О’Генрі Місто без пригод
О’Генрі Місто без пригод Сповнені пихи міста Ведуть суперечки палкі, Що ті – від гірського хребта,
А ті – від просторів морських. Р. Кіплінг Можете ви собі уявити роман про Чікаго, чи Буффало, або, скажімо, Нешвілл (штат Теннессі)? У Сполучених Штатах є троє міст, про які пишуть: Нью-Йорк, звісно, потім Новий Орлеан, і – найкраще з усіх – Сан-Франціско.
Френк Норріс Схід – це Схід, а Захід – це Сан-Франціско, так вважають каліфорнійці. Каліфорнійці – це окрема раса, вони – не просто жителі штату. Це південці Заходу. Жителі
Каліфорнійці ж почнуть оповідати з усіма подробицями. [199] Насамперед, поки ви думатимете про свої рахунки за вугілля і про вовняну білизну, вони добрих півгодини говоритимуть про благодатний клімат. А коли, помилково сприйнявши ваше мовчання за схвалення, розпаляться дужче, так розмалюють місто Золотих Воріт, наче то вкийсь Багдад Нового світу.
Ну, скажімо, щодо цього заперечень немає. Але, дорогі мої кузени (по Адаму та Єві), необачним буде
“Нешвілл. Місто, торговий порт і столиця штату Теннессі. Розташовано на річці Камберленд і на перехрещенні двох залізниць. Найважливіший центр освіти на Півдні”.
Я вийшов із поїзда о восьмій вечора. Марно погортавши словника у пошуках підходящих прикметників, я змушений був звернутися до фармакопеї. Візьміть лондонського туману тридцять відсотків, малярії десять відсотків, світильного газу двадцять відсотків, роси, зібраної рано-вранці на цегельні, двадцять п’ять відсотків, жимолості п’ятнадцять відсотків. Змішайте. Ця суміш дасть вам певне уявлення про нешвіллську мряку.
Не така пахуча, як кульки нафталіну, і не така густа, як гороховий суп, але нічого – люди дихають. Я поїхав до готелю якимсь ридваном. Чимало зусиль довелося мені докласти, щоб не видертись, як Сідней Картон (2), на його дах.
Воза тягла пара допотопних тварин, на передку сиділо щось темне, але вже вирване з пітьми рабства. (1) Видавництво, яке випускало географічні карти, атласи і путівники. (2) Герой роману Ч. Діккенса “Повість про двоє міст”. Я стомився і хотів спати.
Отож, діставшись до готелю, хутенько заплатив п’ятдесят центів, як зажадав візник, І, їй-богу, майже стільки ж додав на чай. Я знав звички людей цієї породи і не мав ніякого бажання слухати його патякання про колишнього господаря і про те, що було “до війни”. Готель був одним із тих, що їх рекламують як “заново опоряджені”. Це означає: на двадцять тисяч доларів нових [200] мармурових колон, кахля, електричних люстр та мідних плювальниць у вестибюлі, а також новий розклад руху поїздів і літографії з краєвидами навколишніх гір – у кожному просторому номері нагорі. Адміністрація поводилася бездоганно, була уважна, витончено чемна; прислуга повільна, як черепаха, і добродушна, як Ріп ван Вінкль(1).
А годували так, що заради цього варто було проїхати тисячу миль. У всьому світі навряд чи є готель, де подавали б таку курячу печінку “en brochette” (2). (1) Герой новели Уошінгтона Ірвінга.
(2) На рожні (франц.). Під час обіду я запитав офіціанта-негра, що робиться у них у місті. Він якусь хвилину зосереджено думав, потім відповів: – Бачте, бос, я, гадаю, що після заходу сонця тут нічого не робиться. Сонце вже зайшло – давно потонуло у мряці. Отже, цього видовища я не побачу.
Але я вийшов на вулицю, під дощ, сподіваючись усе-таки щось побачити. “Його збудовано на нерівному місці. Вулиці освітлюються електрикою.
