Одна з народних драматичних п’єс ХVIII століття (Комедія Д. И. Фонвізіна “Недоук”)
1. Творча історія комедії. 2. Проблема виховання. 3. Поміщицька сваволя Простаковой.
4. Позитивні герої комедії.
5. Мовлення героїв. 6. Новаторство письменника Після написання “Бригадира” Д. И. Фонвізін більше десяти років не писав драматичних добутків, всю свою енергію віддаючи державним справам і політиці. Ідея створити нову п’єсу відвідала його ще в 1778 році, коли він повернувся на батьківщину із Франції На чужині письменник багато спілкувався з Н. И. Паниним. Можливо, саме ці гостро політичні бесіди підштовхнули Фонвізіна до створення
В 1781 році п’єса була завершена. Сама її назва свідчила про те, що на перший план у ньому виходила проблема виховання молодого покоління До всьому іншому добуток було насичено вибухонебезпечними ідеями. Автор не обмежився тільки педагогічними проблемами, а правдиво показав сучасну йому дійсність.
Н. В. Гоголь високо оцінив п’єсу Фонвізіна, назвавши її ” істинно-суспільною комедією”, що розкрила “рани й хвороби нашого суспільства, важкі злоупотребленья внутрішні, які нещадною силою
Йому як нікому іншому вдалося іронічно, а те й з відвертим сарказмом висміяти безсторонні сторони дворянського житія. В “Недоуку” автор торкнув самих гострих проблем тодішнього суспільства – кріпосне право, виховання підростаючого покоління, а також вплив державної влади на навколишню дійсність. У перші мінути п’єси Фонвізін показує сцену в сім’ї Простакових, коли яскраво проявляється поміщицька сваволя у випадку із кріпаком Тришкой. Слуга, що є кравцем, зшив для хазяйського сина ошатний каптан, а замість подяки одержав тріпання. Не балують у цьому будинку й вірній служниці, няньку Митрофана За свою нелегку працю вона одержувала тільки “по п’яти рублів за рік, так по п’яти ляпасів на день”.
Простакова ніколи не скупилася на погрози й образи. Вона – затята кріпосниця, що думає, що може робити зі своїми селянами все, що захоче. Звичайно ж Простакова не в силах уразуметь зміст Маніфесту про вільність дворянства. “Дворянин, коли захоче, і слуги висікти не вільний; так на що ж дано нам указ-від про вільність дворянства?” – запитує вона Її селяни розорені вкрай. Вона сама зізнається, що “усе, що в селян було, ми відібрали, нічого вже здерти не можемо… таке лихо”.
Головний конфлікт соціально-політичного життя Росії, на думку автора, полягає у сваволі поміщиків, який підтримує вища влада При цьому рабство не тільки розбещує самих хазяїв життя, але й убиває все людське в селянах, позбавляє їхнього почуття власного достоїнства. Кульмінацією комедії є момент, когдапростакова в сказі від викрадення, що не відбулося, Софії бажає “прибити до смерті” всіх своїх слуг, однак її маєток уже виявляється під опікою. На початку п’єси ця жінка ще почуває за собою силу, сповнена влади й викликає жах у своєму честолюбному бажанні скорити всі й кожного, що перебуває нижче по соціальним сходам. А наприкінці перед глядачем з’являється жалюгідна й принижена жінка, що втратила влада, відкинута рідним сином.
При цьому сам недоук, є гідною зміною своєї матері. Безумовно, небажання вчитися й невтримне прагнення до одруження може викликати сміх, що відразу пропадає побачивши його відносини до няньки й кріпаків, жалості, “яка дошкулила його… у важкому тваринному сні побачивши матері, що утомилася бити його батька”, готовності до розправи над більше слабким і приниженим. Це наштовхує читача на серйозні міркування.
Навіть у такому ніжному віці в Митрофанушке явно помітний майбутній кріпосник, сатрап, що, напевно перевершить своїх батьків у плані жорстокості. Кріпосне право, у моральному відношенні є більше згубним для кріпаків, ніж для їхніх поміщиків. Стара нянька Вереміївна, принижува_ постійно своїми хазяями, випробовує таку тваринну до них відданість, що навіть захищає Митрофанушку, забувши про свої образи Тільки в особі Правдина й Стародума в п’єсі з’являються позитивні герої. Ці люди щиро возмущенни заведеними в маєтку порядками.
