Кащенко Адріан Феофанович Борці за правду
Кащенко А. Ю. На чужині: Універсальна бібліотека, 1947. І
Весна почала вже вбирати степ у зелені шати, оздоблені ріжноколіровми квітками. Від краю до краю неба, скільки оком глянь, простягся той степ тихий, покійний і рівний, як море у теплий безвітряний день. Ні ярочка у степу, ні горбочка…
Тільки могили, нерухомі степові вартові, край неба бовваніють, про минуле згадують…
Тільки орел, що розпластавши у повітрі могучі крила, кружляє під самою хмарою, спромігся розглядіти, що серед того зеленого моря, глибоко у нього пірнувши, біг кіньми
То їхав Богдан Хмельницький з своїм сином Тимошем та з славними товаришами: Богуном, Джеджалієм, Бурляєм, Довбнею та Влучаком. Вони їхали з Січі Запорожської до хана кримського, просити його помочі на поляків, що повернули славне козацтво на хлопів, поодбірали собі у козаків грунти й маєтки і ганьбили те, що є найдорожчого у людини – ганьбили честь жінок та дівчат українських.
Попереду на буланому
На всій постаті козацького ватажка відбивалася глибока дума й рішучість.
Не за легку справу брався Хмельницький. Він брався за ту саму справу, що через неї Наливайко, і Сулима й Павлюк загинули лютою смертю під руками катів, за справу визволення України з під лядської кормиги… Козацької сили немає… Реєстрові козаки у ярмі й покірливі гнобителям своєї батьківщини…
Навіть коло самої Січі Запорожської стояла польська залога, що зараз гналася за козаками, намагаючись захопити непокірливого Чигиринського сотника і запровадити його у Варшаву на ганебне катувавня й страту.
Поруч з Хмельницьким з одного боку їхав кремезний, як дубовий пень, довговусий козак Богун та високий мов дзвіниця Джеджалій. У обох запорожців були за плечима рушниці, біля боку шаблі, а за поясом пистолі. З другого боку від Богдана басував конем син його Тиміш, бравий, чорновусий парубок, у блакитному жупані, а позаду їхали: запеклої вдачі козак Довбня, з келепом замісць шаблі біля боку, та два посивілі вже січовики: Бурляй та Влучко.
Зброя цього останнього запорожця теж одрізнялася від зброї товариства: за плечима у нього, замісць рушниці був лук та сагайдак з стрілами. Влучко не любив рушниць і глузливо звав їх пукавками, додаючи, що вони на полюванні тільки полохають дичину, а на війні виявляють вояків ворогам. Влучко давав перевагу луку та стрілам, “бо ними”, говорив він, “ще за дідів і прадідів наші козаки стріляли”.
За теж і справді другого такого влучака, як він, не було на всьому Запорожжі.
– Про що замислився? – звернувся Богун до Хмельницького. – Дасть Бог, все вийде на добре. Нам тільки б за допомогою Орди взяти хоч одну добру перемогу над ляхами, а там повстане вся Вкраїна, заблищать ножі та списи, і будеш ти гетьманом.
– Або на шибениці… – обізвався Богдан. – Або жили з мене живого тягтимуть… або спечуть, як Наливайка.
– Чи від тебе це чую, Богдане? – здивувався Богун. – Ти страхаєшся? Ти вагаєшся?
– Ні, не страхаюся! – рішуче одповів Хмельницький. – Хоч би воно й сталося так, то не боюся. Або смерть мені, або воля Україні! Коли б я боявся смерти, то не поліз би у пащу звіру, що його сам раздратував. Адже не забув ще хан того, що я з Запорожцями попалив та поруйнував береги його Криму, а до того ще потопив п’ятнадцять бусурманських кораблів з крамом та військом.
Чи не наготовив він за для мене, замісць помочі, довічну неволю або й смерть!
– Ні, того не бійся! – обізвався Джеджалій. – Сміливого ворога хан поважає. Татарські хани завжди були лицарями, і через те, що ти сам ідеш до хана своєю волею, тобі не буде зроблено ніякого лиха. Бурляєві, що теж морем водив козаків і Сіноп поруйнував, теж на мою думку, нема чого боятися, а от мені, так справді, коли б не здобути лиха за те, що зрадив я свою, бусурманську віру та приєднався до вас, запорожців.
