Зіткнення, або Анадиплозис

Related posts:

1. Епаналепсис Епаналепсис (грецьк. epanalepsis – повторення) – інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну […]...
2. “Зіткнення краси й моралi в романi “Портрет Дорiана Грея” Твір Оскара Уайльда, роман під назвою “Портрет Доріана Грея”, ставить перед тими, хто його читає, безліч цікавих проблем, які можна досліджувати тривалий час. Існує багато аналітичних статей і припущення літературних критиків щодо того, що дійсно хотів розповісти нам письменник. Але, як правило, в будь-якому з аналізів є згадка одночасно краси і моралі. Адже і те, […]...
3. Проблема зіткнення особистості та влади в романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита” На уроках світової літератури ми познайомились із творчістю російського письменника Михайла Булгакова, відомого своєю неординарністю. Його внесок у літературу був значним. Він першим розкрив тему надприродного. Доказом цьому є його останній роман “Майстер і Маргарита”, який містить багато чого і реалістичного, і надприродного. Цей роман важко зрозуміти і зрозуміти повністю, бо в ньому розглядається велика […]...
4. Зіткнення Базарова із власною теорією (По романі І. С. Тургенєва “Батьки й діти”) 1. Традиція зображення зайвих людей. 2. Образ Базарова у романі “Батьки й діти”. 3. У чому суть зіткнення Базарова із самим собою. 4. Роман як передбачення футуризму. 5. Сприйняття добутку критикою. …запитую себе мимоволі: навіщо я жив? Для якої мети я народився?.. А, вірно, вона існувала, і, вірно, було мені призначення високе, тому що я […]...
5. Зіткнення старого й нового (по драмі А. Н. Островського “Гроза”) Відкривається завіса. Погляду глядача представляється високий берег Волги, міський сад, що гуляють жителі чарівного містечка Калинова. Краса пейзажу вызы-вает поетичний захват Кулигина й дивно гар-монирует із привільною російською народною піснею. Не-Спішно тече розмова міських обивателів, у кото-ром уже злегка відкривається схована від посторон-його погляду життя Калинова. Талановитий механік-самоучка Кулигин називає його вдачі “жорстокими”. У чому […]...
6. ЗІТКНЕННЯ НЕПОВТОРНОСТІ Й БУДЕННОСТІ В ПОЕЗІЇ (за творами Ліни Костенко “Дощ полив”, “Пісенька космічного гостя”, “Кольорові миші”) 6 КЛАС ЗІТКНЕННЯ НЕПОВТОРНОСТІ Й БУДЕННОСТІ В ПОЕЗІЇ (за творами Ліни Костенко “Дощ полив”, “Пісенька космічного гостя”, “Кольорові миші”) ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Ліна Костенко – мрійниця в поезії. 2. Суд над мрією. 3. Давайте мріяти, друзі. Варіант 2 1. Поетка добра і краси. 2. Мрійники з поезії Ліни Костенко. 3. Світ майбутнього […]...
7. Тема трагічного зіткнення старого й нового мирів у поемі А. А. Блоку “Дванадцять” 1. Авторська оцінка поеми “Дванадцять”. 2. Критичні відкликання сучасників Блоку. 3. Основна ідея поеми… Так ідуть державним кроком, За – голодний пес, Спереду – із кривавим прапором, И за хуртовиною не бачимо, И від кулі непошкоджений, Ніжною ходою надхуртовинним, Сніжним розсипом перлової, У білому віночку із троянд – Спереду – Ісус Христос. “Сьогодні я – […]...
8. Іронія і гротеск в зображенні зіткнення демонічних сил із московською дійсністю (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) Іронія і гротеск в зображенні зіткнення демонічних сил із московською дійсністю (за романом М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) І. Спроба визначення жанру. (Як правило, жанр твору диктує використання певних художніх засобів. Але у даному випадку важко визначити різновид роману, в якому є міф і реальність, комічне й трагічне водночас. Саме тому Булгаков використовує у різних […]...
9. Зіткнення “століття нинішнього” і “століття минулого” Не можна не погодитися з Гончаровим, що фігура. Чацкого визначає конфлікт комедії – конфлікт двох епох. Він виникає тому, що в суспільстві починають з’являтися люди з новими поглядами, переконаннями, цілями. Такі люди не брешуть, не пристосовуються, не залежать від суспільної думки. Тому в атмосфері низькопоклонства й чиношанування поява таких людей робить їхнє зіткнення із суспільством […]...
