“Наталка Полтавка” Котляревського – соціально-побутова драма
Величезне національно-культурне значення має драматургія. І. П. Котляревського, його славнозвісні п’єси “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”. П’єса “Наталка Полтавка” перший український драматичний твір із народного життя, що має нескладну, досить чітку побудову. Події розгортаються природно, як буває в житті, штучних і надуманих сцен немає.
Сюжет п’єси дуже напружений – він, зумовлений гостротою конфлікту, хоч і побутового проте такого, в якому відчутні соціальні мотиви. І. Котляревський не наголошує на
Лиха година спобігла дівчину… Під силою материних сліз та докорів вона схиляє свою головоньку і згоджується йти заміж за пана возного…
Народні звичаї міцними кайданами вже закували Наталку навіки: вона подала рушники. Саме тоді вертається Петро. І тут Наталчина душевна краса засяяла ясним променем. її чисте, як кришталь, серце воскресло, воно повне кохання до Петра, краса чистої дівочої душі могутньо себе показує: “А я навіки твоя!” – говорить Наталка Петрові. Вона сміливо, без вагання виступає на боротьбу зі звичаями, на боротьбу з матір’ю і… своїм нареченим возним. Наталка все ж зважилася порушити звичай: зустрівшись з коханим, вона при всіх заявляє возному: “…коли Петро мій вернувсь, то я не ваша, добродію”, її тепер уже не примусять продатися ні сльози матері, ні залякування чиновника: “…я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду”. Почуття власної людської гідності, рішучість і наполегливість у боротьбі за своє щастя, так глибоко розкриті драматургом в образі простої селянської дівчини, перемагають. І хоч щаслива розв’язка твору до певної мірі не життєва, все ж це не головне.
Визначальним у п’єсі є розгортання соціального конфлікту, створення типових образів українського села, підкреслення благородства моралі простих людей. Понад сто вісімдесят років живе улюблена в народі героїня Наталка на сцені, а краса її невмирущого образу не в’яне, не старіє. Причина такого довголіття, а точніше безсмертя, очевидно, в тому, що в ній Іван Котляревський блискуче втілив народний ідеал української жінки, її моральної краси.
Минали десятиліття, змінювався політичний і суспільний устрій життя, який додавав нові штрихи до соціального портрета жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Людям сучасного суспільства близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чистої і чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо є загальнолюдськими і вічними, актуальними для будь-якої епохи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)