ЗБІРНИКИ
ЗБІРНИКИ – рукописні (іноді друковані) книги, складені з матеріалів найрізноманітнішого змісту й походження (перекладних і оригінальних). Містять історичні твори, біблійні уривки, повісті, житія, повчання, проповіді, апокрифи, легенди, притчі, байки, афоризми, прислів’я, приказки, вірші, пісні й думи, драми, інтермедії, пародії, листи, урядові та інші документи, навчальні й наукові тексти, лікарські, куховарські поради тощо. Збірники були дуже популярними в період античності в середньовічній Візантії, Болгарії.
Побутували як “книжне
XIII ст. вийшла “Пчела” – книга афоризмів, зібраних з великої кількості джерел (Біблії, античної класики та ін.). З XIV ст. дійшла “Златая цепь” – антологія поучень, де вміщені, зокрема, твори
Поради з політики, моралі, гігієни тощо давав збірник арабського походження “Тайная тайных” (“Аристотелеві врата”). Природничо-історичні матеріали у запитаннях – відповідях становлять зміст апокрифічного “Люцидарія”, перекладеного з німецької мови у XVI ст.
Об’єднані тематично різні оповідання, легенди, притчі увійшли до латинського збірника “Велике зерцало” та збірника “Римські діяння”, перекладених у XVII ст. До одного із збірників межі XV – XVI ст. входило, поряд із сімома іншими творами, “Слово о полку Ігоревім”. З кінця XVI ст. у збірниках збільшується обсяг оригінального матеріалу. У “Книжку” зібрав свої твори Іван Вишенський. Більш як 20 оригінальних полемічно-духовних віршів налічувалося в Загоровському збірнику початку XVII ст.
У збірнику Климентія Зіновієва дійшли його поезії та впорядковані ним “Приповісті посполиті”, в таких же авторських збірниках містяться відомі твори Івана Величковського, Григорія Сковороди та ін. Надзвичайно поширеними були співаники – збірники народних та авторських пісень (світських і духовних); зі співаників узято тексти до “Богословника” (Почаїв, 1790 – 1791) – антології духовної поезії. У Дернівському (кінець XVII – початок XVIII ст.) та інших збірниках різного змісту збереглися українські інтермедії.
Велика кількість притч, легенд, апокрифів, учительних текстів міститься у збірнику XVII – XVIII ст. Степана Теслевцьового, Яремецького-Білахевича, Павла Кузикевича, у Тухлянському, Хітарському та ін. У збірнику “Наставленія врачебныя” (кінець XVIII ст.), крім лікарських настанов, уміщено визначні твори – сатиру “Плач лаврських монахов”, пародію “Служба пиворезьзам и пяницам”.
Вибрана з різноманітних збірників творча спадщина становить основну масу опублікованих пам’яток давньої української літератури.
Л. Махновець
Related posts:
- Особливості курйозних віршів Івана Величковского (збірники “Млеко” і “Зегир з полузегарком”) Івана Величковского рік народження невідомий, умер в 1701 році. Український поет епохи барокко. Збереглося мало відомостей про цю особистість. Відомо, що якийсь час працював у Чернігові в друкарні Л. Барановича, згодом став священиком у Полтаві. Автор панегіриків, епіграм, курйозних і ліричних віршів релігійного й світського змісту, перекладач. Теоретик фігурного віршування. Найвідоміші добутки: “Стих до Лазаря […]...
- Поетичні збірники Фроста В Англії Фрост уперше випробував літературний успіх. Удова видавця Дэвида Натта погодилася на свій страх і ризик видати збірник нікому не відомого американського поета. В 1913 р. побачила мир книга “Воля хлопчика”, назва якої вказувало на зв’язок з національною поетичною традицією, оскільки вона запозичена з вірша Г. Лонгфелло “Моя втрачена юність”. Збірник Фрост розділив на […]...