10. Філософська глибина та універсальне значення образу Гамлета. Зіткнення ідеалу та дійсності. Людина і світобудова, характер трагічної катастрофи. Проблема самовизначення героя 27. Філософська глибина та універсальне значення образу Гамлета. Зіткнення ідеалу та дійсності. Людина і світобудова, характер трагічної катастрофи. Проблема самовизначення героя. Второй период творчества Шекспира открывается трагедией “Гамлет” (Hamlet, Prince of Denmark, 1600-1601). Источниками трагедии послужили “История датчан” Саксона Грамматика, “Трагические повести” Бельфоре, “Испанская трагедия” Томаса Кида и не дошедшая до нас пьеса Томаса Кида […]...
11. Сатиричне змалювання радянських обивателів і функціонерів Москви 30-х років XX ст. у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”. Іронія і гротеск у картинах зіткнення демонічних сил із московською дійсністю УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас І семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. УРОК № 18 Тема. Сатиричне змалювання радянських обивателів і функціонерів Москви 30-х років XX ст. у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита”. Іронія і гротеск у картинах зіткнення демонічних сил із московською дійсністю Мета: допомогти учням усвідомити майстерність письменника в художньо-психологічному […]...
12. Діалектизми Діалектизми (грецьк. dialektos) – слова або словосполучення у літературній мові, що не входять в її лексико-семантичну систему, а належать лише певному говорові (діалектові) загальнонаціональної мови. д. є лексичними (бульба, бараболі, крумплі – “картопля”), словотвірними (веселиця, веселівка – “райдуга”), семантичними (босий кінь – “непідкований”, жолоб – “ущелина в горах”), фразеологічними (тиць, пиць – і розвиднілося, “приший […]...
13. ЗУПИНЮСЯ НАД РІКОЮ – Ганна Чубач Літературне читання 3 клас ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ Пейзаж Ганна Чубач ЗУПИНЮСЯ НАД РІКОЮ Зупинюся над рікою – Замилуюся красою, Де вербичка невеличка Плаче срібною росою. Де всі зорі розкотились, І ніхто їх не збирає. Лиш у травах, ледь прив’ялих, Коник жалібно співає. Не зітхну і не заплачу. Зупинюся і постою. Сльози зовсім мало значать В порівнянні […]...
14. Антропоніміка Антропоніміка (грецьк. dnthropos – людина та опута – ім’я) – розділ ономастики (галузь мовознавства, покликана вивчати назви родів, племен, націй, географічні назви та ін.), в якому досліджуються власні імена, прізвища, псевдоніми тощо як письменників, так і персонажів у художніх творах, розкривається їхній ідейний зміст (подеколи – символічне значення), як Калитка в драмі І. Карпенка-Карого “Сто […]...
15. Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -&;#8746;). В українській силаботоніці подеколи А. умовно називають стопу дактиля з додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі. Так, у […]...
16. Етноніміка Етноніміка (грецьк. ethnos – плем’я, народ і опута – ім’я) – розділ мовознавства (ономастики), який вивчає етноніми – назви родів, племен, народів, націй тощо з погляду їхнього походження, ментальності та функціонування. Етноніми походять від назв тотемів (ведмідь – тотем великоросів), особових імен (узбек від імені хана Узбека), географічних назв (поліщук – від Полісся, подоляк – […]...
17. Твір на тему: Іменні частини мови (повідомлення на лінгвістичну тему в науковому стилі) Імена, тобто назви, мають багато частин мови. Імена предметів (це означає – їхні назви) мають іменники, наприклад: земля, вітер, Україна. Ці частини мови відповідають на питання: хто? що? залежно від того, означають вони живий чи неживий предмет. Імена ознак предметів (які вони?) мають прикметники, наприклад: рідна (яка?) країна, поривчастий (який?) вітер, веселе (яке?) свято. Імена […]...
18. Кінетична мова Кінетична мова (грецьк. kinetikos – той, що належить до руху, рухає) – спілкування за допомогою жестів рук, рухів тіла, міміки (інша назва – мова жестів). К. м. використовується у таких випадках: 1) глухонімими та сліпо-глухонімими. Існують спеціальна мова жестів, кодифікована, структурно незалежна від звукових мов, а також спонтанні системи спілкування за допомогою жестів, які складаються […]...
19. Семантика Семантика (грецьк. semantikos – означальний) – розділ мовознавства, що вивчає проблеми смислу, значення та тлумачення знаків і знакових виразів, окреслених предметною (екзистенціальною) та понятійною (інтенціальною) сферами. У широкому розумінні С. – частина семіотики, тісно пов’язана із металогікою, котра висвітлює відношення висловів логічної мови до позначуваних нею об’єктів та змісту, що вони виражають, пояснюючи властивості понять […]...
20. Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ 6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору 6.2.2.Лексико-синонімічні засоби увиразнення мовлення Засобами лексико-синонімічного увиразнення є слова та форми слів у лексичному запасі національної мови, що відступають від узвичаєної норми слововживання та словопозначення, наприклад: хмариночка, замість – хмара, злото – замість золото; іроплан – замість літак; пика – замість обличчя […]...
21. Мартиролог Мартиролог (грецьк.- martys – свідок, logos – слово) – жанр християнської дидактичної літератури про святих та мучеників за віру (православний М. “Менелогій”, тобто “Місячні читання”, від IX ст.. Католицький – виданий за розпорядженням римського папи Григорія XIII ст.. у 1536 та ін.). Нині цей термін вживається для переліку покійників, зокрема осіб, що зазнали утисків, репресій, […]...
22. Левко Боровиковський – Дніпр ДНІПР Над дніпровськими лісами Ніч шатром розіп’ялась; Дніпр з крутими берегами Ніччю дуже розігравсь. Понад берегом мохнатим Сосни почали дрімати Під пісні свого Дніпра. Так над колискою мати Спать дитину присипля… Тихо! Сумно! Тільки часом В пущі пугач закричить, Тільки хвиля викрутасом Плеще… й місяць четверить… Місяць плава над лісами; В курінях у рибаків Вже […]...
23. Троп Троп (грецьк. tropos – зворот) – слово, вживане у переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його “внутрішньої форми” (О. Потебня). Найпростіший приклад Т. – порівняння: “Неначе цвяшок, в серце вбитий, / Оту Марію я ношу” (Т. Шевченко). Основні різновиди Т. – метафора, метонімія і синекдоха. Разом з тим до […]...
24. Логаеди Логаеди (грецьк. logaoidikos, від logos – слово та aoide – спів) – у квантитативній версифікації – вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в ліриці та трагедії. На їхній основі витворювалися нові строфічні структури (Алкеева строфа чи Фалекіїв вірш). Вживаються і в тонічних віршах, […]...
25. Блакитна панна скорочено – Вороний Микола Своєрідна побудова вірша передбачає використання тавтології як основного художнього засобу. Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар Попелястих, пелехатих. З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Поезія вирізняється специфічним способом римування: римуються перший, дру гий, п’ятий, сьомий рядки і третій, четвертий, шостий, восьмий. Ось вона вже крізь блакить Майорить, […]...
26. Вічні теми життя і кохання і повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” І. “Тіні забутих предків” – лебедина пісня кохання (ненадумана, природна, чиста, щира, прекрасна; поєднання української міфології з реальним життям). II. Життя є щастям, якщо є любов. 1. Головний герой твору Іван Палійчук (потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань, вважав, що в світі панує нечиста сила, править злий дух, в лісах блукає веселий чугайстер, але в […]...
27. Естетичне почуття Естетичне почуття – вищий прояв емоційного зворушення людини під впливом естетичних цінностей. Емоційність, що супроводжує чуттєве збудження, проймається інтелектуальним досвідом людини, осмислюється, оскільки позначається і виражається (передається іншим людям) лексико-синтаксичними засобами. Читач, сприймаючи текст літературного твору, асоціативно через відтворювально-творчу уяву співпереживає з персонажами, часто ідентифікується з ними, “заряджається” їхніми почуттями. Виникає т. зв. попередня читацька […]...
28. Микола Вороний Блакитна панна Блакитна панна Своєрідна побудова вірша передбачає використання тавтології як основного художнього засобу. Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар Попелястих, пелехатих. З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Поезія вирізняється специфічним способом римування: римуються перший, другий, п’ятий, сьомий рядки і третій, четвертий, шостий, восьмий. Ось вона вже крізь блакить […]...
29. Діалог Діалог (грецьк. dialogos – розмова, бесіда) – один із типів організації усного мовлення (поряд з монологом), який за своєю формою є розмовою двох або декількох (полілог) осіб. Кількість осіб у д. – питання неістотне, бо діалогічність мовлення закладена у самій природі мови як засобу спілкування. д. може вести одна особа, (т. зв. внутрішній д. – […]...
30. Дактиль Дактиль (грецьк. daktylos – палець; міра довжини) – в античній версифікації – стопа на чотири мори з трьох складів, з яких перший – довгий, решта – короткі. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на першому складі (- ∪ ∪). дактилічні віршові розміри з’явилися в українській поезії у другій половині XVIII ст., проте чималий […]...
