БІЛЯ ГРАНИЦІ НЕ ГОДИТЬСЯ БУДУВАТЬ СВІТЛИЦІ (місце для нового будинку)
Вибір такого місця є одним із найважливіших обрядів, пов’язаних із народним житлом, оскільки від цього кроку залежить усе майбутнє життя в хаті: чи буде воно сповнене тепла й комфорту чи стане притягувати різні нещастя й невдачі.
При вирішенні цього питання беруть до уваги багато різноманітних чинників: віддаленість житла від певних важливих для людини місць, рельєф садиби, розташування хати щодо сторін світу тощо. Здавалося б, це пережиток минулого – можливо, закинуть нам сучасні прагматики, але ж кожен, мабуть, на власному досвіді
Українець для нового житла намагається знайти таке місце, духовно чисте, що має задовольняти цілому ряду вимог, зокрема: щоб город за хатою та господарськими спорудами виходив до річки, ставка, на долину; щоб це місце було по можливості на цілині, де земля “спокійна”; на горбку, де немає вологи; там, де ранком не буває роси; де не ростуть дерева; де колись
Отже, що при виборі місця для майбутньої хати існує чи мало заборон. Так, не можна будувати нову хату: за розмірами меншу від старої (щоб не зменшилася сім’я); на місці старої; на садибі родини, де були п’яниці, злодії тощо; там, де люди вимерли від пошесті; де часто хворіли; де були сварки та розлучення; де були поховання (цвинтар), особливо самогубців; де раніше була церква чи якесь інше святе місце;
Де колись молотили (бо будуть чорти молотити); на пустирях, вигонах, мочарах, на роздоріжжі, перехресті доріг та на межі; там, де хата розділяла ділянку землі рівно навпіл; на стежках, дорогах та корчах; на камінні та болотах; там, де росло дерево, а особливо бузина, терен, груша та калина; де був льох чи якісь ями; де був хлів чи стайня; де був смітник, гноярка, місце, куди виливали помиї; де скупчувалась дощова вода; де була хата, що згоріла від удару блискавки, поруч із місцем, де проживали недобрі сусіди (українці при забудові
Завжди віддавали перевагу гарним сусідам, спілкування з якими вважається не менш важливим, аніж із близькими родичами). Не слід будувати хати на ділянці землі, на яку претендують кілька родин, навіть якщо в остаточному підсумку перемога за вами: життя в такій оселі супроводжуватиметься постійними сварками.
Отже, народний принцип забудови такий: хата ставиться на “чистоту” та для “чистого”.
Наголосимо на тому, що особливо важливим є те, аби не будувати хати на місці, де жила родина, в якій сталося нещастя. Таке місце вважається нещасливим і не обіцяє спокійного життя майбутнім господарям оселі. Якщо з якоїсь причини тут загинула ціла родина, то таке місце взагалі обходять стороною, адже на ньому тривалий час лежатиме відбиток смерті.
Застерігайтеся будувати житло й на тому місці, де колись було скоєно жахливий злочин, тобто це місце осквернили: прокляття переслідуватиме вас і вашу родину. До цього можна ставитися по-різному – глузувати з цих народних забобонів або ж відверто вірити в них, але народ зайве й недоречне не скаже.
..
Раніше (а подекуди й зараз), щоб визначити місце для нового будинку, ходили до ворожок. У деяких випадках на цьому місці сіяли жито: якщо воно росло гарно, то вважалося, що й місце гарне.
Перевірка правильності обраного місця полягає в подальшому уточненні розміщення хати на одній із найбільш придатних ділянок. Для цього здійснюється такий обряд: під кожним рогом майбутнього житла забивають дерев’яні кілки або ж кладуть камінці, біля яких після заходу сонця таємно від чужих очей насипають певну кількість зерен жита або пшениці: 27, 30, 33, 36, 39 тощо. Водночас посередині майбутнього житла на столику або стільці, застеленому вишиваним рушником, кладуть хрест (що його потім, при зведенні хати, переносять на покутній стовп), хліб, сіль і залишають яку-небудь посудину з водою.
