Античний світ греків
Близько чотирьох тисяч років віддаляють нас від першопочатків дитинної людської цивілізації – Стародавньої Греції, або Еллади. Маленький за нинішнім рахунком народ Еллади створив мистецьку культуру, що стала золотим фондом світової культури, із якої людство й дотепер черпає натхненні образи і моральні засади. Саме цей народ створив багатство літературних форм і жанрів, що під грецькими назвами стали взірцем всієї європейської літератури (трагедія, комедія, епос, лірика), а також заклав основу для більшості наукових дисциплін (філософії,
Чи не тому від давнини вважали високоосвіченою ту людину, яка володіла знаннями про античний світ та його культуру? Саме у питаннях формування давньогрецької суспільності формувалися закони людської моралі і правила взаємин поміж людьми, викристалізовувались думки про загальнолюдські цінності. Давні греки першими порушили соціальнополітичні й моральнопсихологічні питання, що й досі стоять на порядку денному людських спільнот. Зазнавши численних втрат від воєн, вони засуджували війну і славили мир, шукаючи шляхи розумного розв’язування воєнних
Пройшовши у своєму історичному розвитку всі етапи суспільних формацій, давні греки першими визначили цінність людини як особистості і засудили рабство та експлуатацію людини людиною. Людина для давніх греків – вінець творіння, еталон прекрасного, поєднання фізичного і духовного начал; людські почуття – кохання, вірність, зрада, дружба, ненависть, душевні страждання – все це знайшло місце і в міфології, і в літературі давніх греків. А понад усе – людський розум, його всеосяжність! (Пригадайте, найціннішим дарунком Прометея людям була саме іскра розуму, “вогонь Прометея” є контекстуальним синонімом поняття “розум”.) Саме розум став рушієм земної цивілізації!
Що спонукало давніх греків визначати місце людини в довколишньому світі і що сприяло цим пошукам? Думається, передусім – умови життя. Територія Давньої Греції була гористою, з малородючими грунтами, що не сприяло розвитку хліборобства.
Греки здебільшого займалися вирощуванням олив, винограду та розведенням кіз і овець. Зате в надрах крилася безліч корисних копалин – золота, срібла, мармуру, яких потребували сусідні країни. Склалися просто блискучі умови для розвитку торгівлі – вивільнені від хліборобської праці руки, а найголовніше – вихід до морських шляхів, його мала кожна історична область і відповідно кожне плем’я.
Та не тільки торгівля і колонізація рухали діями давніх греків. Менталітету цього давнього народу був притаманний дух пізнання нового, допитливість, цікавість до всього, що їх оточувало, до незнайомих світів – країн, народів, географічних територій. Греки вміли помітити цікаве, незнане і збереїтп свої враження в оповідях і піснях.
Особливістю історичного розвитку Давньої Греції було її заселення спорідненими племенами. Єднання цих. племен відбулося на основі створення і сповідування єдиної для всіх племен олімпійської релігії, а зрештою, спільної еллінської культури, однією з ланок якої була міфологічна та літературна творчість. Взаємозв’язок між літературою та суспільним розвитком Давньої Греції був надзвичайно тісним, і саме він визначив головні віхи розвитку давньої грецької літератури: Перший період: література архаїчної Греції.
Другий період: класична література Греції.
На первинних етапах розвитку давні греки сприймали оточуючу природу як жорстоке, незрозуміле явище – усе викликало і страх, і здивування, і цікавість. Зробити наукові висновки, осягнути розумом сутність оточуючого світу давні греки ще не могли й тому пояснювали природні явища втручанням надприродних сил, назвавши їх богами. Світ надприродних сил – богів – уявлявся їм такою самою родовою общиною, в якій вони існували самі, а боги – живими і розумними істотами, поєднаними родинними стосунками. Оповіді про життя богів і про їхні стосунки поміж собою та із землянами і створили міфологію, що стала результатом узагальненого перенесення родових, тобто оживленорозумних і стихійноколективних стосунків на усю природу й увесь світ.
Міфологію можна вважати ідеологією общиннородової формації, яка виникла як відображення панівних у ній общиннородових сил, а головне – як відображення в первісній общинній формації життя людини, її потреб і прагнень, її ставлення до сьогодення та до минулого і майбутнього, її ідеалів, загалом усіх матеріальних і духовних сил.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)