Жадан Сергій Вікторович Поруйнування Єрусалиму

Лицарство прагне воєн. Лицар вдягає збрую, Важчу за нього вдвоє, Що, власне, його не турбує.

Лицар кохає неню, Має право на працю – Відрубувати полоненим Руки, ноги чи яйця,

Робити замахи, змови, Ставити церкву шпилясто. Натомість, не має змоги Займатись, наприклад, блядством

На службі, або в гешефті Кохатись. Лицарю гоже Минати спокуси дешеві, На царство чекаючи Боже.

Лицар людина вільна. Попри можливі страти Постійно встряє у війни, Щоби надерти сраки

Маврам, чи пак арабам. Залізом прикривши сподні, Лицар прямує радо На Схід,

за гробом Господнім.

Де-небудь в країні теплій, На прю стаючи, мов до праці, Він потерпає в пустелі Від спраги та мастурбацій.

Молитву співаючи Богу, В’їжджає врешті в долину. Тримає вперто облогу Під стінами Єрусалиму.

Далі – питання часу. А час приносить утіху – В місті вмирають часто Настільки, наскільки й тихо.

Дохнуть, мов зловлена риба, Слабнучи від нудоти. Ще деякий час потрібно Тримати облогу, аж доки

Місто відчує втому. Лишаться лише каліки. В місто ввійти, а потому Чинити розбій, оскільки

Життя, воно як намисто – Не варто шукати початок. Три дні грабувати місто, Або гвалтувати дівчаток

Чи

хлопчиків. Справа смаку Та досвіду. Лицар має Свободу вибору.

Мапу Роздерто. Знамено має

На вітрі. Ясніють далі. Та лицаря в самий розпал Посеред мертвих кварталів Раптово проймає розпач.

Тож лицар скидає лати І лицарю перед Богом Глибоко поїбати Щодо наслідків цього.

Його ридання гарячі, Він гнеться під часу плином, І повзає навкарачки Спаленим Єрусалимом.

Кигиче, Месію кличе, Сипле прокляття й погрози. І сірим його обличчям Стікають брунатні сльози.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Жадан Сергій Вікторович Поруйнування Єрусалиму