– Ви всі складаєте мій почот – сказав Богдан – і як що моя справа вийде на добре, то з вас нікого не насміють зачепити.
– Он як усім виходить на добре, – подумав собі Богун, – а чи складеться ж так і мені?. Чи знайду я свою кохану дівчину, свою наречену, Марину?
Іван Богун був походженням з стародавнього шляхетного роду, що мав предківщину, хутір біля річки Бугу, недалеко Винниці. Наречена Богунова, Марина Михнюківна, що він її зараз згадував, була шляхтянкою, українського роду.
Михнюки й Богун були сусідами і по сусідському приятелювали, а коли у Михнюків народилася дочка Марина і вони справляли її хрестини, Богуни висватали її за свого сина Івана, хоч йому вже й було тоді п’ятнадцять років. З того часу наречені мало коли й бачилися, бо Іван вчився у бурсі, а далі козакував і був здебільшого на запорожській Січі, або у походах; Марина ж зростала на хуторі батьків, а освіту доставала від вчителя-німця.
Все те щасливе життя Богунів та Михнюків давно минулося. Іванові батьки померли, а предківщину Богунів, за його участь у повстаннях Павлюка та Остряниці, було сконфісковано. З родини Михнюків у повстаннях брав участь тільки двурідний брат Марини, але й цього було досить, щоб сусідні польські пани одібрали їхній маєток собі.
Покривждений та збіднілий Михнюк мусив задавити у своєму серці почуття помсти і подавсь річкою Бугом на південь, шукати вільної землі. Оселився він знову таки біля Бугу, там, де впала у нього річка Кодима, збудував собі хату і почав розводити сад.
Про Івана Михнюки давно не мали ніякої звістки, але він пам’ятав заповіт батьків і торік одшукав Михнюків у новому хуторі. Загартований уже під ті часи у бойовищах козак побачив тут чарівної вроди карооку дівчину, свою наречену. Марина, що зустріла його як дитина, що далі почала заглядатися на молодецьку постать козака іншим поглядом і стала його соромитись…
Пробувши у Михнюків два місяці, Богун вдруге посватав Марину і став її нареченим уже з власної згоди дівчини. Про те побратись нареченим не судилося. Богунові небезпечно було жити на Вкраїні, бо поляки шукали його голови, і через те він, порадившись з Михнюками, намірився податись на запорожські землі, аж на Самар, і повернутись за Мариною вже після того, як збудує там собі зимовник.
На чому Богун став, те й вчинив, але прибувши зимою до Бугу, він знайшов тільки димар від Михнюкової хати та обгорілі колоди; розпитавшись же по околицях, довідався, що восени набігала сюди Орда і старих Михнюків повбивала, а його наречену, його запашну квітку Марину, забрала у полон і погнала до Криму.
Богун був боляче вражений і засмучений цією пригодою, бо щиро кохав наречену. Веселий та жвавий до того часу, він став тепер сумним, і ніхто вже, навіть серед веселого товариства, не чув більше його сміху. Проте, повернувшись до Січі, Богун, почав добувати грошей, щоб викупити Марину з неволі.
Під той саме час до Січі прибув Хмельницький збирати товариство, щоб піднятись на поляків. Богун перший приєднався до нього, і коли той налагодився їхати до Криму за хановою допомогою, Богун поїхав разом з ним, маючи надію при цій нагоді одшукати й викупити свою наречену.
Деякий час після розмови козаки їхали мовчки. Коні їхні хотіли пити і бігли тихше. Сонце пекло по літньому й наганяло дрімоту.
Птаство цвірінькало поміж зеленою травою й виспівувало у повітрі, поки, зачувши високо під небом орлиний клекіт, враз принишкло, й поховалося.
– А ну, панове, – обізвався молодий Хмельниченко, – гляньте угору! Якщо влучить хто небудь з нас в орла, то буде Україна вільна од ляхів, а як ні, то будемо на палях!
– Почав уже свої вигадки! – з усмішкою на вустах обізвався його батько. – Ніколи ти його не влучиш!
Тиміш узяв до рук рушницю, націливсь і стрельнув. Орел хитнувся на бік, але скоро знову розпластав крила і почав кружляти над степом.
– Не влучив! – сказав засмучений козак. – А ну ви, дядьку Джеджалію.
