НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА (НТШ)
НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА (НТШ) – найдавніша українська наукова організація.
Засноване 1873 р. у Львові як Літературне товариство ім. Шевченка, що ставило за мету “вспомогати розвій” української словесності. З 1892 р. перетворене в Наукове товариство ім.
Шевченка. З 90-х років стало плекати й розвивати науку і мистецтво, збирати й зберігати пам’ятки давнини. Ініціатори створення НТШ – В. Антонович, О. Барвінський, М. Драгоманов, С. Качала, О. Кониський, П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, К. Сушкевич; фундатори –
Діяльність НТШ поділяється на кілька етапів. На початковому етапі (1873 – 1892) воно зосереджувало увагу на друкуванні й поширенні серед народу української художньої літератури. 1874 р. засновано власну друкарню, у якій вийшли близько 20 назв книг, у тому числі “Історія літератури руської” О. Огоновського (т. 1 – 5, ч. 1 – 7, 1887 – 1894), журнал “Зоря” (з 1885 р.) тощо.
Першим головою НТШ був К Сушкевич (1874 – 1885), потім С. Громницький і Д. Гладилович (1885 – 1892), 1892 р. – Ю. Целевич.
Другий етап (1893 – 1914) розпочався
Активізації його роботи сприяла співпраця М. Грушевського з В. Гнатюком (секретар з 1899 р.), І. Франком (голова філологічної секції з 1898 р.), І. Верхратським, пізніше – з В. Левицьким (голова математично-природописно-лікарської секції). Розбудові НТШ сприяли відкригі меценатами грошові фонди, зокрема О. Кониського, М. Грушевського, О. Огоновського та ін.; фонди ім. Д. Мордовця, І. Котляревського та ін. НТШ створило власний секретаріат, бібліографічне бюро. Були уточнені основні напрями дослідницької роботи (визначені статутом Товариства 1892 р.) з акцентом на гуманітарних науках.
Після 1898 р. чітко визначився статус членства в НТШ, який базувався тільки на наукових кваліфікаціях. Було сформовано перший склад дійсних членів Товариства, розпочато комплектування бібліотеки науковою літературою, переоснащено друкарню, відкрито власну палітурню (1903), книгарню (1905) та ін.
Наприкінці 90-х років почалися активні зв’язки НТШ із зарубіжними науковими установами, навчальними закладами, товариствами, бібліотечними центрами тощо. НТШ стало також своєрідним університетом для молоді, на кошти Є. Чикаленка, В. Симиренка, М. Аркаса та інших збудувало так званий Академічний дім і 1907 р. передало його молоді, надавало студентам стипендії й грошові допомоги. Проте особливу увагу НТШ зосередило на видавничій діяльності. Виходили “Записки Наукового товариства імені Шевченка” (ЗНТП. І;т. 5 – 118,121,1895 – 1914рр.), які спочатку були органом усіх секцій, а з 1897 р. – історично-філософічної та філологічної секцій; “Хроніка Наукового Товариства імені Шевченка” (вип.
1-59, 1900 – 1914 рр., паралельно виходила німецькою мовою). Історично-філософічна секція видає “Збірник історично-філософічної секції” (т. 1 – 14, 1898 – 1913 рр., усіх – 17, в якому вміщено 8 томів “Історії України-Руси” М. Грушевського); серію “Студії з поля суспільних наук і статистики” (т. 1 – 3, 1909 – 1912 рр., усіх – 5); Археографічна комісія цієї секції – “Жерела до історії України-Руси” (т. 1-2, 4-8, 12, 16, 22, 1895-1913 рр., усіх – 10), “Українсько-руський архів” (т.
1-10, 1906-1914 рр., усіх -15). Вийшли окремі тематичні збірники та монографії, перший україномовний “Словар правничий” К. Левицького (1894). У 1895-1904 рр. під егідою НТШ продовжувала друкуватися “Руська історична бібліотека” (т.