- Пролог збірник “Пролог” – збірник житій святих, легенд, повчань, патериків, дидактичних оповідань, розташованих у календарному порядку відповідно до церковних свят. Складений у Київській Русі. Назва виникла помилково: упорядник-редактор вступну статтю Синаксара – “Prologos” (вступ) прийняв за назву всього збірника. Походження “Prologos” сягає грецької “Менології” (X-XI ст.), у Візантії Синаксар функціонує з XII ст., звідки прийшов у Київську […]...
- Збірники оповідань Ирвинга Історія Нью-Йорка книга, видаючи яку Ирвинг удався до літературної містифікації. Він надрукував у газетах оголошення від імені хазяїна нью-йоркського готелю, у якому той повідомляв про намір видати Твір свого колишнього постояльця містера Никкербокера; останній, залишивши цей твір у номері, зник, не сплативши по рахунку Цей вигаданий персонаж, містер Никкербокер, старомодний пан у перуці з кіскою, […]...
- Кращі оповідання й збірники Генрі Лоусона Класик австралійської літератури, Лоусон був сином норвезького моряка, емігранта, наведеного в Австралію “золотою лихоманкою” 50-х рр. XIX ст. Його мати – Луїза Лоусон. (1848-1920), письменниця, феміністка. Лоусон учився в сільській школі. Працював малярем, учителем у школі для маорі в Новій Зеландії, клерком. Почав з віршів, а потім спробував сили в нарисах і оповіданнях. В 90-х […]...
- Збірник афоризмів “Пчола” В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після хрещення з Біблією прийшла велика кількість перекладних книжних висловів. Перекладні афоризми фольклорного і книжного характеру прийшли на Русь разом зі збірником “Стоеловець” Геннадія. […]...
- Ізмарагд “Ізмарагд” (грецьк. smаragdos – смарагд) – літературний збірник творів релігійно-дидактичного змісту; склався у XIII-XIV ст. у Київській Русі, поширювався у списках серед східних слов’ян до XVIII ст. Кожна з відомих трьох редакцій включає до 100 “слів” і “повчань”, що стосуються норм церковного та морально-побутового життя. Твори, включені до “І.”, належать ранньохристиянським, візантійським та києво-руським авторам, […]...
- Патристика Патристика (грецьк. pater – батько) – сукупність творів отців церкви – греко-римських філософів-богословів II-VIII ст. Визначальний зміст П. обгрунтування основ християнства та непримиренності до іновірців і єретиків. П. мала розгалужені жанри: богословський трактат екзегеза (тлумачення Біблії), проповідь, енкомій (похвальне слово), послання, житія, духовні гімни, сповіді. Чимало авторів були знаменитими ораторами і поетами (Григорій Назіянзін, Амбросій […]...
- Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі I. Виникнення драматичної літератури в Україні. (Драматична література тісно пов’язана з розвитком українського театру, шкільним навчанням. Це були віршові діалоги, які складали викладачі вищих шкіл, тому й називалися шкільними. Основні жанри драматургії давньої української літератури – шкільні драми, інтермедії.) II. Характеристика драматичних творів XVII-XVIII століть. 1. Виникнення […]...
- Думка (дума) Думка (дума) – жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту у тогочасних фольклорних збірниках, наприклад, розділ І у “Русалці Дністровій” – “Думи і думки”, у Т. Шевченка – “Тече вода в синє […]...
- Легенда Легенда (лат. legenda – те, що належить прочитати) – 1. Найпоширеніший жанр європейського середньовічного письменства (починаючи з VI ст.), що сформувався у католицькій писемності переважно як житіє святого, написане в день його пам’яті, або як збірник повчальних оповідань про життя святих мучеників, ісповідників, святителів, преподобних, пустинників, стовпників, який називали “Патериком”. У західноєвропейських країнах особливу популярність […]...