Щороку витрачається енергії на 32 470 доларів”. Вийшовши з готелю, я одразу став свідком расових заворушень. На мене ринула юрма чи то бедуїнів, чи арабів, чи зулусів, озброєних… Щоправда, я відчув полегкість, коли побачив, що вони озброєні не гвинтівками, а канчуками. І ще я помітив невиразні обриси каравану темних і незграбних екіпажів і, почувши заспокійливі вигуки: “Будь-який кінець міста, бос,- п’ятдесят центів”, зметикував, що я не жертва, а всього-на-всього клієнт. Я йшов по довгих вулицях, і всі вони вели вгору.
Мені було цікаво, як вони потім спускаються. На головних вулицях я подекуди бачив освітлені крамниці; бачив трамвай, що розвозив у всі кінці міста шановних городян; бачив пішоходів, котрі практикувались у мистецтві підтримувати розмову; чув сплески сумовитого сміху, що линули з павільйону, де подавали морозиво. “Неголовні” вулиці, здавалося, прагнули зачарувати миром і затишком, що панували під їхніми дахами. В багатьох будиночках за цнотливо запнутими фіранками світилися вогні, де-не-де акуратно і доброзвичайно бринькав рояль.
Справді, тут “мало що робилося”. Я пошкодував, що не вийшов до заходу сонця. І повернувся в готель. [201] “У листопаді 1864 року загін конфедератів генерала Гуда рушив на Нешвілл, де й оточив частини урядових військ під командуванням генерала Томаса. Останній аробив вилазку і у жорстокому бою розбив південців”. Усе своє життя я був свідком і шанувальником дивовижної влучності, якої досягають південці в мирних боях, спльовуючи тютюн.
Але в цьому готелі на мене чекав сюрприз. У великому вестибюлі було дванадцять нових, блискучих, містких, імпозантних мідних плювальниць, таких високих, що їх можна було б назвати урнами, й таких широких, що за п’ять кроків найкраща з подаючих жіночої бейсбольної команди, напевно, змогла б поцілити м’ячем у будь-яку з них. І хоч тут шаленіла запекла битва, вороги не були переможені. Вони стояли блискучі, нові, поважні, місткі, незаймані. Але – боже праведний! – кахляна підлога, чудова кахляна підлога! Я мимоволі згадав битву під Нешвіллом і, за своєю дурною звичкою, зробив деякі висновки щодо успадкованої влучності.
Тут я вперше побачив майора (недоречна чемність) Кесуела. Глянувши на нього, я одразу збагнув, що то за один. Мій давній друг А. Теннісон сказав, як завжди, влучно: “Пророче, прокляни балакучого язика. І прокляни британського паразита-пацюка”. Розгляньмо слово “британський” як таке, що підлягає заміні ad libitum(1).
Пацюк завжди лишається пацюком. (1) За бажанням (лат.). Цей чоловік шастав по готелю, наче голодний собака, що забув, де він закопав кістку. У нього було широке, м’ясисте, червоне обличчя, сонною масивністю схоже на обличчя Будди.
Він мав тільки одну принадну рису – був ретельно поголений. Доки чоловік користується бритвою, печать звіра не ляже на його обличчя. Думаю, якби того дня він не поголився, я б знехтував його авансами і в кримінальному літописі світу не було б записано ще одне вбивство. Я стояв за п’ять кроків від однієї з плювальниць, коли майор Кесуел відкрив по ній вогонь. Мені стало спостережливості, щоб збагнути, що нападаюча сторона користується кулеметом Гетлінга, а не якоюсь там малокаліберною гвинтівкою.
Тому я швидко ступив крок убік, й це дало майорові привід вибачитися переді мною як представником [202] мирного населення. Він був якраз балакучий. За чотири хвилини майор став моїм приятелем і потяг мене до бару. Хочу застерегти, що й сам я південець, але не за фахом чи ремеслом.