17-24, усіх – 24). Над підготовкою цих видань працювали М. Грушевський, О. Барвінський, С. Томашівський, І. Франко, М. Кордуба, І. Джиджора, І. Кревецький, В. Герасимчук, І. Крип’якевич та ін. Серію праць надрукувала філологічна секція, очолювана І. Франком: “Пам’ятки українсько-руської мови і літератури” (т.
1 – 7, 1896 – 1912 рр., всього – 8), “Збірник філологічної секції Наукового товариства імені Шевченка” (т. 1 – 23, 1898 – 1937 рр.) та етнографічна комісія тієї ж секції – “Етнографічний збірник” (т. 1 – 40, 1895 – 1929 рр. ), “Матеріали до українсько-руської етнологи” (т. 1-22, 1899-1929 рр.).
У їх підготовці найактивнішу участь, крім І. Франка, взяли В. Гнатюк, Ф. Вовк, В. Охримович, Ф. та І. Колесси, О. Роздольський, В. Шухевич та ін. Філологічна секція випускала також “Українсько-руську бібліотеку” творів українських письменників (т. 1 – 8, 1902 – 1911 рр.), у 1898 – 1905 рр. – “Літературно-науковий вістник”, ряд інших українознавчих видань.
1909 р. засновано бібліографічну комісію (у 1934 – 1939 рр. – бібліологічна комісія), згодом – видавничу комісію, яка співпрацювала з усіма секціями. Бібліографічна комісія видавала “Матеріали до української бібліографії” (т. 1 – 3, 1909 – 1911 рр., всього – 7).
Вже на початку XX ст. Товариство мало значні наукові досягнення, набуло всеукраїнського значення і міжнародного визнання.
Третій етап діяльності НТШ припадає на 1914 – 1945 рр. і характеризується як науковими досягненнями, так і значним спадом у видавничій роботі. У 1913 – 1918 рр. Товариство очолював С. Томашівський, пізніше головами обиралися В. Щурат (1919 – 1925), К. Студинський (1925 – 1931), В. Левицький (1931 – 1935), І. Раковський (1935 – 1940).
Діяльність НТШ була перервана Першою світовою війною. Багато його членів не повернулися з фронтів, а після польської окупації Львова розпочався відплив наукових сил в інші країни. Це стримало роботу (1916) щодо створення на базі Товариства Української академії наук.
Крім того, почалися адміністративно-політичні утиски з боку польської влади, значні фінансові труднощі, що призвели до скорочення наукою – видавничої продукції. У 1915 – 1939 рр. вийшло лише 36 томів (з них 9 здвоєних) “Записок…”, 15 випусків “Хроніки НТШ”. Ряд інших серійних видань скоротився до мінімуму, а після 1921 р. деякі взагалі перестали виходити. Проте структура НТШ збереглася, водночас створилися комісії археології, статистична, мовна, термінологічна, класичної філології, шевченкознавства, історії штуки (мистецтва) та ін.
Серед нових видань – “Праці комісії шевченкознавства” (т. 1 – 2,1931 – 1933 рр. ), “Праці комісії класичної філології” (т. 1, 1919), журнали “Стара Україна” (1924 – 1925), “Сьогочасне і минуле” (1939, № 1 – 4) та ін.
Разом з іншими товариствами заснувало журнали “Українська книга” (1937- 1938; 1939, № 1), “Українська музика” (1939, № 1 – 4, з 1937 – у Стрию). 1937 р. розпочалася робота над великою колективною працею “Атлас України й сумежних країв”. На початку 20-х років НТШ організовує у Львові таємні українські університет і політехнічну школу. Починається активне співробітництво з ВУАН (спільні видання, опрацювання єдиного для України правопису), що триває до початку 30-х років. ВУАН присвоює ряду дійсних членів НТШ звання академіків: С. Смаль-Стоцькому (1918), В. Гнатюкові (1924), К. Студинському (1924), С. Дністрянському (1926), І. Горбачевському (1927), М. Вознякові, Ф. Колессі та В. Щуратові (1929).