- Збирання та дослідження ліричних пісень Перші публікації українських пісень з´являються наприкінці 18 ст. у російських збірниках М. Чулкова, В. Трутовського, І. Прача та ін. Окремим збірником українських пісень є “Малоросійські пісні” М. Максимовича (1827), де міститься понад 100 текстів. У наступному його збірнику “Українські народні пісні” (1834) він подає Твори за циклами: пісні військові, бурлацькі, чумацькі. На цей період припадає […]...
- Світильник неугасимый. Пам’яті Івана Липи “Світильник неугасимый. Пам’яті Івана Липи” – літературно-художній збірник, виданий 1924 Ю. Липою у м. Каліші (Польща) у таборі інтернованих українських воїнів. Відкривається вступним словом-присвятою, статтею “Життя, як казка” Ю. Липи – нарисом життя і творчості І. Липи, письменника, громадсько-культурного, політичного діяча (1865-1923), роздумами про нього, об’єднаними символічною назвою “Корабель будучності”. У бібліографічній частині вміщено “Спис […]...
- Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
- Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів “Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів” – літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М. Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М. Павлик 1896 у Львові до […]...
- Поема “Паноптикум” Арагону: гімн перемозі Поема “Паноптикум” (1943)-перехідний добуток від трагічних збірників до віршів про боротьбу, про опір. “У четверте літо нашого Апокаліпсиса на обрії світло виникло” – залишається за жахливий час, коли панувала ніч, а поранене серце поета викидало скарги й плачі. Ще панують кати, але з образа раніше безроздільної, нерозчленованої нічної тьми тепер виділилися конкретні лики ворогів. Вороги […]...
- Гроно “Гроно” – літературно-мистецький збірник, виданий 1920 у Києві однойменною групою молодих українських письменників, утворена за ініціативою В. Поліщука (1920) при редакції газети “Більшовик” – органу Київського губкому, КП(б)У (П. Филипович, Д. Загул, Г. Косинка, Гео Шкурупій, А. Петрицький, Г. Нарбут та ін.). У збірнику декларувалося “Credo” цієї групи, де визначався її метод (“спіралізм”), як щось […]...
- Дослідження історичних пісень Дослідження історичних пісень починається лише у 19 ст. Перші публікації текстів зустрічаємо у збірнику М. Новикова “Полное новое собрание Российских песен. Четыре части” (1780-1781). Серед надрукованих там українських пісень є кілька історичних. Перший український фольклорний збірник “Опыт собрания старинных ма лороссийских песней” М. Цертелєва вийшов у 1819 р. Поряд з думами там поміщені “Пісня про […]...
- Обрядові пісні Обрядові пісні – народні поетичні твори, які супроводжують родинні (весілля, похорон) та календарні (колядки, гаївки-веснянки, русальні, купальські, жнивні) обряди. О. п. мають давнє походження. Як і самі обряди, пройшли складні історичні трансформації, зазнали різних нашарувань, забулися, занепали або й зовсім не були зафіксовані. Проте О. п. значно стійкіше витримали випробування часом, ніж необрядові. Суттєвою прикметою […]...
- Терем “Терем” – літературно-художній збірник, упорядкований Ф. Федорцівим, виданий накладом видавництва “Шляхи” у Львові, 1919. Містить поезії, новели, оповідання, літературно-критичні огляди нових видань, рецензії, статті з питань мистецтва. Поезія репрезентована творами С. Руданського, С. Чарнецького, О. Жихаренка, циклом віршів П. Карманського “Галицький пейзаж”, М. Козинського “Тремтіння”, проза – новелами та оповіданнями М. Яцківа (образки “Скам’яніла країна”, […]...
- Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного читання. Запровадилися у Візантії (Симеон Метафраст, IX ст.), а відтак у Болгарії (“Супрасльський збірник”, X ст.), згодом – у Київській […]...
- Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних М. писали Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму М. розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. В літературі […]...
- ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ (рр. нар. і см. невід.) – поет і композитор. Очевидно, мав академічну освіту. Був козаком Гадяцького полку, брав участь у Дербентському поході (1722). Десь між 1728 – 1730 рр. склав рукописний збірник пісень, до якого ввійшли твори інших авторів і власні духовні й ліричні вірші, псальма “Приближися конец света”. Псальма описує похід українського […]...
- ОНУФРІЙ ОНУФРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – поет – компілятор, церковний діяч. Був ігуменом Преображенського монастиря поблизу Харкова (1693-1696, 1705-1709). Автор рукописного збірника “О пріроженю человческом, под которою планетою знамен небесных родится всяк человек, важностю и комплексіями и обтаєм зде описано єсть…”, складеного між 1696 – 1699 рр. Сюди ввійшли перекладені з польської мови епіграми […]...
- Збірник історично-філологічного відділу “Збірник історично-філологічного відділу” – книжкове видання з історії, літературознавства, мовознавства, етнографії, митецтвознавства, фольклористики, що виходило у Києві (1921-31, ВУАН) у вигляді окремих монографій, Всього з’явилося 106 чисел. Серед наукових студій, що стосувалися історії української літератури, були дослідження В. Перетца “Слова про Ігорів похід”, М. Зерова, В. Петрова, П. Филиповича, М. Марковського – творчості Т. Шевченка, […]...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на грунті усної народної словесності, слов’янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До […]...
- Компіляції літописні козацької тематики XVII-XVIII ст Компіляції літописні козацької тематики XVII-XVIII ст. – група літописів, укладених упродовж XVII-XVIII ст., в яких значну увагу звернуто на описи історії козацтва в Україні. Вони складають потужне літературне тло козацьких літописів Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка, “Історії русів”, розвиваючи героїко-патріотичну тематику, ідею розбудови та збереження державності в Україні. Основні мотиви К. л. – боротьба козацтва […]...
- “Київсько-Печерський патерик” – видатна пам’ятка житійної літератури З кінця XI століття у Київській Русі стало з’являтися багато житійних творів. Ченці Печерського монастиря, що були зацікавлені у створенні своєрідної церковної історії обителі, склали збірник оповідань про заснування монастиря і його перших діячів. Цей збірник увійшов в історію літератури під назвою “Київсько-Печерського патерика” і мав важливе суспільно-громадське значення. Його основна частина склалася у 20-х […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...
- Арго літературний збірник “Арго” – літературний збірник, що вийшов 1914 в однойменному видавництві у Києві. Упорядкований Оленою Пчілкою та Ф. Петруненком. Збірник включає вірші Олени Пчілки “Втомлений Бог”, “Метаморфози” та інші (надруковані за підписами: Олена Пчілка, Кочубеївна), мариністичний цикл поезій “Над морем” Мусія Бандуриста (псевдонім М. Федорова), “Голоси над морем” Ф. Петруненка (під псевдонімами Ст. Вершій, Криштоф Май), […]...
- АУТО Ауто (ісп. і португ. auto – дія) – жанр одноактної драми релігійно-дидактичного змісту в Іспанії та Португалії XIII-XVIII століть. На початку свого існування ауто виконували 3-4 актори-аматори. Сценічне обладнання вистав було примітивним. Персонажами ауто були абстрактні постаті. До речі, в романі Сервантеса Дон Кіхот зустрічає трупу виконавців ауто, що їхали після вистави в костюмах і […]...
- Повстанська поезія та пісенність Повстанська поезія та пісенність – різножанрові твори на тему збройної боротьби Української повстанської армії з німецько-фашистськими та радянськими військами. Партизанська лірика продовжила літературні традиції доби визвольних змагань 1917-20 та міжвоєнного періоду. У роки національно-визвольної боротьби (1940-50) твори поетів-упівців часто публікувалися в партизанських часописах: “На чатах”, “Ідея і чин”, “Чорний ліс”, “Інформативні вісті”, “Лісовик”. П. п. […]...