Причому Правдин вживає активних заходів до обмеження влади Простаковой і домагається цьо го. Разом з тим він залишається ревним прихильником єкатерининського самодержавства, тому дії намісника, на його думку, це “виконання тим самим людинолюбних видів вишней влади”. Стародуб же давно вже розчарувався у вірі в освіченого монарха, тому, порівнюючи імператрицю з лікарем, говорить: “Помиляєшся. Марне кликати лікаря до хворих неисцельно.
Отут лікар пособит, хіба, що сам заразиться”. Міркування Стародуба – це прямий виступ проти існуючого суспільного лада. Імператриця для письменника тільки захищає Простаковим і Скотининим. Розкриваючи образи, Фонвізін майстерно показує розмовне мовлення своїх персонажів У розмовах Простаковой відмінно відбивається її деспотичний і одночасно лицемірна вдача. З кожною катеГореєю людей у неї своя бесіда. До слуг вона звертається не інакше, як “кепська пика”, “собача дочка”, “канальи”, “злодії”.
Зовсім по-іншому Простакова розмовляє з Митрофанушкой: “Століття живи. Століття вчися, друг мій сердешний”. Чоловіка вона називає “рохлею”, що ходить “развеся вуха”.
Мовлення Простаковой залежить не тільки від того, до кого вона звертається, але й від ситуації, у яку вона попадає. Зустрічаючи гостей, вона здатна зобразити виховану світську даму: “ласкаво просимо”, “рекомендую вам дорогого гостя”. З іншого боку, Простакова часто вживає просторічні звороти народної лексики, які ще раз підкреслюють її неосвіченість. У такий спосіб ми бачимо, як талановито письменник використовує мову негативних і позитивних персонажів для розкриття їх психологічної сутності Так, приміром, у мовлення Правдина добре поставлена, правильна, хоча в ній можна виявити канцеляризми.
У висловленнях Стародума зустрічаються афоризми й архаїзми. Його мовлення близьке стилю статей і листів. Милону й Софії властиві сентиментальні мовлення. При описі й розкритті характерів негативних персонажів автор широко користується прийомом зоологизации.
Приміром, Вральман затверджує, що, живучи з панами, йому здавалося, що він був під одним дахом “феї з лошатками”. А Скотинин, задумавши женитися, говорить про те, що й своїх поросятах завести бажає. У своєму творі Фонвізін намагається знайти нову літературну идейно-естетическую систему.
При цьому він ураховує досвід уже існуючій росіянці драматургії й французькій комедії. При постановці п’єси письменник бачить не окремих акторів, нехай навіть кращих, а невеликий спаяний колектив Саме цим пояснюється наявність у комедії багато “ансамблевих” сцен. Сварка вчителів Митрофанушки або сцена, де Простакова втручається в процес навчання сина, неминуче викликають сміх у глядача й разом з тим змушують його задуматися. “Недоук” по своїй художній своєрідності сильно переросла рамки класицизму, та й усього сентиментально-романтичного напрямку. У п’єсі письменника явно проглядаються задатки критичного реалізму, що ще раз підтверджується вдало створеними індивідуалізованими типовими образами, які розкриваються у звичайні для них умовах. Письменник відмовився від схематичної побудови характерів і успішно використовував живий психологічно обумовлену мову героїв п’єси.
Таким чином, Фонвізін як би підняв російську літературу на зовсім новий щабель розвитку А. С. Пушкін високо оцінив творчість Фонвізіна, називаючи драматурга “сатири сміливим владарем”, “іншому волі”.
Related posts:
- Своєрідність комедії Д. И. Фонвізіна “Недоук” 1. Система образів у комедії. 2. Своєрідність конфлікту. 3. Риси класицизму в комедії. 4. Виховне значення добутку. Фонвізін стратив у своїх комедіях дике неуцтво старого покоління й грубий лиск поверхневого й зовнішнього європейського напівутворення нових поколінь. В. Г. Бєлінський Комедія “Недоук” була написана Д. И. Фонвізіним в 1782 році й дотепер не сходить зі сцени […]...
- Образ Митрофана в комедії Д. Фонвізіна “Недоук” – ДЕНИС ФОНВІЗІН ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас Имей сердце, имей душу, И будешь человек во всякое время. Д. Фонвізін Да отвяжись, матушка, как Навязалась! Д. Фонвізін. Недоук Комедія “Недоук” була написана наприкінці XVIII століття, але багато її проблем є актуальними, образи усе ще живі. І нехай трохи старомодний вигляд мають Стародум і Правдін, та багато що в їхніх монологах стосується […]...
