Биков Василь Альпійська балада (скорочено)
1 Іван спотикнувся, упав, але зразу ж підскочив і, загубивши колодки, побіг босими ногами по бетонних уламках, що розкидав вибух. Позаду чулися крики, гулко тріщали автоматні черги, попереду була остання перешкода – напівзруйнована заводська стіна, а далі – вулиці, що потопали в зелені. Він узяв у зуби пластмасову ручку пістолета, плигнув, ухопився за край стіни і швидко перескочив її.
Упав у колючки, підскочив і щосили побіг. Позаду чувся гавкіт собак, крики, постріли, але все це вже не могло зупинити його. Вибух на заводі схвилював населення.
Та раптом зовсім близько почувся гавкіт. Іван сховався за сосну, підпустив вівчарку ближче і вистрілив. Собака вискнув і впав. Та із-за каменя вискочив вовкодав з нашийником, на якому теліпався повідок. Пістолет заклинило.
Собака кинувся, Іван схопив його за нашийник, став душити, але зрозумів, що не впорається. Тоді він з усієї сили вдарив собаку коліном.
Тоді Іван узяв великий камінь, хотів ударити ним вовкодава по голові, але передумав і став тихо задкувати. Пес поповз, скиглячи від безсилої люті, а чоловік кинув камінь, підхопив браунінг і побіг вгору, в ялинові зарості. 2 Іван біг уздовж стрімкого ручаю з прозорою водою. Швидко пересуватися заважало каміння. Він хотів бігти потоком, але вода була льодяною.
Раптом Іван почув чийсь голос. Це був не німець, а гефтлінг – утікач. Можливо, він кликав на допомогу, та Іван кинувся тікати. Один раз він чув тріск мотоциклів, але дорога була далеко. “Іван обдумував, як йому бути далі, і в той же час якийсь неясний звук підказав, що позаду хтось біжить”. Із-за ялинки вискочила жінка у смугастому одязі, за каменем виднілася ще одна фігура втікача.
Жінка відкрито йшла вгору, шукаючи Івана. Коли вона підійшла ближче, то чоловік зрозумів, що це дівчина-італійка. Десь угорі зовсім недалеко тріщали мотоцикли, а дівчина йшла, не ховаючись. Іван вискочив, схопив її за руку і потяг під скелю. Вона влетіла за ним, мов пір’їна, як раптом її колодка зірвалася з ноги і покотилася вниз.
Дівчина побігла за нею. “Іван не встиг затримати її, тільки в гніві скрипнув зубами”. Коли дівчина повернулась, Іван із злістю вдарив її по щоці і тихо вилаявся. “Удар обпік її щоку”, але вона не відхилилась, а кинула на нього повний подиву погляд і невміло повторила його лайку. Іван запитав, куди вона біжить, а дівчина повторила це запитання.
Почувся гавкіт собак, крики, постріли. Треба було тікати, і він швидко поліз схилом. 3 Іван швидко ліз між каменів, поблискуючи голим коліном. Він тільки тепер помітив порвані собакою штани і рани на нозі, що кровоточили. Утікач спішив, бо добре розумів, що німці піднімуть на ноги всю охорону і поліцію. “Часом він чув за спиною кроки своєї супутниці – вона не відставала”.
Почав накрапати дощ і круги-мішені на мокрій куртці стали ще помітнішими. Раптом Іван побачив дорогу. Дівчина підійшла до нього і зупинилась. Було ясно, що бетонку треба переходити разом, щоб дівчина не наробила якихось дурниць.
Узявшись за руки, вони перебігли через бетонні плити, а дощ змивав їхні сліди. Дівчина вперто йшла за ним, а Іван, сам страшенно зморений, чекав її. Вона була вдячна за це. Зупинившись відпочити, Іван вирішив оглянути свою ногу. “У п’яті стирчала колючка, яку він намагався витягти, але як не старався, не міг ухопити її пальцями”. Тоді дівчина обхопила його ступню маленькими пальчиками, нахилилась і зубами витягла колючку.
Плутаючи німецькі слова, Іван подякував дівчинці, а вона у відповідь радісно посміхнулася. Вони відпочивали на сухій землі між коренями розлогої сосни, але треба було йти далі. Іван згадав про третього гефтлінга, який біг за ними, і дівчина пояснила, що то був психічно хворий німець-в’язень. 4 “Зранку вони, п’ятеро військовополонених, у напівзруйнованому під час нічного бомбардування цеху відкопували бомбу, що не розірвалася”.