З 1921 р. при НТШ організовуються нові науково-дослідні установи і музеї – культурно-історичні (з відділами археології, етнографії, історичних пам’яток, образотворчого мистецтва і нумізматики), природописний та українського війська. На 1939 р. бібліотека НТШ (крім архіву, картографічної і фотографічної колекцій) налічувала понад 300 тис. томів.
За 1873 – 1939 рр. Товариство випустило 591 том різних серій, 352 наукові праці, підручники і карти, 103 номери літературно-громадських та літературно-мистецьких журналів, 95 назв художніх творів, 31 інформаційне видання. За цей період воно співробітничало з більш як 500 науковими центрами, товариствами, бібліотеками світу.
З різних зарубіжних академій, наукових установ, навчальних закладів дійсними членами НТШ обрано понад 90 осіб, серед них – А. Ейнштейн, О. Шахматов, Ф. Корш, А. Мазон, В. Ягич, О. Пипін, А. Йоффе, І. Бодуен де ІСуртенс, Л. Нідерле, Т. Масарик, М. Планк, М. Фасмер, І. Шишманов та ін.
Після возз’єднання (1939) західноукраїнських земель в єдиній Українській державі НТШ і всі пов’язані з ним установи у Львові ліквідувалися й остаточно припинили діяльність 14 січня 1940 р. Більшість членів Товариства не визнала розпуску НТІІІ (окремі з них напівлегально збиралися на засідання секцій, наприклад історико-філософічної, кооптували у свої ряди нових членів).
Четвертий етап діяльності НТШ, який умовно можна назвати еміграційним, розпочався із Загальних зборів українських учених – емігрантів (в основному дійсних членів НТШ В. Кубійовича, О. Кульчицького, П. Зайцева, В. Яніва та ін.) у м. Міттенвальд (Німеччина) 30 березня 1947 р. Збори вирішили відновити активну діяльність НТШ у Європі, затвердили його структуру й президію. Головою знову обрано І. Раковського (1947 – 1949), пізніше – З. Кузелю (1949 – 1952). Місцем перебування НТШ (1951) стало м. Сарсель (поблизу Парижа). Було створено нові комісії та інститути, зокрема Інститут національних досліджень та Інститут Енциклопедії українознавства. До НТШ ввійшли його члени, що проживали у Франції, Німеччині, Італії, Англії, Бельгії, Швейцарії, Австрії, Голландії, Норвегії, Польщі, Чехії, Словаччині.
Головою НТШ в Європі у 1952 – 1985 рр. був В. Кубійович, нині – А. Жуковський. Окремі відділи НТШ виникли у США (Нью-Йорк, 1947), Канаді (Торонто, 1949), Австралії (Сідней, 1950). На їх базі з 50-х років утворилися автономні крайові НТШ у США (голови: 1947- 1951 рр. – М. Чубатий, 1951 – 1969 рр. – Р. Смаль-Стоцький, 1969-1974 рр. – М. Стахів, 1974-1977 рр. – О. Андрушків, 1977 – 1990 рр. – Я. Падох, з 1991 р. – Л. Рудницький), Канаді (включає також представництва НТШ в Аргентині та Бразилії, голови: 1949-1973 рр. – Є. Вертипорох, з 1973 р. – Б. Стебельський) та Австралії (голови: 1950 – 1956 рр. – Є. Пеленський, 1956 – 1961 рр. – П. Шулежко, 1961 – 1970 рр. – І. Рибчин, з 1970 р. – Р. Микитович).
Координацію діяльності здійснює створена 1955 р. Головна Рада НТШ (Нью-Йорк) на чолі з президентом (1955 – 1969 рр. – Р. Смаль-Стоцький, 1970-1973 рр. – Є. Вертипорох, з 1973 р. – Я. Падох). Продовжується випуск спільних традиційних видань: “Записки…” (з 1948 р. вийшло більш як 60 томів), “Український архів” (т. 1 – 43, 1960 – 1987 рр.). Спільними виданнями є “Бібліотека українознавства” (т.