Подекуди для більшої вірогідності воду ставлять біля кожного кілка чи камінця. Наступного ранку до сходу сонця перевіряють, у якому стані перебувають хліб, зерна, сіль і вода. Якщо все лишається незачепленим, а кількість води навіть збільшиться, то це добра ознака.
Такий обряд інколи повторюють дві-три ночі поспіль.
Побутує також обряд із використанням металевого або глиняного посуду (сковорода, горщик тощо). Під такий посуд увечері кладуть жмут вовни, а вранці перевіряють, чи не зволожилась вона. Якщо так, то й житло буде вологим і будувати його в цьому місці небажано.
Вважається, що всі зазначені магічні обряди мусять виконувати тільки чоловіки, хоча цієї традиції мало хто дотримується.
Незважаючи на всі ті ознаки, за якими не бажано обирати місце для хати, традиційна культура українців містить ритуали, котрі спрямовані на забезпечення очищення як “нечистого” місця, так і вже збудованої хати. Вдавалися до магічних дій, уявляючи землю живою істотою, та відповідно до цього робили все, аби вона “заспокоїлася”: на ній нічого не можна сіяти, будувати й навіть ходити. На якомусь етапі, продовжуючи використовувати всі ці магічні дії, місце під забудову почали освячувати, запрошуючи для цього священнослужителів.
Будуєш під місяць уповні, то й у каті буде повно (час закладин житла)
Вдалий час закладин – це один з найважливіших чинників, що безпосередньо впливає на успішність будівництва та подальше життя в оселі. Вважається, що зверху все видно, і того, хто береться за будівництво, буде покарано за кожен заборонений крок. Тому в жодному разі, приміром, не можна допускати, аби на час закладин припав присвячений комусь зі святих мучеників день, бо справу не буде завершено з якихось причин.
Закладати нову хату прийнято навесні чи влітку. Небажано починати в понеділок, середу та п’ятницю: це важкі дні, в які взагалі не слід розпочинати жодної “справи. Що ж до суботи, то вважається, що, розпочавши справу цього дня, зможеш просувати її лише по суботах.
Неділя – святий вихідний. Найкраще розпочинати тоді, коли місяць уповні. Небажано починати будівництво у високосний рік та на свята.
Після закладин уже можна працювати всі дні, крім неділі, свят і постів (Петрівка, Спасівка).
Будівельної жертви не минеш (закладини)
Слід зазначити, що будівельників обирають дуже ретельно. Це мають бути не лише спеціалісти своєї справи, але й люди, за якими немає дурного: їх минуле, поведінка, вдача мусять демонструвати приналежність до категорії порядних, чесних і відкритих. Найкраще домовлятися з тими будівельниками, яких порекомендував добрий знайомий чи родич.
Це вже половина успіху. До того ж вони повинні бути обізнані з народними звичаями та заборонами щодо будівництва. Поводитись із майстрами слід чемно, усіляко догоджати, аби не розлютити й той не “заклав” би в хату якесь зло.
Будівельників щедро пригощають.
Коли обрали місце й час для закладин, вдарили по руках із будівельниками, можна братися до роботи. Удосвіта в центрі майбутнього житла, перед місцем, де має бути піч, ставлять стілець, застелений рушником, на якому лежать хрест, букет квітів, хліб, сіль, чашка води або вина та гроші. Старший майстер бере рушник із хлібом, цілує його, промовляючи: “Господи, допоможи”, і починає роботу.
Рушник і гроші майстер забирає собі.
Починають зазвичай із майстрування хреста, який з ходом будівництва поступово піднімається до вершини даху (по закінченні його назавжди прибивають на горищі).
Крім того, під час закладин і зведенні нової хати навхрест дерева не кладуть, бо невдовзі буде в домі мрець. Щоб будинок стояв довго, перший камінь чи якийсь інший жертовний атрибут закладають тоді, коли пролетить крук.
Колись жертвою для закладин була курка, якій відрубували голову на порозі дому та закопували під фундамент. Уважалося, що тим самим позбавляли смерті когось із родини й особливо того, хто першим входив до нової хати. Пізніше під перший камінь фундаменту почали просто кидати гроші (аби вони не переводились в оселі), а магічний ритуал закладин обмежився до того, що просто під час новосілля почали першими впускати до новозбудованого дому когось із тварин: півня або кішку, особливо чорної масті.
