Герман Гессе Степовий вовк
Герман Гессе Степовий вовк ВСТУПНЕ СЛОВО ВИДАВЦЯ Ця книжка містить записки, що лишилися після чоловіка, якого ми прозивали Степовим Вовком, – а втім, він і сам не раз уживав це ім’я. Хтозна, чи слід давати до них вступне слово; принаймні сам я вважаю, що воно потрібне.
Я спробую в ньому викласти свої спогади про Степового Вовка. Мої відомості про нього дуже скупі, а про його минуле, про його походження я й зовсім нічого не знаю. А проте його особа справила на мене сильне і, незважаючи ні на що, приємне враження.
То був чоловік десь років
До якої страхітливої самоти призвели нашого пожильця його нахили та його доля і як глибоко він усвідомлював ту самоту своєю долею, я, правда, довідався аж із цих записок, що лишилися від нього; але все ж таки я трохи пізнав його вже й раніше з численних, хоч і побіжних зустрічей та розмов, і образ, який постав переді мною з записок, загалом збігався з тим, – звичайно, нечітким і неостаточним, – що його я склав із своїх власних спостережень. Випадково я був саме вдома, коли Степовий Вовк завітав до нас уперше, щоб домовитися з тіткою про кімнату. Він прийшов в обідню пору. Ми щойно попоїли, на столі ще стояли тарілки, і я аж за півгодини мав іти до контори.
Ніколи не забуду того дивного, суперечливого враження, яке він справив на мене під час першої зустрічі. Він подзвонив, відчинив засклені двері, і тітка спитала його в напівтемному передпокої, що йому потрібно. Але Степовий Вовк чуйно підвів угору довгасту, коротко підстрижену голову, принюхався – ніздрі його нервово здригнулися – і, ще не назвавшись і не відповівши на тітчине запитання, сказав: – О, тут гарно пахне. Він усміхнувся, моя добросерда тітка також усміхнулась, але мені таке вітання здалося кумедним, і в моїй душі ворухнулося неприязне почуття до гостя. – Я прийшов з приводу кімнати, яку ви здаєте, – мовив він.
Аж як ми всі троє рушили сходами нагору, я зміг добре роздивитися на нього. Він був не дуже високий, проте ходив і тримав голову, як високі люди. Він носив модне, зручне зимове пальто і взагалі був одягнений пристойно, але недбало. Обличчя в нього було чисто виголене, а коротко підстрижене волосся подекуди поблискувало сивиною. Хода його спершу зовсім не сподобалась мені: в ній було щось силуване й нерішуче, що аж ніяк не пасувало до його чіткого, нервового профілю, а також до його тону й швидкої мови.
Тільки пізніше я довідався, що він хворий і ходити йому важко. З якоюсь чудною усмішкою, що тоді здалася мені неприємною, оглядав він сходи, вікна, стіни та старі високі шафи попід ними. Все це, видно, йому подобалось, але й немовби смішило його. Взагалі враження було таке, наче він прибув до нас із іншого світу, з якихось заморських країв, і все тут здається йому хоч і гарним, але трохи кумедним.
Не можу заперечити, Степовий Вовк був ввічливий, навіть привітний, зразу ж уподобав дім і кімнату, без жодного слова погодився на визначену йому плату за помешкання, сніданки тощо, а все ж таки він немовби випромінював щось чуже і, здавалось мені, недобре чи й просто вороже. Він найняв кімнату, а тоді ще й спальню, уважно й привітно вислухав усе, що йому сказали про опалення, воду, обслуговування й звичаї в домі, з усім погодився, зразу запропонував завдаток, – а проте здавалося, що все це його мало обходило, що він сам вважав свою роль смішною і хотів швидше збутися її, що для нього було дивно й незвично наймати кімнату й розмовляти з людьми по-німецькому, коли насправді його хвилювало щось інше. Десь таке було моє перше враження від того знайомства, і воно б лишилося не дуже приємним, якби деякі риси гостя не змінили й не виправили його. Це насамперед обличчя, – воно від першої хвилини сподобалось мені, хоч вираз його був надто незвичайний. Дивне якесь обличчя, може, трохи сумне, але виразне, витончене, ясне, з печаттю думки на чолі.
