Зміст назви драматичного твору Г. Ібсена “Ляльковий дім”
Г. Ібсен став для своїх сучасників володарем думок, створивши проблемний театр, в якому пройшли перевірку майже всі ідеї і теми XIX століття. Славетний реформатор театру вперше ввів новий жанр синтетичної п’єси. Її особливість полягає в тому, що в ній поєднуються трагедія і комедія. Це поєднання надає твору Ібсена “Ляльковий дім” такого дивного відтінку, що ця п’єса вражає не одного її читача і глядача.
Автор зумів зобразити й подати нам у невимушеній, майже комедійній формі надзвичайно гостру проблему, через яку, можливо, розбилася
Чого, здавалося б, ще треба для щастя цієї сім’ї?
Але це на перший погляд. Якщо ми прислухаємося до п’єси серцем, то побачимо з самого початку твору доречно підкреслену автором якусь штучність у цьому будинку: “Між грубкою і дверима столик. Скатерка з фарфоровими та іншими дрібничками, книжкова шафка з книгами в розкішних обкладинках”. Часте використання пестливої
Нора з дитинства мріяла про ідеальну сім’ю, для якої вона могла б створювати затишок. Ці мрії нагадують дитячі ігри з ляльками – там все таке ж охайне і затишне. Такою лялькою була сама Нора, спочатку для свого батька, а потім для Торвальда.
Такими ляльками стали її діти, з якими тепер грається сама Нора.
Торвальд також мріяв про щасливу сім’ю, але бачив її трохи під іншим кутом. Він сприймав Нору не як самодостатню особистість, а як невід’ємну складову його спокійного сімейного життя. Для нього вона була його “лялечкою”, “білочкою”, “пташечкою”, але нічим більшим. Отже, у цьому домі не живуть, а лише граються в шлюб, у добробут, у кохання, і навіть у людську гідність і честь.
Тут нічого немає справжнього. Це дім ляльок.
Нора, позичивши гроші й приховавши це від усіх, опиняється у безодні самотньої боротьби із жахом, сумлінням. Але все це заради кохання. Вона хотіла врятувати життя близькій людині й нікого не травмувати. Але Торвальд отримує листа й виголошує “найсправедливішу” промову, в якій чомусь переважає займенник “моє”: “Ти зруйнувала все моє іцастя, занапастила все моє майбутнє”, а коли боргове зобов’язання повертається, ми знову чуємо його солоденькі слова: “… тут я буду голубити тебе, як загнану горличку, яку врятував неушкодженою з пазурів яструба”. Але настає прозріння. І Нора хоче скинути маскарадний костюм.
Вона не може більше жити в цьому духовно порожньому домі, і йде, щоб відшукати себе як людину. “Я гадаю, що передусім я людина, так само як і ти – або принаймні повинна стати людиною”. Бо тільки людина, а не іграшка має право на шлюб, виховання дітей.
Отже, у творі “Ляльковий дім” – зображений увесь наш людський дім фальшивих цінностей, за якими криються егоїзм, духовна порожнеча. Ця проблема і прихована у самій назві твору.