Антивоєнний пафос у літературі XX сторіччя
XX сторіччя принесло людству можливість усвідомлення себе єдиним цілим, або небачений раніше технічний прогрес. Але окрім цього саме воно породило нове жахливе явище – світові війни, трагедії вражаючого масштабу, що зачіпали відразу сотні мільйонів людей. Цілком природно, що це знайшло відображення у творчості багатьох письменників, особливо з тих країн, які безпосередньо брали участь у цих війнах.
Прогресивні письменники минулого також неодноразово зверталися до теми воєн, але саме у XX сторіччі ця тема стала актуальною, як ніколи,
Проте дійсно антивоєнними творами слід усе-таки вважати не ті, де оспівуються героїзм переможців і перемога над конкретним ворогом, що зображується втіленням зла (цю помилку роблять дуже часто), а саме ті, де засуджується війна як явище взагалі, де її жорстокості протиставляються принципово інші цінності: милосердя та гуманізм, хай навіть безпосередні події війни там оминаються, а увага авторів зосереджується на наслідках трагедії.
Що страшніше – необхідність ризикувати власним життям із зброєю в руках чи виявитися потім представником “втраченої генерації”?
Вони виявляються зайвими в суспільстві, в якому живуть. Навіть по закінченні воєнних дій війна дається взнаки – хтось помирає від виниклої через неї хвороби, як Патриція, інші продовжують страждати від тілесних та душевних ран. Ідуть із життя люди, продовжують ламатися спустошені війною душі.
Остання тема глибоко розкривається у творчості іншого німецького письменника – Генріха Белля у збірці “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”, “Де ти був, Адаме?” та інших. Війна у його зображенні – щось абсурдне: це коли вчорашній школяр, а нині солдат, без рук і без ноги опиняється у госпіталі, розташованому в колишній гімназії, й сам не розуміє навіть, за які ідеї воював.
Схожі емоції відчувають герої американського письменника Ернеста Хемінгуея у романі “Прощавай, зброє!”, хоча причина цього дещо інша: вени намагаються втекти від війни, яку їхня свідомість не дозволяє прийняти. Генрі обирає цей шлях не тому, що він боягуз – війна здається йому безглуздою: то його несправедливо нагороджують медаллю, то так само несправедливо збираються розстріляти. Кидаючи зброю, він висловлює протест проти війни, а коли його кохана помирає, Генрі втрачає надії на майбутнє. Мир знайти неможливо, війна живе у душах людей, вона – скрізь.
Схожі мотиви можна знайти і у Вільяма Фолкнера (“Солдатська винагорода”) або у Джона Дос Пассоса (“Три солдати”) та багатьох інших.
Герой французького письменника Робера Мерля, сержант Жульєн Майя (“Вікенд на березі океану”) теж бачить лише безглуздість війни: “…не існує воєн справедливих, або воєн священних, або воєн за праве діло. Війна абсурдна по самій своїй сутності”. Ця людина за своїми моральними принципами не визнає будь-якого вбивства і не може вибачити собі за те, що вимушена була знищити навіть тих, хто цілком заслуговував смерть.
Свій вчинок, який будь-хто визнав би справедливим, Майя сприймає як зраду власних цінностей, а його загибель наприкінці роману дуже схожа на самогубство. До речі, роман “Вікенд на березі океану” був нагороджений Гонкурівською премією 1949 року.
Абсурдність війни саме як явища розкриває й популярний американський письменник Курт Воннегут. У творі “Бойня номер п’ять, або хрестовий похід дітей”, що має підзаголовок “службовий танець із смертю”, він не обмежується традиційними реалістичними засобами – цей роман має зовнішні ознаки фантастичного жанру. Але мандри героя Біллі Пілігрима у часі і просторі та спілкування з інопланетянами насправді лише художній прийом, який допомагає читачеві зрозуміти: справжня проблема не в конкретиці саме Другої світової війни чи зруйнуванні Дрездена, навколо якого обертається сюжет, причини лежать значно глибше.