1 – 61, 1951 – 1989 рр.) та окремі збірники, присвячені визначним діячам і подіям. Крім того, крайові товариства здійснюють власну (часто спеціалізовану) наукову роботу. Європейське НТШ підготувало й видало “Енциклопедію українознавства” у двох томах: перший – тематичний (ч. 1 – 3, 1949), другий – словниковий (ч.
1 – 10, 1955 – 1984 рр.) та разом з Канадським інститутом українських студій п’ятитомну англомовну словникову “Encyclopedia of Ukraine” (1984 – 1993).
У Сарселі виходять науково-інформаційні видання “Вісті Наукового товариства ім. Шевченка в Європі”, “Вісті із Сарселю”, пам’ятки української писемності (“Требник Петра Могили 1646 р.” та ін.). НТШ у США наприкінці 40-х років продовжило розпочатий у Галичині випуск журналу “Сьогочасне і минуле” (1948, № 1; 1949, № 1-2), видає з 1958 р. серію “Доповіді” (“Papers”, майже 50 випусків), з 1951 р. – резюме (“Proceedings”) прочитаних доповідей у різних секціях товариства, бібліографічні покажчики, бюлетені, вісники, словники, карти. НТШ у Канаді видає збірники праць і матеріалів наукових конференцій: спочатку під назвою “Бюлетень” (більш як 10 випусків), з 1955 р. – “Збірник матеріалів наукових конференцій” (близько 10 випусків), монографії різної тематики (у 1965-1989 рр. більш як 30 назв).
Видання науково-популярної і художньої літератури, підручників здійснює НТШ в Австралії.
21 жовтня 1989 р. з ініціативи групи львівських учених відбулися установчі збори, на яких відновлено Наукове товариство імені Шевченка у Львові. Прийнято статут і програму, сформовано секції, комісії та інші структурні підрозділи. Головою обрано чл.-кор. HAH України О. Романіва.
1990 р. відновився випуск “Записок Наукового товариства імені Шевченка”.
Літ.: Дорошенко В. Наукове Товариство імені Шевченка у Львові (1873 – 1892 -1912 рр.). К.; Л., 1913; Гнатюк В. Наукове товариство імені Шевченка. З нагоди 50-літгя його заснування (1873 – 1923). Л., 1923; Дорошенко В. Огнище української науки – Наукове товариство імені Т. Шевченка. Нью-Йорк; Філадельфія, 1951; Кубійович В. М. Нарис історії Наукового товариства імені Шевченка (1873-1949).
Л., 1991.
О. Купчинський
Related posts:
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- 3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка “3бірннк філологічної секції наукового товариства ім. Шевченка” – видання Наукового товариства імені Шевченка…у Львові (1898-1937), з’явилося 12 назв, 23 томи. Серед них: “Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя” О. Кониського, “Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство” в упорядкуванні М. Пав-лика, “До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х pp. XIX ст.” […]...
- “Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка” Одним з найстаріших театрів в Україні є Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка. Він заснований 31 березня 1922 в Києві. Та, як не дивно це звучить, але харківський театр імені Т. Г. Шевченко має київське коріння. Засновником театру був видатний театральний діяч, режисер, народний артист УРСР Лесь Курбас. Саме він дав першу назву […]...
- Літературно-артистичне товариство Літературно-артистичне товариство – об’єднання київських митців (письменників, музик, малярів), осередок художнього життя України на межі ХІХ-ХХ ст. Його представники (М. Лисенко, М. Старицький, І. Нечуй-Левицький, Марія Заньковецька, М. Мурашко, Леся Українка, Людмила Старицька-Черняхівська, М. Соловцов, М. Садовський, А. Купрін та ін..), пропагуючи кращі зразки мистецтва (влаштовували виставки, концерти, літературно-музичні вечори, творчі конкурси тощо), створювали художнє […]...
