Аналіз оповідань Шукшина зі збірника “Характери”
У всіх випадках такого занадто “проникливого” (а насправді сугубо довільного) прочитання, я думаю, проявляється одна характерна й досить стійка наша літературно-критична звичка – виходити у визначенні ідеї розглянутого добутку не з об’єктивно, що наличествует задуму, письменника, а з якої-небудь апріорно постулируемой схеми, що ми потім і прагнемо підтвердити вибірковим аналізом. Скажемо, потрібно було підтвердити думку про те, що Шукшин – проповідник “моральної переваги села”, – виривали фрази начебто “Я вас усіх
Є, однак, і ще один вид аналізу, па перший погляд начебто прямо протилежний першому, але па самій справі зовсім йому тотожний, оскільки виявлення об’єктивного письменницького задуму забезпечується ним нітрохи пе в більшої – а, бути може, навіть і в меншої – мері, чим першим. Я маю на увазі той випадок, коли критик
Почасти ми вже переконалися в цьому на прикладі оповідань “Ванька Тепляшин” і “Кляуза”. Але ще більш разючий приклад – як аналізується іноді оповідання “Зрізав”.
Коли Шукшина запитали, який оповідання зі збірника “Характери” він уважає кращим, він, ледве подумавши, відповів: “Ну, мені от представляється… перше ж оповідання, “срезал” називається”.
Оповідання дійсно унікальний. По новизні проблеми. По гостроті її розробки.
По просторості й глибині підтексту. Ну, і по майстерності, розуміє
Гліб Капустін – свого роду “сільський інтелектуал”. У всякому разі, така в нього репутація серед односільчан, які звикли до того, що коли в село приїжджав хто-небудь із їхніх знатних земляків і коли в хату до нього “набивався ввечері народ – слухали які-небудь чудові історії або самі розповідали про себе, якщо земляк цікавився, – тоді-те Гліб Капустін приходив і зрізав гостя”, тобто подлавливал його на якій-небудь дрібниці й ставив у неспритне положення. Так один раз він “зрізав” полковника, що переплутав прізвища Ростопчина й Распутіна, і мужики довго потім повторювали його “крилату” фразу: “Спокій, спокій, товариш полковник, ми ж не у Филях”.
З перших же слів диспуту, у який він втягує простодушного й нічого не кандидата, що підозрює, наук Журавльова, однак, з’ясовується, що Гліб Капустін – типовий демагог, непроходимо неосвічений, так до того ж ще й озлоблений. Тому що рухає їм не просте бажання показати себе розумним перед приїжджими людьми, а насамперед прагнення принизити їх, знеславити в що б те не стало
Сама по собі його демагогія не представляє великого інтересу. Незвичайна вона хіба що по своїй мальовничо-дивовижній незграбності й безпардонності. Зате безсумнівний інтерес представляє характер п, так сказати, соціально-історична природа його психологик.
Сам Шукшин визначав це так: “Людина при поділі соціальних багатств вирішила, що він обійдений, і прийнявся мстити, покладемо, ученим. Тому що свої демагогічні мовлення Гліб тому й вимовляє настільки самовпевнено, що він усе ще продовжує відчувати себе саме в положенні представника “народу”, “хазяїна країни, трудівника”. І він, треба віддати йому належне, досить мистецьки використає переваги свого положення: при “настанні” придушує бідного кандидата авторитетом “народу” (“Ми отут теж трошки… “микитим”. І газети теж читаємо, і книги, трапляється, почитуємо…”; “Так що коли вже виїжджаєте в цей самий народ, то будьте небагато собранней. Подготовленней, чи що”), при “обороні”-юродствує: “Ми не мислителі, у нас зарплата не та”; “Ми, провінціали…”. У кожному разі він – представник народу, і за будь-який поворот розмови всю відповідальність несе, таким чином, “далекий від парода” кандидат Журавльов.