- “Недоук” Комедія на п’ять дій ЯВА I ГР. Простакова, розглядаючи новий каптан Митрофана, лає Тришку за те, що той тягар і зіпсував річ. Вона відправляє Єреміївна за кравцем, а Митрофана – за батьком. ЯВА II Простакова, називаючи Тришку “худобою” і “злодійський харей”, лає його за зіпсований каптан. Тришка виправдовується: він самоук. На це Простакова відповідає, що перший кравець теж ні […]...
- Героїня комедії Фонвізіна “Недоук” Сюжет п’єси Фонвізіна будується навколо подій, що відбуваються в селі, де живе все сімейство Простакових-Скотининих чекаючи весільної змови Тараса Скотинина з далекою родичкою Простакових – Софією. Історія, знайома сучасникам Фонвізіна по “середньому”, “міщанському” жанрі літератури, що наближала своїх персонажів до реального життя російських заможних дворян і міщан Пані Простакова живе як тисячі її співвітчизниць на […]...
- Скоти, що володіють людьми (за комедією Д. Фонвізіна “Недоук”) – ДЕНИС ФОНВІЗІН ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас Все это было бы смешно, Когда бы не было так грустно. М. Лермонтов Д. І. Фонвізіну судилося жити в смутну епоху царювання Катерини II, коли нелюдські форми експлуатації кріпаків досягли тієї межі, за якою міг вибухнути тільки селянський бунт. Це лякало російську самодержицю, що намагалася лицемірною грою в законодавство зупинити зростаючий народний гнів. […]...
- Переказ Недоук Фонвізіна Д. И План переказу 1. Простакова незадоволена каптаном, що сли для її сина кравцем Тришкой. 2. Скотинин, брат Простаковой, мріє з корисливих спонукань женитися на Софії. 3. Софія одержує листа від свого дядька Стародума. Правдин при всіх читає його вголос. 4. Правдин у розмові з Милоном говорить про мету свого приїзду. 5. Софія й Милон зустрічаються Вони […]...
- Проблема виховання в комедії Д. И. Фонвізіна “Недоук” 1. Рівень утворення. 2. Школа життя. 3. Моральні основи виховання. 4. Роль неуцтва й брутальності Виховувати – значить готувати до життя… Д. И. Писарєв Проблема виховання була важливої й актуальної в будь-який часовий період. І справа тут не тільки в тім, що батьки й діти підходять до її рішенню по-різному, утягуючись у нескінченну суперечку двох […]...
- Недоук Фонвізіна Д. И Комедія в п’яти діях Дія перше Пані Простакова, поміщиця, сварить лакея Тришку за те, що він до змови (зарученню) дядюшки Скотинина шив її ненаглядному єдиному синочку Митрофанушке каптан і жах як його обузил. Тришка виправдується: він на кравця не вчився. Простаковой дивно: навіщо треба вчитися? Чоловік боїться цю грубу, не стриману на мову й швидку […]...
- “Недоук” Комедія на п’ять дій – Дія третя Правдин і Стародумов, розмовляючи, згадують Петровську епоху, коли людей цінували по розуму, а не за чинами і багатства. Вони міркують про достоїнства традиційного виховання, коли виховували не тільки розум, але й душу. Стародумов розповідає випадок, коли він познайомився з недостойним людиною, але не відразу це розпізнав. Стародумов служив вітчизні, воював і отримав рани, але дізнався, […]...
- Смішне і трагічне в комедії Д. І. Фонвізіна “Недоук” – ДЕНИС ФОНВІЗІН ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас Комедія Фонвізіна “Недоук”, яку відокремлюють від нашого часу два століття, хвилює нас і сьогодні. У комедії показана проблема виховання справжнього громадянина. Адже тут, по зауваженню першого біографа Фонвізіна, автор “уже не жартує, не сміється, а обурюється на порок і таврує його безпощадно, якщо ж і смішить, то тоді навіяний сміх не відволікає від […]...
- Смішне й трагічне в комедії Д. І. Фонвізіна “Недоук” Все це було б смішно, Коли б не було так смутно. М. Ю. Лєрмонтов. Останні чотири десятиліття XVІІІ в. відрізняються справжнім розквітом російської драматургії. Але класичні комедія й трагедія далеко не вичерпують її жанровий склад. У драматургію починають проникати добутку, не передбачені поетикою класицизму, що свідчать про назрілу потребу в розширенні границь і демократизації змісту […]...
