Проблема людини і природи у творчості І. Драча ІВАН ДРАЧ
11 клас
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ІВАН ДРАЧ
Проблема людини і природи у творчості І. Драча
І. Драч – один із найсучасніших за звучанням своєї творчості українських поетів. У літературу він прийшов у 60-х роках. З перших його публікацій про нього заговорила критика. Це була справді нова поезія з новою поетикою. Поет прагнув до естетичного осягнення здобутків людства, їх синтезу з прадавніми джерелами, з мистецькими надбаннями свого народу.
Він виробив свій неповторний метафоричний спосіб мислення, стиль, який не всім
В золотих переливах кучерів…
Поезіє, сонце моє оранжове!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриє
Щоб стати навіки соняшником.
І фольклорним баладам було властиве подібне перевтілення дівчини в тополю, вербу, калину, козака – у явора, а в цій баладі диво сталося з хлопчиком-соняшником. Поет висловлює думку, що сонце – символ краси мистецтва, народної віри в нев’янучу його силу. Поетизацію сонця ми бачимо і в “Етюді пре хліб”. “Хліб – як сонце”, – каже народ. Витвір жіночих рук, він, як сонце, основа життя людини.
Поет удається до персоніфікації: “На хмелі замішаний, видме груди…”. Скільки поваги й гордості за свою працю в хлібороба та й у поета, бо він селянський син:
В підсохлому тісті кленова лопата,
Вийме з черені, де пікся в теплі, –
І зачарується білена хата
З сонця пахучого на столі.
У збірку “Корінь і крона” входить цикл “Подих атомної”. Пишучи його, І. Драч знаходився під впливом суспільної ейфорії щодо райдужного майбутнього мирного атома. Він багато разів був за кордоном відвідав Хіросіму й Нагасакі, його увага була зосереджена на загрозі атомного знищення людської цивілізації.
У вірші “Ода совісті” письменник роздумує над тим, що вчений повинен морально відповідати перед людьми:
Над вченим хай сяє моральне табу,
Жодного грама науки для зла.
Чорнобильська трагедія – це біль усього народу.. Драч ще в червні 1986 р. на з’їзді письменників кинув у вічі найбільшим винуватцям трагедії слова правди і гніву. Чорнобильська атомна електростанція була підшефною Спілки письменників України, письменники вірили вченим, науці.
Поема “Чорнобильська мадонна” постала як спокута й прозріння дорогою ціною.
За безладу безмір, за кар’єри і премії,
Немов на війні, знову вихід один –
За мудрість всесвітню дурних академій
Платим безсмертям – життям молодим.
Поет розуміє, що тепер на вічній дорозі розіп’яті не тільки він і його син, а все людство:
Той огненний хрест, а на ньому і в нім
Палає мій син у кільці вогнянім,
Бо атомні цвяхи засаджені в руки,
Бо губи горять од пекельної муки.
У розділі “Хрещатицька мадонна” письменник сконцентрував увагу на всій жахливості трагедії:
У юрмищі хрещатицького дня
Ти боса йшла, ти, сива Катерина.
Народивши мертвого сина, молода жінка збожеволіла:
Який напій ти в квітень той пила,
Коли, заквітла сином, ти ходила,
Від Ірода себе не вберегла –
Тебе накрила та нечиста сила?!
Алегорично й символічно звучать останні рядки:
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету… Це хворе дитя.
“Чорнобильська мадонна” – це поема-трагедія, скорботна пісня народу. Поет роздумує, як жити тепер у цій мертвій чорнобильській зоні. Як урятуватися від поширення радіації?
Мабуть, ніхто не може точно відповісти. Тому розділ називається “Запитання без відповіді”.
Всі криниці в целофанових капшуках,
Всі колодязі затушковані
Питали тоді одне-однісіньке:
Де знайти кілометри целофану
На рукотворне Київське море
Чи бодай на Десну зачаровану,
З якої Київ п ‘ є воду?!
І. Драч є патріотом не тільки в своїй поезії, а й у політичній діяльності, він прагне збудувати державу на загальнолюдських гуманістичних ідеалах.