Іван Підкова (інша версія переказу) скорочено – Шевченко Тарас

Було колись в Україні, що запорожці панували, добуваючи славу та свободу. Тепер минули ті часи, тільки вітер нишком у полі з вітром говорить про волю.

Було колись добре жити на Вкраїні, згадаєш – і серце спочине.

Чорна хмара вкриває небо й сонце. Синє море звірюкою стогне і виє. Козаки на байдаках виходять у море погуляти.

Хвилі кругом як ті гори, а козакам того тільки й треба, пливуть собі та співають. Попереду отаман веде, куди знає. Закрутив чорні вуса, підняв шапку – човни стали. І подає команду – рушати до самого Царграду, до

султана в гості.

Козаки готові, отаман дякує їм. Синє море кипить, а пан-отаман знову походжає та на хвилю поглядає.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):

Козаки здавна славилися своїми морськими походами, своєю кмітливістю та винахідливістю в них. Вони визволяли із полону братів християн, били ворогів, брали велику здобич.

Згадка про минулу славу, відважних та мудрих отаманів повинна була б пробудити в сучасників поета й нащадків прагнення до боротьби за волю й незалежність, мужність та рішучість у двобої з ворогами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Іван Підкова (інша версія переказу) скорочено – Шевченко Тарас