Значення картини волзького пейзажу в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”
1. Життя в провінційному містечку. 2. Живий і непокірливий характер головної героїні. 3. Роль природи в п’єсі. А. Н. Островський у п’єсі “Гроза” показує, як у маленькому містечку на березі Волги, розвертаються трагічні події. З найперших рядків добутку ми довідаємося про те, у якій атмосфері довелось жити героям п’єси.
У добутку немає дріб’язків, будь-яка, навіть, здавалося б, незначна деталь має важливе значення.
І в даному контексті не можна забувати про те, що письменник не випадково вказує пору року й місце, де відбулася
Ця деталь показує, що розумна й неабияка людина розуміє красу навколишньої природи, здатний насолодитися нею.
Оточуючі люди про це не замислюються, що свідчить про їхню обмеженість, відсутність тяги до прекрасного й, нарешті, про емоційну глухоту. Зовсім інший з’являється головна героїня п’єси – Катерина Кабанова. Тільки вона, на відміну від всіх інших людей, у стані зрозуміти, оцінити, відчути головне
Катерине не вистачає яскравих, свіжих вражень.
Вона задихається в задушливій атмосфері неправди, тупості, святенництва. Катерина говорить: “Каби моя воля, качалася б я тепер по Волзі, на човні, з піснями, або на трійці на гарної”… І справа тут зовсім не в тім, що вона тягнеться до розваг, забуваючи про повсякденні справи Насправді молодої, емоційній жінці хочеться, щоб у житті було щось яскраве, прекрасне.
Але навколо лише похмурі особи, строгі порядки. Навколишні не здатні оцінити красу природи навколо, вони стурбовані тільки повсякденними справами, нудними, як і все їхнє життя. У природи в п’єсі власне життя, що докорінно відрізняється від життя людей, прекрасна, свіжа, вільна Природу не можна скорити.
Катерина в цьому дуже схожа на неї.
Наближається гроза – яскраве, помітне й сильне явище природи. І головна героїня немов передчуває наближення грози, настільки страждає вона від тісного й вузького миру “темного царства”. Катерина беззахисна й безпомічна перед злістю й ненавистю навколишніх. Вона вразлива, ніжна, мрійлива.
І їй, по суті, нема чого протиставити таким, як Кабаниха, грубим, нерозвиненим людям. Катерина гармонійно зв’язана сприродой. Вона мріє про політ: “Отчого люди не літають так, як птаха?
Знаєш, мені іноді здається, що я птах.
Коли стоїш на Горе, так тебе й тягне летіти. От так би розбіглася, підняла руки й полетіла…”. Такі слова свідчать про те, що Катерине не вистачає волі, щоб вирватися з домостроївських порядків.
У дитинстві Катя з радістю доглядала за квітами Вона згадує саме про цьому, а зовсім не про людей, які колись оточували її.
З людьми Катерине було нецікаво, хоча батьки любили й балували її. Мир природи був для дівчинки більше цікавий, чим мир людей. Вона подовгу любувалася садом, рікою.
Весілля стало для неї переломним моментом, після якого життя змінилося в гіршу сторону.
Емоційна глухота чоловіка, жорстокість, тупість і святенництво свекрухи роблять дівчину нещасної. Від колишнього життя залишаються лише спогади, так краса навколишньої природи, що залишилася такою ж, як і раніше. Катерина згадує, як у дитинстві, після сильної образи, вона втекла до Волги, села в човен… Її знайшли лише наступного дня далеко від того місця.
Дівчинка не випадково біжить до ріки, а зовсім не намагається знайти розраду в людей, нехай навіть у рідних і близьких.
Гармонічний зв’язок із природою показує неабияку натуру, нехай навіть і незрозумілу для навколишніх. Нам важко представити, що картиною волзького пейзажу могла любуватися Кабаниха, адже вона з’являється доконаною протилежністю романтичной і чуйної Катерини. Таких, як Катя, у містечку, практично, немає.
Виключення становить лише Кулигин, що, як і Катя, не може надивитися на красу навколо.
Для Катерини дуже важлива краса природи. Не випадково трагедія трапилася влітку, коли природа з’являється перед людиною у всій вроді. Саме влітку Катерина особливо гостро відчула свою самітність і свою несвободу, що робила її такий нещасною. Красу й велич природи Катерина сприймає через призму своєї мрійливої натури.
