Гуманізм новел Стефаника
Про що б не писав Василь Семенович Стефаник, у центрі розповіді завжди виступає людина з її проблемами, думами, переживаннями і прагненнями. Усі герої Стефаника, як говорив Марко Черемшина, або безнадійно хворі, або безнадійно вбогі, або безнадійно старі, або безнадійно спрацьовані, або безнадійно нещасливі. Справді, багато безнадій у житті його героїв. Але багато й такого, про що не соромно розповісти усьому світові: дивіться, це – мій народ. Він, може, і вбогий, і нещасливий нині, але він є, живе за своїми духовними законами у злагоді з власною
Чи була вона ласкавою до нього, та земля? Пригадаймо, як порається біля неї Іван Дідух із новели “Камінний хрест”. Усе життя своє – довге трудове життя селянина-трудівника – уклав у цю землю Іван. Загнула його робота фізично, але певен він був, що праця усе переможе: “Але доки ні ноги носє, то мус родити хліб!”
І зрештою хіба ми любимо землю за щось? Любимо, бо інакше й бути не може. Саме вміння працювати на землі, розуміння її диктували й основи моралі селянина.
Цінують люди і працьовитість, і чесність, і порядність, і доброзичливість. Не випадково ж запросив до себе
Так само мислить і герой оповідання “Сини” Максим. Особисте горе ніби відділило зовні його від людей,
Але нема у його серці зла. Попри традиційні моральні забобони щодо шлюбу і дітей, мріє він про те, щоб у цьому світі залишилося дитя від його синів. Хай хто скаже, що грішне таке поза-шлюбне кохання, але для нього головне не це.
По-іншому розуміє він цінність і сенс життя тепер, коли він старий і самотній. Головне – то саме життя, найвища цінність на землі.
Читаючи новели В. Стефаника, припадаєш до чистої криниці народної моралі, пройнятої любов’ю до людини, пошаною до всього живого на землі.
Творчість Василя Стефаника завжди сприймалася читачем як вираз трагічної долі галицького селянства. Та в новелах цього письменника є не тільки картини розпачу і горя. Його новели містять глибоку думку про вічне – життя і смерть, добро і зло. Для чого живе людина на цьому світі? По-різному відповідають на це питання його герої, та й не ставлять такого запитання іноді зовсім.
А так життя складається, що одного разу доводиться замислитися, що головне у житті.
Усе життя працював на землі Іван Дідух. Працював тяжко. “Вік свій збув на тім горбі”, – говорить автор про його працю на незручному клаптику землі – на горбі, що дістався йому у спадок від батька. Без гучних слів заходився він возити землю на той піщаний горб, щоб родила земля, щоб ростити дітей, щоб жити своєю працею. Так жили його батьки і діди.
Так здається правильним для нього. Не раз проклинав він тягар тієї роботи, крекчучи від натуги, коли навіть коня жалів, а на собі вносив на горб перегній. Переломило його на тому горбі навпіл, так і ходив зігнувшись. І все ж, коли настав час прощатися йому з тією землею, плакав за нею.
Виявилося, що це все, таке знайоме і буденне,- найдорожче, що в нього є. Бо це Батьківщина. “Банно ми за найменшов кришков у селі, за найменшов дитинов, але за тим горбом таки ніколи не перебаную…” Виявляється, що тримав його у цьому житті оцей зв’язок із рідною землею, який і увічнив Іван, поставивши на піщаному горбі кам’яний хрест.
Іванові хочеться “віпрощатися” перед людьми, бо для нього саме вони були мірою моральності, цінності його життя. Він завжди поважав людей, і вони відповідали йому такою ж повагою. Про це говорять йому, прощаючись.
Усе життя його минуло тут, між цими людьми, отож, як шлюб із дружиною колись тут перед ними брав, так і нині прощається, немов перед смертю. Людина не може бути сама. Про це ж міркує герой новели “Сини” Максим. Самотність його страшна, гнітюча.
