Вечори на хуторі біля Диканьки Повісті, Страшна помста
Колдун (батько, брат Копрян, Антихрист) – герой, який з’єднав в собі негативні риси всіх негативних персонажів циклу “Вечорів”. Чаклун – перша гоголівська спроба зобразити Антихриста. У цій спробі Гоголь спирався на новелістичний досвід німецьких романтиків (алхімік в “келиху” Л. Тіка, дітовбивця в його ж “Чарах, любові”) та їх російських епігонів (образ демонічного лиходія Бруно фон Ейзена в повісті А. А. Бестужева (Марлинского ) “Замок Ейзен”, 1827).
У фіналі повісті образ К. отримує “міфологічне” тлумачення
Щось сумнівне присутня у вигляді К. спочатку. Після довгих років мандрів повернувшись звідти, “де і церков немає”, він живе в сім’ї дочки Катерини та її чоловіка-запорожця Данила Бурульбаш. Бродяжництво – знак безрідного; Безродний – атрибут демонізму. К. курить заморську люльку, не їсть галушок, свинини, віддає перевагу їм “жидівську локшину”.
Те, що він не п’є горілки, остаточно
К;, при живому чоловікові, намагається керувати дочкою – і навіть намагається вбити зятя на двобої; коли цілує Катерину, дивним блиском горять його очі. Натяк на інцест, беззаконну пристрасть батька до дочки, прозорий; остаточно він прояснюється у кошмарному сні Катерини. Їй сниться, що батько і є той самий козак-перевертень, якого вони з чоловіком бачили на київській весіллі осавула Горобця (цим епізодом повість починається): коли молодих благословляли іконами від схимника старця Варфоломія, що мають особливу “захисну силу”, у цього коза – ка ніс виріс на бік у очі замість карих стали зеленими, губи посинів “, як у чорта, а сам він з молодого перетворився на старого, так що все в жаху закричали: К. знову повернувся! У сні К. намагається спокусити Катерину: “Ти подивися на мене, я хороший Я буду тобі славним чоловіком… ” Експозиція завершена: сюжет зав’язаний.
Але, виявляється, Катерина, прокинувшись, пам’ятає далеко не все, що бачила її душа в царстві сну. Наступної ночі пан Данило прокрадається в старовинний замок на темній стороні Дніпра, де ляхи (у світі “Вечорів” поляки завжди заодно з дияволом) збираються будувати фортецю на шляху запорожців; крізь вікно він бачить батька-чаклуна, що змінює свій вигляд, точь-в – точнісінько як міняв його “київський” козак-перевертень. На К. дивовижна шапка з “грамотою не польською і не російською” (тобто з “каббалістичними” знаками єврейського алфавіту або арабсько-мусульман-ської в’яззю, і те й інше однаково погано); в кімнаті літають нетопири, замість образів на стінах – “страшні обличчя”. Крізь прозорі шари “астрального” світла (блакитний, блідо-золотий, потім рожевий) проходить фігура, біла, як хмара, – це душа сплячої Катерини.
Данило дізнається те, що не зможе згадати його дружина після пробудження: батько колись зарізав її мати; Катериною він намагається “замістити” вбиту дружину. На ранок Бурульбаш з жахом говорить Катерині, що через неї поріднився з антихристових плем’ям; на жаль, він має рацію, але ще не здогадується, яку ціну доведеться заплатити за це спорідненість.
Сюжет про К. рухається до своєї кульмінації. З плином часу батько-антихрист виявляється в темниці, у ланцюгах; за таємну змову з католиками його чекає казан з киплячою водою або здирання шкіри. Чаклунські чари безсилі проти стін, збудованих колись “святим схимником”. (Символічний образ “схимника”, наділеного молитовної владою над темними силами, постійно виникає у повістях циклу.) Але Катерина, піддавшись умовлянням брехливим К. (який благає дарувати час для спокути гріхів – “заради нещасної матері”!), Випускає батька з в’язниці. І хоча Данило Бурульбаш вирішує, що чарівник сама вислизнув з ланцюгів, “ідеологічна зрада” дружини чоловікові вже відбулася, хоч батько і не отримує влади над тілом дочки, його владу над її душею пересилює чоловікову владу. А значить, якесь безтілесне “антихристово” володіння її волею все-таки відбувається. Хибна кульмінація віщує швидку розв’язку сюжетної лінії Бурульбаш.
