Башмачкін – герой повісті М. В. Гоголя “Шинель”
Міфологічний джерело образу: “Житіє 40 Севастійських мучеників”, до числа яких входив святий Акакій; в 320 р. у Вірменії вони добровільно взяли мучеництво за сповідання Христа, скинувши з себе одяг і замерзнувши в льоду Севастійського озера. Б., поряд з пушкінським Самсоном Виріна (“Станційний наглядач”), відкриває тип так званого маленької людини. Пізніше гоголівську типологію яскраво продовжив Ф. М. Достоєвський, створюючи образи Макара Девушкина (“Бідні люди”) та Семена Мармеладова (“Злочин і кара”).
У Творчості Гоголя
Прізвище Б., пішла від черевика, комічно обігрується Гоголем; оповідач нібито перебуває в законному подиві з приводу настільки абсурдною генеалогії Б.: “І батько, і дід, і навіть шурин (брат дружини, але Б., як відомо, не одружений – відмічено М. Вай-скопфом), і все абсолютно Башмачкіна ходили в чоботях, змінюючи лише тричі в рік підметки “. У поєднанні з фекальної символікою імені
Вайскопф) як прояв ущербності, бо черевик – метафора тлінного матеріального світу або, згідно філософу Сковороді, ідеї якого, ймовірно, вплинули на світогляд Гоголя, підошва є фігура праху. гоБашмак, таким чином, асоціюється з темою смерті Б. і приховано віщує її фатальну неминучість.
Портрет Б. малюється Гоголем підкреслено незавершеним, недовошющенним, ілюзорним; цілісність Б. повинна бути згодом відновлена за допомогою шинелі. Народження Б. вибудовує модель алогічного і грандіозно-космічного гоголівського світу, де діють не реальні час і простір, а поетична вічність і людина перед обличчям Рока. Разом з тим це народження є містичним дзеркалом смерті Б.: тільки що народила Б. мати іменується Гоголем “покійницею” і “старою”, сам Б. “зробив таку гримасу”, ніби передчував, що буде “вічним титулярним радником”; хрещення Б., що відбувається відразу ж після народження і вдома, а не в церкві, скоріше нагадує відспівування небіжчика, ніж хрестини немовляти; батько Б. теж виявляється як би вічним небіжчиком (“Батько був Акакій, так нехай і син буде Акакій”).
Спосіб існування Б. допускає можливість вкрай протилежних літературознавчих трактувань: від категоричній оцінки Н. Г. Чернишевського (“досконалий ідіот”) до зіставлення Б. з піднесеним образом святого мученика Акакія (В. Маркович).
Ключем до образу Б. є приховане гоголівське протиставлення “зовнішнього” і “внутрішнього” людини. “Зовнішній” – недорікуватий, непоказний, дурнуватий переписувач, не здатний навіть “змінити подекуди дієслова з першої особи в третє”, облизня з мухами свої щі, “зовсім не помічаючи їх смаку”, покірно терпить знущання чиновників, що сиплються “на голову йому папірці, називаючи це снігом “.
“Внутрішній” людина ніби говорить нетлінне: “Я брат твій”. У світі вічному Б. – аскет-подвижник, “мовчальник” і мученик; усамітнившись від спокус і гріховних пристрастей, він здійснює місію особистого порятунку, на ньому наче лежить знак обраності. У світі букв Б. знаходить щастя, насолоду, гармонію, тут він цілком задоволений своїм жеребом, бо здійснює служіння Богу: “Написано всмак, він лягав спати, посміхаючись при думки про завтрашній день: щось Бог пошле переписувати завтра?” Внутрішній світ Б. метафорично уподібнюється книзі, а сам Б. – букві, тому замість вулиць Б. бачить “рівним почерком виписані рядки”. (С.