Гліб упевнений, що зовсім так само дивляться на справу й мужики, і треба сказати, що це-те, властиво, і насторожує нас найбільше – реакція мужиків. Справа навіть не в тім, що всі вони ще більш неосвічені, чим Гліб, оскільки навіть та нісенітниця, що несе Гліб, для них – межа вченості. Вражає інше – їхня відома упередженість проти Глєбових “жертв” (ким би вони не були), що не^-міркує готовність слухати лише його “доводам”.
Розумних і ясних слів кандидата вони не розуміють, як і Глєбовій абракадабри й взагалі всього того, про що йде суперечка. Розуміють же вони от що: раз кандидат бентежиться, раз він не може привести жодного з тих плакатно-хльостких доказів, на які настільки горазд Гліб, стало бути, йому “нема чим крити”; Гліб же на кожному кроці вживає такі звичні, такі зрозумілі вираження, якось: “Тільки, може бути, ми спершу навчимося хоча б газети читати?”, “Можна адже сто разів повторювати слово “мед”, але від цього в роті не стане солодко”, “Частіше спускайтеся на землю. Їй-богу, у цьому є розумний початок” і т. д. Яким образом зв’язані й чи зв’язані взагалі ці прописні істини із самою істотою Глєбової ахінеї – мужикам немає справи. Але раз Гліб здатний саме до них звести кожний свій “тезу” (яким би безглуздим він не був по суті), раз він уміє додати їм наступальне звучання, виходить, міркують мужики, він прав
“- Відтягнув він його! Дошлий, собака. Звідки він про Місяць^-те все знає? – Зрізав – Зрізав…
Звідки що береться! И мужики здивовано качали головами – Дошлий, собака. Зачесав Костянтина Иванича… Як миленького зачесав! А цей^-те, Валя-то, навіть рота не відкрила – А що отут скажеш?
Отут нічого не скажеш. Він, Костя-то, міг, звичайно, сказати… А той йому на одне слово – п’ять”.
От це-те і є саме сумне – переконаність, що прав завжди той, хто може сказати “на одне слово – п’ять”. І що пуття в тім, що “у голосі мужиків чулося навіть як би співчуття” кандидатові й що в глибині душі вони начебто б навіть недолюблюють Гліба, тому що “Гліб – твердий, а жорстокість ніхто, ніколи, ніде не любив ще”. Адже Гліб-те “їх як і раніше незмінно дивував. Захоплював навіть”. А це значить, що вони й завтра із задоволенням підуть послухати, як Гліб буде “зрізати” чергового “знатного земляка” і приймуть пускай і не цілком усвідомлене, але все-таки досить зацікавлена участь у приниженні людини
Але важливо зрештою не від. Важливо те, заради чого Вл. Коробів робить це насильницьке об’єднання.
Йому необхідно довести, що запеклість Гліба Капустіна пояснюється не особистими його властивостями, а тим, що у свій час він, імовірно, сам був скривджений людьми типу… ну, загалом, “зазнайками” і з тих пор затаїв образу па правого й на винуватого. “Були, видимо, у селі Нової до цього візитери, які поводилися зарозумілість, ставилися до навколишнім зі зневагою. Самі того не зауважуючи, вони протиставляли себе сільським жителям, надмірно випнули своє “я”, чим глибоко образили багатьох своїх земляків, їхня гордість, почуття особистого достоїнства. Такого роду образа й штовхнула Гліба один раз на парі”.
Наведене міркування, загалом кажучи, незаперечно – як і всяка гіпотеза, щодо якої не можна привести жодного доводу проти й пі одягненого – па. Так навіщо ж тоді й пускатися в подібні міркування? Чи не краще виходити просто з того, що иаписаио в оповіданні чорним по білому? “Передісторії” Гліба Капустіна можна сконструювати скільки завгодно, і всі вони будуть рівною мірою ймовірні, але до
Конкретному образу, створеному Шукшиним, вони не мають ні найменшого відношення, тому що письменника в цьому випадку займає не те, як утворився цей тип, а те реальне зло, що він зараз заподіює людям. Капустіни, Червоноокі, вахтерки, Рози, “літні, у плащах”, на жаль, існують. Існують і отруюють життя гарним людям. І нема чого шукати для них “поважних причин”.