Нехай батько і не заміщає його на подружньому ложі, але зате “витісняє” його з життя.
“Відступництво” Катерини вносить псування в запорізький світ, порушує його внутрішню єдність: на Україну більше немає порядку, немає “голови”; Данило, давно вже передчуває близьку смерть, гине в битві з ляхами. Однак і К. не може торжествувати перемогу: тризна, яку здійснюють козаки над Бурульбаш, хіба що відновлює втрачене була єдність. Жертовною кров’ю чоловіка змивається гріх дружини – і крізь хмари на “антихриста” дивиться вже дивний образ “чудової голови”.
Загадка цього образу роз’ясниться в епілозі. Поки ж К. намагається довершити розпочате лиходійське справу; є в снах Катерині, разом з немовлям перебралася до Києва, до осавулові Горобцю; К. загрожує дочки вбити її сина, якщо не вийде за батька заміж, – і врешті-решт вбиває безневинне дитя. Така друга кульмінація.
“Наполегливість” К. пояснюється не стільки його гріховним любострастии, скільки глобальної “антихристової” метою: до кінця заволодівши дочкою, містично зруйнувати природні зв’язки, що панують у світі. Зруйнувавши їх, можна до кінця погубити і без того ослаблене козаче братство, православне воїнство, бо доки України тримає оборону від “ляхів” – зло не може тріумфувати на землі. Але чим ближче К. до поставленої мети, тим ближче він і до своєї смерті. Знову на сторінках повісті виникає загадковий “позасюжетний” образ: вершник-богатир нелюдського зростання, що скаче в Карпати на вороному коні і засипає на вершині гори.
Цей образ виділяє незрозумілу поки загрозу для К., який під виглядом “брата Копряна” у червоному жупані, що нагадує про “червоної свиті” риса у “Сорочинському ярмарку”, є до Києва, до збожеволілої Катерині, щоб обманом відвезти її.
Але безумство лише загострює духовну чуйність дочки; її душа, діюча відтепер крім її розуму, пізнає свого мучителя; кров чоловіка і сина остаточно спокутує злочинну слабкість Катерини; цілісність світу відновлена; пришестя антихриста поки не відбулося. К. приречений; в момент другий кульмінації його сюжетна лінія проходить стадію розв’язки.
Тепер К. ніщо не допоможе, навіть вбивство “святого схимника”, який відмовився відмолювати душу страшного грішника, виглядає швидше жестом відчаю, ніж знаком всесилля. (Хоча саме по собі, та ще поблизу “святих місць” Києва, цей вбивство свідчить позамежної містичної силі “антихриста”.) Куди б К. ні направив коня, він скаче в одному-єдиному напрямку: до карпатських гір, де чекає на нього Великий Вершник, щоб убити і кинути тілесно ожилу душу в прірву, де зуби мерців вічно будуть гризти К.
К. вмирає “вмить” і тут же відкриває після смерті очі, не воскресаючи при цьому. Те ж відбувається і з сюжетом повісті: він завершується, вичерпує себе (покарання пропорційно злочинів), і тут же продовжується далі. Цей “ожилий сюжет” нарешті розшифровує міфологічну підоснову легендарних подій; стає зрозуміла і причина ненависті “антихриста” до православного братерства, за-єдності, і патологічний потяг до дочки. К. – останній чоловік у роду, початок якому поклав іуда Петро, який змінив великому побратимству із заздрості до слави і який убив Івана, з яким у них було “все навпіл”.
За це Іван випросив у Бога, щоб останній в роду Петро був такий лиходій, якого ще не бувало на світі, і щоб він, Іван, кинув цього лиходія у прірву, де мерці гризуть один одного, і веселився, дивлячись на його муки. Бог погоджується, але “прирікає” Івана сидіти “вічно на коні своєму”, насолоджуючись страшної помстою, але не маючи царства небесного.
Related posts:
- Скорочено “Вечори на хуторі біля Диканьки” Гоголя “Сорочинський ярмарок” скорочено Селянин Солопій Черевик з дружиною і красивою чорнобривої донькою Параскою приїжджає на ярмарок у містечко Сорочинці. У Параску закохується випадково парубок Грицько, який побачив її під час переїзду через міст. На ярмарці він знайомиться з Параскою, якій і сам дуже подобається. Пригостивши Солопія Черевика кухлем горілки, Грицько домагається від нього згоди на […]...