Траплялось і так, що глибокі старці, втомившись від життя, самі входили першими в новозбудовану хату.
Дрібні гроші, зерно, хліб, вино, трави, квіти, зілля, часник, овечу вовну, лампадки, іконки, ладан, освячену воду, проскурки й інші жертовні атрибути (як і перший камінь, перший кілок, глиняні вальки й інші будівельні матеріали) обов’язково закладають господарі майбутнього житла. Жертовні атрибути закладаються під усі чотири кутки житла, а подекуди – лише під один так званий красний куток, що, як правило, розташований на сході.
Далі час для данини займаній природі та добрим духам, які мають стати опікунами нового житла: родичів, сусідів і будівельників запрошують на обід на місці майбутнього житла. За звичаєм, господар наливає чарку горілки чи вина та спочатку випиває сам, дякуючи всім, що прийшли, а потім підносить кожному по черзі, починаючи з того кінця, звідки сонце сходить. Пообідавши, гості розходяться, а майстри продовжують роботу.
Часом гості допомагають, коли треба зробити все швидше.
Сволок – це помешкання домашнього божества. Його особливо прикрашають, оздоблюючи обереговим зіллям та квітами, закладають під нього освячені в церкві речі, гроші, вовну, сіль і т. ін. Як тільки сволок встановлено, майстер прибиває до нього хрест і квіти, а господар – кожух, аби в хаті тепло було; скатертину, щоб в домі був лад і чистота; хустку з хлібом і сіллю, щоб хата була багата пирогами.
Кінець – ділу вінець (обряд “квітка”)
Він знаменує собою завершення будівництва. Центральним атрибутом є так звана “квітка” – хрест, прикрашений рушником, житніми колосками й квітами та прикріплений на гребені даху. Вона слугує не лише за знак закінчення робіт, але й є символом духовного очищення оселі.
Наприкінці будівництва слід обов’язково лишити отвір у даху над сіньми та вичекати, доки все зло вилетить. За кілька днів отвір закривають. Крім того, після спорудження хати протягом року не можна білити всю будівлю, а залишити хоча б невеликий клаптик, прихований від очей чужих людей, які можуть накликати лихо.
Обряди на закінчення будівництва вважаються дуже важливими, оскільки остаточно закріплюють атмосферу, що пануватиме в оселі й безпосередньо визначатиме самопочуття мешканців, впливаючи на здоров’я, стосунки в родині, життя в цілому. Сьогодні лише на селі дотримуються цього звичаю, і то не всюди. Може, саме тому сучасна людина часто відчуває дискомфорт, самотність?
Може, саме цьому стали модними слова “депресія” та “мігрень”? Адже в побудованому поспіхом будинку людина не відпочиває душевно, не відновлює витрачені за день сили й енергію.
..
Добре тому, хто вже у своєму дому (входини, новосілля)
Спочатку до двору запускають півня: де півень, там інша живність водитиметься, корови будуть добре доїтися.
До хати першою пускають кішку (іноді чорного кота), оскільки вона першою зустрічає господаря на тому світі, а також тому, що той, хто першим увійде до нового будинку, помре протягом року. Господар уночі в старому будинку вклоняється на всі чотири боки та просить домовика піти до нової оселі. А в новому домі на горищі вже мусить бути приготоване пригощання – краюха хліба із сіллю та кружка горілки. Іноді домовика символічно переносять у лапті, поклавши туди шило та жаринку. Або ж його закликають в мішок або горщик із кашею та переносять до нового житла.
Час переходу різний в різних місцевостях: це й “рівно опівдні”, і “якомога раніше перед сходом сонця”, причому в жодному разі не в понеділок чи суботу та не в період Посту. Переїжджають і темної ночі, аби “господаря не помітила нечиста сила”.
Господар вносить до хати ікону, а господиня – рогач і кочергу, ними хрестять всі кути, аби комахи не водилися. Далі слід прочитати “Отче наш” та поставити ікону до святого кута. Далі вносять хліб на вишитому рушнику та сіль, миску з житом, пшеницею, дрібними грішми та пляшку горілки, і господар просить достатку в новій оселі.