- Бойове товариство, побут і звичаї запорожців у повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” Бойове товариство, побут і звичаї запорожців у повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” М. Гоголь – видатний письменник – присвятив опису яскравих сторінок українського козацтва повість “Тарас Бульба”. Щодо опису побуту і звичаїв запорожців письменник намагався наслідувати дійсність. Все, що відбувалося на Січі, читач бачить очима Остапа та Андрія. Разом з ними милується величезним козаком, який […]...
- Бойове товариство, побут і звичаї запорожців у повісті “Тарас Бульба” М. Гоголь – видатний письменник – присвятив опису яскравих сторінок українського козацтва повість “Тарас Бульба”. Щодо опису побуту і звичаїв запорожців письменник намагався наслідувати дійсність. Все, що відбувалося на Січі, читач бачив очима Остапа та Андрія. Разом з ними милувався величезним козаком, який спав прямо посеред дороги, розкинувши вільно руки й ноги. Вражає читача, як […]...
- Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство Св. Кирила й Мефодія Кирило-Мефодіївське братство, або Українсько-Слов’янське товариство Св. Кирила й Мефодія – таємна політична антицаристська організація, виникла у Києві в середовищі національно свідомої української інтелігенції у грудні 1845 – січні 1846, проіснувала до березня 1847. Попередником К.-М. б. був київський гурток 1843-45 (П. Куліш,, О. Навроцький, О. Маркович, Д. Пильчиков, В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров та […]...
- Записки Українського наукового товариства в Києві “Записки Українського наукового товариства в Києві” – неперіодичне видання Українського наукового товариства у Києві (1908-18). Всього 18 книг, останню було майже повністю знищено. Друкувалися матеріали історичної, філологічної, а на початках і природничої секцій. Містять наукові праці І. Франка, В. Перетца, М. Сумцова, С. Маслова, О. Шахматова, Б. Грінченка, М. Возняка та багатьох інших. Окремі томи […]...
- Тайна мого імені – IІ варіант 6 клас II варіант У світі одне, але всім потрібне – так визначила вагу людського імені народна мудрість. Ознайомлення з історією людських імен, з їх таємницями дає багато корисного всім, хто бажає знати більше. Традиція давати людині ім’я ведеться з сивої давнини, мабуть, відтоді, як люди навчилися спілкуватися між собою. У давнину дітей називали на […]...
- Тайна мого імені – IІІ варіант 6 клас III варіант Ім’я людині дається при народженні. Раніше імена давали за святцями. Зараз у батьків більш широкий вибір. Багато імен, якими зараз нарікають дітей, мають іноземне походження. От, наприклад, мене звуть Дмитро. Це ім’я походить від давньогрецького слова “деметрис” – той, що належить Деметрі. В античній міфології Деметра – богиня землі і родючості. […]...
- Тайна мого імені Мене звуть Людмила – мила людям. Це ім’я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, Що все гарне, що було у житті бабусі, обов’язково перейде до мене. Взагалі ім’я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише ім’я, можна уявити собі походження […]...
- Тайна мого імені – IV варіант 6 клас І V варіант Мене звуть Людмила – мила людям. Це ім’я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, Що все гарне, що було у житті бабусі, обов’язково перейде до мене. Взагалі ім’я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише […]...
- Товариство друзів Від’їзд Богдана з Петербурга був прискорений провалом “Товариства друзів” – нелегального робітничого гуртка, що, як зазначено в агентурній записці, ставив собі за мету “підготовку народу до революції через поширення книжок злочинного змісту та усної пропаганди, переважно серед фабричного й сільського населення”. Активних учасників “Товариства друзів” Марка Натансона, братіїї О. та П. Петерсонів, бвтихія Карпова – […]...