- Твір за повістями “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород” Витоки творчості Миколи Гоголя – в українській культурі. Українець за походженням, він з дитинства добре знав українські казки, пісні, бувальщини. Саме вони насичували його уяву, що створила прекрасні “Вечори на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”. Образ України мимоволі уявляєш собі, читаючи твори М. Гоголя. Як справжній дослідник, він ознайомлює читача з мовою, якою говорять біля Диканьки, […]...
- Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” І. Реальність і казка у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. 1. Ліричний образ України – реальність. (У “Вечорах” М. Гоголь правдиво створив ліричний образ України, описавши деталі побуту і звичаї українців, змалювавши пейзажі української землі. У “Вечорах” зображено український народ через образи конкретних героїв, наділених найкращими якостями […]...
- Час збирати каміння… (відгук на мюзікл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Новорічний мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки” викликав у мене низку думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на декілька порядків менше навіть своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших телепрограм. Як на мене, цей фільм є достойним аналогом “Старих пісень […]...
- З’ясування сенсу передмов до циклу повістей “Вечори на хуторі біля Диканьки” Нагадаємо, що збірник “Вечори на хуторі біля Диканьки” має дві частини, кожна з яких складається з чотирьох повістей і має окрему передмову. Саме на сторінках передмов і знайомимося з гостинним хазяїном вечорниць, збирачем цікавих історій та їх уявним видавцем – пасічником Рудим Паньком. Значення цього персонажа для розуміння авторського задуму дуже важливе, адже він виконує […]...
- Твір на тему: Час збирати каміння. (відгук на мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Час збирати каміння… (відгук на мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки”) Новорічний мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки” викликав у мене низку думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на декілька порядків менше навіть своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших […]...
- Проаналізуйте як цикл романтичну збірку повістей М. Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Визначте, як розкривається романтика українських легенд та казок в “українських” повістях Гоголя Проаналізуйте як цикл романтичну збірку повістей М. Гоголя “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Визначте, як розкривається романтика українських легенд та казок в “українських” повістях Гоголя. Жодна тогочасна книга на українську тематику не мала такого успіху, як “Вечори”, і жодна не була так талановито зробленою, як “Вечори”. Гоголь свідомо йшов на створення літературного бестселера, вивчивши запити […]...
- Торжество молодості й краси в “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Н. В. Гоголя 1. Народні веселощі в “Вечорах…”. 2. Любов і краса в добутку. 3. Тема моральної стійкості людини 4. Краса рідної природи. В “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Н. В. Гоголя (оповідання ведеться від імені людини з народу, пасічника Рудого Панька. Письменник не випадково вибрав саме таку форму побудови циклу як серію невеликих історій, які розповідає ця […]...
- Побутовий і моральний елемент в “Вечорах на хуторі біля Диканьки” “Страшна помста”- єдина в “Вечорах на хуторі” історична повість. Письменник малює в ній бурхливу епоху боротьби українського народу за свою незалежність із польськими феодалами – боротьби, у якій український народ звернувся до немочі й підтримки російського народу. У цій повісті Гоголь передає стародавню народну легенду, рас…, що каже про страшний злочин зрадника своїй батьківщині – […]...
- Аналіз добутку Вечора на хуторі біля Диканьки Гоголя Н. В Аналіз добутку “Вечора на хуторі біля Диканьки” – це добуток, наповнений народними повір’ями, фантастикою, казковими подіями, але важливо те, що звичайні людські істини, віра в добро й силу земну присутні в ньому. Добро тут завжди перемагає зло, користь і скнарість нака-зиваются, любов тріумфує над злими силами, підлість і низькість висміюються. Письменник доводить нам, що влада […]...
- Гоголь Микола Страшна помста (скорочено) Данило Бурульбаш приїхав з хутора до Києва на весілля. Раптом один із козаків обернувся на якесь бусурманське чудовисько. – Чаклун, чаклун… – загомоніли всі. А коли на човні Дніпром попливли, страшне видовище раптом побачили козаки: мерці підіймаються з могил. Як почула про чаклуна Катерина, дружина Данила, почали їй снитися дивні сни: немов її батько є […]...
- Страшна помста (скорочено) – Гоголь Микола Данило Бурульбаш приїхав з хутора до Києва на весілля. Раптом один із козаків обернувся на якесь бусурманське чудовисько. – Чаклун, чаклун… – загомоніли всі. А коли на човні дніпром попливли, страшне видовище раптом побачили козаки: мерці підіймаються з могил. Як почула про чаклуна Катерина, дружина данила, почали їй снитися дивні сни: немов її батько є […]...