Джеджалій націливсь і стрельнув, але наслідки були такі самі: орел немов дратував козаків і наче висів у повітрі над їх головами.
– Мабуть куля не досягає! – скавав Джеджалій незадоволено. У ту мить позад Богуна застогнала тятива під рукою Влучка, і гнучка стріла жалібно заголосила, піднімаючись вище та вище під небо. Ось її вже не чути… Всі, сперши дух, дивляться угору, де в блакиті неба ширяв степовий хижак. Аж ось він раптом підкинув угору крилами так, що вони вдарилися одно об одне, клубком перекинувся кілька разів у повітрі, неначе з чимсь змагаючись, і камінем впав козакам до ніг, роскидавши свої, колись могучї, а зараз безсилі, крила…
Стріла влучила хижакові у груди і гостряком рихви виглядала з його спини.
Скрики здивування й радости пролунали в степу.
Related posts:
- Кащенко Адріан Феофанович На руїнах Січі Кащенко А. Ф. Зруйноване гніздо, Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 1991. З юнацьких літ мене цікавило, чому це люди ніяк не впорядкуються, щоб усі однаково добре жили й усім було вільно, як от у наших запорожців, що не мали ні панів, ні мужиків, ні старців, ні дуків. Загадкою здавалося мені и те, що вибірна […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Великий Луг запорозький Ой Січ – мати ой Січ – мати! А Великий Луг – батько! Ой що в лузі заробити, Те у Січі пропити. Уривок із запорозької пісні дуже влучно пояснює, як дивилися козаки на Великий Луг і за що для себе мали. Вони називали його батьком, себто тим, хто давав їм життя. І справді коли б […]...
- Кащенко Адріан Феофанович З Дніпра за Дунай Кащенко А. Ф. Зруйноване гніздо, Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 1991. I У козаків-запорожців був дуже гарний звичай, щоб біля всякого статечного козака, не кажучи вже про військову старшину, був один або й більше хлопців-недолітків. Ті хлопці в давні часи звалися джурами, а пізніше – молодиками. Джура доглядав коня та зброю свого названого батька-запорожця, […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Під Корсунем Кащенко А. Ф. На чужині: Універсальна бібліотека, 1947. I Багато подій з минулих часів життя України бачив Корсунь. Невелике те місто тепер, невелике воно було й за часів козаччини, а проте багато важило в житті України через те, що стояло в осередку козачих земель і до того – на битому шляху з запорожської Січі та […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Народився Адріан Феофанович Кащенко 1 жовтня 1858 р. у родині небагатого дворянина на хуторі Веселий Олександрівського повіту Катеринославської губернії (тепер Вільнянського району Запорізької області). Дід його належав до останніх запорозьких козаків, тому передав онукові пам’ять про славні роки України. З 1867 р. Адріан навчається у Катеринославській гімназії, однак розумний і тихий хлопчик з хутора не […]...
- Кащенко Адріан Феофанович Кость Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя Боротьба у другій половині XVII віку Польщі, Туреччини та Московської держави за владу над Україною, разом із змаганням самої України за свою волю й незалежність од сусідів, як відомо, мала наслідком Велику Руїну Правобережної України та зміцнення московської влади на Лівобережній. Занепад українського життя, що настав після того, відбився на Запорожжі. Як на Україні за […]...
- Кащенко Адріан Феофанович У запалі боротьби Кащенко А. Ф. Над кодацьким порогом / Бібліотека історичної прози. – К.: Дніпро, 2001. I На березі річки Пиляви, недалеко од битого шляху з Києва на Львів, у XVII сторіччі стояв невеликий замок. Справді це був звичайний двоповерховий будинок з високим, вкритим гонтом дахом, з невеликими вікнами й двома ганками. Один з тих ганків звався […]...
- АДРІАН КАЩЕНKО Феофанович Кащенко Адріан Феофанович – один з найпопулярніших українських письменників на початку XX ст. Автор численних прозових творів про вікопомну героїку Запорозької Січі. Його перу належать оповідання – “Запорожська слава”, “На руїнах Січі”, “Мандрівка на пороги”, у повістях “З Дніпра на Дунай”, “Зруйноване гніздо” він показав трагічну долю козацтва після знищення Запорозької Січі. Створив галерею портретів […]...
