “Фаталіст” і “Тамань” образ Печорина оточений атмосферою таємничості. Його вчинки здаються дивні […]...
- Ми живемо, під собою не чуючи країни. Твір по творчості Мандельштама У літературі не Раз траплялися драматичні протистояння між поетом і владою. Міркуючи про долі письменників, Герцен писав в 1851 році: “Жахлива, чорна доля випадає в нас на частку всякого, хто насмілиться підняти голову вище рівня, написаного імператорським скіпетром… Історія нашої літератури – або мартиролог, або реєстр каторги…”. Що ж змінилося в XX столітті? Так нічого. […]...
- Скорочено – САМА СОБОЮ РІЧКА ЦЯ ТЕЧЕ… – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка – Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенно Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене, Її й […]...
- Світ фантазії в казковому оповіданні “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” Ігор Калинець – талановитий майстер слова, поет і прозаїк, що пише для дорослих і дітей. Світ дитинства для цього митця – невичерпне джерело натхнення. Він тонко відчуває дитячу душу, її потяг до мрії, уміння бачити невидиме, таємниче в буденному житті. У творі “Хлопчик-фігурка, який задоволений собою” автор показує, як завдяки багатій дитячій уяві Ганнусі з’являється […]...