Зв’язок поколінь у романі О. Гончара “Собор”
I. Захисники собору та недруги. (Саме в ставленні до собору розкриваються всі персонажі твору. Вони ніби поділяються на два умовних табори – захисників цієї величної споруди та недругів. Духовно багатими і чистими постають перед нами жителі Зачіплянки. У кожного з героїв своя доля, своя історія, свій шлях.)
1. Студент-мрійник Микола Баглай. (Справжнім красенем постає перед нами цей герой, він сповнений такої глибокої віри в життя, що ладен пожертвувати ним в ім’я людей. Юнак любить свій край, в якому виріс, з пошаною ставиться до людей, до
2 Кар’єрист і “юшкоїд” Володька Лобода. (Він вміло ховає своє хижацьке єство за словами: “Ідучи назустріч побажанню трудящих… ” Боляче зачіплянцям дивитися на свого співмешканця, який “не один собор знесе, не одне таке смердюче море збудує, що й ради потім не дасте”. Історія має немало свідчень тому, як деякі людці шляхом підступності і підлості ошукували державу, не те що рідних батьків. Саме з такого звироднілого племені й походить Володька Лобода. Недаремно його називають
II. Герої О. Гончара надзвичайно вродливі люди. (Вродливі не лише зовні, а й внутрішньо. Наполегливі й лагідні, поборники справедливості. І саме тому О. Гончар так багато уваги приділив збереженню духовної краси представників повоєнного покоління.)
1. Поборниця справедливості Вірунька. (Ця героїня ніби випромінює чистоту і вірність. Вона всюди встигає – завзяття вистачає їй і на роботі, і вдома, і у громадських справах. Вірунька виступає не лише поборницею справедливості, а ще й обвинувачем людської підлості, адже саме вона викрила безчесний вчинок свого кума Володьки Лободи, який позбавив собор таблички – його охоронної грамоти.)
2. Чистий своїми поглядами Іван Баглай. (Читач знайомиться з Іваном через інших персонажів: через Віруньку, через брата Миколу, через Ізота Лободу. І, нарешті, він з’являється сам, зі світлими думками, розумінням свого місця в житті. Перебуваючи в чужій країні, Іван ні на мить не забував свою Україну. Він порівнював життя людей далекої Індії із побутом нашого народу і щиро вболівав за відсталість своєї Батьківщини. Іван доходить висновку, що не можна далі так жити, підкоряючись підлабузникам, кар’єристам, руйнівникам.)
3. Металург Ягор Катратий. (З любов’ю зобразив письменник старого металурга, зовні похмурого Ягора, який сповнений турботи і вболівання за долю Єльки. Його батьківське ставлення до дівчини насичене ніжністю. Саме цим пояснюється бажання Ягора знайти для племінниці надійний захист.)
4. Ізот Лобода – надзвичайно щира людина. (З неабиякою теплотою зобразив О. Гончар Ізота Івановича Лободу. Заслужений робітник виховав багато славних металургів. Війна забрала в нього двох синів.
На третього, Володимира, покладав усі батьківські надії, але марно. Не маючи впливу на сина-кар’єриста, тамуючи образу на нього, Лобода змушений доживати вік у Будинку старих металургів. Батько мріє про онуків, сподівається, що син отямиться, зміниться і повернеться обличчям до людей.)
5. Прозора душа Єльки. (її душа чиста, як прозорі води Скарбного, ніякий бруд не може торкнутися її серця. Вирізняє Єльку з-поміж інших героїв роману моральна чистота у ставленні до коханого Миколи та зневажливе й презирливе ставлення до Володьки. Дівчина пройшла свою Голгофу, витримала утиски односельців, презирство, ганьбу, але зуміла зберегти чисте серце й душу.)
III. Суспільні події є результатом людської діяльності. (Герої О. Гончара відзначаються чітким індивідуальним колоритом, їхні діалоги влучні, мова чітка і дотепна. Автор прагнув, щоб не тільки почуття, а й усе життя було у повній гармонії.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)