- Микола Гоголь – Страшна помста (СКОРОЧЕНО) Микола ГОГОЛЬ СТРАШНА ПОМСТА (СКОРОЧЕНО) Данило Бурульбаш приїхав з хутора до Києва на весілля. Раптом один із козаків обернувся на якесь бусурманське чудовисько. – Чаклун, чаклун… – загомоніли всі. А коли на човні Дніпром попливли, страшне видовище раптом побачили козаки: мерці підіймаються з могил. Як почула про чаклуна Катерина, дружина Данила, почали їй снитися дивні […]...
- Страшна помста характеристика образа Чаклун (батько, брат Копрян, Антихрист) СТРАШНА ПОМСТА Повість (1832) Чаклун (батько, брат Копрян, Антихрист) – герой, що з’єднав у собі негативні риси всіх негативних персонажів циклу “Вечорів”. Чаклун – перша гоголівська спроба зобразити Антихриста. У цій спробі Гоголь опирався на новелістичний досвід німецьких романтиків (алхімік в “Келиху” Л. Тику, дітовбивець у його ж “Чарах любові”) і їхніх російських епігонів (образ […]...
- “Повести, службовці продовженням “вечорів на Хуторі біля Диканьки” – такий підзаголовок “Миргорода” И змістом і характерними рисами свого стилю ця книга відкривала новий етап у творчому розвитку Гоголя. У зображенні побуту й вдач миргородських поміщиків уже немає місця романтиці й красі. Життя людини тут обплутана павутиною дріб’язкових інтересів. Немає в цьому житті ні високої романтичної мрії, ні пісні, ні натхнення. Отут царство користі й вульгарності В “Миргороді” […]...
- Український колорит у “Вечорах на хуторі біля Диканьки” Миколи Гоголя Із “Вечорів на хуторі біля Диканьки” розпочалося справжнє визнання таланту Миколи Васильовича Гоголя. Ця книга здіймала високі хвилі здивування, захоплення читачів і шанувальників творчості письменника, заздрості талановитих і успішних колег. Усі очікували нових естетичних чудес від цього настирного і честолюбного українця. Читачі захоплювалися грандіозним міфологічним світом “Вечорів на хуторі…”, “Тараса Бульби”, ірреальне і реальне, уявне […]...
- Філософський повчальний зміст повісті Гоголя “Страшна помста” Микола Васильович Гоголь – видатний письменник XІX ст., який народився та виріс в Україні, а жив та писав у Росії. Більшість своїх творів він присвятив рідній українській землі, її мужньому та веселому народові. Один з таких творів – повість “Страшна помста”. Нашу увагу привертає вже сама назва. Але це не просто опис подій, у творі […]...
- Азазелло “страшна помста” Воланда Абадонна персоніфікує смерть, Воланд – суд. Азазелло служить двом дияволам, що персоніфікують суд і смерть. Він – кат, що не цікавиться добром і злом, правом і насильством – був би вирок… У сплетенні фаустианских алюзій він не тільки одна з іпостасей Мефистофеля; він ще відповідає катові, що стратив Гретхен, – але ж вона тому й […]...
- Піонери, або Біля витоків Саскуіханни Ранній грудневий вечір 1793 Коні повільно тягнуть в гору великі сани. У санях батько і дочка – суддя Мармадьюк Темпл і міс Елізабет. Суддя – один з первопереселенцев; один з тих, завдяки яким ця недавно дика місцевість перетворилася. З’явилися церкви, дороги, школи. Навколо заможних сіл – оброблені поля. Вечірню тишу порушує гучний собачий гавкіт. З […]...
- Пузир – дика, страшна сила Шкільний твір За п’єсою І. Карпенка-Карого “Хазяїн”. Як основу п’єси “Хазяїн” автор використав реальні події кінця XІX століття, коли на поверхню економічного життя на Україні почали випливати спритні хижацькі натури. І письменник розкрив хижацьке обличчя українського “чумазого” в образі Пузиря, показавши, яка це страшна, темна сила, що нещадно експлуатує і пригнічує народ. Терентій Гаврилович Пузир […]...