До хати входять за старшинством: хто раніше увійде, той раніше й помре, і це повинно бути природно.
Особливого значення надають першому запалюванню печі. Якщо вогонь горить ясно, то в новому домі буде весело, якщо дим пішов у дім, то не уникнути суперечок.
Далі час для першого в новій оселі обіду. Цей акт символізує відновлення того ладу, що панував у старій хаті.
Якщо до хати переселяються молоді, які щойно побралися, то, вийшовши на вулицю з хлібом і сіллю на вишитому рушнику, старший в родині (голова) благословляє дітей на щасливе життя в новій хаті. Молоді господарі беруться за кінці рушника, і він заводить їх до нового житла. За ними заходять родичі та сусіди; літня жінка посипає всіх зерном і дрібними грішми, бажаючи щастя в новому домі.
Після цього всі дарують подарунки та сідають за столи, а молоді господарі частують гостей. Новосілля закінчується співами й танцями (прийнято спочатку співати обрядових пісень і тільки потім звичайних).
Сьогодні часто запрошують священика святити оселю. Доброю прикметою є, якщо він щось забуде в хаті й повернеться по це.
Гості, до речі, за народним звичаєм, повинні чітко знати, хто що дарує. Так, батьки новоселів несуть подушки, родичі та сусіди – клуночки з житом, хліб, сіль, посуд, ножі, ложки (старий посуд у новій хаті категорично забороняється). На новосілля господар обов’язково ріже барана або свиню, якщо тримає господарство.
У далекому минулому першим у хату навіть вводили коня, мабуть, для того, щоб засвідчити, що хата добротна, міцна та велика за розмірами.
Входини – це центральна подія. Але, на жаль, сьогодні від цього яскравого колись обряду залишається все менше, зазвичай окремі деталі, що не потребують якихось зусиль. Побутують цікаві звичаї, пов’язані з житлом не на всій території нашої країни – в основному серед сільського населення.
Але в того, хто хоч раз візьме участь у такому дійстві, обов’язково залишаться яскраві й незабутні враження.
Related posts:
- До казки приказка годиться, до слова йде і прислів’я – І варіант ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Народні казки І варіант Приказки і прислів’я – це види усної народної творчості, сталі словосполучення, в яких зіставляються люди, явища, речі, предмети з метою створити яскравіші уявлення. Вони свідчать про глибоку спостережливість народу, про його кмітливість. Прислів’я та приказки завжди універсальні, вони є художнім втіленням народної мудрості. Наприклад: без грошей, як […]...
- “Перед тобою синіють без границі” (по творчості А. А. Блоку) Поетичні традиції XX століття дзеркально відбилися в лірику А. Блоку. Він “запозичив” образи, ідеї в улюблених їм поетів-класиків – у Пушкіна, Лермонтова. А. А. Блок, безперечно, – перший лірик свого часу. Поет увійшов у літературу як співак Прекрасної Дами. Дивне одкровення юної душі – вищий зліт, озаренность, романтичний порив, томління, передчуття, захват, щиросердечна чистота – […]...
- До казки приказка годиться, до слова йде і прислів’я – ІІ варіант ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Народні казки ІІ варіант Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата й різноманітна. Є в ній прислів’я та приказки, легенди і перекази, думи, пісні, усмішки та анекдоти, “перлини великого намиста” – коломийки, загадки. Усе це – фольклор. Що ж значить це слово? Це англійське слово буквально означає “народна мудрість”. У казки […]...
- Життя на границі смерті – проблема роману Василя Барки “Жовтий князь” Нинішнє покоління у великому боргу перед прадідами й прабатьками, адже понад півстоліття умалчивалась наистрашнейшая трагедія українського народу – штучний голод 1933 року. Цей борг віддає деякою мірою творчість письменників діаспори Василь Барка належить до тих художникам, які жили й працювали в еміграції. Найвідоміший добуток, що принесло йому славу – роман “Жовтий князь”. У ньому автор […]...
