Допомога польського монарха Болеслава Хороброго зятеві своєму Святополку
З германської хроніки Титмара Мерзебургського
Повідомлення німецького хроніста багато в чому перегукується зі звістками російського літописця, а також додає багато коштовних деталей. При аналізі тексту треба пам’ятати, що в наслідку Ярослав до середини 1040-х років стане союзником Священної Римської імперії й германського імператора Генріха II (до його смерті). Головним ворогом імперії була Польща і її князь (з 1025 р. король) Болеслав Хоробрий, тому співчуття Титмара Ярославові досить зрозуміло.
Не слід умолчать і об жалюгідному нещасті,
Тим часом поляки, дражнячи близького ворога, викликали його на зіткнення, що завершилося ненавмисним успіхом, так що охранявшие ріку минулого відкинуті. Довідавшись про це, Болеслав підбадьорився й…стрімко, хоча й не без праці, переправився через ріку. Вороже військо…марне намагалося захистити батьківщину, тому
Тоді впало там незліченну безліч що біжать, переможців же – небагато.
Тим часом Ярослав силою захопив якесь місто, що належить тоді його братові (Святополку), а жителів повів у полон. На місто Київ, надзвичайно укріплений, по наущению Болеслава часто нападали печеніги, постраждав він і від сильної пожежі. Хоча жителі й захищали його, однак він швидко був зданий іноземному війську: залишений своїм королем, що звернулися у втечу (Ярославом), вона 14 серпня прийняла Болеслава й свого довго, що отсутствовали пана, Святополка…
У соборі святої Софії, що у попередньому році по нещасному випадку згорів, що прибули з почестями, з мощами святих і іншому всілякою благоліпністю зустрів архієписькоп цього міста. Там була мачуха згаданого короля (Ярослава), його дружина й дев’ять сестер; на одній з них (Предславе), що він і раніше домагався, беззаконно, забувши про свою дружину, женився старий розпусник Болеслав. Там йому були показані немислимі ськарби, більшу частину яких він роздав сввоим іноземним прихильникам, а дещо відправив на родиину.
Серед допоміжних сил у названого герцога з нашої (германської) сторони було 300 чоловік, а також 500 угорців і тисяча печенігів.
Всі вони були відпущені по будинках, коли… Святополк із радістю став приймати місцевих жителів, що приходили до нього з виявленням покірності.
У цьому великому місті (Києві), що є столицею того королівства, є більше чотирьохсот церков і вісім ринків, народу ж – невідома безліч; дотепер йому, як і всьому тому краю, силами рабів, що рятувалися втечею,, що стікалися сюди з усіх боків, а найбільше – силами стрімких данов (варягів, ськандинавів) вдавалося протистояти досить руйнівним набігам печенігів, а також перемагати інші народи.
(Уривок з VIII глави хроніки Титмара Мерзебургського)
Допомога польського монарха Болеслава Хороброго зятеві своєму Святополку
Древня Русь у світлі закордонних джерел. М., 1999. С. 327-329.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)