Значення творчості Чернишевського для російської літератури
Діяльність Чернишевського зробила величезний вплив на розвиток революційного руху в Росії. Цього ім’ям зв’язані чудові досягнення в області матеріалістичної філософії й політичної економії, естетики, літературної критики й художньої літератури. К. Маркс і Ф. Энгельс знали роботи Чернишевського й з величезною повагою озивалися як про наукові праці російського мислителя, так і про його героїчну особистість.
В. І. Ленін винятково високо цінував Чернишевського як ідейного вождя революційної демократії 60-х років, найвидатнішого з філософів-матеріалістів
Відомо, що роман “Що робити?” сприяв поширенню революційних ідей в усьому світі. Про це згадував видатний діяч болгарського й міжнародного робочого руху Г. Димитров.
Безсумнівно І історико-літературне значення роману, що викликав зі своєю появою шумну полеміку. Повз творчий досвід Чернишевського не могли пройти навіть такі гіганти російської літератури, як Достоєвський і Л. Толстой. Роман сприяв розширенню подань про найбагатші можливості розвитку нових жанрів, нового підходу до художнього відображення дійсності.
Цей видатний добуток передвіщав
Чернишевський Постійно й послідовно відстоював думку про необхідність спільної боротьби всіх народів проти самодержавства й кріпосництва. У цьому плані він приділяв особливу увагу Україні, виступаючи за зміцнення братніх зв’язків російського й українського народів
Найбільш важливі виступи Чернишевського з питань російсько-українських зв’язків ставляться до 1861 р., тобто до самого гострого періоду революційної ситуації, коли здавалося, що революція вже зовсім близька. І в цей напружений момент Чернишевському було необхідно забезпечити єдність дій всіх демократичних сил. Зрозумілий тому його підвищений інтерес до творчості й особистості великого українського поета-революціонера Шевченко
Як правильно було відзначено в нашому літературознавстві, співдружність Чернишевського й Шевченко було взаємообумовлено. Дружба й підтримка вождя російських революціонерів-демократів була дуже важлива для великого поета України. З іншого боку, творчість поета-революціонера Т. Шевченко впливало на російський визвольний рух, відіграючи значну роль у зміцненні революційно-демократичного руху
Творчий досвід Шевченко остаточно переконав Чернишевського в можливості й перспективності подальшого розвитку української літератури. Питання цей, як відомо, був досить гострим і служив предметом жвавих дискусій. Бєлінський у свій час вирішував його негативно; навіть Добролюбов не був все-таки досить послідовним. Лише Чернишевський чітко й недвозначно дав на це питання позитивна відповідь, посилаючись насамперед на творчий досвід Шевченко: “Малорусская література одержала вже такий розвиток, що навіть могла б обійтися й без нашого великоросійського схвалення, якщо б могли ми не мати до неї співчуття.
Коли в поляків з’явився Міцкевич, вони перестали мати потребу в поблажливих відкликаннях яких-небудь французьких або німецьких критиків: не визнавати польську літературу значило б тоді тільки виявляти власну дикість. Маючи тепер такого поета, як Шевченко, малорусская література також не має потреби ні в чиїй прихильності”.
Чернишевський фактично порушив питання про світове значення поезії Шевченко. Він включав його в один ряд з видатними діячами світової культури. Визначаючи характер своєї власної творчості, Чернишевський підкреслював-. “Я пишу для читачок і читачів Жорж Санд, Диккенса, Міцкевича, Шевченко, Некрасова. Вождь російських революційних демократів уважно прислухався до думки Шевченко, уважаючи його незаперечним авторитетом у всіх питаннях, які були. пов’язані з життям українського народу.
У ряді випадків він прямо посилався на думку великого українського поета, якому довіряв безумовно, “тому що Шевченко надзвичайно добре знали побут малорусского народу. Опираючись на цей непохитний авторитет, ми твердо говоримо,- писав Чернишевський,- що ті, які захотіли б говорити противне, осліплене забобоном, і що малорусский народ нічого, крім шкоди, не може чекати собі від них
У поле зору Чернишевського були багато роблем розвитку культури українського народу. Рішуче виступаючи проти реакційних ідей шовіністів і націоналістів, він боровся за право братнього народу користуватися своєю рідною мовою й одночасно проти спроб замінити його штучно створеним “язичием”. Різко критикуючи ідеї львівського журналу “Слово”, Чернишевський писав у статті “Національна безтактність”: “Наші малоруси вже виробили собі літературна мова незрівнянно кращий: навіщо відділятися від них?”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)