Вони вирішили востаннє спробувати утекти з цього комбінату смерті. Чорноморський моряк Голодай викрутив з бомби деформований детонатор, Жук замінив його новим, одноокий Янушка усіх підбадьорював. Четвертий, Сребников, безперервно кашляв, а Іван Терешка стояв поряд і мовчав, бо не любив марно говорити. Треба було вирішити, хто вдарить молотом по детонатору, щоб зірвати бомбу і своєю загибеллю дати іншим можливість утекти.
Усі знічено мовчали, і тоді Іван сказав, що зробить це сам. Раптом до ями підійшов есесівець Зандлер. Він тикнув пальцем у Івана, підізвав його і наказав почистити чоботи. Недалеко зупинилися жінки в смугастих робах, і Іван піймав на собі презирливий погляд однієї з них. Коритися фашистові було принизливо, але хлопець опустився на коліна і рукавом куртки вичистив німцеві чобіт до блиску..
Потім до його колін придвинувся другий чобіт, носком якого Зандлер штовхнув Івана в груди. Полонений якусь хвильку стояв непорушно, а потім у нього неначе лопнула якась пружина. Він підхопився і з усієї сили вдарив німця в обличчя так, що есесівець упав на бетонний пол.
Потім повільно повернувся на бік, сів, рвонув на ремені шкіряний язичок кобури і схопився на ноги. Іван зрозумів, що зараз загине від есесівської кулі, і, щоб померти недарма, кинувся головою на ворога. Раптом земля під ногами здригнулася. Через секунду Іван відчув, що лежить на підлозі, а навкруги щось падає.
Поряд лежав німець. Іван схопив шмат бетону, кинув його у ворога, і той затих. Потім хлопець схопив пістолет німця і кинувся тікати. 5 “Іван усе вище ліз на гору, зрідка зупиняючись, щоб почекати дівчину, яка з останніх сил уперто йшла за ним…
Прокляті гори! Іван був вдячний їм за недоступність для німецьких мотоциклістів, але вже починав й ненавидіти їх за те, що вони так безжально забирали сили…” Він згадував свою втечу із Сілезії. Вони йшли тоді невеличкою групою ночами, а вдень відсипалися подалі від сел. Його піймали не есесівці, а схожі на своїх прості сільські хлопці, які говорили знайомою мовою і були вдягнені у свитки. Смеркало.
Дівчина впала від утоми, і Терешка став шукати місце для ночівлі в ущелині. Притулившись спиною до скелі, Іван миттєво заснув і занурився у страшний сон, що снився йому кожної ночі. Війська обходять Харків і наступають на Зміїв. Його рота потрапила в оточення. Іван не почув команди відходити і, доганяючи своїх, налетів на німця, який багнетом пронизав йому груди. “Іван знає, що він убитий, що це кінець, задихається від відчаю, хоча болю чомусь не відчуває…” Сновиддя плутаються, і ось він уже у своїх Терешках.
Війни ще немає, а до комори пригнали зв’язаних полонених, серед яких знайомі йому гефтлінги. Він намагається довести, що полон – це не зрада, а нещастя, біжить до комори, але раптом бачить чорнооку усміхнену красуню, яка говорить: – Чао, Іване! 6 Іван проснувся від дзвінкого сміху дівчини. Він із зусиллям переключився на реальність і, щоб зігрітися, за армійською звичкою став розмахувати руками і присідати.
Дівчина знову засміялася, та Іван не поділяв її веселощів. Вони були зморені, голодні, але треба було йти далі в гори, у Трієст, де діяли партизанські загони. Іван поліз між каменями, дівчина, знявши важкі колодки, мов ящірка, пробиралася за ним і, плутаючи слова різних мов, розпитувала, хто він. Їй було важко зрозуміти, що таке колгосп, колективізація, рядовий, але вона повторювала слова і вимагала пояснень. Себе дівчина назвала Джулією. 7 Вони вибралися на кручу і сіли перепочити.
Раптом Джулія показала вниз і прошепотіла: “Руссо, менш! Людина!” Іван жестом наказав їй сидіти, а сам побіг до стежки, якою важко піднімався чоловік. Це був старий австрієць у короткій курточці. Іван вискочив із-за каменя, підняв пістолет і наказав зупинитися.
Переляканий чоловік щось заговорив про есесівців, і хлопець зрозумів, що він не бреше. Іван розстебнув мішок, який ніс австрієць, забрав черству паляницю, наказав чоловікові зняти курточку. Схопивши добро, хлопець кинувся бігти. 8 “Вони з усіх сил бігли вгору”. Єдина думка переслідувала Івана – тільки б есесівці не спустили на них собак.