Вони вічні, але для того, щоб зрозуміти їхню природу, чи хоча б відчути усю складність проблеми, треба інколи відірватися від стереотипів чи особистого ставлення до тих або інших подій і подивитися на себе й на світ “з іншої планети”.
Тоді відкриваються парадоксальні речі – люди носять у собі війну не лише після неї, вона живе у їхніх душах ще раніше, передаючись від покоління до покоління, коли справедливі цілі та славетні перемоги оспівуються у книжках або легендах, від яких “війна буде здаватися такою чудовою, що війни підуть одна за одною. А воювати пошлють дітей…”
Оце, мабуть, і є істинним антивоєнним пафосом – відшукати корені цього жахливого явища, і вже на такому рівні усвідомлення намагатися сказати усім війнам, минулим і майбутнім, тверде “ні!”.
Related posts:
- Антивоєнний пафос у творчості письменників XX сторіччя XX сторіччя принесло людству можливість усвідомлення себе єдиним цілим, або небачений раніше технічний прогрес. Але окрім цього саме воно породило нове жахливе явище – світові війни, трагедії вражаючого масштабу, що зачіпали відразу сотні мільйонів людей. Цілком природно, що це знайшло відображення у творчості багатьох письменників, особливо з тих країн, які безпосередньо брали участь у цих […]...
- Антивоєнний пафос у творчості письменників XX століття Антивоєнний пафос у творчості письменників XX століття Ще Перша світова війна відкрила в літературі тему антимілітаризму, національного шовінізму. В образі бравого вояка Швейка видатний чеський письменник Ярослав Гашек піддав гострій критиці імперську політику, він ніби попереджував, що війна руйнує душі людей. Трагедія Другої світової війни, яка охопила майже всю планету, примусила письменників переосмислити воєнну тему. […]...
- Антивоєнний пафос у творчості визначних письменників XX століття Ще Перша світова війна відкрила в літературі тему антимілітаризму, національного шовінізму. В образі бравого вояка Швейка видатний чеський письменник Ярослав Гашек піддав гострій критиці імперську політику, він ніби попереджував, що війна руйнує душі людей, робить із них бездумних виконавців чужої волі. Трагедія Другої світової війни, яка охопила майже всю планету, примусила письменників переосмислити воєнну тему. […]...
- Антивоєнний пафос й алегоричний сенс драми Б. Брехта “Матінка Кураж та її діти” Антивоєнний пафос й алегоричний сенс драми Б. Брехта “Матінка Кураж та її діти” І. Зав’язка дії – думка про війну. (Ще до того як дія розпочинається, ми чуємо діалог вербувальника з фельдфебелем. І останній виголошує думку, що мир – це безладдя, основа аморальності суспільства, “тільки війни творять лад”. Війна для нього захоплива фа, у якій […]...
- Антивоєнний пафос у добутках М. Ремарка И е. Хемингуэя Перша світова Війна стала першою глобальною трагедією XX сторіччя, вона забрала життя мільйонів людей, а десятки мільйонів зробила інвалідами. Її трагедія ще й у тім, що вона зруйнувала душі цілого покоління. Прогресивні письменники першими відчули моральні наслідки війни. У Творчості е. М. Ремарка, е. Хемингуэя ми знайомимося з героями, які на війні фізично не постраждали, […]...
- Генріх Белль “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” Високий антивоєнний і гуманістичний пафос твору УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС II семестр ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ УРОК 59 Тема. Генріх Белль “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” Високий антивоєнний і гуманістичний пафос твору Мета: показати антигуманний, протиприродний характер війни на основі опису долі скаліченого юнака-солдата; вдосконалювати навички роботи над текстологічним аналізом твору; розвивати зв’язне мовлення учнів; виховувати культуру відповіді: логічність, […]...
- Антивоєнний пафос у творах визначних письменників Е. М. Ремарка, Е. Хемінгуея, Г. Белля, Б. Брехта Реферат на тему: “Антивоєнний пафос у творах визначних письменників Е. М. Ремарка, Е. Хемінгуея, Г. Белля, Б. Брехта” Антивоєнний пафос у творах визначних письменників Е.-М. Ремарка, Е. Хемінгуея, Г. Белля, Б. Брехта (за вибором) XX століття увійшло в історію не лише як пора визначних звершень і досягнень у різних сферах людської діяльності, а й як […]...
