Піонери, або Біля витоків Саскуіханни
Ранній грудневий вечір 1793 Коні повільно тягнуть в гору великі сани. У санях батько і дочка – суддя Мармадьюк Темпл і міс Елізабет. Суддя – один з первопереселенцев; один з тих, завдяки яким ця недавно дика місцевість перетворилася.
З’явилися церкви, дороги, школи. Навколо заможних сіл – оброблені поля.
Вечірню тишу порушує гучний собачий гавкіт. З підступає до дороги лісу вискакує олень. Суддя вистачає двостволку і двічі стріляє в звіра. Олень продовжує бігти.
Раптом лунає постріл з-за дерев. Олень підстрибує. Ще один постріл
На дорогу виходить Шкіряний Панчоха – Натті Бампо. Він уже старий, але виглядає як і раніше міцним.
Натті вітає Темпла і злегка жартує над його невдалим пострілом. Суддя гарячкує, доводить, що потрапив в оленя. Але з-за дерева виходить молодий чоловік – він поранений в плече одній з дробин.
Суддя припиняє суперечка і, стурбований, пропонує потерпілому допомогу. Юнак упирається. До прохань батька приєднується дівчина, спільними зусиллями вони умовляють пораненого.
При спуску з гори до містечка, розташованого на березі озера, Мармадьюка з дочкою зустрічають четверо, серед
Поранений хлопець вистрибує зі своїх саней, вистачає за вуздечку коней невдалої четвірки і сильним ривком повертає їх на дорогу.
У будинку судді лікар-самоучка витягує дробину з плеча юнака. Від подальшої допомоги ескулапа молода людина відмовляється, а довіряється непомітно з’явився “індіанця Джону” – давньому своєму знайомому, спившемуся індіанця Чингачгуку.
Мармадьюк Темпл пропонує Оліверу Едвардсу – так звуть потерпілого незнайомця – відшкодувати заподіяну йому шкоду, але він, дуже роздратований, відмовляється.
На ранок Річарда чекає приємний різдвяний сюрприз. Клопоти Мармадьюка виявилися успішними – його брат призначений шерифом округу. Гроші, довірені судді напередодні війни за незалежність одним і компаньйоном містером Еффінгема, принесли плоди гідні – весь округ в руках судді.
Мармадьюк пропонує Оліверу посаду секретаря. Молода людина має намір відмовитися, але Чингачгук переконує його погодитися.
Сувора зима нарешті пройшла. Початок весни – бездоріжжя, сльоту, бруд. Але ж не сидіти вдома?! І Елізабет з подругою часто прогулюються верхом. Одного разу в суспільстві Мармадьюка, Річарда та Олівера дівчата їхали лісистим гірським схилом. Суддя віддавався спогадам про труднощі заселення цього краю.
Раптом Олівер закричав: “Дерево! Хлеще коней! ” Звалилося величезне дерево. Всі проскочили.
Олівер Едварді з ризиком для життя врятував подругу Елізабет.
На озері тане останній кригу. Весна одягає зеленню поля і ліси. Жителі містечка віддаються масового – набагато більшого, ніж це необхідно для прожитку, – винищення перелітних птахів і нереститься риби.
Шкіряний Панчоха гнівно їх засуджує. “Ось що виходить, коли у вільне край приходять люди! – Говорить він. – Щовесни, сорок років поспіль, я бачив, як пролітають тут голуби, і, поки ви не почали вирубувати ліси і розорювати галявини, ніхто не чіпав нещасних птахів “.
Настало літо. Елізабет з подругою йдуть на прогулянку в гори. Від пропозиції Едвардса супроводжувати їх Елізабет відмовилася досить рішуче. Олівер спускається до озера, сідає в човен і поспішає до шкіряні панчохи.
Не заставши нікого в хатині, відправляється ловити окунів. Виявляється, Натті Бампо з Чингачгук теж на рибному лові. Едварді приєднується до них. Далекий гавкіт собак насторожує шкіряні панчохи.