Він проклинав тих, хто зробив з нього злочинця, який грабує мирних жителів. “Для чого йому зупиняти цього чоловіка, погрожувати йому пістолетом і тим більше грабувати, якби не війна, не полон, не знущання і приниження, не те, на що він зважився заради свого життя, заради Джулії, заради цього австрійця теж?” Зрозумівши, що відійшли вже далеко, Іван і Джулія сіли перепочити, відломили окраєць хліба, поділили його порівну і з’їли.
Related posts:
- “Альпійська балада” В. Бикова – гімн великому коханню, яке перемагає Как Ето било! Война, беда, мечта и юность, Д. Самойлов. Центральна тема творчості білоруського письменника Василя Бикова – зображення жорстокої правди Великої Вітчизняної Війни. Дія його творів відбувається, як правило, в період гітлерівської окупації у Білорусі. Але є одна повість, яка присвячена подіям за межами авторової батьківщини, – це “Альпійська балада” (1963). І річ не […]...
- Засудження жаху війни у повісті “Альпійська балада” та в оповіданні “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” Василь Биков, пройшовши пекло війни, тяжко вистраждав гірке лихоліття партизанської Білорусі. Пізніше, в повоєнні роки, він сказав своє щире, перейняте нещадною правдою і синівським болем слово від імені тих, тодішніх вісімнадцятилітніх солдатів, яким довелося нести на своїх юних плечах жорстокий тягар війни. У центрі повісті “Альпійська балада” – самовіддане й зворушливе кохання, що спалахнуло в […]...
- БИКОВ, Василь (1924 – 2003) БИКОВ, Василь (Быкау, Васіль, – 19.06.1924, с. Бички Ушацького р-ну Вітебської обл. – 23.06.2003, Мінськ) – білоруський прозаїк. Свою біографію письменник вмістив у три книжкових абзаци: природна стриманість не дозволяє йому багато розповідати про себе. Все його життя так чи інакше відобразилось у його книгах. Народився Василь Володимирович Биков у звичайній селянській […]...
- Василь Биков – один з найвидатніших сучасних прозаїків Василь Биков – один з найвидатніших сучасних прозаїків, творчість якого належить не лише білоруській, а й світовій літературі. Письменник народився 19 червня 1924 року у с. Бички Ушацького району Вітебської області. До війни вчився у Вітебському художньому училищі, брав участь у Другій світовій війні, був лейтенантом, у тяжких боях за Кіровоград “загинув”, – на монументі […]...
- Василь Володимирович Биков Реферат на тему: Василь Володимирович Биков План 1. Короткі відомості про життя В. Бикова… … … … … … … … … … … … .ст.1 2. Повість Василя Бикова “Облава”… … … … … … … … … … … … … … … … .ст.2 3. Смерть і висновки творчості В. Бикова… … […]...
- Грінчак Василь Якович Балада про скіфське зерно Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Під чорноземом, Під суглинками і пісками Пролежало скіфське зерно віками В невеличкім кургані, У звичайній скіфській могилі, З того часу, як скіф-хлібороб Не почувся на силі. Поховали його у простій одежині, Поруч меч-оборонець поклали І вуздечку з коня, А у головах поставили Повне […]...
- Грінчак Василь Якович Балада про діда Солому Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Від хати до хати, від дому до дому Ходить балада про діда Солому. Балада серйозна, балада й весела, І знають про діда усі наші села. Коли щось серйозне, то всім це відомо, Що треба звернутись до діда Соломи. Чи жито косити, а чи […]...
- Балада про соняшник – ІВАН ДРАЧ Скорочено Були руки і ноги в соняшника, Було тіло – шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу І в пазуху рвав гнилиці, І купався коло млина, І лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, – І раптом побачив сонце, Красиве […]...
- Балада про соняшник скорочено – Іван Драч В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, І рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом побачив сонце, що їхало на […]...
- Скорочено “Балада про соняшник” Драча Іван Драч Балада про соняшник В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ІВАН ДРАЧ Були руки і ноги в соняшника, Було тіло – шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве, засмагле […]...
- Камінний хрест (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь Скільки у селі пам’ятають Івана дідуха, у нього завжди була одна конячина, якою селянин оброблював горб, що залишився йому у спадок від батька. Незрозуміло було, хто з них більше тягне плуга – Іван чи коняка, але чоловік ніколи не кричав на худобину. У селі Івана всі називали Переломаним, тому що на горбі його колись продули […]...
