Мотиви туги і страждань у збірці “Зів’яле листя” – І варіант ІВАН ФРАНКО
10 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І варіант
Більшість творів І. Франка – це громадянська лірика. В них він закликає до активних дій, викриває злочини Російської імперії та її служителів. Тому збірка “Зів’яле листя” ніби контрастує з іншими збірками поета.
У ній зображене неподільне кохання і страждання, викликані ним.
Цікавою є назва збірки – “Зів’яле листя”. Прочитавши її, читач подумає, що перед ним зараз постануть пейзажні твори з описом пізньої осені. Щось схоже ми зустрічали у його творчості
До попередньої збірки “З низин і глибин” І. Франко включив цикл “Веснянки”, що ніби оспівує пробудження природи після зимового сну. Але змальовуючи картини природи, поет має на увазі близькі зміни у суспільному житті, пробудження активних сил, що будуть боротися проти соціальної і національної несправедливості. Отже, назву збірки “Веснянки” треба сприймати як метафору.
Те саме можна сказати і про “Зів’яле листя”.
Значення цього образу ліричний герой розкриває у вірші “Епілог”:
В зів’ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто взнає, який
В ті вбогії вірші вкладаю?
Отже, зів’яле листя – це ті сумні вірші, які вириваються з душі героя, мов “тихе зітхання”. Ці вірші викликані “незгоєними ранами, невтишеними жалями, завмерлим в серці коханням”. Всі вони сповнені стражданням і песимізмом, бо ніщо не може привернути увагу коханої. Ліричний герой і не сподівається на це.
Він не вимагає нічого від дівчини, не хоче турбувати її своїми почуттями. Він не схожий на ліричного героя громадянської лірики І. Франка, на відміну від якого, є абсолютно пасивним, не здатним до активних дій, що могли би привернути увагу коханої. Тому йому залишається тільки тихо страждати під її вікнами:
Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,
Не дивися в той бік, моя пташко!
Ліричний герой звинувачує кохану в тому, що її “серденько – колюче терня” і “слово остре, як бритва”. З одного боку, вона приносить йому безліч страждань, але з другого-дарує велике щастя кохати. Тому ліричний герой і зізнається: “Ти мої радощі, ти моє горе!” І з цього можна зробити висновок, що навіть неподілене кохання дарує людині велике щастя. Про це свідчить і наступний вірш цієї збірки – “Чого являєшся мені у сні?”
Дівчина дуже жорстоко обійшлася із ліричним героєм, вона, знаючи про його почуття, згордувала ним, ніколи не посміхнеться й не озветься до нього. І навіть уві сні продовжує мучити його. Ліричний герой зізнається, що він вже багато років “свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлює на дні”.
Але замість того, щоб проганяти це видіння, він закликає: “О ні! Являйся, зіронько, мені хоч в сні бо кохання, яким би мучительним воно не було, – це все одно дар, це щастя.
Отже, бачимо, що зводити збірку “Зів’яле листя” тільки до виразу туги, безнадії і страждання не можна, бо є в ній оптимістичні ноти, якими намагається ліричний герой заглушити сумні мотиви, які, взагалі, не властиві І. Франкові. Та і саме почуття кохання передбачає і радість, і страждання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)