- ВІРШОВАНА ЛІТЕРАТУРА ВІРШОВАНА ЛІТЕРАТУРА. Випадкові елементи віршування спостерігаються в багатьох зразках паремій – прислів’ях, приказках, загадках, скоромовках, замовляннях, а також у “словах” та “плачах”; віршованими були ритуальні співи календарного циклу, співи до танців і трудових процесів, також і обрядові, епічні віршо-твори, зокрема поезія дружинна й корпоративна, яка з розвитком ставала професійною. Із прийняттям християнства елементи віршованої мови […]...
- Над могилою Бориса Грінченка “Над могилою Бориса Грінченка” – літературно-публіцистичний збірник, присвячений пам’яті письменника, упорядкований і виданий у Києві 1910 С Єфремовим. Містить вступне слово С. Єфремова, його статтю “Людина повинності”, опис похорону та ін. матеріали про Б. Грінченка. До збірника увійшли студії та спогади Д. Пісочниця (псевдонім Д. Ткаченка) “На дружню могилу”, В. Доманицького “Пам’яті Б. Д. Грінченка”, […]...
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до різних видань, творів релігійного характеру. Його перу належить також підручник з риторики. З віршованих творів зберігся тільки панегірик Лазарю Барановичу […]...
- ПЕТРОВ МИКОЛА ПЕТРОВ МИКОЛА (12.04.1840, с. Вознесенське, тепер Костромської обл., Росія – 20.06.1921, Київ) – літературознавець. За походженням росіянин, син сільського дяка. Навчався в Макар’євській бурсі, Костромській духовній семінарії. По закінченні Київської духовної академії (1865) викладав словесність у Волинській духовній семінарії (м. Кремінець). З 1870 р. – доцент кафедри теорії словесності, російської та зарубіжної літератури Київської духовної […]...
- Гербовники Гербовники (польск. herb, від нім. Еrbе – спадщина) – збірники, в яких вміщено малюнки гербів, їх описи та родоводи власників гербів. У середньовічній Європі поява Г. пов’язана з інститутом рицарства (представлення учасників турнірів відбувається за допомогою Г.). Найдавніший, Цюріхський Г., датується XIV ст. У польських Г. XV-XVIII ст. зафіксовано геральдику української шляхти. В Україні герби […]...
- Мелодрама Мелодрама (грецьк. melos – пісня, drama – дія) – 1-У XVII-XVIII ст. у Франції й Італії – те ж саме, що й опера. 2. Із середини XVIII ст. – драматичний твір, в якому діалоги та монологи дійових осіб супроводжувалися музикою (“Пігмаліон” Ж.-Ж. Руссо, 1762; “Орфей” Є. Фоміна, текст Я. Княжніна, 1792 та ін.). 3. Різновидність […]...
- Цикл стилізованої любовної лірики Кузмина “Олександрійські пісні” Інша метаморфоза розкривається в пореволюційному періоді Творчості старшого сучасника й у деяких відносинах поета-попередника Ахматовій – М. А. Кузмина. Що писав відзначені печаткою “принадності” вірші й виконану “краси й чіткості” прозу (Е. Зноско-Боровский), Кузмин найбільше прославився своєї невичерпної, переливчастої зі збірника в збірник любовною лірикою. Причому тему любові він умів різноманітити стилизациями, як би реконструюючи […]...
- Анфологіон Антологіон “Анфологіон”, або “Антологіон” (грецьк. anthologia – квітник) – збірники текстів релігійного та літературного змісту (молитви, уривки Святого письма, житія тощо), які виходили в Україні XVI-XIX ст. Перше таке видання здійснено у 1619 у Києво-Печерській лаврі (переклад текстів із давньогрецької мови Іова Борецького, передмова та післямова Єлисея Плете-нецького і Памви Беринди). З’явилися “А.” також у друкарні […]...