Він бореться з нею працею. До пізньої ночі працює в полі, аби не вертатися до спорожнілої хати: сини загинули, дружина не витримала розлуки з дітьми. Втрата сім’ї виявляє для Максима життєві пріоритети. Він жив, як і Дідух, усе життя працюючи коло землі.
Вважав, що живе правильно, й цього досить для щастя. А сім’я завжди буде з ним. Виявилося, що для людини необхідно знати ще й те, що залишиться на землі після неї. З відчаєм звертається до Бога, аби дав йому на старість знати, що десь на землі залишився слід від його синів.
Може, є на світі дівчина, що кохала когось із них. Не важливо для нього, як про це скажуть люди, бо головне – життя. Життя однієї людини дає життя іншій, корінить у собі життя і щастя для іншої людини.
Велич і цінність цих зв’язків зрозумів душею Максим у своїй самотності.
Отже, розповідаючи про своїх героїв, Стефаник підводить читача до думки про вічність і незнищенність життя, про любов як основу буття людини, про щастя бути людиною серед людей на своїй рідній землі.
Related posts:
- Герої новел Стефаника Творчість Василя Стефаника – оригінальне явище світового рівня. За словами Франка, Стефаник – “може, найбільший артист, який появився у нас від часів Шевченка”. Друг і земляк Василя Стефаника Марко Черемшина, називаючи його “поетом мужицької розпуки”, точно визначив основне тематичне зацікавлення В. Стефаника – українське, а точніше, галицьке селянство. Глибинний реалізм і психологічна заглибленість, виняткова чесність […]...
- Герої новел Василя Стефаника Творчість Василя Стефаника – оригінальне явище світового рівня. За словами Франка, Стефаник – “може, найбільший артист, який появився у нас від часів Шевченка”. Друг і земляк Василя Стефаника Марко Черемшина, називаючи його “поетом мужицької розпуки”, точно визначив основне тематичне зацікавлення В. Стефаника – українське, а точніше, галицьке селянство. Глибинний реалізм і психологічна заглибленість, виняткова чесність […]...
- “Трагічна подія як композиційний центр” новел В. Стефаника На кінці ХІХ – початку ХХ століття у культурі утверджується експресіонізм – новий напрямок, початківцем якого в українській літературі став Василь Стефаник, а його послідовниками були М. Куліш, Т. Осьмачка, О. Довженко і Л. Курбас. У своїх творах В. Стефаник прагнув знайти спільну основу в усьому, що створив Бог, тобто в людині, тварині, рослині тощо. […]...
- Твір на тему – Герої новел Василя Стефаника Творчість В. Стефакника – оригінальне явище світового рівня. За словами І. Франка, він – “може, найбільший артист, який появився у нас від часів Шевченка. Марко Черемшина точно визначив основне тематичне зацікавлення В. Стефакника – галицьке селянство. Глибинний реалізм і психологічна заглибленість, чесність і мистецька довершеність – основні риси творчого доробку цього прозаїка, який цілком входив […]...
- Художні якості новел Стефаника на антивоєнну тему Початок другого періоду літературної діяльності Стефаника припадає на роки імперіалістичної війни, під час якої Галичина стала ареною кривавих боїв між двома ворожими арміями. Палали села і міста, розорювались тисячі родин, гинуло мирне населення, вимучені люди блукали по країні. Розстріли за найменшою підозрою, катування і і грабунки були звичайною справою Стефаник відновлює свою літературну діяльність. Будучи […]...
- Фразеологізми як один із художніх засобів створення експресивно-емоційного фону новел Василя Стефаника Фразеологізми у новелах В. Стефаника займають значне місце. Загалом, можемо сказати, що новели характеризуються із боку поетичного мислення глибиною і широтою думки. Мова творів В. Стефаника проста. Він уникає надто складних синтаксичних конструкцій. У новелах переважають короткі речення серед яких чимало окличних. Фразеологізми належать до характерних художньозображувальних особливостей новел Василя Стефаника. Особливість мови В. Стефаника […]...