Мисливцю здається, ніби його собаки зірвалися з прив’язі і женуть оленя. Дійсно, на березі показується олень. Рятуючись від собак, він кидається у воду і пливе у напрямку рибалок.
Забувши про все, Натаніель з Чингачгук переслідують його. Олівер намагається застерегти їх, кричить, що мисливський сезон ще не відкрито, але, піддавшись азарту, приєднується до переслідувачам. Утрьох вони заганяють тварина, і Шкіряний Панчоха вбиває його ножем.
Тим часом дівчата, супроводжувані одним лише старим мастіфом, заходять все далі в ліс. Натикаються на пуму з дитинчам. Той, граючи, підходить до вищирених мастиф, але пес швидко розправляється з “кошеням”. Але тут на пса кидається мати. У відчайдушній боротьбі мастиф гине.
Елізабет з жахом дивиться на пуму, що готується до стрибка. За її спиною лунає постріл – величезна кішка котиться по землі. З’являється Шкіряний Панчоха і другим пострілом добиває звіра.
Мармадьюк у скруті: рятівник його дочки звинувачений – стараннями кузена Річарда! – Не тільки в незаконному полюванні, але і в опорі владі (коли Дулітл – світовий суддя і за сумісництвом соглядатай шерифа – намагався зробити обшук в його хатині, мисливець відкинув “добровольця” геть та ще й пригрозив рушницею прихопленими для підкріплення силачу лісорубові Біллу Кербі).
Суд. З незаконним полюванням складностей ніяких: штраф за зацькованого оленя покриває премія за вбитих пум. Опір представникам влади – багато серйозніше. І якщо звинувачення в образі містера Дулітл присяжні відхиляють, то по другому пункту – загроза зброєю – шкіряні панчохи визнають винним.
Мармадьюк Темпл засуджує його до першої години перебування біля ганебного стовпа, місячного тюремного ув’язнення і ста доларам штрафу.
Елізабет засмучена. Батько переконує її, що по-іншому він вчинити не міг, вмовляє відвідати Натаніеля у в’язниці і передати йому двісті доларів. Мисливець радий появі дівчини, проте від грошей категорично відмовляється. Єдине, що він згоден прийняти від випадково дізналася про втечу Елізабет, це банку хорошого пороху. Дівчина з радістю погоджується.
Після її відходу – за допомогою Олівера – Натаніель біжить.
На другий день Елізабет відносить в обумовлене місце порох. Однак замість мисливця знаходить там лише впав у транс Чингачгука. Індіанець бурмоче щось про швидкий відхід до предків, про жалюгідну долі свого народу. Пересушене сонцем повітря понемножечку стає гірким – запахло паленим, і з’явився дим.
Почувся голосний тріск, замигтіло полум’я – лісова пожежа! Дівчина розгубилася, почала кликати шкіряні панчохи. З’являється Едварда.
Він намагається врятувати дівчину, але полум’я все ближче. Здається, немає порятунку. Перед обличчям нової загибелі Олівер Едварді пояснюється Елізабет в любові. І, як завжди, у потрібний час і в потрібному місці виявляється Шкіряний Панчоха. Зваливши на. спіну байдужого до всього Чингачгука, він руслом струмка, крізь дим і вогонь виводить всіх у безпечне місце.
Починається гроза. Чингачгук вмирає.
Відкривається таємниця Олівера Едвардса. Юнак – син емігрував до Англії і пізніше загиблого друга і компаньйона Темпла містера Едвардса Еффінгема. Онук зниклого безвісти, легендарного Олівера Еффінгема. Виявляється, патріарх ще живий. І це його, що розорився аристократа, намагалися приховати від людських пересудів воювали колись під його початком Натаніель з Чингачгук.
Звідси їх самітницький життя, викликала у сусідів пересуди і неприязнь. Який впав у дитинство дідуся пред’являють присутнім. Загальне примирення. Мармадьюк Темпл, виявляється, не тільки зберіг і примножив довірену йому стан, але і заповів його порівну дочки і сім’ї Еффінгема.