- Антивоєнний пафос повісті І. Багряного “Огненне коло” Уперше повість “Огненне коло” з’явилася 1953 року у Німеччині у видавництві “Україна”. Задумана вона була як перша частина великого роману і має підзаголовок “Повість про І трагедію під Бродами”. У ліпні 1944 року поблизу міста Броди, що на Львівщині, Червона армія оточила й знищила корпус дивізії січових стрільців “Галичина”. Ця дивізія мала зупинити головний наступ […]...
- В. Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. “Лебеді материнства”. Громадянські, патріотичні мотиви, романтичний пафос його лірики УРОК 54 Тема. В. Симоненко – “лицар на білому коні” в українській літературі. “Лебеді материнства”. Громадянські, патріотичні мотиви, романтичний пафос його лірики. Мета. Подати додаткові відомості про поета, удосконалювати вміння виразно читати поезію; прокоментувати художні засоби; з’ясувати символічний зміст образу лебедів; виховувати почуття патріотизму, любові до матері, Вітчизни. Обладнання: збірка поезій “Лебеді материнства”, текст пісні […]...
- Гірка пам’ять останньої війни (поезія “Пастораль ХХ сторіччя” Ліни Костенко) Батьківщина, духовність, пам’ять… У Ліни Костенко ці категорії поєднані в одне ціле, нерозривне, святе для її народу і для неї самої. Тому то і є в творчості Ліни Костенко провідною тема історичної пам’яті народу, що є безцінним джерелом, яке живить національну свідомість, не дає їй згаснути. Тільки вона, історична пам’ять, живить народ наснагою, дає змогу […]...
- Поєднання епічності з глибоким ліризмом у поезії “Пастораль XX сторіччя” Жанр пасторалі, тобто ідилічної картини життя звичайної сільської людини у гармонії з навколишнім світом, був поширений у XIV-XVIII століттях. Тому привертає увагу суттєве уточнення поетеси – пастораль саме XX століття. Уже в назві авторка акцентує на своєрідному парадоксі, антитезі заголовка твору і його змісту. Замість ідилії, перед читачем – трагічне відлуння війни. Йдеться про сільських […]...
- Трагічний і гуманістичний пафос творів про Другу світову війну ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ Трагічний і гуманістичний пафос творів про Другу світову війну На полях Другої світової війни загинули мільйони чоловіків і жінок. Вони могли б працювати, любити, народжувати дітей, радіти життю, але полягли в боях, не дійшовши до перемоги. Друга світова війна стала випробуваннням віри в людину, в прогрес. Смерть завжди несправедлива, але загибель мільйонів […]...
- Високий антивоснний і гуманістичний пафос оповідання Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” – ПЛАН – О. ТВАРДОВСЬКИЙ, Г. БЕЛЛЬ, М. ШОЛОХОВ 7 клас ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ О. ТВАРДОВСЬКИЙ, Г. БЕЛЛЬ, М. ШОЛОХОВ Високий антивоснний і гуманістичний пафос оповідання Г. Белля “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” Однією з найголовніших у творчості відомого німецького прозаїка і публіциста лауреата Нобелівської премії Генріха Белля є тема минулої війни. Одним із таких творів є оповідання “Подорожній, коли ти прийдеш у […]...
- Творчість Чехова на початку ХХ сторіччя Почалася в 1904 року Війна з Японією настільки схвилювала Антона Павловича, що він довгий час не міг писати ні рядка. Годинниками просиджував Чехов над газетами й картами, вивчаючи хід воєнних дій. Поразки російських військ озивалися в душі письменника болем, але разом з тим він розумів, що невдала війна з Японією є початком катастрофи самодержавства, наближає […]...
