Засвітилася над убогою стріхою мужицькою божа іскра (трагічна доля народного таланту у повісті Степана Васильченка “Талант”)
Засвітилася над убогою стріхою мужицькою божа іскра (трагічна доля народного таланту у повісті Степана Васильченка “Талант”)
“Талант мужності і талант співчуття, без яких не буває справжньо го письменника, вищою мірою був притаманний цій людині”, – керувався пристрасним прагненням послужити рідному народові, обравши його героєм неперевершених новел. Саме життя підказувало йому теми й сюжети, а прості трудівники, що жили поруч із ним, ставали героями новел, повістей і драматичних творів. В основі всіх цих творчих доробок
Але вони відзнача ються яскравою особливістю: напружені події змальовано оптимістично, без розпачу й зневіри, залишаючи сподівання на краще.
У такім контрасті дійсності і людської надії подано образ Тетяни
З повісті “Талант”, що стала живим втіленням позиції письменника: піднімаючись над болями і сумом, стверджувати радість життя.
“Талант” знайомить нас із трагічною долею молодої сільської співачки, яку довели до самогубства надзвичайно складні обставини життя в умовах самодержавства, буржуазно-поміщицького ладу. Письменник з глибокою повагою і
Малісіньку-малісіньку… І освітила вона моє життя біднеє, щастям нагріла моє серце… Та хай погасне краща іскра в мені свята і хай буде марне моє життя й темної темніше ночі, коли оддам її в наругу чи в болото втопчу!”
Та жорстока до селянських дітей дійсність нищить високі пориви. І ось – перший удар долі: стара поміщиця розігнала театр через брудні обмови, що камінням летять у дівчину. Талант Тетяни збезчещений, мрія вбита, душа розтоптана. І тоді для зневіреної молодої співачки, що ділилась з усіма найбільшим своїм скарбом – піснею, спротивився білий світ; вона вчиняє самогубство. Задумавшись над цим, я дійшов висновку, що в цій розв’язці закладено глибший смисл: не тільки життя Тетяни згубила жорстока дійсність, але й ту чисту і величну своєю красою пісню, що завжди символізувала душу української нації.
Неспроста всіх “… опалило, як огнем”, коли селяни збагнули, що трапилося: загинула не просто “чужа, бачте, дитина, та ще й сирота” – замовкла пісня, що розтопила людям серця, воскресила їх. Ми бачимо вибух народного гніву під час похорону дівчини: юрба рвалася ламати двері на поповім дворі. Селян об’єднало єдине велике почуття протистояння злу, палкий осуд несправедливості. І над цією народною єдністю прозвучали правдиві й пристрасні слова учителя Андрія Марковича про те, як серед темної ночі в оцьому покинутому і забутому закуткові під убогою мужицькою стріхою засвітилася “божа іскра”.
Ця сцена, сповнена оптимізму, розкриває ідею повісті: незламність невичерпних духовних сил обездоленого народу, що виступає заступником прекрасного у боротьбі із соціальним злом.
Ідея єдності проти зла і сьогодні є актуальною для нашого суспільства, бо, на жаль, вади сьогодення значною мірою впливають на громадські й духовні позиції українців. Це – моя точка зору. І я вважаю, що тільки об’єднавшись у своїх поглядах і прагненнях, ми зможемо досягти для своєї України щасливого майбуття.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)