OЙ У ЛУЗІ ЧЕPBOHA КАЛИНА ПОХИЛИЛАСЯ – СТРІЛЕЦЬКІ ПІСНІ
Українська література 6 клас
СТРІЛЕЦЬКІ ПІСНІ
Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля соколина,
Тихі зорі, ясні води – Моя Україна.
В. Сосюра
Калино моя – Україно!
В твоїм кущі – я кетяг багряний!
Це літо горить для мене.
І хмари цвітуть, і гудуть молоді дощі,
І я достигаю в долоні твоїй зеленій,
Калино моя, Україно…
І. Жиленко
Подумаймо разом
Як, на твою думку, можна проявити свою любов до Батьківщини? Що розповідають про це твори, вивчені раніше? Що ти знаєш з історії України про Українських
У чому цей патріотизм проявився?
На початку Першої світової війни (серпень 1914 р.) у Галичині (Західна Україна) національно свідомі юнаки та дівчата вирішили добровільно організувати у складі австрійської армії Легіон УСС, щоб зі зброєю в руках вибороти незалежність усієї України. Це були справжні лицарі честі та гідності. У тій кривавій боротьбі українських молодих патріотів “наче відновилася княжа і козацька боротьба за волю рідного народу й краю” (А. Лотоцький). Хоч і не закінчилася вона перемогою, але залишила яскраву героїчну
Серед стрільців було багато людей інтелігентних, освічених, які організували бібліотеку, стрілецький хор. оркестр під керівництвом композитора М. Гайворонського. Вони також писали натхненні вірші, що відразу ставали популярними піснями, бо додавали сміливості в боях і підтримували дух під час короткого відпочинку, коли особливо гарно мріялося про щасливе майбуття. У 1915 р. видано збірник “Співанки УСС”. Найвідоміші пісні січових стрільців живуть до цього часу.
Такі з них, як “Чуєш, брате мій”, “їхав стрілець на війноньку”, “Засумуй, трембіто”, “Ой у лузі червона калина похилилася”, “Гей, видно село” та інші, давно вже стали народними, хоча й мають авторів.
Запам’ятай!
Стрілецькі пісні – патріотичні пісні, створені бійцями загонів Українських січових стрільців під час національно-визвольної боротьби українського народу (1915-1920).
“Без верби її калини нема України” (Українське прислів’я).
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ! (В. Симоненко).
Д. Парута. Січові стрільці. 2001 р.
Ключик розуміння
За українською міфологією, калина символізує вогонь, сонце, безперервність життя, роду; вічну любов, вірність, дівочу красу й чистоту; материнство; нескореність і стійкість; українське козацтво і єдність нації. Мабуть, тому у фольклорі вона стала символом нашої Батьківщини.
У давнину калину садили біля кожної хати. Нею прикрашали весільний коровай, гільце молодо”, її клали на труну козакові, садили на могилах неодружених молодих людей. Проте вона ніколи не уособлювала смерть, а, навпаки, – світлу пам’ять, продовження життя.
У багатьох народних піснях використовується образ калини.
Пісня “Ой у лузі червона калина похилилася” має кілька варіантів, які побутують нині. Це свідчить про її велику популярність у народі. Точне авторство тепер встановити неможливо.
Однак імовірно, що її авторами на якомусь етапі складання були С. Чарнецький та Г. Трух.
Степан Чарнецький (1881-1938) – поет, театральний діяч, критик. Родом із Тернопільщини. Навчався у Львівському політехнічному інституті, але більше захоплювався літературою, мистецтвом. Автор кількох поетичних збірок. Активно займався театральною діяльністю.
Напередодні Першої світової війни керував театром “Руська бесіда”, на одній із вистав якого вперше прозвучав один куплет та приспів цієї пісні.
Григорій Трух був січовим стрільцем. У міжвоєнний період (з 1914 по 1939 р.) займався церковною діяльністю. У 50-ті роки жив у США.
За його спогадами, всі інші куплети пісні написав він.
Степан Чарнецький, Григорій Трух
OЙ У ЛУЗІ ЧЕPBOHA КАЛИНА ПОХИЛИЛАСЯ
Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан1
Визволяти наших українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан.
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
1 Тан – танець, тут: битва.
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
Левко Лепкий (1888-1971) – український письменник, видавець, композитор. Брат відомого письменника Богдана Лепкого. Родом із Тернопільщини. Навчався у Краківському університеті (Польща).
Учасник Першої світової війни. Один із організаторів та командирів Українських січових стрільців. Займався видавничою і театральною діяльністю. Автор патріотичних віршів.
Написав музику до власних пісень “Гей, видно село”, “Маєва нічка”, “Бо війна війною”, а також до пісні “Журавлі” (інша назва “Чуєш, брате мій…”) на слова Б. Лепкого. Всі вони стали народними. Під час Другої світової війни виїхав до США, де й помер.
Левко Лепкий
(1 votes, average: 5.00 out of 5)