Я уникаю краваток-шнурків, капелюхів з опущеними крисами, чорних сюртуків “принц Альберт”, розмов про кількість тюків бавовни, знищених генералом Шерманом, і жування тютюну. Коли оркестр виконує “Діксі”(1), я не плещу в долоні. Я зручно вмощуюсь у шкіряному фотелі, замовляю ще пляшку пива і мрію…
Майор Кесуел грюкнув кулаком по стойці, і йому, наче луна, відгукнулася перша гармата на форті Семтер (2). Коли ж його промова про Громадянську війну вибухнула останнім залпом на Аппоматоксі(3), у мене зажевріла надія. Але тут він перейшов на родовідні дерева і довів, що Адам був всього троюрідним братом сім’ї Кесуел, та й то тільки в боковій її парості. Покінчивши із генеалогією, Кесуел, на велику мою огиду, заходився теревенити про свої сімейні справи. Згадав свою дружину, простежив її походженя аж до Єви і затято спростував чутки про те, що вона нібито має якісь родинні зв’язки з країною Нод…
(1) Пісня, яку під час Громадянської війни в США співали південці, стала гімном армії південців. (2) Форт, де почалися бойові дії Громадянської війни. (3) Річка, на берегах якої закінчилися основні бойові дії Громадянської війни. У мене виникла підозра, що майор затіяв увесь цей шум-гам, аби я забув, що напої замовив він,- сподівався, що, спантеличений балачкою, я заплачу за них.
Та коли ми випили, він жбурнув на стойку срібного долара, той аж задзвенів.
Related posts:
- Світ пригод і фантазії у повісті “Тореадори з Васюківки” Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися. Повість “Тореадори з Васюківки” теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так захопила двох друзів Івана Реня і Павла Завгороднього, […]...
- Світ пригод і фантазії у повісті В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” Друзі справжні – мов брати рідні Народна мудрість Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися. Повість “Тореадори з Васюківки” теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так […]...
- Без пригод не буває дитинства Матеріал уроку. Всеволод Нестайко “Дід Мороз у підвалі” (уривок із повісті ” Чарівні окуляри”). Мета. Ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом Всеволода Нестайка. розповісти цікаві епізоди з його життя. Викликати інтерес до його творів. Вчити виразно і вдумливо читати, аналізувати прочитане. Розвивати культуру зв’язного мовлення, увагу, спостережливість. Виховувати порядність, чесність, повагу до людей. Обладнання. […]...
- “Шукай пригод і життя буде веселіше” Нерідко можна побачити або почути когось, хто скаржиться на своє життя, кажучи, що воне у нього дуже нудне. Звичайно, людина влаштована так, що їй регулярно хочеться розваг, веселощів, чогось цікавого і захоплюючого. Якщо людина цього не має, незабаром вона стає роздратованою, злою, починає ставитися до оточуючих людей негативно. Все це тому, що потреба в розвагах […]...
- СУМНА ІСТОРІЯ ЖИТТЄВИХ ПРИГОД ФІГАРО У КОМЕДІЇ БОМАРШЕ “СЕВІЛЬСЬКИЙ ЦИРЮЛЬНИК” ПРАКТИЧНИЙ КУРС СУМНА ІСТОРІЯ ЖИТТЄВИХ ПРИГОД ФІГАРО У КОМЕДІЇ БОМАРШЕ “СЕВІЛЬСЬКИЙ ЦИРЮЛЬНИК” План 1. . Причини звернення Бомарше до іспанських тем 2. Комедія “Севільський цирюльник”. Назва, тема, композиція 3. Образ Фігаро – втілення французького національного характеру 4. Граф Альмавіва та Розина 5. Бартоло, його характеристика 6. Інші герої комедії. Ставлення до них автора. Завдання для […]...
- Романтика пригод і подорожей у романі Р. Л. Стівеисона “Острів скарбів” Напевно, важко знайти таку людину, яка б не любила подорожувати. Бо подорож – це завжди нові враження, це можливість краще пізнати світ. Для тих, кого цікавлять захоплюючі подорожі, англійський письменник Р. Л. Стівенсон створив у 1883 році роман “Острів скарбів”. Особисто мені цей роман дуже сподобався. Роман Р. Л. Стівенсона “Острів скарбів” є багатоплановим. Це […]...