- Як я допомагаю будинку Все своє життя людині доводиться виконувати величезна кількість різних справ. У школі – учитися читати, писати, слухати, запам’ятовувати, малювати, креслити; на роботі – виконувати те, чого вимагає професія. Професій безліч, перелічити дії на роботі просто немислимо; на відпочинку – приємні справи, але їх теж, погодитеся, чимало. Щось ми виконуємо з більшим задоволенням, щось із меншим, […]...
- Як створити затишок у будинку Кожний будинок має свій власний захід. Мама колись давно говорила, що самий приємний захід завжди в тім будинку, де пройшло твоє дитинство. Дійсно, у бабусинім будинку завжди відчувається неповторний аромат – і пиріжків з капустою або свіжоспеченим хлібом, і трав, які бабуся збирала й сушила, щоб узимку нас усіх лікувати, і дуже тонкий аромат кімнатних […]...
- Вечір у дворі нашого будинку (твір-розповідь) Вечори в нашому будинку в будень і вихідні мало чим відрізняються один від одного. У теплий час року хлопчиська грають у футбол на спортмайданчику, що обладнаний посередині двору. Малята проводять час на гойдалках, у пісочниці. Лавочки біля під’їздів – традиційне місце відпочинку жінок літнього віку. Але є в дворі заповітне місце, що збирає запеклих гравців […]...
- Розповідь будинку Кажуть, що дома бувають різні. Багатоквартирні висотки і одноповерхові будиночки, красиві палаци з вигадливою обробкою і прості, з вигляду непоказні, будови. Я ж звичайний, чотириповерховий будинок. У мене навіть ліфта немає. “Робота” у будинків теж різна – у деяких люди працюють і навчаються, інші використовують під магазини. Мені ж дісталася найважливіша – у мені живуть […]...
- Твір “Розповідь будинку” Кажуть, що дома бувають різні. Багатоквартирні висотки і одноповерхові будиночки, красиві палаци з вигадливою обробкою і прості, з вигляду непоказні, будови. Я ж звичайний, чотириповерховий будинок. У мене навіть ліфта немає. “Робота” у будинків теж різна – у деяких люди працюють і навчаються, інші використовують під магазини. Мені ж дісталася найважливіша – у мені живуть […]...
- “Посіяла мати чорнобривці біля хати” (за поезією М. Сингаївського) Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо. Це земля наших батьків, дідів і прадідів. Усім нам безмежно дорога наша мати Україна, і хоч би куди закинула доля українця, його душа залишається тут, де “тихі води і ясні зорі”, де народна пісня бринить найглибиннішйми почуваннями, а чорнобривці народжують у пам’яті […]...
- Твір міркування з елементами опису: Добре в гостях, будинку краще Добре в гостях! У мене дуже багато друзів, і ми часто зустрічаємося. Я заздалегідь готуюся до цього, придумую, чим би порадувати хазяїв: купити який-небудь предмет для будинку й сім’ї, спекти печиво, пиріг або торт. Або зробити своїми руками потрібну у квартирі річ, яка б радувала око, випромінювала добрий настрій, а хазяї відпочивали б душею, згадуючи […]...
- Чим будинок богатий? Обережи нашого будинку Колись навіть саме згадування про обереге, про їхній вплив на наше життя називали забобонами й висміювали. І останнім часом у побут народу знову повертають традиції, які складалися століттями. Із сивої Давнини прийшов до нас звичай прикрашати житло оберегами. Найчастіше їх виготовляють із природних компонентів, які символізують для людини здоров’я, затишок у сім’ї, любов, щастя. Іноді […]...
- Яке місце символу серед інших видів тропів? Символ – це слово, яке умовно виражає сутність яко-вища. У ньому завжди наявне приховане порівняння, той чи інший зв’язок з конкретними речами, явищами реального світу, з народними уявленнями. Так, у відомій “Пісні про рушник” А. Малишка рушник – символ життєвої дороги; на ньому оживають “і зелені луги, й солов’їні гаї”, “і дитинство, й розлука, і […]...
