Зображення в оповіданні Е. Сетона-Томпсона “Лобо’ поведінки та звичок тварин

Розповідають, що колись люди й інші живі істоти вміли розмовляти одне з одним. Але це минулося. І ось сталось так, що ми стали самотніми на рідній планеті, не розуміючи, які ми стали і що втратили. Але на наше щастя, ще є люди, які не забули великого закону єдності природи й розуміють “братів наших менших”.

Саме таким знавцем був Ернест Сетон-Томпсон, якому судилося прожити довге і, мабуть, щасливе життя. Він багато спілкувався з безсловесним населенням Землі, вивчав їхні вчинки. Йому було що розповісти людям.

А через те, що його могли

не зрозуміти, він “перекладав” життя тварин людською “мовою”. Тобто вони, його герої, думають, сподіваються, розмірковують, вирішують… і помиляються так само, як люди. Вони бояться невідомого, незрозумілого. Як і люди бояться того ж. Сетон-Томпсон намагався зробити усіх звірів як не близькими, то хоч відомими людям.

Бо ми такі створіння, що від страху знищуємо все, що нас налякало. Так стають нашими близькими знайомими вовки долини Курумпо. Передусім це Володар Лобо, дужий вовк, ватажок великої зграї. Мексиканські мисливці не могли вполювати цю розумну й хитру тварину, тож покликали на допомогу Ернеста.

У

долині Курумпо було багато худоби – ласої здобичі для хижаків. Свійських тварин довелося захищати від вовків, та люди не спромоглися перемогти великого Лобо. Він не потрапив до жодної пастки, бо не був дурним. Він розв’язував усі людські головоломки, доки був спокійний і холодний.

Та через Бланку він втратив ці якості… Його скорбота була така велика, що герой незчисленних набігів вовчої зграї потрапив у пастку і загинув. Та для цього мисливець повинен був сам начебто стати вовком, перевтілитися в нього. Тільки тоді стало зрозуміло, як зупинити свавільця.

Так, як і людину. Після цієї книги людина краще знатиме навколишній світ і саму себе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зображення в оповіданні Е. Сетона-Томпсона “Лобо’ поведінки та звичок тварин