- Розвиток української культури ХVIII – XIX століття Кінець ХVIII – XIX століття були надзвичайно важливим етапом у розвитку української культури. Поширення ідей Гуманізму й раннього Просвітництва не лише сприяли загальному суспільному прогресу, а й формували почуття національної гідності, духовності, людяності. У цей період, як і в попередній, український народ зробив свій неповторний внесок до світової культурної скарбниці, а імена найвидатніших діячів української […]...
- “НЕДОУК” Сміливим владарем сатири й іншому волі називав Пушкін одного із самих чудових діячів російської культури, драматурга XVIII століття, автора безсмертної комедії “Недоук” Дениса Івановича Фонвізіна. Фонвізін – представник передових, вартих на рівні європейської просвітительської думки кіл дворянського суспільства – перебував у різкої опозиції до самодержавної сваволі російської монархії, неосвічених дворян-кріпосників, “гнітючим рабством” відданих у їхню […]...
- Творчий шлях Д. И. Фонвізіна 1. Початок шляхи: Фонвізін – басенник. 2. Комедія “Бригадир” 3. “Недоук” як сатира свого часу. 4. Новаторство письменника Д. И. Фонвізін – письменник багато в чому знаковий для літератури 1760 – 1780-х років. Своєрідність і відмінність творчості Фонвізіна визначається в першу чергу тим, що письменник коштує в джерел нового етапу розвитку російської сатири. Діяльність Фонвізіна-Літературознавця […]...
- Центральна героїня п’єси “Недоук” пані Простакова У комедії Недоук Фонвізін зображує пороки сучасного йому суспільства. Його герої представники різних соціальних шарів: державні чоловіки, дворяни, слуги, самозвані вчителі. Це перша в історії російської драматургії соціально-політична комедія Центральна героїня п’єси пані Простакова. Вона керує господарством, б’є чоловіка, тримає в жаху двірських, виховує сина Митрофана. Те сварюся, то б’юся, тим і будинок тримається. Ніхто […]...
- Мовні характеристики в комедії “Недоук” Перше, на що звертає увагу сучасний читач комедії “Недоук”, – це прізвища діючих осіб. “Мовці” прізвища відразу закладають відношення читача (глядача) до їхніх власників. Він перестає бути більш-менш об’єктивним свідком дії, що розігрується, він психологічно вже стає його учасником. У нього відібрали можливість самому оцінити героїв і їхні дії. Самого початку, із прізвищ діючих осіб, […]...
- Комедія І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” – одна з кращих сатиричних комедій в українській драматургії “Сто тисяч” – перша п’єса, написана І. Карпенком-Карим. Цей твір започаткував появу комедіографа-сатирика, який розвінчував сільських глитаїв, висміював їхню жадобу до збагачення. П’єса написана на реальних фактах. Узявши за основу відомості про шахраїв, які у Єлисаветграді продавали фальшиві гроші, І. Карпенко-Карий намалював типовий образ “стяжателя”, глибоко розкрив його характер. Центральний персонаж – Герасим Калитка, сільський […]...
- Комедія І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – видатне досягнення української драматургії XIX століття Чим визначається цінність літературного твору? Мабуть, тими загальнолюдськими цінностями, які автор у досконалій художній формі показує читачеві і примушує його замислитися. А ще тим естетичним задоволенням, що одержує людина при спілкуванні зі Словом митця. Такий справжній витвір мистецтва подарував нам І. Карпенко-Карий. Хоч його “Хазяїн” – сатирична комедія, чітко видно прагнення драматурга підвести читача до […]...
- Жанрова своєрідність добутку “Недоук” Останні чотири десятиліття XVIII в. відрізняються справжнім розквітом російської драматургії. Але класичні комедія й трагедія далеко не вичерпують її жанровий склад. У драматургію починають проникати добутку, не передбачені поетикою класицизму, що свідчать про назрілу потребу в розширенні границь і демократизації змісту театрального репертуару. Серед цих новинок насамперед виявилася так звана слізна комедія, тобто п’єса, що […]...
- “Горі від розуму” А. С. Грибоєдова – комедія на століття Олександр Сергійович Грибоєдов говорив, що готово “голову покласти за співвітчизників”, і із чудовою енергією служив на цьому поприщі, мужньо відстоюючи інтереси Росії. “Повага до Росії – от що мені потрібно”, – сказав він напередодні своєї загибелі в Персії. Поваги до свого народу, його мові, історії, традиціям бажає й домагається й Чацкий – герой безсмертної грибоедовской […]...