А ще моє перше враження злагіднювала та обставина, що до привітності гостя, хоч наче й ледь силуваної, не домішувалось ані крихти зарозумілості, – навпаки, в його поведінці відчувалося щось зворушливе, майже благальне. Пояснення цієї його риси я знайшов аж пізніше, проте вона ще тоді трохи змирила мене з ним. Не встиг іще гість оглянути обидві кімнати й про все домовитись, як моя обідня перерва скінчилася й мені довелося йти до контори. Я попрощався й залишив його на тітку. Коли я ввечері повернувся, тітка розповіла мені, що він найняв у нас помешкання й цими днями переїде, тільки просив не заявляти про його вселення поліції, бо він, мовляв, хвороблива людина й не витримав би всіх формальностей, вистоювання в поліційних приймальнях тощо.
Я ще й досі добре пам’ятаю, як мене вразило його прохання і як я вмовляв тітку не приставати на такі умови. Той страх перед поліцією, здавалось мені, надто узгоджувався з усім чудним і незвичайним в особі нашого гостя, щоб не викликати до себе підозри. Я почав переконувати тітку, щоб вона нізащо не погоджувалась на дивні забаганки незнайомця, коли не хоче мати неприємностей через зовсім чужу людину. Та виявилося, що тітка вже дала згоду й що він уже встиг полонити й зачарувати її. Бо вона завжди брала на квартиру тільки тих, до кого відчувала якусь чисто людську, дружню, родинну чи, швидше, навіть материнську прихильність, і багато попередніх пожильців уміло користалися з цього.
Отож вийшло, що перші тижні я ганив нового пожильця, а тітка кожного разу добродушно боронила його. Оскільки мені не сподобалося це бажання обминути поліцію, я хотів бодай з’ясувати, що вона знає про чужинця, про його походження й наміри. І виявилося, що тітка вже дещо встигла дізнатися, хоч новий пожилець пішов від нас опівдні, майже зразу після мене. Він сказав їй, що думає пробути в нашому місті кілька місяців, посидіти в бібліотеках і оглянути старовинні пам’ятки. Властиво, мою тітку не дуже влаштовувало те, що чужинець наймав помешкання на такий короткий час, але він, видно, вже здобув її прихильність, незважаючи на свою трохи дивну поведінку.
Одне слово, кімната була найнята, і я зі своїми застереженнями спізнився. – А чому він сказав, що тут так гарно пахне? – спитав я. – Я знаю, чому, – відповіла тітка, що часом бувала навдивовижу здогадлива. – У нас тут пахне чистотою, ладом, мирним порядним життям, і йому це сподобалося. По ньому видно, що він уже відвик від такого життя й тужить за ним. “Ну що ж, про мене”, – подумав я і сказав: – Але якщо він відвик від чистоти й ладу, то де в нього знов візьметься така звичка? Що ви робитимете, якщо він буде неохайний і все бруднитиме або приходитиме щовечора додому п’яний?
– Побачимо, – засміялась тітка, і я замовк – хай буде, що буде. І справді, мої побоювання виявилися даремними. Хоч життя чужинця було не таке, до якого ми звикли, він нам не завдавав ніякої мороки чи шкоди, ми й досі згадуємо про нього з приємністю. Але душу обом нам, і тітці, й мені, той чоловік дуже скаламутив, і, щиро сказати, вона в мене ще й тепер не встоялася після спілкування з ним.
Степовий Вовк часом сниться мені вночі, і я відчуваю, що мене бентежить і непокоїть уже саме те, що на світі існує така людина, як він, хоч я його просто полюбив. Через два дні візник привіз речі пожильця. Дуже гарна шкіряна валіза справила на мене добре враження, а чималий плаский саквояж начебто свідчив про колишні далекі мандри, в кожному разі, він був обліплений побляклими етикетками готелів і транспортних агентств різних країн, серед них і заморських. Потім з’явився і сам дивний пожилець – звався він Гарі Галер, – і я почав потроху знайомитися з ним. Спершу я зі свого боку не робив ніяких кроків для знайомства.
Хоч я зацікавився Галером, відколи побачив його, але перші тижні не намагався зустрічатися чи вести розмову з ним. Зате, мушу визнати, я з самого початку приглядався до нього, а часом, коли його не було вдома, заходив до його кімнати і взагалі з цікавості трохи шпигував за ним. Про його зовнішність я вже дещо сказав.
З першого ж погляду він, безперечно, справляв враження небуденної, рідкісної, щедро обдарованої людини. Обличчя його світилося інтелектом, а напрочуд тонка, жвава міміка свідчила про цікаве, інтенсивне, надзвичайно емоційне духовне життя. Коли хтось починав з ним розмову і він – хоч це бувало не завжди – переступав межі узвичаєного й казав щось своє, індивідуальне, що походило з його власного, дивного світу, співрозмовник зразу визнавав його перевагу.