Елізабет і Олівер усамітнюються. Їм є що сказати один одному.
Осінь. У вересні відбулося весілля Олівера Едвардса і Елізабет. Кілька днів по тому помер легендарний Олівер Еффінгем, і його поховали на місці згорілої хатини Натаніеля, поруч з могилою великого воїна Чингачгука. Сонячним жовтневим ранком маленьке кладовище відвідують молодята. Застають там шкіряні панчохи.
Незважаючи на всі вмовляння друзів, він прощається з ними і вирушає в дорогу. “Мисливець пішов далеко на Захід – один з перших серед тих піонерів, які відкривають у країні нові землі для свого народу”.
Related posts:
- Скорочено “Піонери, або в джерел Саскуиханны” Купера Ранній грудневий вечір 1793 р. Коня повільно тягнуть у гору більші сани. У санях батько й дочка – суддя Мармадьюк Темпл і мисс Элизабет. Суддя – один з первопереселенцев; один з тих, завдяки яким ця недавно дика місцевість перетворила. З’явилися церкви, дороги, школи. Навколо заможних сілець – оброблені полючи Вечірню тишу порушує голосний собачий гавкіт. […]...
- Переказ роману Фенимора Купера “Піонери, іди В джерел Саскуиханны” Ранній грудневий вечір 1793 р. Коня повільно тягнуть у гору більші сани. У санях батько й дочка – суддя Мармадьюк Темпл і мисс Элизабет. Суддя – один з первопереселенцев; один з тих, завдяки яким ця недавно дика місцевість перетворила. З’явилися церкви, дороги, школи. Навколо заможних сілець – оброблені полючи Вечірню тишу порушує голосний собачий гавкіт. […]...
- Прекрасним і ніжним словом назвали наші пращури жінку, що стоїть у витоків нового життя Прекрасним і ніжним словом назвали наші пращури жінку, що стоїть у витоків нового життя, плекає і зміцнює його “берегиня”. У цьому слові влучно відбилося її божествене призначення, найперша і найголовніша суть. У сиву давнину берегинею наші прадіди називали богиню, що берегла їх від усякого лиха і дарувала добро. Згодом вони так стали називати жінок, які […]...
- Трагедія Олівера Твіста (за романом Ч. Діккенса “Приходи Олівера Твіста”) Л. М. Толстой писав: “Просійте світову прозу, залишиться Діккенс…” Не тільки видатний російський письменник, але й численні його сучасники й ті, хто прийшов після нього, вважали Діккенса великим майстром психологічного роману. Звернувшись до світу дітей у романі “Пригоди Олівера Твіста”, Діккенс торкається однієї з найважливіших проблем протягом усієї-творчості письменника – проблеми виховання та навчання дітей, […]...
- Винниченко Володимир Кирилович Біля машини І Південь. Сонце пече, наче підрядилося зробить за сьогодня з землі перепічку. Де не станеш, здається, круг тебе і згори і знизу пала якась велетенська піч і шугає безперестанку пекельним полум’ям. Дихати важко. У полі пусто вже. Не веселять очей густі, довгі ряди кіп, не луна у яру дзвін коси; голо й сумно, подихає осінню. […]...
- Аналіз вірша Некрасова “Роздуми біля парадного під’їзду” Розберемо вірш “Роздуми біля парадного під’їзду”. Спробуємо виявити ідею, закладену в цьому вірші, оцінити поетичну майстерність Некрасова. Почнемо з назви вірша (воно прямо вказує на жанр), потім перейдемо до організації поетичного мовлення у вірші, тобто до композиції і стильовій манері. Таким шляхом ми визначимо думка, укладену у вірші (вона не виражена прямо). Вірш названо “Роздуми […]...