- Герої новел Григора Тютюнника До талановитих українських письменників належить Григір Тютюнник, улюбленим жанром якого була новела. Письменник вважав, що саме новела найближча до поезії, і, мабуть, тому більшість його творів – невеликі оповідання. Основні збірки його новел і оповідань – “Зав’язь” (1966), “Деревій” (1969), “Батьківські пороги” (1972), “Край неба” (1975), “Коріння” (1976). “Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для […]...
- Роздуми над сенсом життя у творах Василя Стефаника Творчість Василя Стефаника завжди сприймалася читачем як вираз трагічної долі галицького селянства. Та в новелах цього письменника є не тільки картини розпачу і горя. Його новели містять глибоку думку про вічне – життя і смерть, добро і зло. Для чого живе людина на цьому світі? По-різному відповідають на це питання його герої, та й не […]...
- Жанрова і стильова неповторність новел Михайла Коцюбинського “Intеrmеzzо” I. Найсуттєвіші ознаки новели нового типу у творчості М. Коцюбинського (психологізм і ліризм). II. Твір “Intermezzo” – один із найяскравіших зразків новелістичного новаторства письменника (поліфонічний, багатоплановий твір: і лірична симфонія, і лірична драма в прозі, і пейзажна новела, і естетичний філософсько-політичний трактат). 1. Організуючий стрижень твору (манера викладання – “поток свідомості”: заглиблення у психологію героя, […]...
- Гризельда – героїня однієї з новел книги італійського письменника Джованні Боккаччо “Декамерон” Гризельда – героїня однієї з новел книги італійського письменника Джованні Боккаччо “Декамерон” (1350-1353), 10-а новела 10-го дня. Піддані вмовляють маркіза Салуццкого одружитися. Маркіз, оголосивши, що знайде собі наречену сам, одружується на дочці селянина – Г. Вона народжує йому двох дітей; маркіз змушує її думати, що він убив їх. Потім він оголошує Г., що вона йому […]...
- Тематика новел Григора Тютюнника Новела – улюблений жанр письменника Григора Тютюнника. Григір Тютюнник вважав, що новела стоїть до поезії найближче. Тому більшість йокі творів – це невеликі оповідання. У короткій новелі він умів повно розкрити внутрішній стан героя. Сучасне село – найглибший біль письменника. Новели “Кленовий пагін”, “Вуточка”. Старенькі, наче забуті Богом і людьми, герої до останніх днів чекатимуть […]...
- Твір на тему: “Гуманізм” Гуманізм – це комплекс світоглядних ідей, які полягають в тому, що найважливішим у житті є людина. Даний світогляд з’явився ще в епоху Відродження, з тих пір він став дуже популярним, сьогодні гуманізм є однією з основ існування сучасної людини. Чому ж гуманізм став таким популярним? Що в його основі такого, що привернуло людей і змусило […]...
- Тема еміграції в творчості В. Стефаника Чую їх біль, всі ті нитки, що Рвуться між їх серцем і селом, і Мені рвуться, чую їх жаль і муку. В. Стефаник. “Камінний хрест” – єдиний твір Стефаника, присвячений темі еміграції. У багатьох своїх новелах В. Стефаник використовує не вигадані, а справжні події. Не стала винятком і новела “Камінний хрест”. Односелець письменника, емігруючи до […]...
- “… Україні потрібні її діти… ” (за новелою В. Стефаника “Марія”) Свої життя і творчість В. Стефаник присвятив Україні. На власні очі він бачив, як найкращі сини рідної землі поклали голови за незалежність і державність своєї Батьківщини. Та чому ж молоді галичани з піднесенням і заповзяттям вступали добровільно до лав УСС? Василь Стефаник описує це в новелі “Марія”: “В місті зійшлося сила їх – паничі і […]...