Related posts:
- Переказ роману Германа Гессе “Степовий вовк” Напружені идейно-эстетические шукання рухають героями Германа Гессе. Людина для Гессе – одночасно й індивідуальність, і крапка схрещення світових явищ. “Кожна людина – це не тільки він сам, – пише Гессе, – він також неповторна, зовсім особлива, у всякому разі важлива й примітна крапка, де світові явища схрещуються саме так лише один раз і ніколи більше”. […]...
- Герман Гессе Видатний німецький письменник, лауреат Нобелівської премії 1946 року, най оригінальніший і найхимерніший митець XX ст. Герман Гессе народився 2 липня 1877 року в місті Кальв на півночі Швабії. Життя письменника було тісно пов’язане з двома країнами – Німеччиною, де він народився, і з сусідньою Швейцарією, де тривалий час жив замолоду, а з 1919 року й […]...
- Степовий король Лір – розповідь про минулі події У зимовий вечір шестеро людей зібралися біля старовинного університетського товариша. Люди, мабуть, немолоді і з освітою. Мова зайшла між іншим про Шекспіра, про те, що його типи вірно “вихоплені з самих надр людської” суті “. Кожен називав тих Гамлетів, Отелло і інших героя шекспірівських трагедій, яких довелося зустріти серед оточуючих. А господар “знав колись одного […]...
- БАНГ, Герман (1857 – 1912) БАНГ, Герман (Bang, Herman – 20.04.1857, Адзербаллє, Данія – 29.01.1912, Огден, США) – данський письменник. Він народився в сім’ї пастора, належав до давнього, але збіднілого дворянського роду. У Копенгагені вивчав юриспруденцію, але мріяв стати актором. Більшу частину життя провів у Німеччині та Франції. Початок його творчої діяльності пов’язаний з журналістикою. Перші літературні […]...
- МЕЛВІЛ, Герман (1819 – 1891) МЕЛВІЛ, Герман (Melville, Herman – 01.08.1819, Нью-Йорк – 28.09.1891,там само) – американський письменник. Мелвіл – одна із найяскравіших і значних постатей американського романтизму. Недооцінений сучасниками, він був уславлений лише в XX ст. і з запізненням, але беззастережно прийнятий у пантеон великих майстрів національної культури. Батько Мелвіла був комерсантом, предки котрого брали участь […]...
- БРОХ, Герман (1886 – 1951) БРОХ, Герман (Broch, Hermann, – 01.11.1886, Відень – 30.05.1951, Нью-Гейвен, штат Коннектікут, США) – австрійський письменник. Брох народився в заможній родині віденських євреїв. Його батько, Йозеф Брох, був текстильним фабрикантом і пишався тим, що зумів самотужки пробитися нагору. Герман був старшим сином і головним спадкоємцем. Саме тому освіта майбутнього письменника мала, так […]...
- Виклад поеми Гете “Герман і Доротея” Дія відбувається в провінційному німецькому містечку в період французької буржуазної революції. Поема складається з дев’яти пісень, кожна з яких має ім’я однієї із грецьких муз – покровительок різних видів мистецтв. Імена муз визначають і зміст кожної пісні. По дорогах, що йде від Рейну, тягнуться обози з біженцями. Нещасні люди рятуються з уцілілим добром від хаосу, […]...
- Г. ГЕССЕ. “ГРА В БІСЕР”. КРИТИКА “ФЕЙЛЕТОННОЇ ДОБИ” ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ Г. ГЕССЕ. “ГРА В БІСЕР”. КРИТИКА “ФЕЙЛЕТОННОЇ ДОБИ” План 1. “Гра в бісер” – перший постмодерністський роман: історія написання, архітектоніка, особливості жанру, тематика і проблематика. 2. Позачасовість касталійського буття і критика стерильної духовності. 3. Шлях до порятунку – створення людяного ордену духовної еліти. 4. Йозеф Кнехт – літописець і найвидатніший Магістр Гри. Завдання […]...
- ВОВК І ЛЕЛЕКА – ЕЗОП – БАЙКИ БАЙКИ ЕЗОП ВОВК І ЛЕЛЕКА Голодний вовк знайшов кусень м’яса і накинувся на нього, Як скажений. Шматував, глитав поспіхом, давився і ніяк не міг наїстися. А в тому м’ясі була кістка. Вовчисько її не помітив, і кістка застрягла в горлі. Спробував вовк ковтнути її, але так йому заболіло, аж в очах потемніло. – Як же […]...