- Вечори на хуторі біля Диканьки Повісті, Страшна помста Колдун (батько, брат Копрян, Антихрист) – герой, який з’єднав в собі негативні риси всіх негативних персонажів циклу “Вечорів”. Чаклун – перша гоголівська спроба зобразити Антихриста. У цій спробі Гоголь спирався на новелістичний досвід німецьких романтиків (алхімік в “келиху” Л. Тіка, дітовбивця в його ж “Чарах, любові”) та їх російських епігонів (образ демонічного лиходія Бруно фон […]...
- Твір – Доля Олівера Твіста Англійський письменник-реаліст Ч. Діккенс у романі “Олівер Твіст” повною мірою розкриває проблему тяжкого становища маси людей. Через історію головного героя – дитини й навколишніх його людей – письменник обрисував долю англійського народу, знищеного, змушеного виживати за допомогою неправди, злодійства, сили. Герой роману Олівер народився в будинку, що споконвічно відносить його до класу знедолених людей. У […]...
- Аналіз добутку Вечора на хуторі біля Диканьки Гоголя Н. В Аналіз добутку “Вечора на хуторі біля Диканьки” – це добуток, наповнений народними повір’ями, фантастикою, казковими подіями, але важливо те, що звичайні людські істини, віра в добро й силу земну присутні в ньому. Добро тут завжди перемагає зло, користь і скнарість нака-зиваются, любов тріумфує над злими силами, підлість і низькість висміюються. Письменник доводить нам, що влада […]...
- “Посіяла мати чорнобривці біля хати” (за поезією М. Сингаївського) Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо. Це земля наших батьків, дідів і прадідів. Усім нам безмежно дорога наша мати Україна, і хоч би куди закинула доля українця, його душа залишається тут, де “тихі води і ясні зорі”, де народна пісня бринить найглибиннішйми почуваннями, а чорнобривці народжують у пам’яті […]...
- Торжество молодості й краси в “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Н. В. Гоголя 1. Народні веселощі в “Вечорах…”. 2. Любов і краса в добутку. 3. Тема моральної стійкості людини 4. Краса рідної природи. В “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Н. В. Гоголя (оповідання ведеться від імені людини з народу, пасічника Рудого Панька. Письменник не випадково вибрав саме таку форму побудови циклу як серію невеликих історій, які розповідає ця […]...
- “Повести, службовці продовженням “вечорів на Хуторі біля Диканьки” – такий підзаголовок “Миргорода” И змістом і характерними рисами свого стилю ця книга відкривала новий етап у творчому розвитку Гоголя. У зображенні побуту й вдач миргородських поміщиків уже немає місця романтиці й красі. Життя людини тут обплутана павутиною дріб’язкових інтересів. Немає в цьому житті ні високої романтичної мрії, ні пісні, ні натхнення. Отут царство користі й вульгарності В “Миргороді” […]...
- “Трагедія дитини у світі дорослих” Роль і доля дитини в складних життєвих умовах постійно розглядалася провідними письменниками і поетами. Дитина істотно відрізняється від будь-якої дорослої людини, саме цим і обумовлено настільки пильну увагу до нього. Зокрема, про долю дитини писав і Чарльз Діккенс. Один з його найвидатніших творів під назвою “Олівер Твіст” присвячений саме цьому. В даному творі Чарльз Діккенс […]...
- Твір на тему: “Трагедія дитини у світі дорослих” Роль і доля дитини в складних життєвих умовах постійно розглядалася провідними письменниками і поетами. Дитина істотно відрізняється від будь-якої дорослої людини, саме цим і обумовлено настільки пильну увагу до нього. Зокрема, про долю дитини писав і Чарльз Діккенс. Один з його найвидатніших творів під назвою “Олівер Твіст” присвячений саме цьому. В даному творі Чарльз Діккенс […]...