- Краса в імені твоїм Людина не отримує ім’я від батьків випадково. Щось у цьому звичаї вибору імені для дитини є загадкове, таємниче й красиве. Чи то це йде від вибору за церковними святцями, коли ім’я прив’язується до дня якогось святого і ним нарікають дитину, а далі цей святий стає ангелом – охоронцем; чи то від довгого обговорення в колі […]...
- Твір на тему: Краса в імені твоїм Людина не отримує ім’я від батьків випадково. Щось у цьому звичаї вибору імені для дитини є загадкове, таємниче й красиве. Чи то це йде від вибору за церковними святцями, коли ім’я прив’язується до дня якогось святого і ним нарікають дитину, а далі цей святий стає ангелом – охоронцем; чи то від довгого обговорення в колі […]...
- Спадщина Шевченка – художника Спадщина Шевченка – художника Талант Т. Шевченка, його незвичайна любов до всього рідного, до свого пригнобленого народу, до своєї культури, що перебувала тоді в московському ярмі, а також освіта, начитаність, праця над собою – все це ставить Т. Шевченка в перші лави освічених людей XIX століття. Поет і художник жили в душі Шевченка-митця завжди, бо […]...
- Тайна мого імені – I варіант 6 клас I варіант Ім’я має велике значення у житті кожного з нас, воно супроводить людину, мов вірний друг. Імена людей, як і різні, зокрема географічні назви, складають цілий розділ мовлення, який називається ономастика. Власні імена та назви є до того ж своєрідним дзеркалом, у якому відбиваються певні риси історії, життя й культури народу. Наприклад, […]...
- СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО (псевд. – К. Вікторин, І. Лаврін, К. Зорян, 04.10.1868, с. Кип’ячка, тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл. -1941) – літературознавець, фольклорист, мовознавець, письменник, громадський діяч. Народився в сім’ї священика. Навчався у Львівському та Віденському університетах, був учнем відомого славіста В. Ягича. Після закінчення Віденського університету (1894) деякий час під керівництвом А. Брукнера стажувався в […]...
- ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ Ім’я Івана Крип’якевича можна зустріти на багатьох підручниках з історії України. А “Історія української культури”, видана за загальною редакцією Крип’якевича, є найнеобхіднішим посібником у вивченні побуту, письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики українського народу з давніх часів до першої третини XX століття. Крім того, його перу належить низка праць з української геральдики, сфрагістики (наука, яка […]...
- ПАВЛО МОВЧАН Павло Мовчан народився 1939 року в с. Вільшанка Васильківського району на Київщині. Два роки навчався в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (1965) та Вищі сценарно-режисерські курси (1970) у Москві. З 1990 року – депутат українського парламенту чотирьох скликань. Перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань культури […]...
- Твір-опис Державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка Державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка була заснована в 1886 році і вважається однією з найбагатших книжкових скарбниць держави. Тут зберігається близько семи мільйонів томів, зібрана література з усіх галузей знань. Будинок бібліотеки створено в стилі ренесансу в 1901 році за проектом архітектора О. М. Бекетова. Над головним входом з провулка Короленка на другому […]...
- БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР БАРВІНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (псевд. і крипт. – Подолянин; А..; Олег; Александер Б.; Австрієць; Олекс. Барв.; Ол. Барв.; Ол. Б.; Б-ський Олександр; Б-ський Ол.; Б-нський, Олександр Гр-ч; Барв. Ал.; О. Б.; 08.06.1847, с. Шляхтинці, тепер Гнізднчка на Тернопільщині – 25.12.1926, Львів) – громадсько-культурний діяч, педагог, історик літератури, редактор, публіцист. Народився в багатодітній родині священика. Початкову освіту здобув […]...
- Видання Видання – твір друку, який має самостійне поліграфічне оформлення, встановлені вихідні дані і призначений для поширення вміщеної в ньому інформації. У випадку відсутності даних про автора чи вихідної інформації В. кваліфікується як анонімне або безвихідне. За редакцією тексту В. може бути 2-е, 3-є і т. д., а також доповнене, виправлене. Особливим чином оформлюваними є В. […]...