Related posts:
- Чи Чжэнь збірника “Продовження нових оповідань у палаючого світильника” Записки про ширму із квітами лотоса. Молодий чиновник по імені Ин відправлявся водним шляхом до місця служби. Човняр поласився на їхнє добро, скинув Ина в ріку, перебив слуг, а вдову, пані Ван, задумав видати за свого сина Молода пані, приспавши покорством пильність розбійника, через короткий час утекла й добралася до жіночого монастиря, де й знайшла […]...
- На чому ж засноване прочитання оповідань Шукшина? Насамперед, поставимо запитання: а що це за “скандал”, що, відповідно до очікувань А. Марченко, повинен був або міг відбутися в оповіданні “Зміїна отрута”? Що повинен був зробити Максим Волокитип, герой оповідання? Повніше розкрити зміст свого вигуку “Я вас усіх ненавиджу, гадів!”, роз’яснивши, як, за що й чому він “їх” ненавидить, і протока, таким чином, світло […]...
- Аналіз перших оповідань Фадєєва Із чималими політичними амбіціями й починав Фадєєв свою письменницьку діяльність. А в літературу він прийшов не випадково. На відміну від багатьох партійних працівників, стремившихся встановити свою владу в літературі й мистецтві при повнім власному безталанні, воно був людиною художньо обдарованим И заявило про себе його дарування в першій же повісті “Розлив” (1923) несподіваним для самого […]...
- Аналіз ранніх гумористичних оповідань Чехова У ранніх оповіданнях Чехова ясно виявилися такі особливості його стилю, його оригінальної художньої манери, як лаконізм, стислість оповіді, велика питома вага розмаїто забарвленої власної мови персонажів, що цю оповідь драматургізує, багатозначність предметних деталей, їх багатофункціональність, часта відсутність традиційної для новел інтриги, своєрідна безфабульність багатьох творів, наявність підтексту, який виводить звичайне й окреме на ширші загальнолюдські […]...
- Аналіз щоденникових записів Бабеля і його оповідань Порівняння щоденникових записів Бабеля й оповідань, які з них виросли, показує, як втілювалося почуття “неподільності й неслиянности” Бабеля із зображуваною реальністю. У щоденнику ми читаємо: “Жахлива подія – розгарбування костьолу, рвуть ризи, дорогоцінні сяючі матерії розідрані, на підлозі, сестра милосердя потягла три тюки, рвуть підкладку, свічі забрані, ящики виламані, булли викинуті, гроші забрані, чудовий храм […]...
- РЕЦЕНЗІЯ НА РОЗПОВІДЬ В. М. ШУКШИНА “ЗРІЗАВ” Свою рецензію я вирішив написати на розповідь Василя Макаровича Шукшина “Зрізав”, написаний в 1970 році. Я знаком із Шукшиним-Актором, я бачила багато фільмів з його участю. Також Шукшин був мені цікавий як режисер. Мені запам’яталися такі його відомі фільми, як “Калина червона”, ” Грубки-Крамнички”, “Живе такий хлопець”. Василь Макарович Шукшин був відомий не тільки як […]...
- Аналіз книги оповідань Буніна “Темні алеї” У цю пору у сприйнятті сучасників Бунін з’являється як живий класик. В 1933 році він першим серед російських письменників був визнаний гідним Нобелівської премії в області літератури. (Пізніше її одержали Б. Пастернак, А. Солженицин, М. Шолохов і поет И. Бродський.) В офіційному повідомленні говорилося: “Рішенням Шведської академії від 9 листопада 1933 року Нобелівська премія по […]...