31. Фонема Фонема (грецьк. phonema – звук, голос) – найменша неподільна звукова одиниця мови, що поєднує в собі різні диференціальні ознаки і служить для побудови та розрізнення морфем і слів. У мовленні реалізується у звуках, що називаються алофонами, або варіантами. Уперше термін “Ф.” використав французький мовознавець А. Дуфрі – Держене в 1873 у значенні “мовний звук”. Згодом […]...
32. Апокопа Апокопа (грецьк. Apokope – утинання) – усічення наприкінці слова одного чи кількох звуків без порушення значення. слова. А. поширена у мовній (побутовій) практиці, що впливає і на художнє мовлення: Що кидає тебе у відчай? Котра частина твого “я”? Ота, що плаче?, Та, що квилить? Ота, що наріка? (Л. Ярмак). Останнє дієслово у цитованій строфі “наріка” […]...
33. Емфаза Емфаза (грецьк. emphasis – виразність) – одна з риторичних фігур, що полягає в інтонаційному окресленні певного вислову, окремого складника поетичного мовлення, надаючи їм особливої експресії та увиразнення. Це досягається за допомогою різних стилістичних засобів (апасіопези, анафори, інверсії, паралелізмів, епіфори, звертань, вигуків тощо): Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз В люстерці снів […]...
34. Активна й пасивна лексика СУМ. Словникова робота на уроках УМ в школі Критерієм розмежування активної й пасивної лексики є частота використання слова, поширення слова в різних стилях, уживаність слова. Поняття про активну й пасивну лексику може визначатися в різних своїх вимірах: 1) як загальновживане явище; 2) як явище, що стосується окремого мовця; 3) як явище, що стосується теорії й практики укладання словників. Активна лексика – це частина […]...
35. Палеографія Палеографія (грецьк. palaios – давній, grapho – пишу) – одна з допоміжних дисциплін, суміжна з історією, мовознавством, орфографією, текстологією та іншими науками, яка вивчає датовані і недатовані, локалізовані і нелокалізовані пам’ятки писемної минувшини, констатує їхні ознаки, час і місце створення, подеколи розшифровує тексти на глиняному (шумерійська культура), кам’яному (майя), папірусному (Давній Єгипет), пергаментному (Київська Русь) […]...
36. Брахіколон Брахіколон (грецьк. brachys – короткий та kolon – віршований елемент, рядок) – вірш або частина вірша, кожен рядок якого побудований з одного складу. Б. вживається переважно як фрагмент поетичного твору (“Ніч” М. Семенка), цілих строф, а то й творів. Так Б.-І. Антонич лишив у своїй поетичній спадщині сонет “Зов”, написаний у вигляді цієї рідкісної та […]...
37. Метонімія Метонімія (грецьк. metonimia – перейменовувати) – різновид тропа, близького до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю. Читаючи у В. Сосюри “Місто взяло в ромби і квадрати / всі думки, всі пориви мої… “, читач уявляє не тільки кострубаті контури урбанізованого міста, а й психологічний стан людини, […]...
38. Потік енергії й ланцюга харчування Для здійснення будь-яких життєвих процесів необхідна енергія. Єдиним джерелом енергії для земних Рослин є Сонце. Сонячна енергія, що попадає на фотосинтезуючі органи рослин, акумулюється в органічних з’єднаннях, що знову утворяться. Ця енергія використовується продуцентами по-різному. Частина її витрачається на подих, тобто на біологічне окислювання, частину запасається у вигляді знову виниклої біомаси Біомаса – це маса […]...
39. Асиндетон Асиндетон (грецьк. asyndeton – безсполучниковість) – будова переважно поетичного мовлення, з якого усунені сполучники задля увиразнення та стислості виразу. Прикладів цього стилістичного прийому в українській ліриці достатньо: “Зимовий вечір. Тиша. Ми” (П. Тичина); “Зима. На фронт, на фронт!… а на пероні люди… ” (В. Сосюра); “Зціпив зуби. Блідий-блідий! / За байраком село палало. / Хтось […]...
40. Симплока Симплока (грецьк. symphloke – сплетіння), або Сплетіння – складна синтаксична конструкція, в якій граційно поєднується анафора з епіфорою. Широко вживається у фольклорі: Чи не ті ж мене саблі турецькі порубали, що і вас? Чи не ті ж мене стрілки яничарки постріляли, що і вас? Властива С. і поезії: Я сьогодні не прийду додому – Де […]...