Коротко про “Гайдамаки”
(1841)
Літературний рід : ліро-епос.
Жанр : поема (революційно-романтична, історико-героїчна, соціальна; перший український історичний роман у віршах).
Тема : боротьба українського народу проти польсько-шляхетського панування в Україні, змалювання широкої картини народного повстання 1768 р. під назвою Коліївщина на чолі з Максимом Залізняком та Іваном Гонтою.
Головні ідеї твору : необхідність перегорнути трагічну сторінку історії, по-сучасному оцінити минуле; заклик до єднання слов’янських народів; усвідомлення того, що здобуття
Композиція і сюжет твору : 2 вступи, 10 розділів, епілог; відсутність розв’язки.
Лірично-філософський вступ: роздуми над плинністю часу, вічними змінами в природі і в людському суспільстві (“Все йде, все минає”); звернення до гайдамаків.
“Інтродукція”: характеристика політичного
“Галайда”: знайомство з наймитом Яремою, його коханою дівчиною Оксаною – експозиція другої СЛ.
“Конфедерати”: напад конфедератів на жида Лейбу, вимагання в нього грошей; Лейба вказує на титаря у Вільшаній, який зберігає церковні гроші, та його дочку Оксану – зав’язка.
“Титар”: зустріч Яреми з Оксаною в гаю; конфедерати закатували титаря, Оксану забрали із собою – розвиток подій.
“Свято в Чигирині”: туга поета за гетьманським ладом в Україні; гайдамаки зібралися в Чигирині перед повстанням освятити ножі; елементи драматичного твору (полілоги старшин, запорожця, кобзаря, гайдамаків) – розвиток подій.
“Треті півні”: початок загальнонародного повстання (“Гомоніла Україна,//довго гомоніла”); Ярема приєднується до гайдамаків – розвиток подій.
“Червоний бенкет”: розгортання повстання (“Задзвонили в усі дзвони //По всій Україні; закричали гайдамаки: “Гине шляхта, гине!”); Ярема дізнається про смерть титаря й полон Оксани, записується в гайдамаки, тужить за коханою – розвиток подій.
“Гупалівщина”: загальнонародний характер повстання; Ярема з гайдамаками мандрує повстанською Україною; зустріч із підлітком з Керелівки – розвиток подій.
Бенкет у Лисянці: Гонта й Залізняк на чолі повстання; жорстока помста гайдамаків (“Кари ляхам, кари!”); бенкет серед трупів; зустріч із Лейбою, який показує, де Оксана; Ярема рятує Оксану – розвиток подій.
“Лебедин”: Оксана перебуває в Лебедині під наглядом черниці; вінчання Яреми й Оксани – кульмінація другої СЛ.
“Гонта в Умані”: продовження повстання (“минає літо, //А Україна, знай, горить”)’, страшні наслідки руйнування; трагедія Гонти – убивство синів – кульмінація першої СЛ.
Епілог : наслідки повстання; основне джерело написання поеми – народні перекази; долі керівників повстання – за народною версією.
Про твір : головним героєм поеми є повсталий народ (про це свідчить і назва твору), який конкретизується в індивідуальних образах-персонажах Яреми, Гонти, Залізняка, Волоха, кобзаря, запорожця та ін. Шевченко розвіяв міф багатьох істориків про гайдамаків як розбійників, лиходіїв, які в жадобі крові втратили людські якості.
Для змалювання образів Залізняка й Гонти Т. Шевченко використовував фольклорні джерела, зокрема перекази, пісні. Величним й одночасно простим постає Максим Залізняк у народній пісні “Гей, літа орел”, названий “орлом сизим”, “отаманом”, а гайдамаки – “орлята”, “хлоп’ята”, “сини його, діти”. Залізняк – хоробрий, стійкий воїн, нещадний до ворогів, відданий народові.
За народними джерелами письменник подає і смерть ватажків: невідомо, як і де загинув Гонта; а Залізняк “Умер неборака. // Нудьга його задавила //На чужому полі, //В чужу землю положила”. Болить душа поета, що “Нема Гонти; нема йому //Хреста, ні могили”; що нащадки не ставлять собі запитань: “де Гонти могила? Мученика праведного //де похоронили?//де Залізняк, душа щира, //де одпочиває?”
Такими ж привабливими рисами змальовано в поемі й Івана Гонту. Найповніше його характер розкривається в розділі “Гонта в Умані”. Він – один із керівників повстання. Це трагедійний образ ідеального ге-роя-патріота, який заради вірності присязі, ідеям повстання жертвує найдорожчим в ім’я свободи батьківщини.
У сцені дітовбивства Т. Шевченко відходить від історичної правди, проте тут вражає художня правда – довершені психологічні сцени страждань героя, який має вибирати між вірністю присязі та життям власних дітей.
Наймит-попихач Ярема, якому гайдамаки дали прізвище Галайда, ставши повстанцем, борцем за справедливість, відчув, що в боротьбі за волю в нього “виросли крила, // Що неба дістане, коли полетить”: народне повстання розігнуло пригноблену людину. Вражає чистота й глибина його любові до Оксани. Поет особливо ліризував ті місця, де показано стосунки закоханих, використовуючи весь арсенал народнопоетичних засобів образотворення: сцена зустрічі в гаю на тлі прекрасної української природи, багатої на звуки й барви; лірична пісня Яреми “У гаю, гаю”, з якої читач бачить ніжну, поетичну душу юнака; внутрішні монологи хлопця про свою сирітську долю, проте освітлену образом коханої; пестлива, експресивна лексика в устах молодих. Удалим композиційним прийомом є те, що найліричніший розділ “Титар” подано в обрамленні жорстоких знущань шляхтичів над народом, катувань Оксаниного батька титаря.
Ця антитеза підсилює експресивне змалювання подій (Г. дмитренко).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)