Вона живе цією красою, не може представити власного життя без її Навколишні настільки звикли до волзького пейзажу, що він здається лише тлом для повсякденного повсякденного життя.
Більше того, що оточують бояться цієї природи, почувають у ній сховану небезпеку. Наприклад, Дикої боїться грози, уважає її покаранням понад. А Кулигин, навпаки, радий грозі, говорить, що радується кожна травинка, а люди самі себе лякають.
Але Дикої і йому подібні “лякають” себе зовсім не випадково.
Насправді вони бояться всього, що непідвласно їхній волі, у тому числі, і природні явища Островський зображує зустрічі Бориса й Катерини на тлі літньої ночі. Насправді, любов Катерини до Бориса стала яскравою подією її безрадісного життя. Катерине здається, що вона, нарешті, знайшла своє щастя.
Відносини закоханих насправді гармонічне, принаймні, саме таке враження створюється в читачів. Але ідилія виявилася лише ілюзією Навколо Катерини говорять про те, що гроза передвіщає нещастя – чиюсь смерть або пожежу.
Жінка в паніці, вона думає, що небеса намірилися покарати її за доконаний гріх. І гроза вб’є тільки її. Під впливом таких думок Катерина зізнається в тім, що змінила чоловікові.
На тлі грози її визнання здобуває особливе значення. У природі вибухнула гроза; і такий же “грозою” у соціальному змісті стала зрада боязкої, покірної дружини Природа під час грози стає незвичної, страшної. Це як не можна краще відповідає настрою Катерини.
Вона думає про те, що їй немає прощення, доходить до божевілля. Гроза в цьому випадку як би персоніфікує страждання Катерини, які привели її до самогубства. Життя стає їй не мила.
Катерина вже ні про що не думає Іде дощ, начебто прекрасний мир навколо ллє свої сльози, співчуваючи нещасній жінці. Від людей Катерина не бачить жалості. Тільки вільна ріка Волга приймає у свої хвилі тіло страждальниці. Так у чому ж значення картини волзького пейзажу в п’єсі?
Згадування про нього ми зустрічаємо дуже часто.
Без сумніву, сила, велич і краса природи протиставляється автором “темному царству”, де не пощастило жити головної героїні. “Паршивий містечка”, як називає Кулигин Калинов, незважаючи ні на що, розташований у красивейшем місці. Однак це достоїнство міста не робить нікого щасливим, навпроти, тільки підкреслює вбогість життя людей.
Природа стає одним з головним діючих осіб у п’єсі, вона необхідна для того, щоб читач усвідомив недоліки людських відносин, зображених впроизведении.





Related posts:
- Художні функції пейзажу в п’єсах А. Н. Островського “Гроза” і А. П. Чехова “Вишневий сад” Художні функції пейзажу в п’єсах А. Н. Островського “Гроза” і А. П. Чехова ” Вишневий сад ” П’єси А. Н. Островського “Гроза” і А. П. Чехова “Вишневий сад” різні й по проблематиці, і по настрої, і по змісту, але художні функції пейзажу в обох п’єсах схожі. Те навантаження, що несе пейзаж, відбита й у назвах […]...
- Значення символів у п’єсі Островського “Гроза” Для добутків реалістичного напрямку характерне наділення предметів або явищ символічним змістом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Горі від розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. А. Н. Островський продовжує традицію Грибоєдова й наділяє важливим для героїв змістом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в п’єсах Островського є й своя […]...
- Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. А. Н. Добролюбов назвав […]...
- На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із цього циклу – “Гроза”, і […]...
- Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського “Гроза”. Чому автор саме так […]...
- Образи-Символи в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Образ грози. Час у п’єсі. 2. Сни Катерини й символічні образи кінця світла 3. Герої-Символи: Дикої й Кабаниха. Уже сама назва п’єси А. Н. Островського “Гроза” символічно. Гроза – це не тільки атмосферне явище, це алегоричне позначення взаємин між старшими й молодшими, що мають влада й зависимими. “…Тижня дві ніякі грози треба мною не […]...
- Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості. Це настоящая перлина російської драматургії, що […]...
- Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна сказати, що саме конфлікт поколінь […]...