Гончаров) Петербурзький північний мороз стає диявольським спокусою, який Б. не в силах подолати (стара шинель, знущально звана чиновниками капотом, продірявилася). Кравець Петрович, навідріз відмовляючись підновляти стару шинель Б. (пор. євангельські слова Христа: “ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, бо збіжиться воно старого, і дірка стане ще гірше” (Матв.; 9:16) , виступає в ролі демона-спокусника. Разом з тим Петрович також постає “у двозначному амплуа якоїсь могутньої парки, що шиє новий образ і нове життя для Акакія Акакійовича” (М.
Вайскопф).
Новенька шинель, в яку одягається Б., символічно означає як євангельську “ризу спасіння”, “світлий одяг”, так і жіночу іпостась його особистості, що заповнюють його неповноту: шинель – “вічна ідея”, “подруга життя”, “світлий гість” . Аскета і затворника Б. охоплює любовний запал і гріховна гарячка. Втім, шинель виявляється коханкою на одну ніч, примушуючи Б. зробити ряд непоправних фатальних помилок, виштовхуючи його з блаженного стану замкнутого щастя в тривожний зовнішній світ, в коло чиновників і нічної вулиці. Б., таким чином, зраджує в собі “внутрішнього” людини, віддавши перевагу “зовнішнього”, суєтного, схильного людським пристрастям і порочним нахилам.
Б. стає як усі. Пагубна думка про теплу шинелі та її придбання різко міняють весь спосіб життя і характер Б. Він ледь не допускає помилки під час переписування. Ламаючи свої звички, погоджується піти на вечірку до чиновника. У Б., більше того, прокидається ловелас, що спрямовується в погоню за дамою, “у якій будь-яка частина тіла була виконана незвичайного руху”.
Б. п’є шампанське, об’їдається “вінегретом, холодною телятиною, паштетом, кондитерськими пиріжками”. Він змінює навіть улюбленій справі, і розплата за зраду свого поприщу не забарилася його наздогнати: грабіжники “зняли з нього шинель, дали йому стусана коліном, і він впав навзнак в сніг і нічого вже більше не відчував”.
Б. втрачає всю свою тиху лагідність, здійснює невластиві його характеру вчинки, він вимагає від світу розуміння і допомоги, активно наступає, домагається свого. Так, Б. кричить будочник, “що він спить і ні за чим не дивиться, не бачить, як грабують людини”, лякає господиню квартири “страшним стуком у двері”, вирушає до приватного пристава. Єдиний раз у житті Б. пропускає присутність. За порадою чиновників Б. вирушає до “значного особі”. Зіткнення з генералом відбувається саме тоді, коли Б. перестає бути “внутрішнім” людиною.
Генерал, що лає Б. за бунтарство, бо той засумнівався в надійності секретарів, символізує грізний суд Божий. Відразу після загрозливого крику “значного особи” Б. “винесли майже без руху”. Курйозне подія, що трапилася з дрібним чиновником, знаходить у Гоголя риси космічного катаклізму, доля Б. – доля людини взагалі перед обличчям Бога, всесвіту.
Б. постає подібним Іову, а його смерть прирівнюється до біблійного нещастя, яке “обрушуються на царів і володарів світу”.
Метонімічні відокремилася від Б. шинель бачиться йому те “з якимись пастками для злодіїв”, що сховалися під ліжком Б. і в його ковдрі, то старим капотом. Після смерті Б. змінюється зі “значною особою” місцями і в свою чергу здійснює Страшний Суд, де немає місця рангів і звань, і генерал і титулярний радник однаково тримають відповідь перед Вищим Суддею. Б. є ночами зловісним примарою-мерцем “у вигляді чиновника, який шукає якийсь утащенной шинелі”.
Заспокоївся і зник привид Б. тільки тоді, коли йому під руку попалося “значна особа”, справедливість як ніби перемогла, Б. немов здійснив грізне Боже покарання, одягнувся в генеральську шинелю, знайшовши примарне “терені” за труною.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)