- Аналіз-порівняння оповідань Л. Андрєєва “Безодня” і М. Горького “Страсті-мордасті” Декадентство Л. Андрєєва та романтизм М. Горького &;#8216;зробили погляди письменників на взаємини чоловіка і жінки, на виникнення тваринних інстинктів в людині полярними. Сюжети обох оповідань розвиваються в діаметрально протилежних напрямках. На початку “Безодні” Л. Андрєєва ми бачимо закохану пару. Зіночка і Немовецкій сповнені надій на майбутнє, мріють про жертовної любові і, може бути, вважають, що […]...
- Ідейно-тематичне багатство збірника П. Тичини “Сонячні кларнети” Павло Тичина як художник народився в 1918 році збірником “Сонячні кларнети”, що приніс йому славу й визнання. Він ознаменував появу нового таланта, яркою художньої індивідуальності. На літературну ниву вийшов поет-лірик, що своєю майстерністю, щирістю й задушевністю, любов’ю до життя й людини примушує згадати імена світочів національної літератури – Шевченко, Франко, Лесі Українки. П. Тичині судилася […]...
- Короткий переказ збірника віршів “Cancionero general ele Baena” Протягом усього XIV сторіччя цей далекий вплив, не слабшаючи, діє на дух і мову кастильской літератури. Натхненна, часто неприборкана поезія трубадурів переміняється помірними, обмеженими відомими правилами, уведеними з установою академій Веселої науки (Gaya Sciencia) і Тулузских Флорийских Ігор (Jeux Floranx). Спочатку Барселона, a за нею й Тиракона Тарагона пішли прикладу Гасконского міста, і от ця-те […]...
- Лірика першого збірника віршів Йосипа Уткіна Майже у всіх поетів, що виступили в 20-е роки з романтичними віршами про війну, остання збіглася з їхньою молодістю. Але тільки в Йосипа Уткіна, одного із самих в 20-е роки відомих, що писали на ліричній хвилі Єсеніна поетів, самодостатня тема “ніжної” юності не тільки пересилила звучання військової Теми, але й визначилася стосовно неї досить абстрактно, […]...
- У чому бачить М. А. Шолохов трагедію громадянської війни? (по оповіданнях збірника Донські оповідання) И там, і тут між рядами Звучить той самий глас: “Хто не за нас – той проти нас. Немає байдужних: правда з нами”. А я коштую один меж їх У ревучому полум’ї й димі И времи силами своїми Молюся за тих і за інші. М. А. Волошин Громадянська війна – трагічна сторінка в історії будь-яких […]...
- Дитячі характери в оповіданні “Федько – халамидник” Літературна спадщина Володимира Винниченка привертає увагу гостротою морально-етичної проблематики, майстерним розкриттям психології людини. Свідченням цьому є дитяче оповідання “Федько – халамидник”. Воно назване за іменем головного героя твору – Федька – хлопчика з робітничого передмістя. За непосидючу вдачу, схильність до витівок хлопчика прозвали на вулиці “халамидником”, тобто бешкетником, розбишакою. В основі твору лежить конфлікт, який […]...
- Конфлікт і характери в п’єсі А. Н. Островського “Безприданниця” 1. Розрахунок і почуття, їхня роль у розвитку сюжету. 2. Образ і доля Лариси Огудаловой. 3. Представники ділового миру в п’єсі. 4. Драма защемленого самолюбства: Юлій Карандишев. У п’єсі “Безприданниця” А. Н. Островський наочно продемонстрував, що головною рушійною силою в суспільстві є гроші. Саме вони дають людині можливість керувати іншими, почувати себе впевнено й незалежно: […]...
- Характери і почуття у повісті “Ваніна Ваніні” Літературна діяльність Стендаля розпочалася в Італії, яка на той нас перебувала під владою Австрії. Письменник вступає до таємного товариства карбонаріїв, які боролися за свободу своєї Вітчизни. Це були сміливі, відчайдушні люди, сильні пристрасні характери, здатні на самопожертву, зречення особистого щастя та благополуччя в ім’я майбутнього Італії. Враження від боротьби, в якій довелося брати участь, пережите […]...