- Камінний хрест (більш стислий переказ) скорочено – Стефаник Василь Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – на піщаному горбі. Там ніхто не орав […]...
- Василь Стефаник – Камінний хрест (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Стефаник Камінний Хрест (Стислий переказ, скорочено) Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – […]...
- Балада про вузлики – ІВАН ДРАЧ Скорочено Була колись у мене баба Корупчиха. Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Хто був голодний – приходив до Корупчихи. Вона кожного вузликом наділяла. Хто був холодний – грівся у Корупчихи І […]...
- Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431 – 1432 – 1463) “Балада прикмет”. Особливості жанру літературної балади УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС I семестр ГЕРОЇЧНІ ПІСНІ й БАЛАДИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ УРОК 7 Тема. Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431 – 1432 – 1463) “Балада прикмет”. Особливості жанру літературної балади Мета: дати визначення поняття “літературна балада”; розкрити особливості жанру; дати поняття про антитезу як засіб створення образу; працювати над виразним читанням […]...
- Скорочено “Балада про невеселий кабачок” Маккалерса Якщо пройтися по головній вулиці серпневим полуднем, те мало що порадує око в цьому царстві нудьги й безлюддя. У самому центрі міста коштує великий будинок, що, здається, от-от обвалиться під натиском часу. Всі вікна в ньому забиті, крім одного, на другому поверсі, і лише зрідка відкриваються ставні й на вулицю визирає дивна особа. Колись у […]...
- Балада повернення – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Скорочено Коли мандрівник повернувся додому, ступив за ворота, зійшов на поріг, здійнявши на плечі дорогу і втому, – всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали: вечеря з вином – на широкім столі; чомусь не казав про далекі причали, замкнувши в устах невідомі жалі. І всім було дивно, і жінка до ранку з […]...
- Камінний хрест – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Скорочено Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – на піщаному горбі. Там ніхто не орав […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО ВУЗЛИКИ – ІВАН ДРАЧ Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Хто був голодний – приходив до Корупчихи. Вона кожного вузликом наділяла. Хто був холодний – грівся у Корупчихи І […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН 7 КЛАС ФРАНСУА ВІЙОН БАЛАДА ПРИКМЕТ Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все […]...
- Балада прикмет (скорочено) – Війон Француа Переклад Л. Первомайського Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як господь створив людину, Я знаю все й не знаю […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО ГЕНИ – ІВАН ДРАЧ (Уривок) Ген карих очей домінує над геном блакитних. Я підіймаю вогонь на руках, Рудоволосу мою завію, Коса її пишна, лоскітно-гірка, Карість очей завіює. Я в заметілі шалу стою, Всотаний в сіті всоте. Питаю губами згубу свою: “Згубонько, звідки ти, хто ти?” Питаю її, карооку й руду, Модернову красуню достоту, Антикварне доскіпуюсь на біду: “Зрадонько, звідки […]...
- Скорочено – РОБІН ГУД І ГЕРФОРДСЬКИЙ ЄПИСКОП – ФОЛЬКЛОРНА БАЛАДА 7 КЛАС ФОЛЬКЛОРНА БАЛАДА РОБІН ГУД І ГЕРФОРДСЬКИЙ ЄПИСКОП Присвячено рицарям славним пісні, Робін Гудові зокрема, А про те, як в єпископа злого він взяв, Крім моєї, пісні нема. В Барнеській долині сталося це, Де ліс зелений ізріс, Єпископ із пишним почтом своїм Проїхати мав той ліс. “Прудкого оленя, – сказав Робін Гуд, – Найкращого […]...
- Балада про вузлики скорочено – Іван Драч Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Коленого холодного чи голодного баба наділяла вузликом. Хто був безсовісний, той лишався безсовісним. А вона кожного вузликом наділяла. Як […]...
- СИНИ – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК Скорочено “Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими”. Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: “Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі”. Він справді кричить, сам із собою розмовляє, бо […]...
- Літературна балада Ф. Війона “Балада прикмет” Французькиіі поет XV століття Франсуа Війон такий не схожий на більшість поетів і письменників свого часу! Школяр, крадій, волоцюга і розбійник. Війон добре знав убоге народне життя. Через століття читачі чують живий голос людини, яка не бажає підкорятися сильним цього світу – ані королям, ані церковникам, ані багатіям. Війон насміхався з їхнього життя і свої […]...