- Скорочено “Історія пригод Джозефа Эндрюса і його друга Абраама Адамса” Филдинга Приступаючи до оповідання про пригоди свого героя, автор міркує про два типи зображення дійсності. “Історики”, або “топографи”, задовольняються тим, що займаються “списуванням із природи”. Себе ж автор зараховує до “біографів” і своє завдання бачить у тім, щоб описувати “не людей, а вдачі, не індивідуума, а вид”. Джозефа Эндрюса в десятилітньому віці батьки віддають у служіння […]...
- Історичний колорит і романтика пригод у творі (продовження). Вплив реальних історичних подій, соціального статусу і національності на долю людини УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС I семестр ГЕРОЇЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ УРОК 18 Тема. Історичний колорит і романтика пригод у творі (продовження). Вплив реальних історичних подій, соціального статусу і національності на долю людини Мета: продовжувати знайомство зі змістом роману, образами героїв; працювати над вдосконаленням уміння цілісно сприймати твір великого обсягу, вільно орієнтуватися в тексті; […]...
- Делеменчук Олександра Місто в кишені (поезії) Олександра Делеменчук Місто в кишені Поезії Київ – 2004 Передмова: автокритика Скільки білявих хлопчиків Сумнівної зовнішності Чомусь видавалися мені Фатально Схожими на принців. Вони заходили в моє розчинене серце В брудних черевиках, Іноді крали якісь дрібні речі, Іноді великі надбання. В більшості залишали Оберемки образів Для написання жахливих поезій, Які я писала самозахоплено – От […]...
- STEVENSON, ROBERT LOUIS. ДИВЛЯЧИСЬ В ОБЛИЧЧЯ ВЕСЕЛОМУ РОДЖЕРУ – Роберт Лyпc Стівенсон (1850-1894). Романтика подорожей та пригод у романі “Острів скарбів” Уроки зарубіжної літератури 6 клас Урок 54 STEVENSON, ROBERT LOUIS. ДИВЛЯЧИСЬ В ОБЛИЧЧЯ ВЕСЕЛОМУ РОДЖЕРУ Тема: Роберт Лyпc Стівенсон (1850-1894). Романтика подорожей та пригод у романі “Острів скарбів”. Світ нудний лише для нудних людей. P. Л. Стівенсон Мета: пізнати основні факти біографії Р. Л. Стівенсона, з’ясувати, які життєві обставини вплинули на його творчість, збагнути, в […]...
- Місто Калинов і його мешканці в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Загальна характеристика місця дії. 2. Калиновская “еліта”. 3. Залежність людей від самодурів 4. “Вільні пташинки” Калинова. “Жорстокі вдачі, пан, у нашім місті, жорстокі! ” – так А. Н. Островський характеризує місце дії п’єси вустами одного з персонажів, спостережливого й дотепного винахідника-самоучки Кулигина. Примітно, що п’єса починається зі сцени, у якій цей же герой любується […]...
- Історичний колорит і романтика пригод у творі. Вплив реальних історичних подій, соціального статусу і національності на долю людину. (Продовження теми) Контрольна робота (початковий, середній та достатній рівні) УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 7 КЛАС I семестр ГЕРОЇЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ УРОК 19 Тема. Історичний колорит і романтика пригод у творі. Вплив реальних історичних подій, соціального статусу і національності на долю людину. (Продовження теми) Контрольна робота (початковий, середній та достатній рівні) Мета: продовження знайомства зі змістом роману, образами героїв; робота над удосконаленням вміння сприймати […]...
- “Рідне місто” У кожного з нас є місце народження. Часто воно співпадає із місцем проживання. Його називають по різному: Батьківщина, Рідне місто. Таке місце можна любити або ненавидіти, та не можна відноситись до нього рівнодушно. Це частинка нас, яка залишиться з нами назавжди. Для мене рідним містом завжди був Тернопіль. Я тут народився і виріс. Тут провів […]...