- Авторські ремарки в комедіях Фонвізіна У порівнянні із класицизмом попередніх десятиліть у комедіях Фонвізіна об’єктом осміяння стає не приватне життя дворян, як це було в Сумарокова й Лукина, а їх суспільна, службова діяльність і кріпосницька практика. Не задовольняючись одним зображенням дворянського “лихої вдачі”, письменник прагне показати і його причини, чого знов-таки не спостерігалося в п’єсах Сумарокова. У рішенні цього питання […]...
- “Людська комедія” Оноре Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини XIX століття Кожен з нас ознайомлюється з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому й сприймаються вони по-різному. Адже осмислити всі складнощі людського життя вдається лише з часом. Утім, “Людська комедія” Бальзака належить до тих витворів людського генія, які стосуються насамперед вічних цінностей. “Людська комедія” Оноре де Бальзака була й досі залишається чи не наймасштабнішим твором, у […]...
- “Людська комедія” Оноре Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції і половини XIX століття Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом […]...
- “Людська комедія” Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції другої половини ХІХ століття Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом […]...
- “Людська комедія” Оноре Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції першої половини XІX століття Кожний із нас знайомиться з творами Оноре Бальзака у різному віці. Тому і сприймаються вони по-різному. Хтось по-малечому уявляє собі шагреневу шкіру і сприймає твір, як казку з бабусиних уст, а хтось свідомо уявляє життя французького суспільства уже в юнацькі роки. Але твори Бальзака – це ті твори, до яких людина не раз повертатиметься протягом […]...
- Недоук характеристика образа Софія НЕДОУК (Комедія, опубл. 1783, пост. 1782) Софія – племінниця Стародума (дочка його сестри); мати С. – сваха Простакова й свойственница (як і С. ) Простако-Виття. Софія – по-гречески означає “мудрість”. Однак ім’я героїні одержує в комедії особливий відтінок: мудрість С. – не раціональна, не мудрість, якщо можна так виразитися, розуму, а мудрість душі, серця, почуття, […]...
- Який із драматичних жанрів “наймолодший”? Такі жанри драматичного роду, як трагедія і комедія, виникли ще в Стародавній Греції, пройшли довгий шлях розвитку, змінюючись при цьому у багатьох своїх рисах, і безроздільно панували до середини XVIII ст. У середині XVIII ст. виникає власне драма – твір, в основу якого покладено певний життєвий конфлікт, розгортання якого позначене і трагічними, і комічними моментами. […]...
- “Людська комедія” О. де Бальзака як дослідження Франції першої половини XIX століття Творчість Оноре де Бальзака побудована на принципах реалістичного роману. Кожен задум письменника вирізнявся масштабністю та сміливістю. Рівняючись на Бальзака багато авторів XIX століття почали цікавитися суспільним життям в усіх його проявах, досліджувати поведінку людей різних соціальних груп – і все це відображати на сторінках своїх творів. Оноре де Бальзак не боявся описувати ті сфери життя, […]...
- Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” як політична комедія Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” видатний добуток російської класичної літератури. Створене у двадцяті роки XIX століття, воно знайшло широке визнання в сучасників, яким довелося ознайомитися з комедією в рукописі. Комедія залишилася актуальною й злободенною донині. Драматург вклав у п’єсу всі кращі якості своєї душі: полум’яний патріотизм, любов до батьківщини, ненависть до застійного, відсталого […]...
- Комедія ситуацій Комедія ситуацій – жанровий різновид комедії, розбудований на несподіваному повороті сюжетної лінії, інтризі чи “непередбачуваному” збігові обставин. К. с, відома з античної доби, розвивалася в середньовічних фарсах, у комедії масок, в інтермедіях тощо. До цього жанру зверталися Т. де Моліна (“Чеснотна Марта”), В. Шекспір (“Комедія помилок”), Ж.-Б. Мольєр (“Тартюф”), М. Гоголь (“Ревізор”), І. Котляревський (“Москаль-чарівник”), […]...
- Ідеал людського достоїнства й цивільного служіння Батьківщині в добутках Г. Р. Державіна, А. Н. Радищева, Д. И. Фонвізіна Д. И. Фонвізіну вдалося показати дійсність такий, яка вона є, але він не вимагав корінних змін соціальних умов. Г. Р. Державін зумів осягнути складність, контрастність навколишнього світу, але ці протиріччя, як правило, не розкривалися їм у соціальному плані. А. Н. Радищев – перший письменник XVIII століття, що вникнул в істоту соціальних протиріч. “Недоук” Фонвізіна – […]...