- Постать нового лідера мас (за оповіданням Володимира Винниченка “Салдатики!”) Постать нового лідера мас (за оповіданням Володимира Винниченка “Солдатики!”) Початок XX століття увійшов в історію України як “смутний час”, коли починалися селянські бунти, підпали й погроми панських маєтків, нових форм набирало політичне життя. Об’єктивним і уважним літописцем цього часу став Володимир Винниченко – активний політичний діяч і видатний письменник. Зі сторінок його ранньої прози постала […]...
- Будинку й стіни допомагають Я хочу жити в просторому двоповерховому будинку з більшими вікнами з різьбленими лиштвами. На даху обов’язково повинна бути яскраво-червона черепиця, а на ковзані, як у казках Пушкіна, я посаджу півня, якого сам виріжу й прикрашу в самі неймовірні, яскраві кольори. Навколо будинку я обов’язково посаджу березу, ялину й каштан. А перед будинком у мене буде […]...
- Життя мешканців будинку Мелехових у романі “Тихий Дон” Поява геніального роману-епопеї Михайла Шолохова “Тихий Дон” рівносильно чуду. Цей роман воістину став “шедевром” століття завдяки могутньому таланту письменника. Народ, його минуле, сьогодення й майбутнє, його щастя – от основна тема роздумів письменника. У романі Шолохов описав боротьбу двох зовсім різних сил: донського козацтва й Червоної Армії. “Мелеховский двір – на самому краї хутора”, – […]...
- Скорочено “Вечори на хуторі біля Диканьки” Гоголя “Сорочинський ярмарок” скорочено Селянин Солопій Черевик з дружиною і красивою чорнобривої донькою Параскою приїжджає на ярмарок у містечко Сорочинці. У Параску закохується випадково парубок Грицько, який побачив її під час переїзду через міст. На ярмарці він знайомиться з Параскою, якій і сам дуже подобається. Пригостивши Солопія Черевика кухлем горілки, Грицько домагається від нього згоди на […]...
- Грінчак Василь Якович В Будинку хліба Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. – К.: Дніпро, 1988. Тут незвичайні для музею експонати, Оригінальні і вітрини, й стелажі, Тут пахне хліб пшеничний у кімнатах, Батони пахнуть, калачі й коржі. Тут пахнуть пиріжки і марципани, Рогалики, книші, крутий малай, Біліють булки, пишні і рум’яні, Красується весільний коровай. Тут вироби сучасні й історичні, […]...
- Час збирати каміння… (відгук на мюзікл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Новорічний мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки” викликав у мене низку думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на декілька порядків менше навіть своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших телепрограм. Як на мене, цей фільм є достойним аналогом “Старих пісень […]...
- Твір на тему: Моє робоче місце (твір-роздум) МОЄ робоче місце (твір-роздум) Я ніколи не був акуратним. Мама часто дивувалась: “І в кого ця дитина така?” Однак колись я переконався в тому, що робоче місце кожного повинно бути в порядку. Ось як це було. Зазвичай я витрачав на уроки багато часу, кілька годин. Адже треба було з цього безладу дістати саме той зошит, […]...
- Гніздо на даху будинку (твір-оповідання з власного досвіду) Ось вже який рік поспіль я проводжу літо у селі Іванівка у нас на Слобожаншині. Село невелике, два десятки дворів, колись тут вирувало життя, а потім молодь почала від’їжджати до міста. Поїхали й мої батьки – мама з татом, але корені не забувають: приїздять не лише відпочити, а й попрацювати. Я теж ні тільки байдики […]...
- Червоноармійці в будинку Мелехових. (Аналіз глави 16, частини 6, тому 3 романи М. А. Шолохова “Тихий Дон”) 1. Конфліктний початок епізоду. 2. Зміна відносин персонажів і читача. 3. Гуманізм автора. Михайло Олександрович Шолохов у своїх добутках оповідає про найстрашніші й трагічні моменти історії Росії XX, століття. Найбільшим злом, на думку письменника, є громадянська війна. Це трагедія народу. Вона згубна для обох сторін, приносить непоправні втрати, калічить душі Шолохов прав: неприпустимо, коли люди, […]...
