ЗЕМКА ТАРАСІЙ

Related posts:

1. Атеней “Атеней” (від грецьк. Athenaion – храм Афіни, богині мудрості, мистецтва та ремесел) – науково-літературний гурток, заснований Єлисеєм Плетенецьким на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. До складу “А.” входили перекладачі, поети, гравери, друкарі (Захарія Копистенський, Іов Борецький, Памво Беринда, Тарасій Земка, Олександр Митура, Касіян Сакович, Лаврентій Зизаній та ін.). В межах “А.” видано “Часослов” та […]...
2. ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 29.10.1624, м. Київ) – церковний і культурний діяч, письменник. У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. – архімандрит у Києво-Печерській лаврі. Літературна спадщина Єлисея Плетенецького – це передмови до “Часослова” (1616), “Анфологіона” (1619), “Божественної літургії” (1620), до книги […]...
3. Unusual Notice Mr. Robinson had to travel somewhere on business, and as he was in a hurry, he decided to go by air. He liked sitting beside a window when he was flying, so when he got on to the plane, he looked for a window seat. He found that all of them had already been taken […]...
4. ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО ДОРОФЕЙОВИЧ ГАВРИЛО (р. нар. невід. – після 1624) – давньоукраїнський поет, перекладач, освітній діяч. Освіту здобув у Константинополі та Острозькій академії. Належав до членів Ставропігійського братства у Львові, але 1601 р. був тимчасово виключений з нього, оскільки в конфлікті Ставропігії з Львівським єпископом Гедеоном Балабаном став на його бік; наприкінці цього самого року знову прийнятий […]...
5. БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
6. КОСОВ СИЛЬВЕСТР КОСОВ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід., маєток Жировиці у Вітебському воєводстві, Білорусь – 13.04.1657, Київ) – український церковний діяч, філософ, педагог і письменник. Виходець із білоруської православної шляхта. Закінчив Віденську братську школу, навчався в Люблінській єзуїтській колегії й Замойській академії. Педагогічну діяльність розпочав у Віденській та Львівській православних школах. Влітку 1631 р. Сильвестра Косова разом з […]...
7. БЕРИНДА ПАМВО БЕРИНДА ПАМВО (світське ім’я – Павло; бл. 1560, Львівщина, ймовірно, с. Чайковичі, тепер Самбірського р-ну Львівської обл. -23.07.1632, Київ) – мовознавець – лексикограф, поет, перекладач, педагог, редактор, друкар, гравер. За національністю був, можливо, українцем, хоча румунський учений Г. Крецу вважав Памва Беринду вихідцем із Румунії. Походив, очевидно, з незаможної шляхти. Невідомо, де здобув освіту. Міг […]...
8. Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г. Балабана – Федір, редакторську роботу здійснював Федір Касіянович, активно працювали Памво Беринда, Гаврило Дорофієвич, Тарасій Земка. Б. г. продовжував справу […]...
9. Анфологіон Антологіон “Анфологіон”, або “Антологіон” (грецьк. anthologia – квітник) – збірники текстів релігійного та літературного змісту (молитви, уривки Святого письма, житія тощо), які виходили в Україні XVI-XIX ст. Перше таке видання здійснено у 1619 у Києво-Печерській лаврі (переклад текстів із давньогрецької мови Іова Борецького, передмова та післямова Єлисея Плете-нецького і Памви Беринди). З’явилися “А.” також у друкарні […]...
10. Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та печерського ченця Полікарпа. Пам’ятка має кілька редакцій (Арсеніївська, Феодосіївська, дві Касіянівські), вперше опублікована 1661 у друкарні Києво-Печерської лаври. К.-П. п. […]...
11. САКОВИЧ КАСІЯН САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім’я – Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. – 1647, м. Краків, Польща) – поет, перекладач, педагог, філософ, теолог – полеміст. Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р. постригся в ченці. У 1620 -1624 рр. – ректор Київської братської школи. Був проповідником при Люблінському православному братстві. З […]...
12. ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Історично-мемуарна література Іван Величковський народився на Чернігівщині, навчався в Києво-Могилянській колегії. Спочатку митець працював у друкарні Лазаря Барановича в Чернігові, пізніше оселився в Полтаві й служив там священиком. Іван Величковський прославився передусім двома рукописними книжечками: “Зегар з полузегарком” (1690) та “Млеко” (1691). Саме Івана Величковського вважають найяскравішим представником української […]...
13. КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ (рр. нар. і см. – невід.) – давньоукраїнський письменник. Був ченцем Києво-Печерської лаври; на думку деяких дослідників, навчався в Києво-Братському училищі. Належав до книжників, що гуртувалися навколо Петра Могили. 1638 р. видав польською мовою книгу “Тератургима, або Чуда”, яка має прозову та віршовану частини. В ній оповідається про чудеса та надзвичайні події, що сталися в […]...
14. МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
15. СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
16. ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську кафедру, в чому його підгримувала княгиня Верхуслава, дружина князя Ростислава Рюриковича, та її брат – князь Юрій Всеволодович. З проханням […]...