- Ліна Костенко – Пастораль ХХ сторіччя ЛІНА КОСТЕНКО ПАСТОРАЛЬ ХХ СТОРІЧЧЯ Як їх зносили з поля! Набрякли від крові рядна. Троє їх, пастушків. Павло, Сашко і Степан. Розбирали гранату. І ніяка в житті Аріадна вже не виведе з горя отих матерів. А степам будуть груди пекти ті залишені в полі гранати, те покиддя війни на грузьких слідах череди. Отакі вони хлопці, […]...
- Пастораль ХХ сторіччя Талант Л. Костенко, якщо зризикувати спробою психологічно увійти в її творчу мябораторію, справляє враження якогось гармонійного і врівноваженого. Вона ніби не силкується ні вишукувати теми, ні добирати оригінальних висловів для її оформлення. Тему їй дає кожна обсервація навколишнього, а поетичне мис-МИНЯ відразу одягає її в мистецьку форму, накликаючи при цьому відповідні асо-ЦІЯЦІЇ. А культура поетики […]...
- Григорій Косинка – видатний новеліст XX сторіччя Та й ти не вмер. Ти пішов з життя, але й залишився в ній, тому що є твоє живуче слово. Є шанування й увековечивание. Тамара Мороз “Стрілець”. Творчість Григорія Косинки (теперішнє прізвище – Стрілець) вертається до нас із порога смерті. Життя письменника обірвалася трагічно: він був страчений по помилковому обвинуваченню в приналежності до групи терористів. […]...
- Конспект уроку – ПЛАЧ ЗА ПАСТОРАЛЛЮ ХХ СТОРІЧЧЯ ЛІНИ КОСТЕНКО Мета: через високохудожнє слово великої поетеси передати глибину материнської трагедії і перейнятися співчуттям до незмірного людського болю. Обладнання. Репродукція зображення Богоматері з дитям, свічки. ХІД УРОКУ 1. Вступне слово вчителя. – Сподіваюсь, що на сьогоднішньому уроці у ваші душі ввійде великий жаль, від якого стрепенеться серце і вже завжди озиватиметься світлим співчуттям до всякого горя. […]...
- Генріх Манн один з видатних прозаїків-реалістів XX сторіччя Генріх Манн (1871-1950) народився в Любеке, у сім’ї впливового бюргера. Його батько був власником великої торговельної фірми, а також сенатором, тобто одним із правителів міста. Син не пішов по стопах батька. У ньому рано виявилися літературні схильності, що вкрай засмучувало батька, що не вірив у його дарування. Але Генріх правильно зрозумів своє покликання. Він став […]...
- XIX сторіччя – вік розквіту англійської літератури Протягом сторіччя існували різні літературні напрямки, які зіграли свою роль і в дитячій літературі. Перша його третина ознаменувалася майже повним пануванням романтизму, що дали читачеві насамперед чудову поезію Байрона, Китса, Шеллі, Т. Мура. Культу розуму, створеному просвітителями, романтики протиставили культ страсті, стихійного почуття. Разом з тим романтизм, удосконалюючи засобу художнього мислення, підготував все необхідне для […]...
- В. Винниченко та українське письменство XX сторіччя I. Своєрідність мистецьких засобів В; Винниченка. (Твори В. Винниченка були сміливим утвердженням нового в описі зовнішнього вигляду героїв, впровадженням свіжих зразків міських, сільських і степових пейзажів. Пейзаж як мистецький засіб проймає наскрізь усю творчість письменника. По-новому Винниченко трактує життя, інколи “іде від супротивного”, змальовуючи контрасти, граючи на протилежностях.) 1. Формування української людини нового типу. (Тема […]...
- “Тема війни у світовій літературі” Війна. Від цього слова відразу стає не по собі, однак не кожному дана здатність тверезо оцінити всю масштабність лих, пережитих жахів і втрат, пов’язаних зі словом “війна”. Кривава, жорстока, неконтрольована… а чи потрібна вона? Однією з подій, яка наклала глибокий відбиток на історію в цілому, є одна з найбільш кошмарних воєн останніх століть. Так, саме […]...
- ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС кінця XIX – початку XX сторіччя Кінець XIX – початок XX століття характеризувався посиленням капіталістичних відносин. Небаченими темпами розвивались металургія, машинобудування, видобуток вугілля. Швидко зростала велика промислова буржуазія. Значною частиною національних багатств царської Росії володіли іноземні капіталісти. На півдні України більшість підприємств була в руках англійських, американських, французьких, німецьких, бельгійських та інших капіталістів, а працівники не мали ніяких політичних та соціальних […]...
- Твір на тему: “Тема війни у світовій літературі” Війна. Від цього слова відразу стає не по собі, однак не кожному дана здатність тверезо оцінити всю масштабність лих, пережитих жахів і втрат, пов’язаних зі словом “війна”. Кривава, жорстока, неконтрольована… а чи потрібна вона? Однією з подій, яка наклала глибокий відбиток на історію в цілому, є одна з найбільш кошмарних воєн останніх століть. Так, саме […]...
- Зображення Великої Вітчизняної війни в українській літературі Зображення Великої Вітчизняної війни в українській літературі Одну з найбільших трагедій нашого життя – Велику Вітчизняну війну – не зміг замовчати жоден письменник, особливо ті, хто був на фронті, чиє дитинство опалила війна. Найбільше про війну писали такі письменники, як О. Довженко, Ю. Збанацький, А. Малишко, П. Тичина, М. Рильський, О. Гончар, О. Коломієць, Л. […]...
- Гуманістичний пафос “Іліади” – осуд війни та її жорстокості Троянська війна тривала вже десять років. Сотні грецьких кораблів стояли біля берегів міста Іліона, або Трої, що знаходилося в Малій Азії. Ахейці (греки), очолювані звитяжним Агамемноном, розбили свої табори біля стін міста. Між троянцями та ахейцями постійно точилися військові сутички, проте зберігалася рівновага: греки, серед яких були уславлені воїни Ахілл, Патрокл, Менелай, Одіссей, не могли […]...
- Фізіономія театру XX сторіччя Театр був для Чехова першою любов’ю. Цієї любові він залишався вірний все своє життя. Театр створив Чехова, і драматург відплатив йому тим же – він створив театр. Чехів нерідко зарікався писати для театру, але він не міг не вертатися до нього. Характерно також і те, що жанр водевілю він предпочитал “високим” жанрам театру. Відомо: ” […]...
- Нові тенденції у світовій літературі 1960-1970-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози, поезії, драматургії, літератури факту та вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики й антиутопії. Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини XX ст УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас І семестр ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТ. УРОК № 32 Тема. Нові тенденції у світовій літературі 1960-1970-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози, поезії, драматургії, літератури факту та вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики й антиутопії. Переростання модернізму в постмодернізм у літературі останньої третини XX ст. Мета: ознайомити […]...
- Національний пафос поезії Ольжича Серед питань, що стосуються особистостей митців та їхньої творчості, є одне, яке рідко порушується і на яке немає однозначної відповіді. В українській літературі, мабуть, як ніде у світі, багато поетів та письменників не лише співчували тій або іншій політичній течії, а були водночас визначними політичними діячами. Звичка оцінювати творчість поетів за відповідністю тій або іншій […]...
- Історичні реалії XVI сторіччя та їхнє відображення в повісті “Роксолана” У XVI сторіччі влада Османської імперії поширилась та зміцніла. Годі й уявити державу таких обсягів і такої міці: з усіх старовинних міст поза впливом імперії залишились тільки Рим та Сиракузи. Напади на тогочасну територію України були жорстокими та нищівними найбільше страждало населення. Складні часи поневолення відбивались і в народній творчості: Там в долині огні горять, […]...
- Наскрізний пафос життєствердження в новелі Косинки “В житах” Тривожним, важким і повним нерозв’язних суперечностей – саме таким постає перед нами час революційних та пореволюційних подій в Україні XX століття із творів визначних майстрів слова, діяльність яких припала на 20-30-ті роки. Новели Г. Косинки про ту бурхливу добу посідають одне з чільних місць серед правдивих історій про людину й час, написаних безпосередніми свідками, учасникам […]...