- Моральність і гуманізм сучасної прози (по повістях Распутіна) Важко знайти в історії літератури добуток, у якому не осмислювалися б проблеми духу й моральності, не відстоювалися б морально-етичні цінності. Творчість нашого сучасника Валентина Распутіна не становить у цьому зв’язку виключення. Я люблю всі книги цього письменника, але особливо мене потрясла повість “Пожежа”, опублікована в часи перебудови. Событийная основа повести проста: у селищі Сосновка зайнялися […]...
- Символічний зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест” Символічний зміст назви новели Василя Стефаника “Камінний хрест” Прочитавши новелу Василя Стефаника “Камінний хрест”, О. Кобилянська писала йому: “Страшно сильно пишете Ви. Так, якби-сьти витесували потужною рукою пам’ятник свого народу… Гірка, пориваюча, закровавлена поезія Ваша, котру не можна забути… “ І справді, ця новела заворожує правдивим зображенням людської злиденної долі. Таке відчуття, що ти знаходишся […]...
- Трагічне явище української еміграції в новелах В. Стефаника Землі триматися треба, Бо як відірвемося від неї, То буде і їй зле Без нас, і нам недобре без неї. Б. Лепкий Рідна земля перетворилася На мачуху, бо не були її Працьовиті сини господарями на ній. В. Стефаник Серед творів В. Стефаника на особливу увагу заслуговують ті, де порушується проблема пролетаризації українського села. Майже кожна […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (3 варіант) Твори Василя Стефаника особливі. Кожен вражає своїм трагізмом, у кожному чиясь важка доля, частіше – чиясь загибель.. Письменник з Галичини правдиво змальовував життя своїх земляків, пригнічених і знедолених, страждав разом із своїми героями, мріяв про їхнє краще майбутнє. Хоча в багатьох із них цього майбутнього вже не буде. Так, наприклад, як у Івана Дідуха з […]...
- Гуманізм твору “Останній листок” Справжнє ім’я чудового американського новеліста О’Генрі – Вільям Сідней Портер. Письменника називають співцем долі маленької людини. У його творах немає визначних подій, його персонажі не є видатними особистостями або людьми, здатними на подвиг. Його герої – це звичайні люди, що діють у звичайних обставинах, з маленькими радощами та великим сумом. Вони добрі, але часто безпорадні […]...
- Мій улюблений твір В. Стефаника Василь Стефаник – неперевершений майстер новели. До одного із кращих його творів належить “Новина”. У цій новелі автор змалював нестерпні умови життя галицького селянства, трагедію батька, якого злидні та душевні муки штовхнули на скоєння злочину. “Новина” – невеликий за обсягом твір, та автор зумів передати трагедію галицького села, показати, як селяни пропадають без землі. Письменник […]...
- Трагічне явище української еміграції у новелах Стефаника (“Камінний хрест”) (1871 – 1936) Народився в с. Русов на Станіславщині в родині заможного господаря. Навчався у Русівській і Снятинській школах, польській гімназії ум. Коломия, з 1892р. – на медичному факультеті Краківського університету. Після закінчення університету займався літературною і громадською роботою. З 1908 р. був обраний депутатом віденського парламенту. Входив до складу у рядової делегації ЗУНР, яка […]...
- У чому полягає гуманізм твору Лонгфелло “Пісня про Гайявату’? Для кожної людини важливо, щоб вона була щасливою. Щастя ж неможливо без миру. Це розуміли і розуміють всі. Ось і в творі Лонгфелло Гайявата – син Місяцевої дочки Венони і Західного Вітру, син смутку, – робить все для встановлення миру, спокою. У першому розділі “Люлька миру” Владика Життя Гітчі-Маніту скликає на віче вождів і воїнів […]...
- Гуманізм гомеровського епосу Антична культура вражає довершеністю форм, красою і гармонією, тобто вона естетична за своїм характером. Такими ж красивими є й герої міфів (боги, герої, титани, німфи) та літературні персонажі, створені на основі цих образів. Глибокий естетизм та гуманізм – характерні риси гомерового епосу. Його герої не просто красиві зовні, а й наділені внутрішньою красою, що виражається […]...