- Виклад роману Германа Гессе “Гра в бісер” Дія відбувається в далекому майбутньому. Непогрішний Магістр Гри й герой Касталии Иозеф Кнехт, досягши меж формальної й змістовної досконалості в грі духу, відчуває незадоволеність, а потім розчарування й іде з Касталии в суворий мир за її межами, щоб послужити конкретній і недосконалій людині. Касталийский Орден, Магістром якого є герой, – це суспільство хоронителів істини Члени […]...
- Леонід Глібов – Вовк та ягня ГЛІБОВ ЛЕОНІД ВОВК ТА ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не довго б показати, Та – цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня […]...
- Українська народна казка – Вовк, собака та кіт Був собі чоловік, і жив у нього собака. Собака цей, поки молодий був, то й стеріг хазяїна, а як зістарився, то господар прогнав його з подвір’я. Ходив він собі степом, ловив там миші, що попало, те й їв. Уночі перестрів того собаку вовк та й каже: – Здоров був, собако! Поздоровкалися. Вовк і питає: – […]...
- Iван Франко – Вовк-старшина Пасся раз Осел на пасовиську та якось наблизився до лісу, а за пнем сидів Вовк, вискочив до Осла й хотів його роздерти. А Осел, дарма що його за дурня вважають, зараз надумав, що йому зробити. Вовк до нього біжить, а він усміхається так радісно, кланяється йому низенько та й каже: – От добре, от добре, […]...
- Григорій Сковорода – Собака і Вовк У Тітира, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси, у великій дружбі. Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від заздрості на їхню славу, вишукав хвилю і став набиватися до них у друзі. – Прошу мене любити та жалувати, панове мої,- казав Вовк з удаваною чемністю.- Ви мене надзвичайно вщасливите, коли дозволите […]...
- Бог та бідний вовк – народні казки Був собі бідний вовк, що трохи не здох з голоду: ніде нічого не піймає. От і пішов до Бога просить їжі. Приходить до Бога та приставився таким бідним, таким бідним, ще гірше, ніж був. – Боже, – каже, – милостивий, дай чого їсти, бо пропаду з голоду. – А чого тобі їсти? – каже Бог. […]...
- Скорочено СОБАКА І ВОВК – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА У Тітира2, пастуха, жили Левкон та Фірідам, два пси, у великій дружбі. Вони прославились і серед диких, і серед домашніх звірів. Вовк, від заздрості на їхню славу, вишукав момент і став набиватися до них у друзі. – Прошу мене любити та жалувати, панове мої, – казав Вовк з удаваною чемністю. – Ви мене надзвичайно вщасливите, […]...
- Вовк і Ягня – ЕЗОП МУДРІСТЬ БАЙКИ ЕЗОП Вовк і Ягня Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоча він і стояв вище за течією, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповіло, що воно п’є, торкаючись води тільки краєчками губ, і […]...
- ВОВК ТА ЯГНЯ – ЕЗОП БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ЕЗОП ВОВК ТА ЯГНЯ Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповіло, що воно п’є, торкаючись води тільки краєчками […]...
- ВОВК І КІТ – Леонід Глібов (1827-1893) Українська література 6 клас КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Леонід Глібов (1827-1893) ВОВК І КІТ В село із лісу Вовк забіг… Не думайте, що в гості, братця1 Ні, в гості Вовк не забіжить; А він прибіг, щоб де-небудь сховаться: Проклятий2 люд з собаками настиг3… І рад би Вовк в які ворота вскочить, Та лишенько йому: куди не […]...
- Лауреати Нобелівської премії – Г. Грасс і Г. Гессе. Загальна характеристика їхньої творчості Гюнтер Грасс Лауреати Нобелівської премії – Г. Грасс і Г. Гессе. Загальна характеристика їхньої творчості Гюнтер Грасс (нар. 1927 р.) Німецька література XX ст. подарувала мистецтву письменників світового масштабу: И. Бехера, А. Зегерс, Е. М. Ремарка, Б. Брехта. Серед когорти митців слова чільне місце посіли і лауреати Нобелівської премії з літератури: Т. Мани (1929), Г. Белль (1972), […]...
- Українська народна казка – Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат Були собі дід та баба. От раз у неділю баба спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує – пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла на поле, сіла, виїла […]...