- Доля Олівера Твіста (за романом Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста”) “Пригоди Олівера Твіста” Ч. Діккенса – це роман про тяжкі життєві випробування дитини. Герой роману народився в робітному будинку, а факт цей не обіцяв йому нічого, крім знегод у житті. Зображення робітного будинку, де народився Олівер, було дуже злободенною темою в літературі Англії 30-40-х років XІX ст. За законодавством 1834 року в робітних будинках Англії […]...
- На сонці тепло, а біля матері добре Чи є почуття більш світле й ніжне, ніж любов до матері? Чи є в людини друг, вірніший та відданіший за рідну матір? Мама завжди, з самого дитинства, поруч, добра, ласкава, привітна. Це вона годує й пестить немовля, піклується про нього ще до його народження, потім вчить дитину розмовляти, читати, писати. Це вона більше за всіх […]...
- Біля ріки (твір-опис природи) Біля ріки (твір-опис природи) Ми розташувалися на березі ріки. Так приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Здається, сонце ніяк не може намилуватися красою української природи. Розфарбувавши захід у багряний колір, сонце повільно залишає свої володіння. Все вщухло. Спізнюючись у своє гніздечко, ледь помітна птаха безшумно пролітає в пітьмі. Невгамовний коник-стрибунець ще тріскотить […]...
- СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ – Лі Бо (701-762) Поблизу галереї2 Росте сосна-одиначка – В такої, природно, Розкидисте гілля й густе, Вітрець навколишній Навіть на хвильку не вщухне: Йому тут воля – Тож дме він і вдень, і вночі, Затінений стовбур Покрився плямами моху, А в пишній хвої Повітря неначе мигтить, Чи вдасться їй досягти Надхмарної висі? Це ж треба рости Аж декілька тисяч […]...
- Я поліг біля Ржева – ОЛЕКСАНДР ТВАРДОВСЬКИЙ Я поліг біля Ржева В безіменнім болоті, В п’ятій роті сталева Вбила бомба в польоті. Били блиски сліпучі По передньому краю, Як в безодню із кручі Впав – і згадки немає. І на білому світі Наступила пітьма, Ні петлички-налички З гімнастьорки нема. Я – де корені силу Смокчуть в чорних гіллях, Я – де з […]...
- Твір-опис природи Ніч біля ріки Ми на березі ріки. Приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Сонце, розфарбувавши захід у багряні кольори, не може намилуватися красою навколишньої природи. Але от і воно залишає свої володіння. Усе вщухає. Невгамовний коник тріскотить ще в траві, але незабаром і він замовкає, і все занурюється в морок ночі. Пташка, що спізнилася у […]...
- Він так і залишився холодним уламком біля серця дівчини П’єсу “Пігмаліон” Б. Шоу написав, орієнтуючись на античний міф про Пігмаліона. На далекому острові Кіпрі жив цар Пігмаліон, якому було дароване богами вміння вирізьблювати. Талановитий володар острова насолоджувався красою природи, умів виробляти чудові витвори, але мав одну дивну рису – він ненавидів жінок. Одного разу він вирізьбив із слонової кістки (за іншими версіями – з […]...
- Побутовий і моральний елемент в “Вечорах на хуторі біля Диканьки” “Страшна помста”- єдина в “Вечорах на хуторі” історична повість. Письменник малює в ній бурхливу епоху боротьби українського народу за свою незалежність із польськими феодалами – боротьби, у якій український народ звернувся до немочі й підтримки російського народу. У цій повісті Гоголь передає стародавню народну легенду, рас…, що каже про страшний злочин зрадника своїй батьківщині – […]...
- Світ Добра і світ Зла у романі “Пригоди Олівера Твіста” І. “Пригоди Олівера Твіста” – один із перших романів Ч. Діккенса. (Роман “При Годи Олівера Твіста” побачив світ у 1837 році під заголовком “Олівер Твіст, або Шлях парафіяльного хлопчика”. Роботу над ним Ч. Діккенс розпочав тоді, коли ще не встиг надрукувати свою першу книгу “Посмертні записки Пікнік ського клубу”. Обидві книги ще на зорі його […]...
