Ліна Костенко – поетеса гострої думки і палкого темпераменту
I. Виняткове місце в українській літературі. (Ліна Костенко, безумовно, посідає найперше місце в українській літературі останніх чотирьох десятиліть завдяки своїй сильній особистості, принциповому запереченню позиції пристосуванства, яка характеризує багатьох радянських письменників, здатності мовчати тоді, коли це означало відмову від спокус облаштувати своє життя ціною поступок. Загальне визнання видатної поетеси вона здобула завдяки вмінню синтезувати у своїй творчості найкращі риси української поезії.)
II. Довголітнє мовчання.
III. Громадське й культурне відродження. (Саме покоління митців, яких сьогодні називають “шістдесятниками”, відіграло помітну роль у культурному відродженні суспільства. Письменники різних напрямів і стилів, досить відмінних за характером
IV. Розмаїття тем. (Талант Л. Костенко незаперечний, саме тому її поезії вражають кожного. Видатна письменниця торкається багатьох тем: це і вічні духовні цінності, краса життя і природи, жорстокість війни та її наслідки, перше і вічне кохання, роль митця в суспільстві, доля України.)
1. Антивоєнна лірика. (Сучасна поетеса Ліна Костенко зустріла війну дитиною – вії років, її дитинство було “вбите на війні”. У своїх віршах поетеса не описує війну, вона розповідає про її жахливі наслідки. Скульптори увічнюють пам’ять героїв обелісками, художники пензлем, письменники – словом.
Ліна Костенко увічнила пам’ять солдат словесним обеліском – віршем “Тут обелісків ціла рота”. Війна перервала тисячі молодих життів, не давши сказати найголовнішого слова, не дозволивши побувати “у снах юнацьких”:
Лежать наморені солдати,
А не проживши й півжиття!
Про жахливі, криваві наслідки війни розповідає Л. Костенко у поезії “Пастораль XX сторіччя”.)
2. Пейзажна лірика. (Поетична образність Ліни Костенко свіжа, приваблива, умотивована глибоким відчуттям естетичної міри. Поетеса глибоко оригінальна, вона використовує яскраву палітру кольорів для зображення природи, має багату метафоричну уяву. У поезії “Ніч” письменниця дивиться на землю, ніби з далекого космосу, й уявляє її молодою красунею:
Розметавши ріки, як руки,
Спить земля в м’якому просторі,
Їй на коси випали роси,
Трави-ковдри сповзли з постелі… )
3. Філософська лірика. (Ліна Костенко – талант багатогранний і незабутній. Кожна її поезія – це філософський роздум про вічні категорії, це урок молодим, це сповідь. Поринаючи в чарівний світ її творчості, ми виносимо для себе справжні дорогоцінності авторської мудрості, вивчаємо життя людини, бо Л. Костенко не приховує нічого від своїх читачів. їй огидні користолюбство, пристосуванство, ницість, духовне рабство, вона прагне високого польоту в “час орлів”:
… А де ж висота?
Що за поет, як піввіку лякався?)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)