- Характери поміщиків у поемі “Мертві душі” Сваволя поміщиків, важке життя кріпаків, пияцтво, лінь все це без прикрас були показані Гоголем у поемі “Мертві душі”. Росія – багата, бідна, добра, виродлива, дурна, любляча, зла – встає перед нами на сторінках добутку. Показується весь жах, весь “пекло” російського життя. “Пекло” російського життя – це насамперед поміщики-самодури, які піклуються тільки про себе й свій […]...
- Поема “Энеида” И. Котляревского – типові українські характери Де можна найбільше повно знайти значення якогось слова або відомості про якусь історичну подію? Звичайно, в енциклопедії. Отож, поема И. Котляревского “Энеида” увійшла в історію української літератури як теперішня енциклопедія українознавства. Автор зобразив у ній типові українські характери, побут, реальні ситуації й колізії, породжені життям тодішнього суспільства. А головне – це той український дух, той […]...
- Софія й Ліза: два характери й дві долі Розважливому прагматизму Софії протипоставлені щирість і щиросердечна відкритість Лізи. Два характери й дві різних долі, у яких як би дві епохи: стар, патріархальна, і нова, де не треба торгувати почуттями. Софія, дивлячись на свою подругу Наталю Дмитрівну, підготовляє, “дресирує” майбутнього чоловіка – Молчалина. Це ринок, де молода жінка – товар, і вона хоче зробити вигідну […]...
- Характери Гринева й Швабрина в повісті А. С. Пушкіна Олексій Швабрин – не відрізняється зразковим поводженням солдатів, переведений через дуель у Білогірську міцність. Волею долі Гринев і Швабрин зштовхнулися в Білогірській міцності. Автор підкреслює якусь схожість характерів молодих людей. Але що ж тоді перешкодило їм стати друзями й разом переборювати все тягаря військової служби? По-моєму, причина – у вихованні. Петро Андрійович ніколи не випробовував […]...
- Чим різняться герої оповідань В. Підмогильного “Собака”, “Проблема хліба”, “Син”? Оповідання В. Підмогильного “Собака”, “Проблема хліба”, Син”, написані у 20-х роках, об’єднані тематично. В центрі уваги письменника – реальна подія: голод, що охопив південні регіони України. Автор шукає найпромовистіші деталі й штрихи, щоб відтворити трагізм ситуації, коли тисячі людей не мали вибору між життям і смертю. Скупими, точними мазками малює В. Підмогильний цей апокаліпсис XX […]...
- Характери героїв оповідання А. П. Платонова “Юшка” Особливістю оповідання А. П. Платонова “Юшка” можна назвати приголомшливу вірогідність описаної обстановки. У нас, читачів, немає приводу сумніватися в правдивості історії. Усе – і характери героїв, і сама ситуація – здаються цілком правдоподібними й дуже пізнаваними. Про характер людей, імена яких не називаються за рідкісним винятком, можна сказати дуже й дуже багато чого, незважаючи на […]...
- Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час писав Островський? Безсумнівно, колорит його […]...
- Чеховські характери і ситуації у творах пісменников Просвітництва і якому протистояла богошукаюча частина російських класиків: “Русская классическая литература противостояла такому самовозвеличению ума достаточно последовательно, хотя и не все избежали рассудочного соблазна. Рассудок слишком ограничен, чтобы положиться на него. Вера выше разума и не может поверяться логическими расчетами. Таков тот духовний итог, к которому, приняв помощь Всевышнего, пришел праведний Иов, видержавший своє великое […]...
