“Мої враження від поезій Олександра Олеся”
І
Неповторність творчості талановитого українського поета Олександра Олеся літературна спільнота помітила майже одразу після того, як були надруковані його перші твори. Самобутність таланту митця високо оцінив І. Франко, який із захопленням привітав першу збірку О. Олеся “З журбою радість обнялась”.
Олександр Олесь – природжений поет, якому вдалося відбудувати власний світ почуттів і слів. Час довів, що його творчість не чужа й нам, сучасним читачам.
Після участі у святі на честь відкриття пам’ятника І. Котляревському
“Я вірю в диво! Прийде час,-
І вільні й рівні встануть люди
І здійснять мрії всі ураз!”
О. Олесь сподівався, що революція дасть українському народові шанс на національне відродження. Іноді він навіть
“Сьогодні більш не раби:
Лунають гасла боротьби!
Іду, отруєний, прибитий,
Іду, несу пекельний біль”.
Але, на мій погляд, О. Олесь все ж таки не громадянський поет, а талановитий лірик. Адже своє поетичне кредо він визначив ще у першій своїй збірці “З журбою радість обнялась”. Поет був впевнений, що не буває радості без журби, як і журби не буває без радості.
Життя для нього було химерним сплетінням туги і болю з любов’ю та щастям.
Я цілком згоден з О. Олесем, тим паче, що в житті, як і в мистецтві, не буває “білого” без “чорного” і навпаки. Щодо літературної творчості, то настрої творів у більшості своїй залежать від того, як складається творче і особисте життя. Яскравим для цього прикладом може бути І. Франко і його збірка “Зів’яле листя”.
Схоже на те, що Олександр Олесь і сам не знав, хто сильніший – радість чи журба. Ці почуття були однаково дорогі його серцю, бо саме вони наснажували і живили його творчість. Для О. Олеся радість і журба в обіймах були образом самого життя.
Образ цей стрімкий і динамічний. Радість у творах О. Олеся летить, а журба спиняється, потім знову все повторюється. Неможливо розділити радість і журбу, як неможливо спинити і стрімке життя:
“Літає радість, щастя світле,
Дзвенять пташки в садах рясних,
Сміються знову трави, квіти.
А сльози ще тремтять на них”.
Враження від поезій О. Олеся дивовижне і неповторне. Таких віршів, в яких би разом існувало стільки протиріч, здається, немає більш ні у кого. Більшість творів цього талановитого поета пронизані настільки сильними почуттями, що складається враження, нібито написані вони були не сторіччя назад, а в наші часи.
Тому й сьогодні творчість О. Олеся залишається актуальною, тому й зараз вона викликає інтерес у читачів.
Олександр Олесь дуже любив життя і знав йому ціну. Про це свідчать і його останні поетичні рядки:
“Життя минає, наче сон
У пущі, серед лісу.
І вже чиясь страшна рука
Береться за завісу.
Постій! Ще вечір не погас,
Ще певний шуму праліс.
Ще серце кров’ю не зійшло,
Пісні не доспівались!”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)