- Серед книжок, як і серед людей, можна потрапити в гарне товариство. Вступ до теми: “Літературне коло” Матеріал уроку. Вступ до теми. Акровірш “Література”. Улюблені письменники. Мета. Ознайомити з творчістю письменників, твори яких містить даний розділ; розширити знання про раніше відомих авторів; вправляти учнів у виразному читанні творів; виховувати шанобливе ставлення до митців рідного краю. Обладнання. Портрети письменників, виставка збірок творів цих письменників, ілюстрації до них. Хід уроку Організаційний момент. Мовна розминка. […]...
- БЕСІДА-РОЗПОВІДЬ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ “ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО” І ВІРША Т. ШЕВЧЕНКА “ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА” Мета: розказати учням про Тараса Шевченка; формувати навички виразного читання; розвивати пізнавальну активність дітей, мовлення, мислення; виховувати любов до читання. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. ПОВТОРЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Мовленнєва розминка 1) Робота над скоромовкою. Спить старий сердитий сом, Сому сниться сьомий сон. Сонце пестить поплавок, Сом сопе на весь ставок. 2) […]...
- Опис зовнішності людини за картиною Ф. Панка “Ювілейне панно Т. Шевченка” У нашій школі є Шевченківська світлиця. Там зібрано величезний матеріал про Тараса Шевченка, зберігаються твори поета, його картини. Центральне місце займає “Ювілейне панно Т. Шевченка”, виконане заслуженим народним художником України Ф. Панком. Кожного разу, коли ми заходимо до світлиці, зустрічає нас мужнє, вольове обличчя Великого Кобзаря. Мудрий задумливий погляд темно-карих очей і зморшки на лобі […]...
- МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ (17.03.1847, м. Смош, тепер с. Прилуцького р-ну Чернігівської обл. – 30.06.1903, Одеса) – фольклорист, літературознавець, історик-архівіст. За походженням із старовинного козацького роду Марковичів (Маркевичів), який залишив глибокий слід в українській історії та культурі. 1869 р. закінчив філологічний факультет Новоросійського університету (Одеса). У 1890 – 1895 рр. працював там викладачем, а пізніше – професором. […]...
- Малицька Костянтина – Біографія Костянтина Іванівна Малицька (1872-1947) (літературні псевдоніми: Віра Лебедова, Чайка дністрова) – українська письменниця, педагог, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині. Найбільше прославилась як автор популярних пісень “Чом, чом, чом, земле моя… “, “У Січі, у Січі гуртуймось брати”. Костянтина Малицька народилась 30 травня 1872 року в селі Кропивник (тепер Калуського району Івано-Франківської області), в сім’ї греко-католицького […]...
- Оповідання від імені собаки У тварин немає назви, Хто ним зватися повелів? Рівномірне страждання – Їх невидима доля Н. Заболоцкий Привіт! Мене кличуть Лінда. Я собака породи ротвейлер. Я живу в сім’ї, де самий головний – тато. Якщо я що-небудь накою, всі відразу йому ябедничають. А” потім… потім – ременем. Мама теж іноді мене лає, але після цього годує […]...
- Біографія Василя Василашка Василь Федорович Василашко (20 червня 1939) – український поет, журналіст. Заслужений журналіст України. Народився 20 червня 1939 року в селі Куражин, нині Новоушицького району Хмельницької області. Закінчив 1956 року середню школу в селі Калюс, 1958 року – Кам’янець-Подільський культосвітній технікум (нині Кам’янець-Подільське училище культури), 1966 року – факультет журналістики Львівського університету. Був членом КПРС (від […]...
- Звертання від імені Хемінгуєя до сучасного читача Шановний читачу! Я звертаюся сьогодні до тебе з надією, що ти не залишиш поза увагою моє звертання, яке я спрямовую до ваших юних сердець. Життя, яке простягається перед тобою, – нелегке, сповнене безлічі випробувань, труднощів, що трапляються повсякчас на шляху людини. Але не піддавайся всім тим незгодам, які чекають на тебе в бурхливому коловороті днів. […]...
