Про поезію Н. М. Рубцова

Микола Фляків. Любов, ніжність до своєї Батьківщини, маленької й великий, нескінченна, жагуча, – от, що відрізняє його:

З кожної избою й тучею,

Із громом, готовим упасти,

Почуваю саму пекучу,

Самий смертний зв’язок.

Образ Вітчизни в Рубцова зливається з образом вогника, теплого, рідного, близького не тільки для російського, але й для людини будь-якої країни:

Спасибі, скромний російський вогник,

За те, що ти в передчутті тривожному…

Гориш, гориш, як добра душа,

Гориш в імлі, – і немає тобі спокою…

Але

з ніжністю граничить і гордість, що випробовує поет за свою землю. Так, нелегкої була доля нашої країни. Багато горя, лих, позбавлень знала Русь. Але вона не тільки багатостраждальна: Росія – місце великих боїв, битв і великих перемог:

Тут кожний славний – мертвий і живий!

И тому, у любові своєї не каючись,

Душу, як аркуш, дзенькає, перегукуючись

З усією дзвенячим сонячним листям:

Перегукуючись із тими, хто пройшов,

Перегукуючись із тими, хто проходить…

Тут росіянин дух у століттях відбувся,

И нічого на ній не відбувається…

Але цей дух пройде через століття!

Поет відчуває

зв’язок між тією Росією й нинішньої, між минулим і сьогоденням. Картини боїв, які проходили в старі часи, встають перед нами. Бачимо ми їхніми очами Рубцова, що зуміло одним поглядом охопити всю історію країни:

Вибіжу на пагорб

И впаду

У траву!

И стародавністю повіє раптом з долу!

И раптом картини грізного розбрату

Я в цю мить побачу наяву…

Тема любові до своєї Батьківщини, рідній землі, поваги, преклоніння перед її найбільшою історією, думки про зв’язок поколінь – всім цим повна поезія Миколи Рубцова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Про поезію Н. М. Рубцова