- Скорочено – Я ПОЛІГ БІЛЯ РЖЕВА – ОЛЕКСАНДР ТВАРДОНСЬКИЙ 7 КЛАС ОЛЕКСАНДР ТВАРДОНСЬКИЙ Я ПОЛІГ БІЛЯ РЖЕВА ( Скорочено ) Я поліг біля Ржева В безіменнім болоті, В п’ятій роті сталева Вбила бомба в польоті. Били блиски сліпучі По передньому краю, Як в безодню із кручі Впав – і згадки немає. І на білому світі Наступила пітьма, Ні петлички-налички З гімнастьорки нема. Я – […]...
- Образ Олівера Твіста у романі Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” I. Діккенс – відомий у всьому світі англійський письменник-романіст. (Діккенс добре знав життя лондонських бідняків. Із 1883 року почав публікувати перші твори, які сподобалися читачам. Відтворюючи злиденне життя, Ч. Діккенс викриває справжнє обличчя англійської буржуазії, її потворну жадібність до грошей. У багатопланових романах присутні інтрига, гострий сюжет, живий опис, який віддзеркалює життя Англії середини XIX […]...
- Я поліг біля Ржева (скорочено) – Твардовський Олександр Я убит подо Ржевом Я убит подо Ржевом, В безымянном болоте, В пятой роте, На левом, При жестоком налете. Я не слышал разрыва, Я не видел той вспышки,- Точно в пропасть с обрыва – И ни дна, ни покрышки. И во всем этом мире, До конца его дней, Ни петлички, ни лычки С гимнастерки моей. […]...
- Скорочено “Вечори на хуторі біля Диканьки” Гоголя “Сорочинський ярмарок” скорочено Селянин Солопій Черевик з дружиною і красивою чорнобривої донькою Параскою приїжджає на ярмарок у містечко Сорочинці. У Параску закохується випадково парубок Грицько, який побачив її під час переїзду через міст. На ярмарці він знайомиться з Параскою, якій і сам дуже подобається. Пригостивши Солопія Черевика кухлем горілки, Грицько домагається від нього згоди на […]...
- Роль авантюрної інтриги у романі “Пригоди Олівера Твіста” Пригодницький роман широко представлений у світовій літературі і у творчості Ф. Купера, О. Дюма-батька, Е. Сю, Р. Л. Стівенсона і багатьох інших авторів. Але роман Ч. Діккенса “Пригоди Олівера Твіста” хоча й позначений як “пригода”, все ж не може бути названий пригодницьким у повному розумінні слова. Але його мета – не стільки розважити читача авантюрною […]...
- “Він так і залишився холодним уламком біля гарячого серця дівчини” (За п’єсою “Пігмаліон”) П’єсу “Пігмаліон” Б. Шоу написав, орієнтуючись на античний міф про Пігмаліона. На далекому острові Кіпрі жив цар Пігмаліон, якому було дароване богами вміння вирізьблювати. Талановитий володар острова насолоджувався красою природи, умів виробляти чудові витвори, але мав одну дивну рису – він ненавидів жінок. Одного разу він вирізьбив із слонової кістки (за іншими версіями – з […]...
- Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” І. Реальність і казка у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. 1. Ліричний образ України – реальність. (У “Вечорах” М. Гоголь правдиво створив ліричний образ України, описавши деталі побуту і звичаї українців, змалювавши пейзажі української землі. У “Вечорах” зображено український народ через образи конкретних героїв, наділених найкращими якостями […]...
- “Він так і залишився холодним уламком біля гарячого серця дівчини… ” (за п’єсою Б. Шоу “Пігмаліон”) П’єсу “Пігмаліон” Б. Шоу написав, орієнтуючись на античний міф про Пігмаліона. На далекому острові Кіпрі жив цар Пігмаліон, якому було дароване богами вміння вирізьблювати. Талановитий володар острова насолоджувався красою природи, умів виробляти чудові витвори, але мав одну дивну рису – він ненавидів жінок. Одного разу він вирізьбив із слонової кістки (за іншими версіями – з […]...