- “Розповідь від імені жителя Риму” Я громадянин Стародавньої Римської імперії і зараз спробую розповісти вам про своє життя. Треба сказати, що у мої часи Рим володів високим рівнем цивілізації, тому вам буде особливо цікаво познайомитися з повсякденним життям його мешканців. Вважаю, що треба почати з того, яким чином ми обирали місце для нових поселень і будівель. Перш за все, ми […]...
- Значення й граматичні ознаки імені прикметника Ім’я прикметник – частина мови, що позначає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий?: Дзвіночки мої, квіточки степові! Що дивитеся на мене, темно-блакитні? І про що дзенькаєте ви в день веселий травня, серед некошеної трави головою качаючи? (А. К. Толстой.) З якої сторони ми підійшли, де саме мисливська хатинка (М. Пришвін.) Під ознакою в […]...
- Невмируще слово Шевченка В історії кожного народу є імена які становлять його гордість, славу і велич. Саме таким для України є безсмертний геній Тарас Григорович Шевченко – такий великий, що більше і бути не можна. До пророчих слів Шевченка так ніхто і не піднявся. Він борець за правду і свободу, він символ віри і справедливості, приклад любові до […]...
- Перший президент незалежної України – Михайло Грушевський Кожна історична постать нерозривно пов’язана зі своєю епохою. Михайло Сергійович Грушевський – перший президент України, найвидатніший історик і вчений, інтелектуал зі світовим ім’ям – жив і діяв на Україні. Народився він 17 вересня 1866 р. в м. Холм у сім’ї педагога-славіста. Походив із давньої (відомої з XVIII ст.) родини священиків Грушів. Доля відвела йому 34 […]...
- “Горе від розуму, розповідь від імені героя (від Софії)” При створенні п’єси “Горе від розуму” О. С. Грибоєдову вдалося гармонійно поєднати в одному творі трагічні і комічні події з новаторськими ідеями. Саме тому багато дослідників творчості видатного російського письменника називають цей твір трагікомедією або “високої комедією”. Серед головних дійових осіб п’єси можна побачити безліч позитивних і негативних героїв, наділених письменником складними характерами. Це і […]...
- Твір на тему: Несподівана зустріч (твір-оповідання) Ми переїхали в новий будинок, я пішов до нової школи. На превеликий жаль мої друзі залишилися в старій школі. На початку шкільного навчального року тато записав мене до секції легкої атлетики. Три рази на тиждень треба їздити до спортивної школи на тренування. Сьогодні я вперше прийшов до секції. Незнайомі хлопчаки перевдягаються у спортивну форму, розмовляють, […]...
- СВІТОВА ВЕЛИЧ Т. ШЕВЧЕНКА 1. Укажіть твір Т. Шевченка, уривок з якого подано: “У нас же і світа, як на те – / Одна Сибір несходима, / А тюрм! А люду! Що й лічить! / От молдованина до фінна / На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!” А “Кавказ”. Б “Тополя. В “Великий льох”. Г “Сон”. 2. Страждання […]...
- Іваненко Оксана – Біографія Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві. дочка журналіста та письменника дмитра Олексійовича Іваненка. Навчалася в гімназії, потім у робітничій школі. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти. У 1926 році закінчила факультет соціального виховання Харківського інституту народної освіти, у 1931 році – аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки, керувала секцією дитячої […]...
- “Моя подорож з батьком до Червоного моря” (розповідь від імені Деві) Сказати по правді, думка про спільну подорож із батьком не уявлялась мені занадто радісною чи щасливою, оскільки вже доволі багато часу минуло відтоді, як я усвідомив, що ані йому, ані матері немає до мене геть ніякого діла. Не можна сказати, що я нещасна дитина абощо, просто з батьком у нас банально немає узагалі ніяких спільних […]...