- Піонери, або Біля витоків Саскуіханни Ранній грудневий вечір 1793 Коні повільно тягнуть в гору великі сани. У санях батько і дочка – суддя Мармадьюк Темпл і міс Елізабет. Суддя – один з первопереселенцев; один з тих, завдяки яким ця недавно дика місцевість перетворилася. З’явилися церкви, дороги, школи. Навколо заможних сіл – оброблені поля. Вечірню тишу порушує гучний собачий гавкіт. З […]...
- Кошовий у будинку Мелехових. (Аналіз глави 2, частини 8, тому 4 романи М. А. Шолохова “Тихий Дон”) 1. Гуманістичні ідеї автора в епізоді. 2. Глибинний конфлікт героїв. 3. Зміна взаємин персонажів. У романі-епопеї М. А. Шолохова “Тихий Дон” розповідається про багатьох трагічних моментах історії Росії початку XX століття. Як найстрашніше зло зображується тут громадянська війна – жорстока бойня, у якій брат бореться проти брата, сусід проти сусіда. Але люди повинні залишатися людяними, […]...
- Переказ повести Зачароване місце Гоголя Н. В М. В. Гоголь “Зачароване місце” План переказу 1. Рудий Панько згадує історію зі свого дитинства. 2. Дід іде на баштан (на баштан) з онуками ганяти горобців і сорок. 3. Приїзд чумаків (селян, що займалися торгівлею сіллю, рибою). 4. Хлопці й старий дід танцюють. 5. Герой попадає в зачароване місце, де, як він думає, перебуває скарб. […]...
- “Нове життя нового прагне слова…” 9 клас Життя не стоїть на місці. Людство пройшло багато етапів у своєму розвиткові: був і родоплемінний, і рабовласницький, і феодальний лад. Відповідно до змін суспільного устрою змінювалась культура, а разом з нею мистецтво, зокрема література. Зараз ми живемо у перехідну добу: перш за все, у час будування нової держави, та не тільки. Ми вперше […]...
- Біля ріки (твір-опис природи) Біля ріки (твір-опис природи) Ми розташувалися на березі ріки. Так приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Здається, сонце ніяк не може намилуватися красою української природи. Розфарбувавши захід у багряний колір, сонце повільно залишає свої володіння. Все вщухло. Спізнюючись у своє гніздечко, ледь помітна птаха безшумно пролітає в пітьмі. Невгамовний коник-стрибунець ще тріскотить […]...
- Скорочено повести Зачароване місце Гоголя Н. В Зачароване місце Говорять що людина може подолати з нечистим духом. Не говорите цього. Захоче обморочити диявольська сила, то обморочить… Мені було років одинадцять. Було в батька нас четверо Батько ще на початку весни повіз у Крим на продаж тютюн. Із собою він взяв трехгодовалого брата, а я, мати й два брати залишилися. Дід засіяв баштан […]...
- Створення нового міфу в поезіях Б. І. Антонича Богдан-Ігор Антонич – поет дуже своєрідного мистецько-філософського світогляду, в основі якого лежить уявлення про гармонійну єдність людини й природи. Спочатку – захоплений романтик, співець лемківських краєвидів, поет, що дуже важко народжувався, пізніше – новітній міфотворець і пантеїст, геніальний поет-мислитель, містик у своїй творчості. Можливо, природа нагородила свого сина таким сильним талантом слова, бо знала, що […]...
- Мови Нового Світла У деяких книгах мови Нового Світла класифікуються так: “1. Мови Північної Америки. 2. Мови Центральної Америки. 3. Мови Південної Америки”. Але з таким же успіхом можна розділити мови Старого Світла на мови Європи, мови Африки, мови Азії. Таке чисто географічний розподіл не має нічого загального з лінгвістичним. Деякі сім’ї мов, наприклад семитохамитская, розташовані на двох […]...
- Пошуки нового героя в російської поезії ХХ століття Цей заголовок реалізується в тематичному різноманітті складову книгу віршів, у широті їхньої географії: Ладога, Фінляндія, Естонія, Вірменія, Азія, Ленінград. Поезія знаходить героя, що вводить її в зовсім небувалий, новий для неї мир будівництв, технічного прогресу, боротьби з відсталим побутом, перетворення природи По-іншому, чим у пролеткультовской музі, зазвучала в реконструктивній поезії “пісня заліза”, Музика машин, що […]...