- Образ Степана Радченка в романі В. Підмогильного “Місто” Серед письменників, чиї імена сучасному читачеві стали відомими не так давно, Валерій Підмогильний. Треба віддати дане: спадщину письменника повернуто повністю, і його визнали одним з найколоритніших письменників новітньої української літератури. У біографії письменника є багато “білих плям”, вона чекає свого дослідника. Відомо, що народився він під Катеринославом учився в університеті, займався педагогічною діяльністю, працював у […]...
- Олена Теліга – Тільки вечір злітає на місто Тільки вечір злітає на місто І нема біля мене нікого, Я збираю в єдине намисто Всі слова, що почула від нього. Хай назустріч ідуть мені люде! Хай цілує непроханий вітер! Все, що пише він, згадано буде До останніх малесеньких літер. Хоч на вулиці зимно і сніжно, Хоч шумить надокучливе місто, Я зберу обережно і ніжно […]...
- Зображення “цілісної” людини у романі Валер’яна Підмогильного “Місто” Валер’яна Підмогильного називають автором інтелектуальної прози, суть якої полягає в тому, щоб цілісно поєднати художній стиль, філософські роздуми й узагальнення та розкриття психологічних проявів особистості. Власне, творчість Підмогильного і започаткувала інтелектуально-психологічний напрямок у розвитку модернової української прози початку XX ст. Пам’ятаймо, що для модернізму характерними рисами є певна зосередженість на окремій особистості, розкриття її особливостей […]...
- Твір на тему: “Рідне місто” У кожного з нас є місце народження. Часто воно співпадає із місцем проживання. Його називають по різному: Батьківщина, Рідне місто. Таке місце можна любити або ненавидіти, та не можна відноситись до нього рівнодушно. Це частинка нас, яка залишиться з нами назавжди. Для мене рідним містом завжди був Тернопіль. Я тут народився і виріс. Тут провів […]...
- Моральна еволюція Степана Радченка (за романом В. Підмогильного “Місто”) (1901- 1937) Народився в с. Чаплі на Катеринославщині в селянській родині. Навчався в реальному училищі, на математичному, а потім на правничому факультетах Катеринославського університету. Вчителював. З 1921 р. живе у Києві, працює бібліографом у Книжковій палаті, згодом – редактором у “Книгоспілці”. У 1924 р. утворює літературну групу “Ланка”, що з 1926 р. отримала назву МАРС […]...
- “Місто”- перший роман європейського рівня про селянську молодь I. Творча особистість В. Підмогильного. (Твори В. Підмогильного порушували філософські проблеми буття людини першої третини XX століття. Він продовжив традиції української класичної літератури з її гуманістичним пафосом, пильною увагою до внутрішнього світу своїх героїв, виявляючи в них боротьбу двох начал – добра і зла. Свій родовід як митець Підмогильний веде від В. Винниченка, в якого […]...
- Місто скорочено – Василь Слапчук Хати за руки побралися, З села не випускають, Школа посередині, як подоляночка. Усім класом сонце зустрічали. Вперше закурив, не криючись, Як матір на вальс запросив – зніяковіла, Злякалася, коли руку після танцю відпустив, – Тепер уже назавжди, Хоча й музика не переставала. Провела до зупинки, перевзувся з чобіт у черевики.. Шнурівки зав’язуючи, у бік міста […]...
- Трагедія морального занепаду інтелігента в романі В. Підмогильного “Місто” (1 варіант) Великі міста… Скільки ними поглинуто доль, розчавлено душ, скільки моральних падінь бачили їхні скляні бездушні очі-вікна, – не перелічити. Однак, як метелики на вогонь, летять-поспішають люди до Очікуваних радощів, легкого цікавого життя, а можливо, і до слави. Зміни у способі життя молодої людини, яка виїхала з села на навчання, зміни її характеру під впливом нових […]...
