Пісня як відображення характерів героїв у п’єсі “Наталка Полтавка”
З давніх-давен знали українців як людей співучих, бо на нашій землі не тільки кожне село чи місто мало свою пісню, а й кожна людина, у якої була добра і чиста душа. Казали, скільки зірок у небі, скільки крапель у морі, стільки й пісень в Україні.
Не було колись жінки чи дівчини, яка не вміла б вишити собі рушник чи сорочку. І так само не було в Україні дівчини, яка б не співала. Мрії, прагнення, сподівання – все це знаходило вияв у пісні.
Українська пісня надає колоритності літературним творам, самобутності. Майстерно використав народні пісні
Пісні відіграють важливу роль у характеристиці героїв, підкреслюють їхні настрої, розкривають їх душу, вдачу та внутрішній світ.
Пісня “Ой я дівчина полтавка” розповідає нам, що Наталка дівка проста, з добрим серцем, що за нею упадає багато хлопців, але до них вона байдужа, бо кохає тільки Петра, і тільки з ним вона буде щаслива та весела.
Портрет головної героїні доповнює пісня “Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву”, з якої
Наталка вважає, що “…лучше умерти, як з немилим жити, сохнуть з печалі, щодень сльози лити”. І все-таки материні сльози та умовляння змусили Наталку погодитися на нерівний, нещасливий шлюб із возним. Коли дівчина відважилася пожертвувати своїм коханням, молодістю, щастям, з її уст ллється сумна, тужлива пісня “Чого вода каламутна”, яка вражає глибиною і людських переживань, і горя, і туги.
Наталчині пісні живуть і співаються і зараз, зігрівають наші душі своєю щирістю і теплотою, чарують своєю красою та мелодійністю.
Своєрідний пісенний портрет має і Петро. Саме в піснях показані його волелюбна душа та козацька вдача. А у пісні “Сонце низенько” Петро зізнається у своєму щирому і вірному коханні до Наталки.
Пісня передає і настрій парубка, і його прагнення швидше побачитися з коханою дівчиною.
Пісні допомагають розкрити характер Миколи – дотепного, веселого, здатного і на гостре слово, і на жарт. Микола сповнений почуття національної гордості за славних прадідів-козаків, які хоробро боронили рідну землю від ворогів. Про це Микола співає у пісні “Ворскло річка невеличка”.
А пісня “Гомін, гомін по діброві” є свідченням його незалежного безкорисливого характеру.
Вдача Терпилихи розкривається у пісні “Чи я тобі, дочко, не добра желаю”. Вона по-своєму турбується за долю дочки, прагне бачити її щасливою та багатою.
Життєві принципи та світогляд возного відбиті у пісні “Всякому городу нрав і права”. Він виправдовує насильство і вважає природним, що:
Всякий, хто вище, то нижчого гне,-
Дужий безсилого давить і жме,
Бідний багатого певний слуга,
Корчиться, гнеться перед ним, як дуга.
А почувши пісню “От юних літ не знал я любові”, мені стає жаль возного, що його серце не зігрівало велике, чисте людське кохання.
У п’єсі співають усі. І ці пісні розкривають кращі риси українського народу: його щирість і волелюбність, відчайдушність і чуйність. Народна пісня, думаю, житиме вічно, бо в наш час вона:
…зорею засіяла,
Птицею злетіла.
Своїм співом солов’їним
Душу полонила.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)