- Символіка в п’єсі О. М. Островського “Гроза” Для творів реалістичного напряму характерне наділення предметів або явищ символічним сенсом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Лихо з розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. О. М. Островський продовжує традицію Грибоєдова і начає важливим для героїв глуздом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в п’єсах Островського є і своя […]...
- Скорочено драми Гроза Островського А. Н ГРОЗА Драма в п’яти діях Дія перше Суспільний сад на березі Волги. Сидячи на ослоні, міщанин Кулигин захоплюється Волгою. Що прогулюються Кудряш і Шапкин, почувши, як купець Дикої лає свого племінника, обговорюють це. Кудряш співчуває Борисові Григоровичу, уважає, що Дикого потрібно як варто налякати, щоб не знущався з людей. Шапкин згадує про те, що Дикої […]...
- Трагічна доля Катерини в п’єсі А. И. Островського “Гроза” 1. Жорстокі вдачі міста Калинова. 2. Кабаниха й Дикої. 3. Життя й смерть Катерини. П’єси А. Н. Островського дозволяють нам, сучасним читачам, зануритися в життя російського купецтва. Письменник настільки вірогідно показує будь-які, навіть незначні деталі купецького побуту, що в нас немає приводу сумніватися в його правдивості. Після прочитання драми “Гроза” я стала замислюватися про глибину […]...
- Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання А якщо й з’являється безглузде ремство, то […]...
- Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час писав Островський? Безсумнівно, колорит його […]...
- П’єси О. Н. Островського “Гроза” і О. П. Чехова “Вишневий сад” В обох п’єсах пейзаж дивно гарний, хоча важко порівнювати захоплюючі волзькі види, що відкриваються з того місця, де розташоване місто Калинов, з маленьким у порівнянні з великою російською рікою вишневим садом. Величезний, колоритний волзький пейзаж придушує своєю красою, суворої й могутньої. На його тлі людини здається – дрібною комашкою, незначністю в порівнянні з неосяжною, сильною […]...
- Душевна драма Катерини. Учнівський твір за п’єсою О. М. Островського “Гроза” Відкіля ж беруться в Катерини життєві витоки цієї цілісності? Для того, щоб це зрозуміти, треба звернутися до культурного грунту, який пестував її. Без нього характер Катерини в’яне, як скошена трава. У світовідчутті Катерини гармонійно поєднується слов’янська язична давнина із християнською культурою, яка одухотворює і морально прояснює старі язичницькі вірування. Релігійність Катерини немислима без сходу і […]...
- Характер – це є здатність діяти за принципами. Шкільний твір за п’єсою О. М. Островського “Гроза” О. М. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і виразні, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих творах життя купецтва висвітлено як світ затаєного, тихо зітхаючого суму, світ тупого, ниючого болю, світ гробового мовчання в’язниць. А якщо і з’являється безглузде ремство, то воно завмирає вже при своєму народженні. Свою статтю, […]...
- Сила характеру Катерини в драмі А. Н. Островського “Гроза” У Катерині бачили ми протест проти кабановских понятий про моральність, протест, доведений до кінця. Н. А. Добролюбов П’єса Островського була написана в 1859 році, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість вставала на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку Н. А. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”, тому що в ній показаний […]...
- Жертви “темного царства” (По драмі А. Н. Островського “Гроза”) 1. Сюжетна лінія драми “Гроза”. 2. Представники “темного царства” – Кабаниха й Дикої. 3. Протест проти підвалин святенницької моралі Уявите, що це саме анархічне суспільство розділилося на дві частини: одна залишила за собою право пустувати й не знати ніякого закону, а інша примушена визнавати законом усяку претензію першої й безмовно зносити всі її капризи й […]...
- Учнівський твір По п’єсі А. Н. Островського “Гроза” “Суспільний сад на високому березі Волги; за Волгою – сільський вид”, – такою ремаркою Островський відкриває “Грозу”, Дія російської трагедії підноситься над волзькою широчінню, розорюється на всеросійський простір, йому відразу ж надається поетична окриленість: “Не може вкритися град, у верху гори коштуючи”. У вустах Кулинина звучить пісня “Серед долини рівна” – епіграф і поетичне зерно […]...
- Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого покоління, оказавшиеся в подібних умовах? […]...