Жіночі образи в трагедії У. Шекспіра “Гамлет”

1. Значення жіночих образів. 2. Гертруда, королева Данії. 3. Офелия, дочка Полонію У трагедії У. Шекспіра “Гамлет” дуже мало жіночих образів, що обумовлено самим сюжетом – сина повинен помститися вбивці свого батька, рідному дядькові.

Проте образи Гертруди, королеви Датської, і Офелии, дочки королівського радника Полонію, грають у трагедії досить значиму роль. У цих двох образах не просто знайшли втілення багато типові для жіночого характеру риси – як гідні, так і не дуже.

У процесі спілкування із цими жінками глибше розкриваються

характери Гамлета і його ворога, короля Клавдія, а також почасти й характери покійного батька Гамлета й Полонію, що заради королівської прихильності готовий поставити під удар власна дочка “Про жінки, вам ім’я – віроломство! ” – викликує Гамлет, журячись про те, що його мати дуже швидко забула його батька й вийшла заміж за його брата. Однак навряд чи можна з повним правом називати Гертруду віроломної – скоріше легковажної. Знай ця жінка всю правду про смерть свого першого чоловіка, вона б, звичайно, навряд чи зважилася б з’єднати свою долю з його вбивцею.

Однак це незнання не виправдує вчинку

жінки “У лета, як ваші, живуть не бурами, а головою”, – докоряє мати Гамлет, указуючи на те, якого людини вона забула непристойно швидко й проміняла на той, хто “немов колосся, уражений псуванням”.

Але, незважаючи на легкодумство, що ніяк не личить матері, що має дорослого сина, а тим більше королеві, Гертруда аж ніяк не позбавлена гідних якостей. Так, безсумнівна її щира любов до сина: Ти знаєш сам, що я скоріше вмру, Чим погоджуся зрадити тебе. Як усяка мати, вона мріяла про те, щоб її син був щасливий.

Героїня щиро оплакує загибель Офелии, що хотіла б бачити дружиною Гамлета. Але в той же час королева ніяк не може бути синові підтримкою – ні, вона слухняно треба вказівкам свого нового чоловіка, що побажав, щоб Полоній підслухував бесіду матері й сина Гертруда ні на мить не сумнівається в тім, що Клавдій не бажає зла її синові.

На початку п’єси королева вмовляє Гамлета не їхати з Данії – очевидно, більшою мірою з любові до сина, але також і вторячи мовленням свого чоловіка, про справжній зміст яких Гертруда не замислюється. Однак коли Клавдій відправляє Гамлета в Англію, Гертруда не намагається перешкодити цьому: вона знов-таки не підозрює, що король має намір погубити її сина чужими руками, а королева щиро вірить, що чоловік просто намагається убезпечити її сина від неприємних наслідків, які може для Гамлета набути випадкове вбивство Полонію. Легковажн, довірлива й недалека – такий з’являється королева Гертруда, мати Гамлета И все-таки перший чоловік, батько її сина, глибоко й віддано любив цю жінку, незважаючи на те що після своєї смерті довідався про весілля дружини з його вбивцею.

Примара батька Гамлета не один раз виявляє турботу про свою невірну вдову.

Так, він нагадує синові, що… як би не зложилася помста, Не опоганюй душі й умишленьем Не зазіхай на матір. “Але подивися, що з матір’ю твоею”, – говорить Примара, будучи в кімнату королеви, щоб нагадати Гамлетові про його борг. Покійний король Данії, стурбований тим, що його смерть невідомщена, проте проявляє участь до своєї вітряної вдови Імовірно, і злочинний Клавдій, другий чоловік Гертруди, по-своєму до неї прив’язаний: “Не залишай мене, дружина.

Душу в тривозі й злякана”. Імовірно, щирість це жінки, хоч і не підкріплена міцністю почуттів і сталістю, її жива участь до тому, хто перебуває з нею поруч у цей момент, надавали її чоловікам упевненості в собі. Але, будучи прив’язаний до неї, Клавдій не моргнувши оком має намір погубити її сина – головне, щоб вона ні про що не догадалася: И навіть мати, не запідозривши підступу, У всім побачить випадок. Однак вир страшних подій, що поміняють один одного, захоплює й неї.

Гертруда гине випадково, випивши отруєне вино, що Клавдій призначав Гамлетові.

Точно також у трагедії гине Полоній – від удару, що Гамлет бажав би нанести вбивці свого батька, королеві Клавдію Але Клавдій міг би ще запобігти загибелі дружини, однак він досить в’януло намагається зупинити Гертруду, коли вона підносить до губ келих з отрутою. Але в Клавдія прагнення погубити Гамлета виявляється сильніше прихильності до королеви: король не тільки допускає, щоб його дружина випила отруєне вино, але й намагається представити її агонію як непритомність. Лише в останні миті королева розуміє, куди затягло її легкодумство, з якою людиною вона з’єднала життя – життя, що от-от обірветься по його провині.

Як і всі образи в “Гамлеті”, образ королеви трагичен – своєю довірливістю, сліпою вірою в шляхетність другого чоловіка, а також завдяки своїй несподіваній, безглуздій і трагічній кончині.

Однак вплив Гертруди виявилося значимим не тільки для її двох чоловіків, але й для сина. Варто помітити, що цей вплив в основному негативного характеру Наочний приклад матері змушує Гамлета сумніватися в жіночій вірності взагалі, тим самим отруюючи його любов до Офелии. Образ Офелии, зрозуміло, трагичен у ще більшому ступені, чим Гертруди.

Як королева у своїх учинках багато в чому залежить від чоловіка, так і Офелия залежить від батька. Як і Гертруда, Офелия нікого не підозрює в дурних задумах: вона щиро вірить клятвам Гамлета, що викликає дорікання з боку її батька, до якого вона глибоко прив’язана. Але Офелия, звичайно, не здатна не проникнути в таємні підступи свого батька й короля, не зрозуміти щиросердечні роздирання Гамлета, які прориваються назовні в кілких і жорстоких словах.

При всій любові до Офелии Гамлет, звичайно, не може їй повністю довіряти, як і своєї матері, і справа отут не в “віроломстві” чистої, шляхетної дівчини, а в її дочірній слухняності. “От що мені дочка дала з послушанья”, – заявляє Полоній, зараховуючи королеві й королеві лист Гамлета Можна сказати, що Офелия гине з вини людини, якого вона любила, – з вини Гамлета, хоч це й мимовільна провина. Маючи намір покінчити з убивцею свого батька, Гамлет помилково вбиває батька Офелии, смерть Полонію стає причиною божевілля дівчини, а божевілля, викликане скорботою по батьку – причиною її смерті. Таким чином, напрошується трохи несподіваний висновок: і Гертруда, і Офелия гинуть із вини чоловіків, яких вони любили.

Прагнучи знищити один одного, Гамлет і Клавдій мимоволі винищують всіх, чиї долі пов’язані з них власними.

Хоча Клавдієм керує злочинне бажання усунути законного спадкоємця престолу, а Гамлетом – спрага справедливої помсти за батька, обоє ці мотиву рівною мірою виявляються руйнівними. Там, де серцями людей міцно заволоділа ворожнеча, немає місця для любові – і улюблених супротивників гинуть. Це теж вимагає відплати: “За матір’ю піди!

” – викликує Гамлет, закопуючи короля. Королева отруєна, отже, син повинен помститися не тільки за батька, але й за матір. Однак і Гамлет не йде від покарання за смерть Полонію й Офелии, що принц Датський любив ” як сорок тисяч братів”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Жіночі образи в трагедії У. Шекспіра “Гамлет”