- Зображення сміливості і винахідливості запорожців у боротьбі з турками та поляками у творі “Над Кодацьким порогом” – АДРІАН КАЩЕНКО Все своє життя А. Кащенко захоплювався історичним минулим України. Відчуття історії, а також глибоке розуміння трагедії рідного народу знайшло відображення у творах письменника. У творі “Над Кодацьким порогом” письменник відтворив події, які сталися на Запорозькій Січі у сімнадцятому столітті. Біля Дніпра над Кодацьким порогом поляки будують міцну фортецю, “маючи на думці одрізнити Запорожжя від України […]...
- Кащенко Адріан – Біографія Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині небагатого поміщика Феофана Гавриловича Кащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору її розквіту. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім’я Кащенків була великою – п’ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули […]...
- Адріан Кащенко Реферат Адріан Кащенко (1858 – 1921) Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині Феофана Гавриловича Кащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору її розквіту. Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім’я Кащенків була великою – п’ятеро хлопців і чотири […]...
- Кащенко Адріан Над Кодацьким порогом (скорочено) АДРІАН КАЩЕНКО (1858-1921) НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ (про гетьмана Сулиму) 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили […]...
- НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ – АДРІАН КАЩЕНКО Скорочено (про гетьмана Сулиму) 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали Сулиму […]...
- Над Кодацьким порогом (скорочено) – Кащенко Адріан 1858-1921 Про гетьмана Сулиму 1 Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали […]...
- Над Кодацьким порогом (дуже стисло/скорочено) – Кащенко Адріан Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1835 p., був на Січі кошовим отаманом Іван Сулима. З молодих літ Сулима був завзятим і сміливим у бою, ходив у походи з Сагайдачним, двічі руйнував Трапезунд, випалював околиці Царгорода, рятував Польщу. Однак поляки недобре оддячили козакам за їхню службу, стали утискати козаків, завели реєстр, обмеживши кількість козацького […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – І варіант – АДРІАН КАЩЕНКО І варіант Українські народні думи, згадки про козацьку славу захоплювали письменника Адріана Кащенка. Героїчне минуле Батьківщини надихнуло його на створення захоплюючих оповідань та повістей, темою яких є історія Запорозької Січі. Сумну історію славетного гетьмана Івана Сулими було взято за основу твору “Над Кодацьким порогом”. Письменник так описує зовнішність запорозького ватажка: “Засмалене вітрами обличчя з великими […]...
- Над Кодацьким порогом (Про гетьмана Івана Сулиму) (дуже стисло) скорочено – Кащенко Адріан Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1835 p., був на Січі кошовим отаманом Іван Сулима. З молодих літ Сулима був завзятим і сміливим у бою, ходив у походи з Сагайдачним, двічі руйнував Трапезунд, випалював околиці Царгорода, рятував Польщу. Однак поляки недобре оддячили козакам за їхню службу, стали утискати козаків, завели реєстр, обмеживши кількість козацького […]...
- Славний літописець трагічних сторінок історії Адріан Кащенко Важким і тернистим був шлях українського письменника Адріана Кащен-ка до визнання та всенародної шани. Його твори довгий час були заборонені, і лише зараз його самобутня творчість повертається із забуття в безсмертя. Адріан Кащенко ще з дитинства захопився історією рідного краю. Все своє життя він вивчав і широко відображав у творах історію свого краю. Він щиро […]...
- Адріан Кащенко. Розповідь про письменника. “Над Кодацьким порогом”. Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими УРОК 25 Позакласне читання Тема. Адріан Кащенко. Розповідь про письменника. “Над Кодацьким порогом”. Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими. Мета. Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом письменника, з історичними подіями на Запорозькій Січі за часів Івана Сулими та постаттю самого кошового отамана; розвивати вміння самостійно добирати відповідний матеріал та опрацьовувати […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – ІІ варіант – АДРІАН КАЩЕНКО II варіант У своїх творах А. Кащенко оспівував історичних героїв нашого народу. Читаючи оповідання “Над Кодацьким порогом”, ми ніби відчуваємо себе причетними до славетного минулого нашої Батьківщини, яскраво уявляємо собі величну постать Івана Сулими. Кошовий отаман Іван Сулима приваблює нас, як своїх сучасників, надзвичайною винахідливістю та сміливістю, а також фізичною силою. Багато років у турецькому […]...