- Гуманістичний пафос, етика добра і любові до людей у романі “Злочин і кара” Пошуки добра і справедливості… Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знайти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх людей. Пошуки справедливості інколи заводили Федора Михайловича Достоєвського в скруту, змушували виступати проти власних більш ранніх переконань. Але в найбільш складні для письменника і всього […]...
- Відповіді до теми “Творчість видатних діячів культури XIX сторіччя” Що ви знаєте про “Російську трійцю”? “Російська трійця” – кружок, що виник в 30-х роках у Львівській духовній семінарії. Спочатку було лише троє учасників. Це Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацкий. 1833 року вони видали рукописний збірник “Син Русі”, у якій увійшло 15 віршів. За рік був виданий другий збірник, але через кирилицю він […]...
- Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі ХХ сторіччя Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі ХХ сторіччя Модернізм – це узагальнене найменування цілого ряду нереалістичних конструктивних літературно-мистецьких стилів, що склалися на початку ХХ сторіччя. Свою назву ця літературна течія дістала від французького слова moderne, що в перекладі означає новітній, сучасний. Ця назва ніби підкреслює розрив з мистецькими традиціями ХІХ сторіччя. Визначальна […]...
- Гуманістичний пафос поеми “Витязь в тигровій шкурі” Поема Шота Руставелі “Витязь в тигровій шкурі” – найвидатніша пам’ятка грузинської літератури доби Середньовіччя. Учені вважають, що вона була створена наприкінці ХІІ – початку ХІІІ століття за часів правління цариці Тамари, “золотого періоду” в історії Грузії. Поема відбиває типові риси середньовічного епосу, але й відзначається глибоким гуманістичним пафосом. Гуманізм поеми проявляється уже в обраному сюжеті. […]...
- Твір по літературі Святе Письмо в українській літературі Біблія – це унікальна книга Божих одкровень, що передавалася протягом багатьох віків від одного покоління до іншого. Це зібрання книг, написаних пророками у різні роки, надихало багатьох митців на створення шедеврів у мистецтві. Захоплення Біблією не оминуло і класиків української літератури, хоча протягом багатьох десятиліть радянські дослідники старанно доводили думку про войовничий атеїзм наших письменників. […]...
- Романтичний пафос “Пісні про Сокола&;amp;;amp Оповідання Максима Горького “Пісня про Сокола” написаний по великих канонах романтизму. Темна й сира ущелина, цілком романтичний пейзаж, невідомо де й коли відбувається дія. Відважний Сокіл тужить за небом, куди йому вже ніколи не піднятися. Він умирає відважним бійцем, що мріє про нову сутичку з ворогами, і читачі розуміють, що це не особисті вороги Сокола, […]...
- ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС РОМАНУ О. ГОНЧАРА “ПРАПОРОНОСЦІ” Українська культура має міцні гуманістичні традиції. Корені цього гуманізму – у світогляді нашого народу, у тих морально-етичних засадах, якими він керується протягом століть і які обстоює як найбільші свої духовні святині. Потужний гуманістичний струмінь пронизує творчість Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка, Павла Тичини й Олександра Довженка. Серед українських письменників, чия […]...
- Гуманістичний пафос роману О. Гончара “Прапороносці” Українська культура має міцні гуманістичні традиції. Корені цього гуманізму – у світогляді нашого народу, у тих морально-етичних засадах, якими він керується протягом століть і які обстоює як найбільші свої духовні святині. Потужний гуманістичний струмінь пронизує творчість Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка, Павла Тичини й Олександра Довженка. Серед українських письменників, чия […]...
- ЦИВІЛЬНИЙ ПАФОС ТВОРЧОСТІ ГОГОЛЯ ЦИВІЛЬНИЙ ПАФОС ТВОРЧОСТІ ГОГОЛЯ Висока гражданственность творчості великого російського писа-теля Миколу Васильовича Гоголя виявилася насамперед у разо-блачении всього, що зневажає волю людської особистості, не дає людині созидательно трудитися й жити. З обуренням гово-рит Гоголь про нелюдського вельможу з (). Цей холодний байдужий міністр у відповідь на прохання інваліда Вітчизняної війни 1812 року про ви-дачі йому […]...