Найвища – це мова трагедії, диво її тексту
Трагедія Гете Фауст займає особливе місце в історії європейської літератури. Вона увібрала в себе художній досвід усіх попередніх епох – античності, середньовіччя, Ренесансу, класицизму – і в той же час стала абсолютно новим досягненням не тільки по відношенню до минулих часів, але і по відношенню до сучасної поетові літературі Просвітництва. Твір Гете позначило собою перехід до нового типу творчості, остаточно сформувався в прогресивній літературі XІX-XX століть. До цього часу яскраво виявилося невідповідність уявлень про людську природу
Таким чином, все суспільство, опинилося перед завданням подолання цієї невідповідності.
При створенні Фауста письменник взяв за основу сюжет існувала легенди, продовжив і видозмінив його, збагативши зміст своїм власним розумінням реальної дійсності. Він не просто відтворив характери та події, але перетворив їх, доповнив, органічно зв’язавши з сучасністю. Таким чином, відбулося дивовижне сплетіння образів християнської легенди і персонажів, що втілюють думки, почуття, прагнення передових людей нового часу.
Автор
В образі головного героя відбилося прагнення самого автора до духовного відродження. Цей мотив простежується в його життєстверджуючому спогаді про юність, про ранні творчі пошуки, про перше кохання і дружбу. І юність тут виступає не тільки як найжиттєздатніший вік людини, але і як яскравий момент становлення, формування людської особистості. Поет починає свій твір з Прологу на небесах, відображаючи тим самим велич життя людини, ту космічну загальність, в якій починається життєвий процес і до якої він повертається, пройшовши цикл свого розвитку.
Саме небеса є у Гете своєрідним художнім обрамленням, символом єдності початкового і кінцевого моментів шляху людини.
Істотна особливість Фауста – універсальність його форми, використання культури і образів минулого з метою підкреслено сучасного освоєння світу. Весь твір Гете наповнене символічними образами, які в тій чи іншій мірі відображають зародження в літературі нового художнього методу. Так, образ Матерів є у нього втіленням потойбічного, внереальной причини всього реального, сполучною ланкою між різними історичними епохами, різними етапами у долі героя. Образ Гомункулуса символізує неповноцінність теоретичної думки, відірваної від об’єктивного ходу історії.
Образ Евфоріон відображає нежиттєздатність творчості, коли воно покладається лише на саму себе.
Однак оригінальність твору полягає не тільки в образах, створених поетом. Унікальна і сама форма твору, яке, на глибоке переконання Гете, має бути подібно створінням природи: багатим, складним, різноманітним, фундаментальним і легким, вічних і тонким до крихкості. Воно повинно бути втіленням ясності і стрункості, краси і гармонії. Важлива роль у здійсненні цього завдання належить і тієї мови, якою написана трагедія.
Близька до живої розмовної мови, простонародна лексика є характерною для народної поезії, тому вона звучить так легко і природно. Ця риса особливо проявляється у промовах Фауста, що відображають все багатство його думок і почуттів. У той же час твір несе інтонацію, типову для літератури бурі і натиску. Ця мова різкий і прямий, сповнений живих слівець і виразів, відрізняється енергією і силою.
У ньому абсолютно відсутній пригладжене, властива літературі тих часів. Поет відмовився також і від звичайного для драми вірша з розміреними і величними ритмами.
Прийнято вважати, що Фауст Гете – трагедія. Однак цей твір швидше змішаного жанру, так як його стильові особливості, – розмовна форма, сатиричні мови Мефістофеля, епізод у погребі Ауербаха – не дозволяють віднести його до чисто трагічного жанру. У ньому також простежується глибокий філософський зміст.
Всі ці особливості яскраво відбилися в характеристиці Шеллінга: Блискучий розум, що з’єднує глибокодумність філософа з силою неабиякого поета, дав нам в цій поемі свіжий джерело знання, достатній сам по собі, щоб омолодити науку нашого часу, вдихнути в неї свіжість нового життя…
Таким чином, Фауст є неповторним творінням світової літератури. Його унікальність тим більш очевидна, що він різко відрізняється і від всієї літератури того часу, і від всього іншого творчості самого поета. Ця відмінність полягає в багатстві і новизні ідейного змісту, і у вражаючому своєрідності форми, і в неповторності мовних прийомів.
Не випадково твір отримав таку високу оцінку критиків: Хто виявиться здатним хоча б почасти проникнути всередину його, той спіткає і буде захоплений скарбами проникливою життєвої мудрості, чарівною силою зображення, жвавістю фантазії і особливо великим мистецтвом висловлювати думки і почуття…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)