- Славетний отаман Іван Сулима (за твором “Над Кодацьким порогом”) – ІІІ варіант – АДРІАН КАЩЕНКО III варіант У 1913 році Адріан Кащенко написав твір “Над Кодацьким порогом”, який знайомить нас із постаттю великого і уславленого гетьмана Івана Сулими. Він був борцем за визволення українського народу від польського засилля. Коли читаєш цей твір, то відчуваєш власну причетність до славної історії нашого народу. Такі герої, як Іван Сулима, надихають своїми вчинками, вони […]...
- Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими (А. Кащенко “Над Кодацьким порогом”) Історичні події на Запорозькій Січі за кошового отамана Івана Сулими (А. Кащенко “Над Кодацьким порогом”) “Козак” у перекладі з татарської значить “вільний чоловік”, “неустрашимий вояк”. Козаки безстрашно охороняли наші землі від турків і татар, боронили Україну від ворожих переслідувань, хотіли, щоб народ наш мав свою державу і свободу. Були часи, коли польська шляхта панувала в […]...
- “Бо я правду лиш співаю та й за правду гину” (за мотивами поезії Федьковича) Гортаєш сторінки творів Юрія Федьковича – і читаєш нелегкі сторінки його власного життя; В цісарській армії в години короткого нічлігу народжувалась пісня Федьковича. Була вона сповнена туги за рідною землею, ввібрала у себе зітхання та пекучі сльози нещасних жовнірів. Бездушна муштра, катування палицями, знущання панів-офіцерів, виснажливі кровопролитні бої, передчасні каліцтво і смерть – такою була […]...
- Січові стрільці – борці (За Україну за віршем Б. Лепкого “Набік, дрібна журбо життя… “) “Відлітають сірим шнуром журавлі у вирій” – ця пісня знана всюди. Її рядки багато років мандрують далекою Аргентиною, Австралією, Канадою, Німеччиною. Лише ім’я автори пісні було довгий час невідомим. Багато хто вважав, що слова й музика цього твору – народні. Зовсім не дивно, що ім’я Богдана Лепкого навмисне приховувалося. Золоті слова його меланхолічних сумних поезій […]...
- Січові стрільці – борці за Україну (за віршем “Набік життя, журбо дрібна…”) – БОГДАН ЛЕПКИЙ БОГДАН ЛЕПКИЙ (за віршем “Набік життя, журбо дрібна…”) “Відлітають сірим шнуром журавлі у вирій” – ця пісня знана всюди. Її рядки багато років мандрують далекою Аргентиною, Австралією, Канадою, Німеччиною. Лише ім’я автора пісні було довгий час невідомим. Багато хто вважав, що слова й музика цього твору – народні. Зовсім не дивно, що ім’я Богдана Лепкого […]...
- Скорочено “Над кодацьким порогом” Кащенко Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635 року, був на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима. За молодих літ Сулима козакував, брав участь у походах гетьмана Сагайдачного. Ще тоді й прославився. Та підчас морського походу на Цареград потрапив у турецький полон. Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки віддали Сулиму на галери. Одного разу […]...
- Дума про Івана Богуна скорочено – Народна творчість У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. “Із турками-пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!” Багато він ляхів та турків порубав, “в річку Буг утопляв”. Та ось польський король і турецький паша зібрали силу війська і обложили Богуна. Три тяжкі неділі Богун зі своїми козаками був в облозі. Потім він сів писати […]...
- ДУМА ПРО ІВАНА БОГУНА Скорочено У Вінниці на границі стояв зі своїм військом Іван Богун. “Із турками-пашами, Крулевськими ляхами, Камлицькими князями Богун воював!” Багато він ляхів та турків порубав, “в річку Буг утопляв”. Та ось польський король і турецький паша зібрали силу війська і обложили Богуна. Три тяжкі неділі Богун зі своїми козаками був в облозі. Потім він сів писати […]...
- Мирний Панас Казка про правду та кривду Присвячую моїм дорогим небожатам Петрусеві, Пасі і Олютці Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так, – і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу. А вона, стара […]...