- Твір за повістями “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород” Витоки творчості Миколи Гоголя – в українській культурі. Українець за походженням, він з дитинства добре знав українські казки, пісні, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекрасні “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”. Образ України мимоволі уявляєш собі, читаючи твори М. Гоголя. Як справжній дослідник, він ознайомлює читача з мовою, якою говорять біля Диканьки, […]...
- БІЛЯ ГРАНИЦІ НЕ ГОДИТЬСЯ БУДУВАТЬ СВІТЛИЦІ (місце для нового будинку) Вибір такого місця є одним із найважливіших обрядів, пов’язаних із народним житлом, оскільки від цього кроку залежить усе майбутнє життя в хаті: чи буде воно сповнене тепла й комфорту чи стане притягувати різні нещастя й невдачі. При вирішенні цього питання беруть до уваги багато різноманітних чинників: віддаленість житла від певних важливих для людини місць, рельєф […]...
- “Чого можна навчитись в Олівера Твіста?” Якщо добре подумати, то можна прийти до впевненого висновку про те, що у кожної людини цілком можна чогось навчитися. Про кого б не йшлося, кожному властиво щось цікаве, добре чи корисне. Отже, цілком можливо взяти у нього це. Багато людей вважають за краще вчитися чомусь у героїв їх улюблених літературних творів. Наприклад, досить хорошим і […]...
- “Пригоди Олівера Твіста”. Характеристика героїв роману” Олівер Твіст – головний герой оповідання Чарльза Діккенса, оповідання про “життя, повне боротьби, страждань, злигоднів і негод”. Пізнання істин навколишнього світу завершується благополучним фіналом: сирота, який звідав тяготи безправ’я і жахи злиднів, отримує приховувану від нього спадщину і, ставши заможним юним джентльменом, осягає щастя, “яке тільки можливо в цьому повному мінливостей світі”. Ця розв’язка, що […]...
- З’ясування сенсу передмов до циклу повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки” Нагадаємо, що збірник “Вечори на хуторі біля Диканьки” має дві частини, кожна з яких складається з чотирьох повістей і має окрему передмову. Саме на сторінках передмов і знайомимося з гостинним хазяїном вечорниць, збирачем цікавих історій та їх уявним видавцем – пасічником Рудим Паньком. Значення цього персонажа для розуміння авторського задуму дуже важливе, адже він виконує […]...
- Час збирати каміння… (відгук на мюзікл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Новорічний мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки” викликав у мене низку думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на декілька порядків менше навіть своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших телепрограм. Як на мене, цей фільм є достойним аналогом “Старих пісень […]...
- “Деревенские русские люди” у вірші М. Некрасова “Роздуми біля парадного під’їзду” І. Народ – головний герой творів М. Некрасова. (Творчість великого російського поета М. Некрасова популярна і сьогодні. Секрет популярності криється у його непідкупній любові до батьківщини, до народу. Не кожен великий поет міг би сказати про себе: Верь, что во мне необъятно безмерная Крылась к народу любовь… Сказано це не заради красного слівця. Мабуть ніхто […]...
- Український колорит у “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Миколи Гоголя Із “Вечорів на хуторі біля Диканьки” розпочалося справжнє визнання таланту Миколи Васильовича Гоголя. Ця книга здіймала високі хвилі здивування, захоплення читачів і шанувальників творчості письменника, заздрості талановитих і успішних колег. Усі очікували нових естетичних чудес від цього настирного і честолюбного українця. Читачі захоплювалися грандіозним міфологічним світом “Вечорів на хуторі…”, “Тараса Бульби”, ірреальне і реальне, уявне […]...
- Твір на тему: Час збирати каміння. (відгук на мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Час збирати каміння… (відгук на мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Новорічний мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки” викликав у мене низку думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на декілька порядків менше навіть своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших […]...