Моральна оцінка “розкопаного” історичного минулого України у поемі “Великий льох”
Поема-містерія Т. Г. Шевченка “Великий льох” в історичному і філософському планах – центральний твір у “Кобзарі”, бо в ній розглянуто проблеми політичної свідомості, її втрати, що призвело нас до втрати державності, до національного поневолення, а це питання всіх питань. Твір написаний 1845 року. Поштовхом до його написання став один із епізоді! історії культури України – проведення археологічних розкопок російськими вченими із залученням наглядачів-поліцейських. “Великий льох” формально не належить до драматургії Шевченка,
Жанр Містерії був особливо популярний у Середньовіччі. В її сюжеті були сцени народження, розп’яття і воскресіння Ісуса Христа та таїнство відкуплений ним людського роду. Містерія “Великий льох” нетрадиційна. У ній показано національний відкуп українського народу, пов’язаний з пошуками скарбу Богдана Хмельницького, за часів гетьманства якого українська держава досягла вершин свого розвитку.
Природно, що в льоху, резиденції
Ось така історична основа поеми про трагедію України, замислюючись над якою, Шевченко прийшов до думки про скарб народу – ідею самостійної держави.
У Шевченковій поемі-містерії “Великий льох” дійство відбувається у двох площінах. У верхній, призначеній для релігійних вистав, діють метафізичні персонажі три душі, три ворони, три лірники. У нижній (світській) – ісправник з москалями, що розкопують льохи Хмельницького, сподіваючись знайти у них золото.
Друга душа – наймички Івана Мазепи. Дівчина випадково залишилася живою, бо після поразки Мазепи під Полтавою, його Батурин був знищений москалями і гетьманова челядь перебита. Позбиткувалися і над Дівчиною.
Та вона, добра душа, зла в серці на ворогів не тримала, напоїла коня, “як вертавсь із-під Полтави”. Третя душа належала немовляті. Це немовля погрішило тим, що всміхнулося до цариці Катерини ІІ, лютої вовчиці, яка наказали підпалити козацьку святиню – монастир Межигірського Спаса і милувалася з Дніпра цією страхітливою пожежею.
Коли дитина розплакалася, мама для забави Показала їй “галеру золотую” Катерини ІІ на Дніпрі, і маля посміхнулося цариці.
Кожна душа символізує Україну Певної історичної доби. Перша дівчина (Україна часів Хмельницького) – зріла, фізично й розумово доросла дівчина на виданні, а дівчина з Батурина (Україна часів Мазепи) – лише підліток, який щось усвідомлює, а чогось ще й не може дійти своїм розумом, дівчинка з-під Києва (іакріпачена Катериною ІІ Україна часів знищення Запорозької Січі) – вже тільні безпомічне немовля.
Друга сцена містерії – це розмова трьох ворон – української, польської та чисковитської. Як три душі покутували за гріхи темного народу, так три гайворони крякають від імені верховодних сфер: польського можновладства, українських старшин та московського боярства й чиновництва. Польська ворона чааниться тим, що проливши під час повстання ріки крові, а повстанців загнавши до Сибіру, призвівши Польщу до занепаду, тепер бенкетує у Парижі. Московська ворона хвалиться новими указами, що призвели до зруйнування України. Це вона призвела до тотального винищення Батурина, смерті славного Полуботка, загибелі десятків тисяч героїчних козаків на Лодзі, у Фінляндії.
Та хоч якою лютою-перелютою вона є, однак не зуміє того жахіття виробляти, що “москалі в Україні з козаками діють”. Українська ворона каже, що Україна існувала ще задовго до того, як постали Польща і Московія, каркас – пророчить, шо цієї ночі народяться близнята: “один буде, як той Гонта, катів катувати”, а другий буде ка-іам помагати. Ворони радять, як бути з тим новим Гонтою, що “розпустить правду й волю по всій Україні”.
Вороння відлетіло, а їхнє місце посіли три лірники. Образи трьох лірників, на перший погляд, здаються аж ніяк не символічними, адже за часів Шевченка мандрівних українських рапсодів можна було зустріти на кожному ярмарку, а в святковий день чи не біля кожного храму. Проте явне каліцтво усіх трьох змушує нас замислитися над підтекстом цього явища.
До того ж інструментом цих співців є ліра, а не бандура чи кобза, які вимагали особливих музичних здібностейй. А ліра – інструмент старців, немічних, підупалих.
Третя трійця – це лірники: сліпий, кривий і горбатий. Хто вони такі? Це наша інтелігенція, учені й письменники Шевченкових часів?. Отже розділ “Три лірники” сповнений ядучою політичної сатирою.
Це сатира на внутрішню і зовнішню імперську політику Росії, на пай ство з його пихою та зневагою до народу-годувальника, на зажерливість і здирсіЯ царських чиновників, на бездіяльність української інтелігенції у справі духовниИ виховання нації.
Спираючись на текст твору, можна вважати, що іі сама назва твору є символічною. Великим льохом, очевидно, названо Україну. Великий поет України з трагічним болем в душі спостерігав, як Москва руйнді вала і жорстоко викорінювала залишки свідомості історичного буття серед народу і як дедалі затягувався зашморг російського великодержавная ланцюга на шиї приборканої України.
Тому в поемі “Великий льох” поет свідому зробив ретроспекцію в історичне минуле України, щоб чітко вказати на злочини і навіть свідомі провини, які привели козацьку державу до тотального поневолення.
У поемі-містерії Шевченко показав, що три душі нудяться світом, не знахо дячи собі пристановища, їх не пускають до раю і не пустять доти, доки українці не здобудуть собі волю, не повстануть проти гноблення, не відродять свою мамі” опальну гідність. Це був справжній громадянський подвиг поета і борця, справжні нього патріота України.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)