17. МОГИЛА ПЕТРО МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси – 11.01.1647, Київ) – визначний релігійний, культурно-освітній діяч. Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст., на власний кошт збудував церкву Успенія у Львові, що досі зветься “Волоською”. П. Могила – вихованець Львівської братської школи, а […]...
18. АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ (р. нар. невід. – 1651) – давньоукраїнський друкар, письменник. Навчався у Львівській братській школі, пізніше з власною друкарнею мандрував по Молдавії. 1628 р. повернувся до Львова, де згодом (1638) об’єднав свою друкарню з друкарнею Михайла Сльозки. У 1641- 1643 рр. – управитель і складач друкарні Львівського братства. З 1643 р. працював у друкарні […]...
19. МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ (рр. нар і см. невід.) – письменник, церковно-релігійний діяч. Деякий час був слуцьким протоієреєм, з 1631 р. – ієромонах Києво-Печерського монастиря. Один з ініціаторів Київського собору 1628 р. Автор полемічного твору польською мовою “Антидотум” (1629), який був відповіддю на відому прокатолицьку “Апологію” Мелетія Смотрицького. Значне місце в творі належить критиці теологічної частини “Апології”, […]...
20. ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ) (світське ім’я – Стефан; рр. нар. і см. невід.) – церковний діяч, педагог і письменник першої половини XVII ст. Про життя Софронія Почаського відомо небагато. Навчався у Київській братській школі. Припускають, що він був одним із двадцяти спудеїв-риторів, які проголосили в квітні 1622 р. “Вірш на жалосний потреб… Петра Конашевича-Сагайдачного…” IC. Саковича. […]...
21. БРАТСТВА БРАТСТВА. Наприкінці XVI ст. в Україні й Білорусі виникають численні громадсько-політичні та освітні організації, названі братствами. На межі XVI – XVII ст. братський рух стає масовим. Братські громади існували, як правило, при православних церквах і за своїм спрямуванням та обрядовістю були до певної міри й релігійними організаціями. Все ж їхня діяльність мала здебільшого світський характер. […]...
22. ВОЛКОВИЧ ІОАНИКІЙ ВОЛКОВИЧ ІОАНИКІЙ (рр. нар. і см. невід.) – діяч Львівського братства. У 1630 – 1631 рр. священик і проповідник у Львівській братській церкві Успіння Богородиці, вчитель школи Львівського братства. Автор декламації “Розмышлян є о муцє Христа, Спасителя нашего” (“Смугаыи трєны в смугньш день страстей Христа, спасителя нашего” і “Bєpшє на радостный день воскресенія Христа, Спасителя […]...
23. ЄВЛЕВИЧ ХОМА ЄВЛЕВИЧ ХОМА (рр. нар. і см. невід.) – українсько-білоруський поет і культурно-освітній діяч першої половини XVII ст. Народився в Могильові на Дніпрі (тепер Білорусь). Закінчив Ягеллонський університет (Краків) близько 1625 р. У 1628 – 1632 рр. – ректор Київської братської школи. Належав до київського культурного осередку, що сформувався в 30-х роках XVII ст. навколо П. […]...
24. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО. РОЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ БРАТСТВ, ОСТРОЗЬКОЇ ТА КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. І. ВИШЕНСЬКИЙ – МИСЛИТЕЛЬ, БОГОСЛОВ, ПОЛЕМІСТ Тема. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ І БАРОКО. РОЛЬ ПРАВОСЛАВНИХ БРАТСТВ, ОСТРОЗЬКОЇ ТА КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЙ У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. І. ВИШЕНСЬКИЙ – МИСЛИТЕЛЬ, БОГОСЛОВ, ПОЛЕМІСТ 1. За сприяння братств… А Поширювалося декоративно-ужиткове мистецтво. Б Інтенсивно розвивалася архітектура. В Засновувалися і функціонували школи. Г Будувалися бібліотеки і лікарні. 2. Хто із зазначених осіб був викладачем Острозької академії? А […]...
25. Чернігівські Атени Чернігівські Атени – культурний осередок другої половини XVII – середини XVIII ст., організований чернігівським архієпископом та поетом, представником літературного бароко Лазарем Барановичем. Гурток пов’язувався з Новгород-Сіверською друкарнею, заснованою 1674 і переведеною 1679 до Троїцького Іллінського монастиря в Чернігові. Складався з письменників – вихованців Києво-Могилянської академії (Лазар Баранович, Олексанр Бучинський, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан Яворський, […]...
26. ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ ЛАЩЕВСБКИЙ ВАРЛААМ (1704 – 28.07.1774) – давньоукраїнський драматург, філософ, церковно-релігійний діяч. Народився в польській родині. У 1726 – 1737 рр. навчався в Києво-Могилянській академії. 1738 р. постригся в ченці під іменем Варлаама. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, богослов’я, грецьку та єврейську мови. У 1747 р. запрошений до Петербурга для перегляду слов’янського тексту Біблії та […]...