- Гуманізм гомерового епосу Антична культура вражає довершеністю форм, красою і гармонією, тобто вона естетична за своїм характером. Такими ж красивими є й герої міфів (боги, герої, титани, німфи) та літературні персонажі, створені на основі цих образів. Глибокий естетизм та гуманізм – характерні риси гомерового епосу. Його герої не просто красиві зовні, а й наділені внутрішньою красою, що виражається […]...
- Гуманізм Гуманізм (лат. humanus – людський, людяний) – в етичному плані – моральний принцип, в основі якого лежить переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, вимога свободи й захисту гідності особистості, ідея про право людини на щастя. Вужче – людяність, увага й любов до людини, готовність їй допомогти. У філософському розумінні – це […]...
- Істинний і помилковий гуманізм в п’єсі Горького “На дні” Твір мистецтва, що зачіпає вічні питання, звичайно має довге життя. Чому? Тому що саме вічне завжди знаходить відгук у серцях людей, змушує задуматися про життя. Така п’єса М. Горького “На дні”. Основна проблема п’єси – проблема гуманізму. У нашому житті вона є і найбільш сучасною. У критичній літературі є формулювання: “Проблема істинного і помилкового гуманізму […]...
- Гуманізм твору О. Генрі “Останній листок” Справжнє ім’я чудового американського новеліста О. Генрі – Вільям Сідней Портер. Письменника називають співцем долі маленької людини. У його творах немає визначних подій, його персонажі не є видатними особистостями або людьми, здатними на подвиг. Його герої – це звичайні люди, що діють у звичайних обставинах, з маленькими радощами та великим сумом. Вони добрі, але часто […]...
- Метаморфози (за мотивами новел Франца Кафки) Крапля Я прокинулась від якогось дивного відчуття. Мені здавалося, що я вже не людина, а щось дуже мале за розмірами, невагоме. Навкруги було чути незрозумілі звуки, що йшли від якихось малих істот, яких було незліченно багато. Через мить я – Крапля – разом з іншими кружляю у величезній хмарі, що дуже повільно й поважно затуляла […]...
- “Він трудився завзято, як віл… ” Образ Івана Дідуха за новелою В. Стефаника “камінний хрест” Людська душа завжди цікавила будь-яку літературу з її муками і стражданнями, благородними поривами і сподіваннями на краще. Не обійшла ця тема і творчість В. Стефаника – великого новатора, творця і неперевершеного майстра новели про сільське життя. Василь Стефаник, сам хлібороб, вболівав за українських трударів, злиденне життя яких гнало їх у масову еміграцію до Канади. Проводи […]...
- Трагізм селянської долі у творах В. Стефаника Якщо повірити, що лаконічність – це сестра таланту, то на його терезах має бути зважене кожне слово із творів Стефаника, бо писав він переважно в жанрі новели. Кожен його шедевр містить людський біль, вилитий на декількох сторінках. Досягає цього письменник вибором потрібного слова, тими вражаючими деталями і штрихами, дібраними з абсолютним художнім чуттям. Те, що […]...
- Гуманізм твору О’Генрі “Останній листок” Справжнє ім’я чудового американського новеліста О’Генрі – Вільям Сідней Портер. Письменника називають співцем долі маленької людини. У його творах немає визначних подій, його персонажі не є видатними особистостями або людьми, здатними на подвиг. Його герої – це звичайні люди, що діють у звичайних обставинах, з маленькими радощами та великим сумом. Вони добрі, але часто безпорадні […]...
- Новеллистка Мериме: типологія новел Становлення Мериме-писателя відбувалося в часи запеклої боротьби між літературною молоддю, стремившейся до відновлення французької літератури, і письменників старшого покоління, що предпочитают перевірені часом канони класицизму Для Мериме форма новели була нова. Але він хотів через одиничну подію розкрити характер інших народів і епох. Події завжди ведуть до романтизму. Реалістична риса їх пов’язана з освоєнням характеру […]...