- Історичний зміст драматичних добутків Тому драматичне займає надзвичайно важливе місце в мистецтві, де завжди знаходять своє вираження й гармонійний, і драматичний аспекти естетического відносини людини до дійсності. Їх можна було б простежити на всіляких історичних прикладах, зіставляючи різні види мистецтва, наприклад античну пластику епохи її розквіту й трагедію, нідерландський живопис XVII століття і єлизаветинську драму; творчість окремих художників Андрія […]...
- “Людська комедія” – енциклопедія життя Франції першої половини – “ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ, СТРУКТУРА ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ОНОРЕ де БАЛЬЗАК (1799-1850) “ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ, СТРУКТУРА ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ “Людська комедія” – енциклопедія життя Франції першої половини XIX ст. Оноре де Бальзак остаточно утвердив естетичні принципи реалізму. Якщо Стендаль дія життя Франції змалював суспільні прошарки й картини пропершої половини вінційного та столичного життя як щаблі для XIX ст, сходження головного героя суспільною […]...
- Комедія Карпенка-Карого “Хазяїн” Карпенко-Карий створив новий тип соціальної; комедії. Розвиваючи, як і Островський, гоголівську традицію принципово “безгеройної” (тобто без позитивного героя) комедії, він знайшов своєрідний аспект художнього аналізу соціальних явищ. Комедійний сюжет письменник розгортає навколо одного персонажа, а його оточення – як ті, що йому протистоять, так і ті, що його підтримують, – змальоване контрастними барвами, що дає […]...
- “Століття нинішній” і “століття минулий”. Суперечка поколінь у добутку А. С. Грибоєдова “Горе від розуму” 1. Служіння Скалозуба й судження Молчалина. 2. Вогненне фамусовское суспільство. 3. Один у поле воїн Суспільну думку формують не самі мудрі, а самі балакучі. В. Беганьский У своїй комедії “Горе від розуму” А. С. Грибоєдов зіштовхує два покоління. Він показує нам, що вони дуже далекі друг від друга як по поглядах на життя, так і […]...
- “Мина Мазайло” М. Куліша – комедія типів і характері! I. Історія появи комедії. (Твір було закінчено наприкінці 1928 року. Він миттєво викликав зацікавленість й дістав широку підтримку з боку широких верств українського суспільства. Лесь Танюк слушно підкреслював: “П’єсу відразу ж – винятковий для М. Куліша випадок! – було оцінено реперткомом дуже високо й рекомендовано до показу в усіх театрах України… ” Уже навесні, в […]...
- Комедія масок, або Комедія дель арте Комедія масок, або Комедія дель арте (італ. commedia dell’arte – професійна комедія) – різновид італійського імпровізованого народного театру доби Відродження, що успадкував традиції римської доби. Персонажі К. м. (“слуги”-маски: Бригелла, Арлекін, Серветта, Пульчинелла; сатиричні маски: старий купець Панталоне, а також ліричні герої без масок) були втіленням комічного гротеску, буфонади, яскравого видовища карнавального типу. Як театральний […]...
- Комедія “Мина Мазайло” Комедія “Мина Мазайло” Миколи Куліша стала цілим відкриттям в українській літературі початку XX століття. У березні та квітні 1929 року її було поставлено в ряді театрів, і глядач захоплено сприйняв її. Проблематика, художній рівень твору активно обговорювалися у пресі, ставали предметом дискусій. Комедія “Мина Мазайло” відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальиий та родинно-інтимний аспекти, […]...
- П’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – соціально-сатирична комедія нового типу П’єса І. Карпенка-Карого “Хазяїн” – соціально-сатирична комедія нового типу Іван Карпенко-Карий – найвизначніша постать в українській драматургії кінця XIX – початку XX століть. Він був, за визначенням І. Франка, “тим великим драматургом, якому рівного не має наша література”. Драматургічна спадщина письменника складається з вісімнадцяти п’єс, з-поміж яких найбільш відомою є п’єса “Хазяїн”. Це соціально-сатирична комедія […]...
- Твір А. Чехова “Вишневий сад” – комедія чи драма? Твір А. Чехова “Вишневий сад” – комедія чи драма? І. Чому Станісдавський поставив драму? (К. Станіславський писав: “Для меня “Вишневий сад” не комедия, не фарс – а трагедия в первую очередь”. Саме так він поставив п’єсу, оскільки побачив трагедію нещасливих людей, які не можуть зарадити собі, не в змозі боротися проти обставин, що сильніші за […]...