27. Перемишлянин “Перемишлянин” – календар-альманах, який, починаючи з 1850 до кінця 60-х, майже щорічно видавав директор Перемишльської друкарні Я. Досновський за редакцією А. Добрянського, Б. Дідицького та ін.. Перший випуск “П.” містив кілька уривків з “Истории Малороссии” М. Маркевича, статті М. Костомарова та ряду польських і німецьких авторів. Вважаючи, що видання призначене “для высшой классы русинов”, видавець […]...
28. СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
29. Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також рукописні (іноді друковані) книги, відомі як “Ізборник Святослава” (1073, 1076), перекладений києво-руською мовою “Златоуст” (ХІ-ХП ст.), книга афоризмів “Пчела” (XIII […]...
30. СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
31. Твір з англіської мови The House of My Dream Кожна людина має своє уявлення про ідеальний будинок. З незапам’ятних часів люди завжди хотіли, щоб будинком було місце, де можна почувати себе зручно і затишно, куди завжди хочеться повертатися. Житло моєї мрії – це не будинок, а двоповерховий особняк. І як справжня господарка, я хочу облаштувати усе на свій смак. Тепер давайте я розповім вам […]...
32. Твір на тему: Петро Могила Відомою в Україні своєю просвітницькою діяльністю у XVII ст. була Київська братська школа. Тут викладали українську (книжну), грецьку, латинську й польську мови. Вивчали філософію, астрономію, історію, геометрію, музику. Славилася братська школа й іменами найосвіченіших в Україні людей. При Києво-Печерській лаврі існувала школа під назвою Лаврська. Братство запропонувало об’єднати ці дві школи в одну вищу Петру […]...
33. Петро Могила Відомою в Україні своєю просвітницькою діяльністю у XVІІ ст. була Київська братська школа. Тут викладали українську (книжну), грецьку, латинську й польську мови. Вивчали філософію, астрономію, історію, геометрію, музику. Славилася братська школа й іменами найосвіченіших в Україні людей. При Києво-Печерській лаврі існувала школа під назвою Лаврська. Братство запропонувало об’єднати ці дві школи в одну вищу Петру […]...
34. Городиське (Бучацьке) євангеліє Городиське (Бучацьке) євангеліє – пам’ятка XIII ст. давньо-слов’янської мови києво-руської редакції, написана кириличним уставом. У XV ст. подарована Городиському монастиреві на Волині, потім – потрапила до Бучацького монастиря на Тернопільщині, звідси – друга її назва: Бучацьке євангеліє. Нині зберігається у Львівському музеї українського мистецтва. Г. є,, в якому наявна специфіка української вимови, зокрема і замість […]...
35. Епіграма Епіграма (грецьк. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу Е, вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. до Е. зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, […]...
36. Біографія Петра Могили Відомою в Україні своєю просвітницькою діяльністю у XVII ст. була Київська братська школа. Тут викладали українську (книжну), грецьку, латинську й польську мови. Вивчали філософію, астрономію, історію, геометрію, музику. Славилася братська школа й іменами найосвіченіших в Україні людей. При Києво-Печерській лаврі існувала школа під назвою Лаврська. Братство запропонувало об’єднати ці дві школи в одну вищу Петру […]...
37. РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ (р. нар. невід. – 10.12.1688, Київ) – письменник і церковний діяч. Народився, ймовірно, на Чернігівщині. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Вважають, що 1656 р. виголосив слово на посвяту І. Гізеля в архімандрити. З 1671 р. – намісник Києво-Печерського монастиря і лаврський проповідник, а з кінця 1683 р. – ігумен Микільського монастиря, що мав незалежність […]...
38. Четьї-Мінеї “Четьї-Мінеї” (києво-руське “четій” – призначений для читання, грецьк. menaisos – місячний) – середньовічні церковно-літературні збірники, де подано сюжети житій святих, тексти “слів” та повчань; розташовані за днем і місяцем вшанування певного святого, призначені для відповідного читання. Запровадилися у Візантії (Симеон Метафраст, IX ст.), а відтак у Болгарії (“Супрасльський збірник”, X ст.), згодом – у Київській […]...
39. Салонна література Салонна література (фр. salon – вітальня) – 1. Вишукана, “шляхетна” література; бере початок від літературних зібрань у салоні маркізи Рамбуйє в Парижі (1624-49) на противагу брутальним звичаям королівського двору та офіціозній літературі, підтримуваній кардиналом Рішелье і заснованою ним Академією. Тут панував дух галантності, формувалася преціозна (фр. ргесіеих – вишуканий) манера художнього мислення, аристократична естетика, вироблялася […]...
40. Ізмарагд “Ізмарагд” (грецьк. smаragdos – смарагд) – літературний збірник творів релігійно-дидактичного змісту; склався у XIII-XIV ст. у Київській Русі, поширювався у списках серед східних слов’ян до XVIII ст. Кожна з відомих трьох редакцій включає до 100 “слів” і “повчань”, що стосуються норм церковного та морально-побутового життя. Твори, включені до “І.”, належать ранньохристиянським, візантійським та києво-руським авторам, […]...