- Твір за народною казкою “Про правду і кривду” На землі завжди існувало добро і зло, правда і кривда. Так само – були, є і будуть злі та добрі вчинки. Що людина здобуває, живучи правдою, нам розповідає давня народна казка “Про правду і кривду”. Суперечка багатого дядька і бідного небіжа закінчилася тим, що хлопчина залишився без майна. Всі – заробітчанин, пан і навіть священик, […]...
- Про правду і кривду Скорочено Жили колись два брати – багатий і бідний. От бідний помер, а син його якось запитав у дядька, як краще жити – правдою чи неправдою. Дядько сказав, що, звичайно ж, неправдою, бо на світі залишилася сама тільки кривда. Засперечалися племінник із дядьком і вирішили піти в людей попитати. Пішли вони дорогою. Хто не зустрічався – […]...
- ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він жив теж бідно. І спитався раз він у свого дядька: – А що, дядьку, як лучче жити: правдою чи неправдою? – Е-е-е!.. Де ти тепер найшов правду? Нема тепер правди на світі! […]...
- П’єса “На дні” це іносказання про правду й життя Правда людини й правда про людину ніяк не можуть збігтися в героїв п’єси. Наприклад, у Насті. Бубнів і Барон сміються над вигаданою нею історією про любов до неї Рауля. Але за дешевою вигадкою коштує внутрішня потреба Насті в цій любові й віра в те, що така любов змінила б її і її життя Для неї […]...
- ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ – НАРОДНІ КАЗКИ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ІЗ ДЖЕРЕЛ НАРОДНОЇ МУДРОСТІ НАРОДНІ КАЗКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ (Українська народна казна) Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він жив теж бідно. І спитався раз він у свого дядька: – А що, дядьку, […]...
- Твір за оповіданням “Пісня про Правду” Р. М. Рільке Австрійський письменник Стефан Цвейг звернув увагу на обличчя поета – трохи слов’янське, без жодної різкої риси, з блакитними очима, які осявали його зсередини. У 1897 році Рільке познайомився з Лу Андреас Саламе, дочкою генерала російської армії французького походження, яка народилася в Петербурзі. Розумна, із сильним характером дівчина запалила Рільке своїми розповідями про вітчизну. Разом із […]...
- Данилевський И. Н. про “Російську Правду” “Першим же пам’ятником, що дійшли до нашого часу, письмового права є “Коротка Російська Правда” (20 – 70-е рр. XI в.). Вона є кодексом норм прецедентного права. Всі ці норми, видимо, регламентують відносини в межах князівського (пізніше також і боярського) господарства, винесеного за межі офіційної столиці держави. Можливо, це визначило й назву самого пам’ятника: “Правда роськая” […]...
- Про правду і кривду скорочено – Народні казки Жили колись два брати – багатий і бідний. От бідний помер, а син його якось запитав у дядька, як краще жити – правдою чи неправдою. Дядько сказав, що, звичайно ж, неправдою, бо на світі залишилася сама тільки кривда. Засперечалися племінник із дядьком і вирішили піти в людей попитати. Пішли вони дорогою. Хто не зустрічався – […]...
- Про правду і кривду – Народні казки ПРО ПРАВДУ І КРИВДУ Жили колись-то два брати: один багатий, а другий бідний, що й не сказати. Цей бідний брат умер. Зостався у нього син, і він жив теж бідно. І спитався раз він у свого дядька: – А що, дядьку, як лучче жити: правдою чи неправдою? – Е-е-е!.. Де ти тепер найшов правду? Нема […]...
- Народне уявлення про добро І зло (за казкою “Про правду і кривду”) Мені дуже подобається читати казки. Найбільше мене дивує те, як майстерно наш народ зміг сумістити у казках повчальність із цікавим захоплюючим сюжетом. Казка “Про правду і кривду” з усіх прочитаних мною народних казок сподобалась мені чи не найбільше. У казці розповідається, як дядько та його племінник вирішили визначити, як краще жити – правдою чи кривдою. […]...
- Прислів’я та приказки про правду й брехню Все минеться, одна правда зостанеться. Краще вмерти, ніж правду терти. Не шукай правди в інших, коли в тебе її нема. Правда та кривда, як вогонь та вода. Правду сховаєш, та сам із ями не вилізеш. Сказав би Богові правду, та чорта боюсь. Коли не бреше, так, мабуть, правда. Тут тії правди, як у решеті води. […]...