- Приклад твору: Поема “Енеїда” І. Котляревського – типові українські характери Де можна найповніше знайти значення якогось слова чи відомості про якусь історичну подію? Звичайно, в енциклопедії. Так ось, поема І. Котляревського ” Енеїда ” увійшла в історію української літератури як справжня енциклопедія українознавства. Автор зобразив у ній типові українські характери, побут, реальні ситуації й колізії, породжені життям тогочасної суспільності. А головне – це той український […]...
- Два брати – два характери, дві долі (за драмою Шіллера Розбійники) Творчість німецького письменника Фрідріха Шіллера в концентрованій формі відобразило протест всієї передової молоді того часу проти духовного гніту і політичної тиранії. Першим і одним з найбільш яскравих його творів стала драма Розбійники, в якій автор покинув рішучий виклик тиранії. Ця думка підкреслена вже в епіграфі, який в перекладі з латинської означає: Проти тиранів. При створенні […]...
- Доля людини в оповіданнях Шукшина Але, підійшовши до цієї складної проблеми й лише пунктиром її позначивши, Шукшин побачив себе змушеним зробити й наступний крок у її розробці – довести долю людини, подібно Ользі не нашли “моральної міцності”, до логічного завершення, до тієї крайньої межі, на якому буде можливий і новий – більше масштабний – моральний висновок; Висновок про відповідальність. Висновок […]...
- Моральність і правда В. М. Шукшина Творчість письменника, кінорежисера і актора В. М. Шукшина привертає увагу гостротою постановки споконвічної проблеми про сенс життя, про неминущі духовні цінності людини – її моральні ідеали, честь, борг, совість. У його добутках одне із провідних місць займають долі людей незвичайних, зі складними характерами – “чудиков”, як він їх називає, що прагнуть осягти рухи власної душі, […]...
- Мої міркування про творчість В. М. Шукшина Мистецтво В. Шукшина як письменника, актора, драматурга не може залишити байдужим жодного людини. Задамо собі питання: чим же беруть за душу й серце твору Шукшина? Відповідь на нього простий: селянський син, він не тільки у всіх тонкостях знав сільське життя, воно “чуяв” її нутром, серцем, всім єством своїм, тому так природні його герої, правдиві кожним […]...
- Питання моральності в добутках В. Шукшина Філософські питання у творах Шукшина. Сільський житель у місті. Ламання свідомості. “Чудики” Шукшина. Творчість Василя Шукшина відомо всім. Перу цієї неабиякої людини належить більше ста оповідань, два романи, кілька повістей. Шукшин також створив цілий ряд п’єс і кіносценаріїв. Коли мовлення заходить про добутки В. Шукшина, багато хто в першу чергу згадують фільм, де він сам […]...
- “Моральність – є правда” (за оповіданням В. М. Шукшина “Чудик”) Творчість письменника, кінорежисера й актора В. М. Шукшина привертає увагу гостротою постановки споконвічної проблеми про сенс життя, про духовні цінності людини – її моральні ідеали, честь, обов’язок, совість. У його творах одне з головних місць займає доля людей незвичних, зі складними характерами, яких називають “чудиками”, які намагаються осягнути рух власної душі, сенс життя. Такий головний […]...
- Своєрідність героїв сільської прози Василя Шукшина Сільська проза займає одне із провідних місць у російській літературі. Основні Теми, які зачіпаються в романах такого жанру, можна назвати вічними. Це питання моральності, любові до природи, доброго відношення до людей і інші проблеми, актуальні в будь-який час. Провідне місце серед письменників другої половини XX сторіччя займають Віктор Петрович Астафьев (” Цар-Риба”, “Пастух і пастушка”), […]...
- Мої роздуми про творчість В. Шукшина ВАСИЛЬ ШУКШИН 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ ШУКШИН Мої роздуми про творчість В. М. Шукшина Мистецтво В. Шукшина як письменника, актора, драматурга не може лишити байдужим жодну людину. Поставимо ж собі запитання: чим же беруть душу і серце твори Шукшина? Відповідь на нього проста, як і все геніальне: сам селянський син, він не тільки у […]...