- Винниченко Володимир Кирилович Біля машини І Південь. Сонце пече, наче підрядилося зробить за сьогодня з землі перепічку. Де не станеш, здається, круг тебе і згори і знизу пала якась велетенська піч і шугає безперестанку пекельним полум’ям. Дихати важко. У полі пусто вже. Не веселять очей густі, довгі ряди кіп, не луна у яру дзвін коси; голо й сумно, подихає осінню. […]...
- Аналіз вірша Некрасова “Роздуми біля парадного під’їзду” Розберемо вірш “Роздуми біля парадного під’їзду”. Спробуємо виявити ідею, закладену в цьому вірші, оцінити поетичну майстерність Некрасова. Почнемо з назви вірша (воно прямо вказує на жанр), потім перейдемо до організації поетичного мовлення у вірші, тобто до композиції і стильовій манері. Таким шляхом ми визначимо думка, укладену у вірші (вона не виражена прямо). Вірш названо “Роздуми […]...
- ВЕЧОРИ, ЯК СИВІ КОТИКИ – Андрій Малишко УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ Андрій Малишко ВЕЧОРИ, ЯК СИВІ КОТИКИ Вечори, як сиві котики, В нас ночують у дворі, З ними вітру теплі дотики, Промінь синьої зорі. Перший бавиться з дитиною: – Люлі, спи, мале, пора, – Другий ходить за долиною, Ясні проліски збира. Третій вечір в кузні дзенькає, Лемеші […]...
- “Посіяла мати чорнобривці біля хати” (за поезією М. Сингаївського) Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо. Це земля наших батьків, дідів і прадідів. Усім нам безмежно дорога наша мати Україна, і хоч би куди закинула доля українця, його душа залишається тут, де “тихі води і ясні зорі”, де народна пісня бринить найглибиннішйми почуваннями, а чорнобривці народжують у пам’яті […]...
- Отрута миру неймовірно страшна або сучасна молодь Як проводять час більшість моїх ровесників? Ганяють до одуру на мотоциклах, заважаючи відпочивати жителям, тиняються по вулицях, шукають, де випити, або розважаються бійками й неподобствами на дискотеках. Цікаво, що в багатьох моїх товаришів навіть думки не виникає допомогти своїм батькам. Мені не про що часом навіть поговорити з тими, з ким належимо до одного покоління. […]...
- Помста Григорія Многогрішного й християнська етика Уперше оцінював багрянівські тексти з релігійних позицій діаспорний літературознавець Богдан Романенчук, який прокоментував помсту Григорія Многогрішного (роман “Тигролови”) своєму колишньому слідчому Медвину в такий спосіб: “Хоч ми є християни і повинні керуватися в житті християнськими засадами, які кажуть за камінь платити хлібом, та одначе життя таке жорстоке і нехристиянське, що з тими засадами далеко не […]...
- Степан Васильченко – На хуторі Заходила ніч. Німіє степ і тьмариться. Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря. А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі […]...
- Пузир – дика, страшна сила (за п’єсою “Хазяїн”) ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Головний герой п’єси І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – це мільйонер-землевласник Терентій Гаврилович Пузир, людина смішна і одночасно страшна. Визначальною рисою в характері Пузиря є ненаситна жадоба до збагачення. Нею й породжені такі його риси, як безчесність, несправедливість, жорстокість, некультурність, честолюбство, скупість. Він страшний у своїй зажерливості, у хижацьких методах наживи. […]...
- Помста княгині Ольги (Текст літопису ськорочений і адаптований.) Ольга ж була в Києві із сином своїм, дитиною Святославом, і годувальник його (вихователь) Асмуд, а воєвода Свенельд. Ськазали ж древляни: “От убили князя ми російського; візьмемо дружину його Ольгу за князя нашого Мала й Святослава візьмемо й зробимо йому, що захочемо”. І послали древляни кращих чоловіків своїх, числом двадцять, у човні до Ольги. І […]...
- Весілля на хуторі В 1843 році приїхав у гостину до батьків на хутір Мотронівку майбутній редактор “Основи” В. Білозерський, а з ним його товариш – П. Куліш. Після того П. Куліш часто приїжджав сюди, мав навіть для себе окрему світлицю, щоб тут писати. Для панянок Білозерських він склав тут популярну історію України, а в січні 1847 року відбулося […]...