- Діалог про місто – Здрастуй! Мене звати Миколка. Привіт! Я Мишко. Ти з якого міста приїхав? – Я з Одеси. А ти? – А я з Костянтинівки. – А в якій це області? У Донецькій. – Цікаво. Я в Донецькій області взагалі ще не бував. А ти бував у Одесі? – Так, минулої осені ми їздили на екскурсію […]...
- Скорочено – МІСТО – МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО Вечір подощовий вдаряючи холодними краплями Запродавав ночі непритомну душу Панна рухалася повільно в невідомому напрямі Граціозно підоперши офіцерську тушу Підплигуючи чадом метнулася бензинова машина Геній нестримну душу в міцну сталь запріг Я чув як вибухнула тріснута шина Коли повернув за оліхтарений ріг Мене заспокоїв трепет у вікні мотора Блимала фільма в електричній стіні Буде це […]...
- Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Питання про долю персонажа роману “Місто” Степана Радченка досить неоднозначне. Автор показує нам шлях поступового кар’єрного зростання героя, який супроводжується неминучою духовною еволюцією. Радченком володіє непереможне прагнення до нового, іншого, вищого, втіленням чого в його свідомості стає місто. Герой приїжджає до міста […]...
- Місто – ВАСИЛЬ СЛАПЧУК скорочено ВАСИЛЬ СЛАПЧУК Місто Хати за руки побралися, З села не випускають, Школа посередині, як подоляночка. Усім класом сонце зустрічали. Вперше закурив, не криючись, Як матір на вальс запросив – зніяковіла, Злякалася, коли руку після танцю відпустив,- Тепер уже назавжди, Хоча й музика не переставала. Провела до зупинки, перевзувся з чобіт у черевики.. Шнурівки зав’язуючи, у […]...
- Рідне місто (село) Як і мої батьки, я народився в Харкові. До речі, мій дідусь також народився тут, тому мене можна назвати харків’янином у третьому поколінні. Я люблю своє місто, дідусь і батьки розповідають мені про нього багато цікавих речей. Харкову більше 350 років, його заснували козаки. Зараз це велике слобожанське місто з парками й бульварами, заводами й […]...
- Моє улюблене місто У кожної щасливої людини є своє улюблене місто. Є улюблене місто не тому, що вони щасливі, а щасливі, тому що в них він є. Найчастіше улюбленим містом, селищем, краєм є те місце, де людин народився або провів багато часу. Часто улюбленим містом називають той, де промчалося дитинство людини, адже саме з дитинством, якщо воно, звичайно […]...
- Харків – моє рідне місто Наш рідний Харків – славне, цікаве та старе місто. Для кожного, хто хоч раз був тут, воно стало рідним, бо як затишно завжди повертатись туди, де тебе зустрічають з радістю, привітністю та любов’ю. На території Харкова жили люди ще до нашої ери. А у скіфсько-сарматські часи тут уже було поселення з ознаками міста. Але неодноразові […]...
- “Моє місто” Моє рідне місто – Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона єдина в світі, унікальна. Опис місцевості в Одесі слід починати з її історичного центру. Там старовинні вулички, ласкаве Чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. А ще – найбільший та найпотужніший в […]...
- Моє місто взимку (твір-опис місцевості) Летять, летять сніжинки, Льодинки – морозинки, І весело кружляють, І стеляться до ніг. Г. Бойко Я люблю своє рідне місто Харків. Воно приваблює мене в різні пори року. І весною, коли приємно дихати чистим, свіжим повітрям. І влітку, коли буяє квітуча зелень. І восени, коли вбрані в золоті шати дерева. А взимку воно схоже на […]...
- Твір на тему: “Моє місто” Моє рідне місто – Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона єдина в світі, унікальна. Опис місцевості в Одесі слід починати з її історичного центру. Там старовинні вулички, ласкаве Чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. А ще – найбільший та найпотужніший в […]...
