Зображення величі і краси козацької звитяги у творчості Т. Шевченка
От уже два століття незгасним вогнем усеперемагаючого патріотизму палахкотить могутня і ніжна Шевченкова поезія. І незмінно слово великого Кобзаря надихає нас, українців, на героїчні діяння в ім’я рідної землі, на подвиги заради її блага.
Кріпацький син, музикант, художник і неперевершений віршотворець, улюбленець муз і оспівувач краси, Тарас Шевченко був напоєний трунком непоборного волелюбства свого народу, що струменів з переказів, дум, історичних пісень про звитяжних лицарів Запоріжжя. Природно, що це позначилося на його творчості.
У поемі “Іван Підкова” Шевченко створює образ хороброго отамана, який веде своє чубате воїнство “у Царград, до султана”. Не лякають козаків ні морські хвилі, ні турецькі кулі:
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Крицеву стійкість, відсутність страху демонструє і їхній ватажок Іван
Таку ж єдність душ, характерів, сердець і мечів показує Шевченко і в поемі “Гамалія” – простій сюжетно, але напрочуд місткій образно. У ній описано, як запорізьке воїнство на чолі з Гамалією, “отаманом завзятим”, безстрашно кинулося визволяти невільників. Надлюдськими воїнськими доблестями наділяє Шевченко свого головного героя, не шкодуючи гіпербол:
Гамалія по Скутарі –
По пеклу гуляє,
Сам хурдичу розбиває,
Кайдани ламає…
Особливою емоційною напругою пронизаний також образ Тараса Трясила в поемі “Тарасова ніч”. Герой насмілюється очолити козацьке повстання проти польського панування в час, коли Україна зажурилась, “заплакала, як мала дитина”. Він, “орел сизий”, узявся “віру рятувати” і повів за собою славне запорізьке лицарство:
Вже не три дні, не три ночі
Б’ється пан Трясило.
Од лимана до Трубайла
Трупом поле крилось.
Козацько-селянське повстання 1768 року, відоме під назвою Коліївщина, надихнуло Шевченка на створення поеми “Гайдамаки”. Козаки під керівництвом Гонги і Залізняка виявляли чудеса хоробрості, нехтували своїм життям заради визволення рідного краю. Їм, як підкреслює автор, самовіддано допомагали селяни:
… осталися
Діти та собаки,
-Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.
Власне, і сам головний герой поеми Ярема Галайда – колишній Лейбин слуга. Але, отримавши бойове хрещення, стає рівним у козацькій звитязі славним отаманам Гонті й Залізняку:
А Ярема – страшно глянуть
– По три, по чотири
Так і кладе.
І таких, новоспечених, завзятих, безстрашних, було тоді на Україні чимало. Усі вони прагнули вибороти кращу долю матері-Вітчизні. Тому так трепетно ставиться до них Шевченко, сприймає їх, як своїх дітей, рідних йому по духу.
Тому так болить йому, коли горе-історик прагне применшити епохальне значення козацько-селянських повстань і зганьбити їхніх учасників. У творі “Холодний Яр” автор вступає з ним у полеміку:
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю Розбійник не стане…
Шевченко вірить, що народ рано чи пізно обов’язково переможе своїх5 катів і запанує на просторах вільної та квітучої України. Поет упевнений, що Холодний Яр (місце, де збиралися гайдамаки-повстанці), символ козацького правдолюбства, не заросте “темним лісом”:
Не сховаєте! над Яром Залізняк витає І на Умань позирає, Гонту виглядає.
Не вмре, не загине в неволі народ, що дав світові лицарський орден Запорізької Січі, – ця думка пронизує кожен рядок, присвячений Шевченком звитяжному козацтву. Тож нехай у нашій пам’яті вічно зоріють імена самовідданих борців за незалежність України, нехай їхній вікопомний подвиг завжди служить нам взірцем високого патріотизму.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)