- Гуманізм поезії Сергія Єсеніна У ряді російських поетів особливе місце займає С. О. Єсенін. Його ранні вірші повні звуків, заходів, фарб. Дзенькає дівочий сміх, лунає “білий передзвін” беріз, видзвонюють верби, “із дзенькотами” плачуть глухарі заливаються чується “дрібна пісня” рибалок, шумлять очерета, грає те тальянка, те л евенка. Урятував пахне яблуками й медом, ялини ллють захід ладану. Навкруги – м’яка […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (2 варіант) Важким було життя селян Галичини наприкінці XIX століття, безрезультатні пошуки того, як прогодувати родину, поступове розорення, перспектива голодної смерті – все це примушувало селян зриватися з місць, де протягом багатьох років жили їхні батьки, і, спродавши все, мандрувати в пошуках кращої долі. Масова еміграція до Америки стала звичним явищем. Але й на далекому континенті не […]...
- Захист рідної землі – найвище призначення людини (за новелою В. Стефаника “Сини”) Захист рідної землі – найвище призначення людини (за новелою В. Стефаника “Сини”) Дослідники творчості В. Стефаника стверджують, що у письменника було два чітко розмежовані періоди: перший припадав на 1897-1901, а другий на 1916-1933 рр. Чому ж він так довго не писав? Чому мовчав аж п’ятнадцять років? Мабуть тому, що людська психіка не може бути у […]...
- Життєвий подвиг матері (за новелою Василя Стефаника “Марія”) Життєвий подвиг матері (за новелою Василя Стефаника “Марія”) Новела “Марія”, написана В. Стефаником у 1916 році – один з найкращих творів не лише з-поміж новелістики письменника, а й з усієї малої прози вітчизняної літератури початку ХХ століття. Вона присвячена пам’яті Івана Франка і являє собою художню історію пізнання головною героїнею людей, світу і себе в […]...
- Гуманізм поезії С. О. Єсеніна Серед російських поетів особливе місце займає С. О. Єсенін. Його ранні вірші сповнені звуків, запахів, барв. Дзвенить дівочий сміх, чується “белый перезвон” беріз, видзвонюють верби, “со звонами” плачуть глухарі, заливаються бубонці, чути “дремную песню” рибалок, шумлять очерети, грає то тальянка, то ливенка. Спас пахне яблуками і медом, ялини ллють запах ладану. Навкруги – м’яка зелень […]...
- Трагічна доля галицького селянина у новелах В. Стефаника (2 варіант) Багате талантами чарівне Прикарпаття. Не випадково одне з кращих його міст носить ім’я Івана Франка. Сюди він приїжджав. Тут жили й працювали його однодумці, друзі. Серед них – Василь Стефаник, письменник, визнаний одним із кращих майстрів психологічної новели в світовій літературі. Не знаю, чи знайдеться хоч одна людина, яка могла б без сліз читати “Новину”, […]...
- Оповідання В. Г. Распутіна “Уроки французького”. С. начення назви оповідання. Гуманізм оповідання Гуманізм, доброта й самопожертва вчителя. Повість В. Г. Распутіна “Уроки французького” переносять нас у далекий післявоєнний час. Для нас, сучасних читачів, часом буває важким зрозуміти всі ті обставини, у яких жили люди в той нелегкий час. Голодуючий хлопчик, головний герой повести, не виключення, а скоріше правило Адже саме так жили більшість людей. У хлопчиська немає […]...
- Збірник новел Віктора Петровича Астафьєва ” Цар-Риба” Це оповідання про простори великої сибірської ріки, безкрайній тайзі, блакиті й широчіні піднебесся, “нескінченності світобудови й міцності життя”, що “грає” у малій краплі й квітці, що зухвало вийшов назустріч холодним вітрам і чекає сонця Оповідання про такі чудеса природи не може не захопити всякого, кому не далека краса рідного краю, хто відчуває себе частиною природи […]...