- Питання життя й смерті у творчості Шукшина Можна, імовірно, говорити про джерела, такого відношення до питань життя й смерті, так уже й сказано дуже багато. Шукшин цього завдання перед собою не ставить. Він просто малює картину, дивну але своїй проникливості й значущості, і ясно, що старий з ого відношенням до “вічного” проблемам – це втілення однієї з тих моральних безумовностей, з яких […]...
- Духовний пошук героїв В. М. Шукшина Десь більше десяти років продовжувалася творча діяльність В. Шукшина, але зробленого їм вистачило б іншому на ціле життя. Він почав з оповідань про земляків. Нехитрих і безпосередніх. Він чуйно уловив соціальні зміни в сучасній дійсності, духовні настрої свого часу. Глибинною напруженістю відзначається оповідання “У профіль і анфас”. Терзають сумніви Івана, незадоволений він своїм життям і […]...
- Жанр оповідання у творчості В. М. Шукшина Все це було б смішно, Коли б не було так смутно. М. Ю. Лєрмонтов За своє коротке життя ( 1929-1974) Шукшин написало два романи (“Любавини”, “Я прийшов дати вам волю”), кілька повістей (“До третіх півнів”, “Там, удалині” і ін.) і безліч оповідань, завдяки яким він і став відомим письменником. У цих оповіданнях зображуються зовні цілком […]...
- “Війна з надзвичайною швидкістю утворить нові характери людей і прискорює процес життя…” (А. П. Платонов). По повісті В. В. Бикова “Сотників” 1. Василь Биків: окопна правда. 2. Людина перед особою вибору в добутках Бикова. 3. “Сотників”: психологічний контраст персонажів. 4. Негероїчний героїзм Тема Великої Вітчизняної війни займає важливе місце у творчості Василя Бикова. Честь, совість, людське достоїнство, вірність своєму боргу – саме ці проблеми хвилюють письменника. У своїх добутках він стосується питань окопної правди, тої війни, […]...
- Складність духовних шукань героїв Шукшина ВАСИЛЬ ШУКШИН 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ ШУКШИН Складність духовних шукань героїв В. М. Шукшина Добро – це добре діло, це важко, Це не просто. Не хвалитеся добротою, Не робіть хоч зла! В. Шукшин Василь Шукшин – один із видатних російських письменників, акторів і режисерів. На мій погляд, саме йому вдалося втілити на сторінках оповідань […]...
- Моральні ідеали героїв В. М. Шукшина В. М. Шукшин став продовжувачем кращих традицій класичної російської літератури. Він завжди вважав, що головне в житті російської інтелігенції – прагнення допомогти людям. І він намагається насамперед допомогти людям знайти правду, зберегти щирі духовні цінності. Герої Василя Шукшина, подібно до героїв Льва Толстого, проходять шлях духовних шукань. Письменник намагається розкрити суть своїх героїв у кризові […]...
- Духовний пошук героїв Василя Шукшина Віра в гуманні початки життя, віра в сили людини, можливість здобути перемогу над злом спонукала В. Шукшина написати такі оповідання, як “Калуза” і “Образа”. В основі сюжетів до болю пізнавана ситуація. В “Калузе” – не побажала дати пропуск, не пропустила до хворого, обійшлася грубо з людиною літня вже жінка-вахтерка. Тим часом на очах у нього […]...
- Доля російського селянства в оповіданнях В. М. Шукшина 1. Сільські мотиви в житті й творчості Шукшина. 2. Самобутні герої шукшинской прози. 3. Комічне й трагічне в “сільських” оповіданнях. 4. Земля – поетично багатозначний образ творчості Шукшина. Сучасна сільська проза по праву займає одне із провідних місць по читаності й популярності. Тема моральності, любові до природи, доброго відношення до людей і інші проблеми, настільки […]...