- Скорочено – ВОВК І ЯГНЯ – ІВАН КРИЛОВ 6 КЛАС ІВАН КРИЛОВ ВОВК І ЯГНЯ У сильного безсилий винен завсігди: Цих прикладів в Історії ми досить знаєм. Та ми історій не складаєм, А в байці можем це розповісти. У спеку до струмка зайшло Ягня напитись; І треба ж тут біді случитись, Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив. Ягнятко бачить він і хоче […]...
- ВОВК І ЯГНЯ – ЕЗОП (V ст. до н. е) – “В ЕЗОПА ВЧІТЬСЯ, ДОБРІ ЛЮДИ!” ЧАСТИНА ДРУГА МУДРІСТЬ БАЙКИ РОЗДІЛ 1 “В ЕЗОПА ВЧІТЬСЯ, ДОБРІ ЛЮДИ!” ЕЗОП (V ст. до н. е) ВОВК І ЯГНЯ Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й […]...
- Повчальний характер притч Сковороди “Бджола і Шершень”, “Собака і Вовк” Повчальний характер притч Сковороди “Бджола і Шершень”, “Собака і Вовк” Найвидатніша постать у культурному і літературному житті України XVIII ст. – Г. Сковорода. Як поет і байкар, він привертав увагу освічених кіл до простолюду, звеличував уселюдські цінності села, утверджував пріоритет етики в повсякденному житті, повчав шанувати особистість за її духовними, моральними якостями, а не за […]...
- ВІДКЛИКАННЯ НА ПРОЧИТАНУ КНИГУ “МОРСЬКИЙ ВОВК” Один з останніх добутків, що я прочитав у вільне від занять час, був роман великого американського письменника Джека Лондона “Морський вовк”. Раніше я вже був знаком з багатьма добутками цього автора. Мною були прочитані такі його романи, як “Заклик предків”, “Біле ікло”, “Смок Білями”, а також велика кількість оповідань. Зараз, як мені здається, без Джека […]...
- “У сильного бекилий винен завсігди…” Твір за байкою І. Крилова “Вовк і Ягня” Уявіть собі спекотний полудень. Біля струмка – Ягня. Тільки-но воно нахилилося, щоб водички напитися, як чує грізний голос. Озирнулося бідолашне – Вовк стоїть та й каже: “Як, нахабо, смієш ти мутити потік цей прохолодний мій, напій піском бруднити?..” Серденько у Ягняти затріпотіло. Подивився він довкола – нікого поблизу. Виходить, допомоги чекати нізвідки. А Вовк страшний. […]...
- ВОВК І ЯГНЯ – ІВАН КРИЛОВ БАЙКА У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ІВАН КРИЛОВ ВОВК І ЯГНЯ У сильного безсилий винен завсігди: Цих прикладів в Історії ми досить знаєм. Та ми Історій не складаєм, А в байці можем це розповісти. У спеку до струмка зайшло Ягня напитись; І треба ж тут біді лучитись, Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив. Ягнятко бачить він, […]...
- Собака і Вовк (скорочено) – Сковорода Григорій У пастуха Титаря жили два пси – Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий. Левкон відповів, що хоч пастух на них не схожий, але є їхнім другом, і […]...
- Чи можна мораль байки “Вовк і Ягня” застосувати до інших умов ситуації? І. А. Крилов – найпопулярніший байкар Росії ХIХ сторіччя. Основиною особливістю його байок є дотепне висміювання людських вад. Спробуйте тільки уявити собі наступне. Надворі – спекотний літній полудень, біля струмочка – мале Ягня. Воно тільки-но нахилилося, щоб втамувати спрагу, напитися цілющої водиці, як тут лунає грізний голос. Озирається бідолашненьке – аж тут Вовк стоїть. Він […]...
- ВОВК І ЯГНЯ – Іван Крилов (1769-1844) – БАЙКА ЗУСТРІЧ З БАЙКОЮ БАЙКА Іван Крилов (1769-1844) ВОВК І ЯГНЯ У сильного безсилий винен завсігди: Цих прикладів в Історії ми досить знаєм, Та ми Історій не складаєм, А в Байці можем це розповісти. У спеку до струмка зайшло Ягня напитись; І треба ж тут біді злучитись, Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив. Ягнятко бачить […]...
- Микита Годованець – Добрий вовк ДОБРИЙ ВОВК Вовк розпустив по лісі славу, Що душу має він і добру, і ласкаву; Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,- Велике, і мале, і біле, й чорне, – Він жирного м’ясця поставить їм, Усіх він ласкою обгорне… Слова прекрасних обіцянок – мед! Ймучи Вовчазі віри, Зійшлися звірі, Всяк ближче рветься стати […]...