- Незвичайний дивосвіт образів І. Драча (“Балада про соняшник”) (2 варіант) Та не в дивацтві суть – а в здивуванні, У вмінні всюди диво світу світлом Осяяти: потужним світлом серця. І. Драч “Люблю повертати людину очима до сонця. Спочатку поболюють очі, зате як поліпшується зір! Світ стає дорожчим, ріднішим, відчутнішим. Люблю повертати очима до сонця мистецтва. На небі життя побачив його зразу, почав розуміти тільки недавно”, […]...
- Камінний Хрест (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 І “Відколи Івана дідуха запам’ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну… ” Отак разом із конем і підпрягався до будь-якої роботи. Іван дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе. […]...
- Камінний Хрест скорочено – Василь Стефаник “Відколи Івана Дідуха запам’ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну…” Отак разом із конем і підпрягався до будь-якої роботи. Іван Дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе. Десять років відслужив […]...
- Ну, скажи – хіба не фантастично – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено Ну, скажи – хіба не фантастично, Що у цьому хаосі доріг Під суворим небом, Небом вічним, Я тебе зустрів і не зберіг? Ти і я – це вічне, як і небо. Доки мерехтітимуть світи, Будуть Я приходити до Тебе, І до інших йтимуть Горді Ти. Як це все буденно! Як це звично! Скільки раз це […]...
- Цар Плаксій та Лоскотон скорочено – Симоненко Василь У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити. Незважаючи на заборону сміятися, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і веселив їх. За Лоскотоном ганялися […]...
- Цар Плаксій та Лоскотон – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Скорочено У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити. Незважаючи на заборону сміятися, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і веселив їх. За Лоскотоном ганялися […]...
- Потерчата – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Скорочено Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася, що дяк Оверко десь затримався й вечеря вже перестояла. Підкинула до печі дрова й задрімала. Чекав на господаря й Домовик, який любив веселого та говіркого дяка. Дяк Оверко пішов ще вдосвіта до сусіднього села на храмове свята й досі не повернувся, хоча вже смеркало. Домовик виплигнув на хату, […]...
- Василь Симоненко – Цар Плаксій та Лоскотон (Критика, скорочено, пояснення (стисло)) Василь Симоненко Цар Плаксій та Лоскотон (Критика, скорочено, пояснення (стисло)) У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити. Незважаючи на заборону сміятися, до дітей […]...
- Незвичайний дивосвіт образів І. Драча (“Балада про соняшник”) (3 варіант) Творчість Івана Драча – це світ мальовничий і незвичайний, це розкутість творчої думки, нетрадиційність поетичної форми, стилю. Його вірші – де своєрідний метафоричний спосіб мислення, уміння опоетизовувати поняття і явища, які раніше перебували за межами мистецької краси. Іван Драч увійшов в українську літературу темно-синьою книжечкою, на обкладинці якої хлопчик і соняшник, піднявши свої голови, дивилися […]...
- Скорочено “ПОТЕРЧАТА” – ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ Дячиха Євпраксія чекала на дяка Оверка і поралася біля печі. Вона гнівалася, що дяка досі немає – вже час вечеряти. Дрова голосно зашкварчали й почали так тріщати, мов там, у печі, хтось лущив горіхи. По вікнах, підлозі й стелі бігали рожеві зайчики. В запічку зацвірінькав цвіркунець, в хату потягло теплом. Стало світліше й веселіше. Великий […]...
- Критика “Балада про соняшник” Драч У ” БАЛАДІ ПРО СОНЯШНИК ” поєдналося фантастичне і реальне. Тема твору, його образна символіка – від народних, дуже давніх, іще язичницьких вірувань про незвичайні перетворення в житті людей і в природі. Ця рання балада поета у піднесено-романтичному дусі описує незвичайне відкриття хлопчика-підлітка: сонце – всемогутнє. Як у будь-якій баладі, тут не обійшлось без дива, […]...
- Біла лелека (скорочено) – Голобородько Василь І Біла лелека – дивний птах. Він увесь білий, тільки на кінці крил – чорний. Коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. Тому його називають чорногузом. У деяких місцевостях України лелека носить німецьке ім’я гайстер. Чому названо лелеку турецьким Ім’ям “лелека” – це загадка. Ще є назви боцюк, бузько, бусел, бусол, бусьол, бушля. Коли птах […]...
- Перший сніг (скорочено) – Герасим’юк Василь Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Як важко дихати йому! Як свіжо доокола! Ступає у порожню тьму Нога різьблена, гола. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Поетична картина першого снігу викликає у поета зовсім інші, незвичні для нас асоціації. Він йому здається пророком, який […]...