- Зображення А. П. Чеховим нового життя в п’єсі “Вишневий сад” П’єса “Вишневий сад” була створена Чеховим в 1903 році. Проблематика її була актуальної для того часу, вона відповідала на питання, які хвилювали російське суспільство на початку XX століття. Чехів показав у п’єсі загибель дворянського класу в результаті розпаду економічних підвалин дворянського суспільства і його духовної кризи, загибель, що була історично закономірна. Залишки феодально-дворянського ладу й […]...
- Яке місце посідає прекрасне у моєму житті (твір-роздум) Краса! Без цього людині було б тяжко жити. “А з чого саме складається краса?” – запитуєте ви себе. Природа, яка навколо нас, яка допомагає відчути себе наодинці, є красою. Відчути смак живої природи. Випити з річки живлючої води. Покуштувати розмаїття ягід, яке дарує нам природа. Мені подобається доглядати за квітами. Догляд за ними поліпшує мені […]...
- Євгеній Базаров – людина нового часу Роман Тургенєва “Батьки і діти” створювався в 60-х роках XІX століття. Цей час і зображений у романі. Як це відбувалося і у суспільному житті тієї епохи, у романі розвивається конфлікт між різночинською і ліберальною дворянською ідеологією. Різночинці-демократи – це молодь того часу, що повинна була прийти не зміну старшому поколінню дворян. Вони несли в собі […]...
- Твір на тему: Час збирати каміння. (відгук на мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Час збирати каміння… (відгук на мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Новорічний мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки” викликав у мене низку думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на декілька порядків менше навіть своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших […]...
- Твір на тему: Біля Кара-Дагу (твір-опис) Біля Кара-Дагу (твір-опис) Я вважаю, що найкрасивіше місце в Криму – біля Кара-Дагу. Море там синє-синє і дивовижно прозоре. Я пірнала тільки з розплющеними очима, дивилась на таємничі водорості, на швидкі рухи різнокольорових рибок… Були ми й на Біостанції. Там є величезний дельфінарій з дельфінами та морськими котиками. Це правда, що дельфіни розуміють людей і […]...
- Тема трагічного зіткнення старого й нового мирів у поемі А. А. Блоку “Дванадцять” 1. Авторська оцінка поеми “Дванадцять”. 2. Критичні відкликання сучасників Блоку. 3. Основна ідея поеми… Так ідуть державним кроком, За – голодний пес, Спереду – із кривавим прапором, И за хуртовиною не бачимо, И від кулі непошкоджений, Ніжною ходою надхуртовинним, Сніжним розсипом перлової, У білому віночку із троянд – Спереду – Ісус Христос. “Сьогодні я – […]...
- Кожен герой, загиблий у війні, – оберіг тим, хто живе (за віршем О. Твардовського “Я поліг біля Ржева”) Люди вірять, що деякі речі мають неабияку силу, яка захищає їх від різних неприємностей, застерігає від необміркованих вчинків, а іноді рятує життя. З давніх-давен люди не розлучалися зі своїми оберігами. Для одних це був натільний хрест, для інших – ладанка, талісман. Оберігом могла бути і родинна реліквія, яка для людини сторонньої може здаватися дрібницею, річчю, […]...
- Я поліг біля Ржева – ОЛЕКСАНДР ТВАРДОВСЬКИЙ Я поліг біля Ржева В безіменнім болоті, В п’ятій роті сталева Вбила бомба в польоті. Били блиски сліпучі По передньому краю, Як в безодню із кручі Впав – і згадки немає. І на білому світі Наступила пітьма, Ні петлички-налички З гімнастьорки нема. Я – де корені силу Смокчуть в чорних гіллях, Я – де з […]...
- Творчість Лесі Українки в роки реакції і нового революційного піднесення В. Бєлінський писав, що драматична поезія – “це вищий рід поезії і вінець мистецтва” . Драматична поема стала основним жанром у творчості Лесі Українки, нею вона піднялася на верховини поетичного мистецтва. Особисте життя поетеси склалося так, що вона після поїздки до Берліна на консультацію з відомим лікарем зрозуміла свою приреченість. Лікарі говорили лише про два […]...