- За що я люблю своє місто (твір-роздум) Харків, я люблю тебе! Люблю, люблю! За що? Я не знаю… Напевно, за те, що ти є. Це так добре – те, що ти є. Зі своїми батьками я об’їздила пів-України. Мені сподобалися Київ, Львів, Дніпропетровськ… А тебе я просто люблю. Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або […]...
- Твір на тему: Харків – моє рідне місто Наш рідний Харків – славне, цікаве та старе місто. Для кожного, хто хоч раз був тут, воно стало рідним, бо як затишно завжди повертатись туди, де тебе зустрічають з радістю, привітністю та любов’ю. На території Харкова жили люди ще до нашої ери. А у скіфсько-сарматські часи тут уже було поселення з ознаками міста. Але неодноразові […]...
- “Мої роздуми над романом “Місто” Роман “Місто” був написаний Валер’яном Підмогильним і виданий у 1928 році. В даному романі розглянуто безліч досить важливих проблем людського життя. Варто відзначити, що цей роман більшою мірою приділяє увагу тому часу, який він описував, а цей час, в свою чергу, має деякі особливості, які не дуже характерні для сучасності. Втім, це зовсім не означає, […]...
- МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) Олександр Миколайович Островський найбільший драматург минулого сторіччя. Його знамениті п’єси й донині входять у репертуар багатьох театрів Росії. “Він почав незвичайно,” писав про нього И. С. Тургенєв. Після того, як Островський прочитав свою першу п’єсу “Картина сімейного щастя”, його відразу ж охрестили, “світилом у вітчизняній літературі”. І […]...
- Твір на тему “Моє місто Одеса” Моє рідне місто – Одеса. Яких тільки поетичних назв не має вона! Місто-герой, південна столиця, Південна Пальміра, перлина біля моря, столиця гумору! Вона єдина в світі, унікальна. Опис місцевості в Одесі слід починати з її історичного центру. Там старовинні вулички, ласкаве Чорне море, найкрасивіший в світі оперний театр. А ще – найбільший та найпотужніший в […]...
- Твір на тему: Моє рідне місто Харкове рідний, мій! Що про тебе розповісти?! Чи про твою історію, чи про культуру, чи про те, що колись у школах писали: “Харків – великий індустріальний центр”? А після цього запитати словами П. Тичини: “Харків, Харків, де твоє обличчя?” В. Сосюра писав, що “на кожному кроці обличчя робітниче твоє відчував”. Втратив ти, Харкове, робітниче обличчя, […]...
- КРАСНИЙ ІВАНКО І ЗАКЛЯТЕ МІСТО Жила, де не жила, одна жінка, що одного разу без нікого подалася в місто – до самої столиці. По дорозі перестрів її якийсь чоловік та й каже: – Жінко, я знаю, що ти бідна, і я тобі радо допоможу, якщо будеш згодна продати мені те, про що ти не знаєш. Погодишся – зроблю тебе багатою […]...
- ПЕТЕРБУРЗЬКІ ПОВІСТІ ГОГОЛЯ – НОВИЙ ПОГЛЯД НА МІСТО ПЕТЕРБУРЗЬКІ ПОВІСТІ ГОГОЛЯ НОВИЙ ПОГЛЯД НА МІСТО Сьогоднішнє письменницьке мистецтво визнає Н. В. Гоголя своїм наставником. Він був один з видатних діячів російської прози. Сміх у його Творчості з’єднаний із трагічними потрясіннями. Хоча його добутки відрізняються барвистістю мови й простотою сюжету, сам Гоголь був людиною, що постійно дивує й небагато таємничим. Його “Петербурзькі повісті” вплинули […]...
- Моє рідне місто – IІ варіант II варіант Виникнення Донецька можна віднести до літа 1869 року, коли почалось будівництво металургійного заводу. Але на той час тут вже існувало кілька селищ: Олександрівка, Олексіївка, Семенівка та кілька інших, їх жителі займались видобутком вугілля для власних потреб. Але крім вугілля поруч були ріка та залізна руда. Тому саме тут вигідно було розташовувати металургійне виробництво. […]...