- Григорій Сковорода – Собака і Вовк (СКОРОЧЕНО) Григорій Сковорода Собака і Вовк (СКОРОЧЕНО) У пастуха Титаря жили два пси – Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий. Левкон відповів, що хоч пастух на них не […]...
- Собака і Вовк – Григорій Сковорода Скорочено У пастуха Титаря жили два пси – Левкон та Фірідам. Позаздривши їхній дружбі, Вовк попросився бути третім їхнім товаришем. Став розхвалювати свій рід, свою вченість, сказав, що дуже схожий на псів, от тільки єдине, що має хвіст лисячий, а погляд вовчий. Левкон відповів, що хоч пастух на них не схожий, але є їхнім другом, і […]...
- ВІРА ВОВК Її справжнє прізвище – Віра Селянська. Народилася вона в Бориславі, в родині лікаря та учительки. Дитинство провела в гуцульському містечку Кутах і середню освіту почала у Львові (один рік гімназії). За більшовицької окупації вона опинилася з родиною в Дрездені, де закінчила середню школу. Після війни Віра Вовк вступила до університету в Тюбінгені, де вивчала германістику, […]...
- Вивчення байки “Вовк на псарні” у п’ятому класі Байка “Вовк на псарні” належить до історичних байок Крилова про війну 1812 року. В основі її, як відомо, лежить конкретний історичний факт, а вся байка передає високе патріотичне почуття, відбиває всенародний патріотичний підйом. Нагадаємо вчителеві, що перед вивченням байки не слід повідомляти про це хлопцям. Інакше при аналізі вони підуть від заданого й будуть бачити […]...
- Втілення екзистенціального світовідчуття в образі Андрія Шишиги (за романом В. Дрозда “Самотній вовк”) Зображуючи головного героя Андрія Шишигу, на думку Л. Яшиної, прозаїк змальовує ланцюжок внутрішніх та зовнішніх трансформацій, що призведе до руйнування й перетворення людини на хижака, спочатку морально, а потім і фізично. Домінуючою рисою характеру Шишиги дослідниця бачить пристосуванство, яке “письменник логічно і психологічно вмотивовує зв’язком із злом, у даному випадку із злом для однієї людини”. […]...
- Євген Гребінка – Вовк і огонь У лісі хтось розклав Огонь. Було то восени вже пізно; Великий холод був, вітри шуміли грізно, І била ожеледь, і сніг ішов, либонь; Так, мабуть, чоловік біля багаття грівся, Та ідучи й покинув так його. Аж ось, не знаю я того, Як сірий Вовк тут опинився. Обмерз, забовтався, мабуть, три дні не їв, Дрижить, як […]...
- Зв’язок образу Петра Харлана з давніми демонічними віруваннями у романі “Самотній вовк” В. Дрозда Міфологічну основу сюжету роману “Самотній вовк” становить відоме з давніх часів явище лікантропія – усвідомлення себе вовком, здатність людини перекидатися на вовка. Вовкулака – людина, здатна обертатися вовком або зачаклована в цього звіра. Подібні вірування наявні в більшості народів світу й походять від давніх тотемних уявлень. Слово “вовкулака” вчені тлумачать по-різному: як “вовча шерсть”, “вовче […]...
- Г. СКОВОРОДА “БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ”, “СОБАКА І ВОВК” Тема. Г. СКОВОРОДА “БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ”, “СОБАКА І ВОВК” Варіант 1 1. Шершень дорікав Бджолі за те, що вона… А Хитра і підступна. Б Надто серйозна і ретельна. В Дурна і безглузда. Г Ледача і неповоротка. 2. Бджола, звертаючись до Шершня, назвала його паном… А Розумником. Б Обліковцем. В Писарем. Г Радником. 3. Що є […]...
- Осуд несправедливості кріпосницького суспільства в байках “Вовк та Ягня”, “Мірошник” Є письменники, ім’я яких асоціюється переважно з одним літературним жанром. Такими митцями були в російській літературі Іван Крилов, а в українській – Леонід Глібов. Обидва вони увійшли в історію рідного письменства як видатні байкарі. Розробляючи сюжети славнозвісного давньогрецького байкаря Езона, вони створювали цілком оригінальні твори, висміюючи недоліки сучасного їм життя. Головні теми байок Глібова – […]...