- Роль автора в повісті “Капітанська дочка” Немає ніяких сумнівів, що в зображенні імператриці Пушкін повинен був почувати себе особливо стиснутим політичними й цензурними умовами. Різко негативне відношення до “Тартюфа в спідниці й короні”, як називав він Катерину II, засвідчено його численними судженнями й висловленнями. Тим часом так показати Катерину в добутку, призначеному для печатки, він, зрозуміло, не міг. Пушкіна знайшов подвійний […]...
- “Вечера на хуторе близ Диканьки” – первый сборник повестей Н. В. Гоголя Не потому, что особой причуде Дань отдаю в этом тихом краю. Просто – мне дорого все, что и людям, Все, что мне дорого, то и пою. А. Твардовский Творчество Николая Васильевича Гоголя – одно из самых вершинных явлений русской художественной культуры прошлого. В течение двух десятилетий своей подвижнической литературной деятельности Гоголь создал такие шедевры, которые […]...
- Він так і залишився холодним уламком біля серця дівчини П’єсу “Пігмаліон” Б. Шоу написав, орієнтуючись на античний міф про Пігмаліона. На далекому острові Кіпрі жив цар Пігмаліон, якому було дароване богами вміння вирізьблювати. Талановитий володар острова насолоджувався красою природи, умів виробляти чудові витвори, але мав одну дивну рису – він ненавидів жінок. Одного разу він вирізьбив із слонової кістки (за іншими версіями – з […]...
- Твір-опис природи Ніч біля ріки Ми на березі ріки. Приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Сонце, розфарбувавши захід у багряні кольори, не може намилуватися красою навколишньої природи. Але от і воно залишає свої володіння. Усе вщухає. Невгамовний коник тріскотить ще в траві, але незабаром і він замовкає, і все занурюється в морок ночі. Пташка, що спізнилася у […]...
- Я поліг біля Ржева – ОЛЕКСАНДР ТВАРДОВСЬКИЙ Я поліг біля Ржева В безіменнім болоті, В п’ятій роті сталева Вбила бомба в польоті. Били блиски сліпучі По передньому краю, Як в безодню із кручі Впав – і згадки немає. І на білому світі Наступила пітьма, Ні петлички-налички З гімнастьорки нема. Я – де корені силу Смокчуть в чорних гіллях, Я – де з […]...
- Образ “маленької людини” (по повісті “Станційний доглядач”) Але сам Вырин звик жити в цьому несправедливому світі, пристосував свій нехитрий побут і задоволений тим щастям, що послано йому у вигляді дочки. Вона його радість, захисниця, помічниця в справах. Незважаючи на досить юний вік, Дуня вже звикла до ролі господарки станції. Вона без страху й зніяковілості упокорює гневливых відвідувачів. Уміє без зайвих слів утихомирити […]...
- СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ – Лі Бо (701-762) Поблизу галереї2 Росте сосна-одиначка – В такої, природно, Розкидисте гілля й густе, Вітрець навколишній Навіть на хвильку не вщухне: Йому тут воля – Тож дме він і вдень, і вночі, Затінений стовбур Покрився плямами моху, А в пишній хвої Повітря неначе мигтить, Чи вдасться їй досягти Надхмарної висі? Це ж треба рости Аж декілька тисяч […]...
- На сонці тепло, а біля матері добре Чи є почуття більш світле й ніжне, ніж любов до матері? Чи є в людини друг, вірніший та відданіший за рідну матір? Мама завжди, з самого дитинства, поруч, добра, ласкава, привітна. Це вона годує й пестить немовля, піклується про нього ще до його народження, потім вчить дитину розмовляти, читати, писати. Це вона більше за всіх […]...
- Біля ріки (твір-опис природи) Біля ріки (твір-опис природи) Ми розташувалися на березі ріки. Так приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Здається, сонце ніяк не може намилуватися красою української природи. Розфарбувавши захід у багряний колір, сонце повільно залишає свої володіння. Все вщухло. Спізнюючись у своє гніздечко, ледь помітна птаха безшумно пролітає в пітьмі. Невгамовний коник-стрибунець ще тріскотить […]...
- Авторська позиція в повісті А. С. Пушкіна “Станційний доглядач” Особливу роль у добутку грає символіка. Символіка – це один з основних засобів вираження авторської позиції, що відбито в текстових елементах, що не впливають на основний розвиток сюжету, а, може бути, що тільки вгадують його. Так, по картинках, що висіла на стіні в кімнаті Самсона Вырина, які довго розглядав оповідач, ми можемо судити про подальший […]...